Рішення

від 24.06.2020 по справі 160/4203/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року Справа № 160/4203/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В, розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД НАДТВЕРДИХ ПОКРИТТІВ ФАСТ ЕНЕРДЖІ» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД НАДТВЕРДИХ ПОКРИТТІВ ФАСТ ЕНЕРДЖІ» (далі - ТОВ «ЗАВОД НАДТВЕРДИХ ПОКРИТТІВ ФАСТ ЕНЕРДЖІ» , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ДН17613/1968/АВ/ТД-ФС/88 від 25.03.2020 року, винесену Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД НАДТВЕРДИХ ПОКРИТТІВ ФАСТ ЕНЕРДЖІ» накладено штраф у розмірі 47230 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що в період з 21.02.2020 року по 27.02.2020 року відповідачем проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ДН17613/1968/АВ від 27.02.2020 року. Відповідачем зроблено висновок, що позивачем допущено до роботи 1 працівника без укладання трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу та порушено строк подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до ГУ ДФС у Дніпропетровській області. 25.03.2020 року відповідачем винесено постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 47230 грн. Позивач не погоджується з виявленим порушенням, оскільки інспектори праці, які проводили перевірку, порушили процедуру проведення перевірки, вийшли за межі своїх повноважень, визначених законодавством. Інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору. Позивач зазначив, що чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів стосовно того, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а я в яких - цивільно-правові договори на виконання певних робіт, послуг. За наявності факту надання послуг на підставі договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають, а тому висновки відповідача про наявність фактичних трудових відносин без оформлення трудових договорів є помилковими та безпідставними.

Ухвалою суду від 16.04.2020 року прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник ГУ Держпраці у Дніпропетровській області надав до суду відзив на позов, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що інспекційне відвідування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства. Перевіркою встановлено, що у позивача існують випадки неналежного оформлення трудових відносин, які полягають у допущенні до роботи ОСОБА_1 , який протягом певного часу виконував систематичні певні трудові функції у позивача, відповідно до визначеного виду виконуваної роботи без укладання трудового договору та у несвоєчасному повідомленні ДФС про прийняття працівників на роботу. У зв`язку з чим, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України), частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України та винесено припис про усунення виявлених порушень і накладено штраф у відповідності до вимог абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

27.04.2020 року представник позивача надав розрахунок судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката.

12.05.2020 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якій підтримав доводи, викладені у позовній заяві.

13.05.2020 року представник відповідача надав до суду письмові пояснення з запереченнями щодо розподілу витрат позивача, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги.

13.05.2020 року представник позивача надав до суду заперечення на пояснення відповідача щодо витрат позивача на правову допомогу.

21.05.2020 року представник позивача надав до суду додаткові пояснення щодо суті спору.

21.05.2020 року представник відповідача надав заперечення, в якому підтримав доводи викладені у відзиві та просив відмовити у задоволенні позову.

25.05.2020 року представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримав доводи, викладені у відзиві на позов.

У зв`язку з перебуванням судді у щорічній відпустці, судове рішення постановлено по закінченню відпустки.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ФАСТ ЕНЕРДЖІ» від 09.04.2020 року №7 внесено зміни до установчих документів щодо назви позивача, а саме: «ФАСТ ЕНЕРДЖІ» (далі - ТОВ «ФАСТ ЕНЕРДЖІ» ) замінено на «ЗАВОД НАДТВЕРДИХ ПОКРИТТІВ ФАСТ ЕНЕРДЖІ» .

На підставі звернення фізичної особи від 04.02.2020 року та рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, ГУ Держпраці у Дніпропетровській області винесено наказ №230-І від 19.02.2020 року Про призначення інспекційного відвідування .

В період з 21.02.2020 року по 27.02.2020 року інспекторами праці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до направлення на проведення інспекційного відвідування від 19.02.2020 року №234-Н та статті 259 КЗпП України, частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", у присутності представника ТОВ «ФАСТ ЕНЕРДЖІ» за довіреністю від 06.01.2020 року інженера з охорони праці та техніки безпеки Іванова С.Л., проведено інспекційне відвідування додержання вимог законодавства про працю ТОВ «ФАСТ ЕНЕРДЖІ» .

За результатами інспекційного відвідування складено акт № ДН17613/1968/АВ від 27.02.2020 року, в якому зазначено, що у ході інспекційного відвідування надано цивільно-правовий договір (договір надання послуг/виконання робіт) №16/07/18-П укладений ТОВ «ФАСТ ЕНЕРДЖІ» з ОСОБА_1 ; термін дії договору - з 16.07.2018 року по 15.07.2019 року та акт надання послуг №б/н від 16.07.2019 року на суму 84 000,00 грн. За даним договором ОСОБА_1 (виконавець) були виконані наступні роботи: інформаційно-консультаційні послуги з фінансових питань діяльності підприємства (1 рік). Загальна вартість робіт (послуг) склала 84 000,00 грн.

Дослідивши цивільно-правовий договір, фахівцями ГУ Держпраці зроблено висновок, що в діях керівництва ТОВ «ФАСТ ЕНЕРДЖІ» вбачаються порушення вимог частини 1 статті 21 КЗпП України, оскільки цивільно-правовий договір (договір надання послуг/виконання робіт) №16/07/18-П від16.07.2018 року з ОСОБА_1 має ознаки трудових відносин з підстав того, що:

- в договорі відсутні будь-які відомості про те, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу видів тощо, тобто предметом є процес праці, а не її кінцевий результат;

- вказаний цивільно-правовий договір не містить вимог щодо обсягу послуг, які мають бути надані виконавцем, якісних та кількісних характеристик, будь-яких інших фізичних величин, які підлягають вимірюванню; обсяг обумовлено у вигляді зобов`язання надати інформаційно-консультаційні послуги з фінансових питань діяльності підприємства (1 рік);

- відповідно до умов цивільно-правового договору, обов`язок виконавця надати послуги: інформаційно-консультаційні послуги з фінансових питань діяльності підприємства (1 рік); крім того, п. 3.2. передбачений обов`язок замовника сформулювати виконавцю чітке завдання; відповідно до письмових пояснень, наданих у ході інспекційного відвідування, завдання ОСОБА_1 отримував в усній формі; отже ТОВ «ФАСТ ЕНЕРДЖІ» прийняло на себе обов`язок систематично організовувати працю, а також давати вказівки щодо надання послуг;

- виконавець виконував доручення посадових осіб суб`єкта господарювання, отже посадовими особами ТОВ «ФАСТ ЕНЕРДЖІ» регулювався процес організації трудової діяльності виконавця; за договором цивільно-правового характеру виконавець самостійно організовує свою роботу та виконує її на власний ризик;

- робота носила постійний характер - послуги надавались протягом року систематично; послуги можуть виконувати лише штатні працівники, які пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з охорони праці.

З 17.07.2019 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду фінансового директора, що додатково підтверджує саме трудовий характер правовідносин за раніше укладеним цивільно - правовим договором. Отже, ОСОБА_1 протягом певного часу виконував систематично певні трудові функції в ТОВ «ФАСТ ЕНЕРДЖІ» .

Підсумовуючи вищевикладене, відповідачем зазначено, що ТОВ «ФАСТ ЕНЕРДЖІ» застосувало працю громадянина без належного оформлення трудових відносин, що є порушенням статті 24 КЗпП України та вчинило дії, спрямовані на приховування трудових відносин, шляхом укладання договору цивільно-трудового характеру, що заборонено пунктом 2 частиною 5 статті 50 Закону України « Про зайнятість населення» .

Таким чином, керівництво ТОВ «ФАСТ ЕНЕРДЖІ» фактично було допущено ОСОБА_1 до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленого Кабінетом Міністра України, чим порушено частини 1 та 3 статті 24 КЗпП України, частину 1 статті 21 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу №413 від 17.06.2015 року.

27.02.2020 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис №ДН17613/1968/АВ/П про усунення виявлених порушень, в якому вказано про необхідність у строк до 12.03.2020 року усунути порушення частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, частини 1 статті 21 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу №413 від 17.06.2015 року.

25.03.2020 року відповідачем, на підставі висновків акту інспекційного відвідування № ДН17613/1968/АВ від 27.02.2020 року, винесено постанову №ДН17613/1968/АВ/ТД-ФС/88 від 25.03.2020 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особам, якою у відповідності до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України на ТОВ «ФАСТ ЕНЕРДЖІ» накладено штраф у розмірі 47230 грн. за порушення частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, частини 1 статті 21 КЗпП України внаслідок фактичного допуску 1 особи до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Позивач, не погодившись з прийнятою постановою про накладення штрафу, звернувся до суду з цим позовом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, між ТОВ «ФАСТ ЕНЕРДЖІ» (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) 16.07.2018 року було укладено цивільно-правовий договір (договір надання послуг/виконання робіт) №16/07/18-П, в якому зазначено, зокрема:

- пункт 1.1. Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах передбачених цим договором, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги;

- Пункт 1.2. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовує власні засоби та матеріали;

- підпункт 2.1. пункту 2.1. Обов`язки Виконавця надати наступні послуги: інформаційно-консультаційні послуги з фінансових питань діяльності підприємства;

- пункту 4.1. Вартість послуг (робіт) складає: 7000 (сім тисяч) гривень 00 коп. за один місяць, всього : 84000, 00 грн. без ПДВ, у тому числі податок на доходи фізичних осіб (18%) та військовий збір (1,5%);

- пункт 4.2. Оплата за послуги (роботу) здійснюється у безготівковій (готівковій) формі, у національній валюті України, на умовах сплати за фактом виконаних робіт протягом 60 календарних днів;

- пункт 6.1. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє протягом одного року, до 15 липня 2019 року включно.

16.07.2019 року між ТОВ «ФАСТ ЕНЕРДЖІ» (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) складено акт надання інформаційно-консультаційних послуг з фінансових питань діяльності підприємства (1 рік) на загальну суму 84000 грн.

Аналізуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникам заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

-виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу наведених норм, суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №820/1432/17,від 06.03.2019 року у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 року у справі №815/954/18, від 26.05.2020 року у справі №160/5319/19.

Згідно із статтями 1, 2 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до норм ЦК України діє принцип свободи договору.

За приписами статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та наданими виконавцем фізичними особами і може обумовлюватися свободою договору, визначеною ЦК України. При цьому у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

З встановлених обставин, вбачається, що спірний цивільно-правовий договір укладався строком на 1 рік, протягом якого виконавець брав на себе обов`язки надавати інформаційно- консультаційні послуги з фінансових питань діяльності підприємства, які не були систематизовані, а залежало виключно від волевиявлення обох сторін. ОСОБА_1 не підпорядковувався правилам трудового розпорядку, а сам організовував процес надання послуг. Оплата послуг за договором обумовлена конкретною сумою у твердій грошовій формі, між замовником і виконавцем оформлено акт здавання-приймання виконаної роботи.

Водночас, суд зазначає, що особливістю договорів про надання послуг є насамперед нематеріальний характер об`єкта договору, при цьому продається не сам результат, а дії, які до нього привели.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З матеріалів справи вбачається, що укладений цивільно-правовий договір не визнаний недійсними в судовому порядку, ознак нікчемного правочину за наслідком інспекційного відвідування не встановлено.

Чинне законодавство України не наділяє інспекторів праці повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

До такого висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 23.10.2019 року у справі №806/2064/18 та від 26.05.2020 року у справі №160/5319/19.

З огляду на викладене, висновок посадових осіб контролюючого органу про відсутність цивільно-правових відносин між суб`єктом господарювання-позивачем та ОСОБА_1 , що непідтверджений належними та допустимими доказами, не може бути підставою для висновку про допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Також, суд зазначає, що волевиявлення сторін на укладення вищевказаного цивільно-правового договору та надання певного виду послуг саме в процесі реалізації своїх прав в цивільно-правових відносинах і укладання в подальшому з цією особою трудового договору не свідчить про нікчемність або удаваність цивільно-правового договору.

За наведених обставин, оскаржувана постанова Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН17613/1968/АВ/ТД-ФС/88 від 25.03.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ЗАВОД НАДТВЕРДИХ ПОКРИТТІВ ФАСТ ЕНЕРДЖІ» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступає відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат позивача, пов`язаних з наданням правничої допомоги, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу уклавши договір про надання правової допомоги від 09.04.2020 року з Адвокатським об`єднанням «БІЛІ КОМЕРЦІ» .

Відповідно до п. 4.2. Договору про надання правової допомоги від 09.04.2020 року перелік послуг, вартість послуг та порядок сплати винагороди визначається в рахунках-фактурах та є достатньою підставою для здійснення розрахунків з Адвокатським об`єднанням. При цьому, вартість послуг формується у розмірі 500 (п`ятсот) гривень за годину роботи адвоката виходячи з фактично витраченого часу на надання тієї чи іншої послуги в межах Договору, який обов`язково зазначається в рахунку-фактурі та акті приймання-передачі наданих послуг. Вартість послуг з аналізу судової практики, первинних документів, розробки правової позиції та підготовки процесуальних документів для оскарження постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу № ДН17613/1968/АВ/ТД-ФС/88 від 25.03.2020 року (адміністративний позов та заява про забезпечення позову) складає 3500 (три тисячі п`ятсот) грн. (за 7 годин роботи адвоката).

Фактичне понесення ТОВ «ЗАВОД НАДТВЕРДИХ ПОКРИТТІВ ФАСТ ЕНЕРДЖІ» судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги підтверджується: договором про надання правової допомоги від 09.04.2020 року; рахунком на оплату № 17 від 09.04.2020 року; актом надання послуг №17 від 13.04.2020 року; платіжним дорученням №292 від 13.04.2020 року про сплату 3500 (три тисячі п`ятсот) грн.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 3 500 грн. є співмірною та відповідає принципу розумності, саме така сума витрат, з урахуванням матеріалів справи та умов договору про правову допомогу, домовленостей сторін, була фактичною, а їхній розмір - обґрунтованим.

Також, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2102 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №287 від 08.04.2020 року.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД НАДТВЕРДИХ ПОКРИТТІВ ФАСТ ЕНЕРДЖІ» (адреса:49005, м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, буд.28А; корпус ЛІТЕРА К-2 ,приміщення 202, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40863500) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (адреса: 49107, м. Дніпро, вул. Казакова, 3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН17613/1968/АВ/ТД-ФС/88 від 25.03.2020 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД НАДТВЕРДИХ ПОКРИТТІВ ФАСТ ЕНЕРДЖІ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області судові витрати:

- судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок;

- витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар