Ухвала

від 15.06.2020 по справі 639/3072/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 629/1847/20 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/1187/20 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2020 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

- головуючого судді ОСОБА_2 ,

- суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

- секретаря ОСОБА_5 ,

- за участю прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

- представників власника майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією прокурора на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.06.2020,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_6 про арешт майна.

Накладено арешт на документи, які вилучені під час обшуку 22.05.2020 в приміщеннях, де здійснює свою діяльність КП «Харківпасс», за адресою: м. Харків, вул. Маршала Конєва, 7, шляхом заборони відчуження та розпорядження вказаним майном.

Зобов`язано слідчих слідчої групи Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області передати на відповідальне зберігання КП «Харківпасс» оригінали вищезазначених документів, одночасно дозволивши виготовити їх копії для залучення до матеріалів кримінального провадження №42020220000000205 від 15.04.2020.

Майно, на яке накладено арешт, збережено у відповідності до порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження».

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 25.05.2020 до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Новобаварськоговідділу Харківськоїмісцевої прокуратури№2 ОСОБА_6 вмежах матеріалівкримінального провадження№42020220000000205 від 15.04.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні прокурора Новобаварськоговідділу Харківськоїмісцевої прокуратури№2 ОСОБА_6 перебуває кримінальне провадження за №42020220000000205 від 15.04.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.

Задовольняючи частково клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, слідчий суддя послався на те, що можливо використання вказаного майна як доказів у даному кримінальному провадженні.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.06.2020 та постановити нову, якою накласти арешт на вилучене під час обшуку майно із забороною відчуження, розпорядження та використання вказаними документами.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України як і клопотання слідчого про арешт майна.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, прокурорів, які просили задовольнити апеляційну скаргу, представників власника майна, які заперечували проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженню №42020220000000205 від 15.04.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України (а.с. 1-26).

Також з клопотання слідчого про арешт майна вбачається, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України і може мати доказове значення у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так,ч.2ст.170КПК Українипередбачає,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно доч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольнивши частково клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурор довів достатність підстав вважати, що вилучене майно є речовим доказом, має доказове значення для забезпечення кримінального провадження та відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Як вбачається з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

В ч.5 ст.170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ст.ст.214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Згідно зі ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

При розглядіклопотання проарешт майна,слідчим суддеюдотримані вимогич.ч.2,4ст.173КПК Українита ст.172КПК України,зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч.5 ст.173 КПК України.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Задовольнивши частково клопотання слідчого з посиланням на зміст ст.170 КПК України слідчий суддя врахував, що в ньому йдеться не про арешт майна підозрюваного, а арешт майна, передбачений ч.2ст.170КПК України, що здійснюється для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні.

Відповідно до порядку, передбаченого ст.174КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чичастково ухвалоюслідчого суддіпід часдосудового розслідуваннячи судупід чассудового провадженняза клопотаннямпідозрюваного,обвинуваченого,їх захисникачи законногопредставника,іншого власникаабо володільцямайна,представника юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,якщо вонидоведуть,що вподальшому застосуванніцього заходувідпала потребаабо арештнакладено необґрунтовано.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар .

Відповідно допунктів 69,73рішення Європейськогосуду зправ людинивід 23вересня 1982року усправі «Спорронгта Льонротпроти Швеції»(SporrongandLonnrothv.Sweden)будь-якевтручання державногооргану управо намирне володіннямайном повиннозабезпечити "справедливийбаланс"між загальнимінтересом суспільствата вимогамизахисту основоположнихправ конкретноїособи.Необхідність досягненнятакого балансувідображена вцілому вструктурі статті1Першого протоколудо Конвенціїпро захистправ людиниі основоположнихсвобод.Необхідного балансуне вдастьсядосягти,якщо навідповідну особубуде покладеноіндивідуальний танадмірний тягар.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінальних правопорушень, вірності кваліфікації, а також питання належності, допустимості, достовірності доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Згідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України).

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Проте, задовольняючи частково клопотання слідчим суддею зобов`язано слідчих слідчої групи Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області передати на відповідальне зберігання Департаменту Інфраструктури Харківської міської ради оригінали вищезазначених документів, одночасно дозволивши виготовити їх копії для залучення до матеріалів кримінального провадження №42020220000000205 від 15.04.2020.

Однак, це не входить в повноваження слідчого судді в порядку КПК України.

Ч.2 ст.19 Конституції України регламентує, що посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України дана норма розповсюджується і на суддів.

Слідчим суддею оскаржена ухвала прийнята передчасно та необґрунтовано.

Приймаючи рішення про необхідність задоволення апеляційної скарги відповідно до вимог ч.3 ст. 407 КПК України, колегія суддів виходить з того що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню на підставі вимог п.1,3 ст.409, ч.1 ст.412 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що ухвалу слідчого судді Жовтневого районногосуду м.Харкова від01.06.2020необхідно скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене майна задовольнити та накласти арешт на майно, під час обшуку нежитлового приміщення, де здійснюють свою діяльність працівники КП «Харківпасс», яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Маршала Конєва, 7 на 2-му поверсі правого крила будівлі КП «Міський архів», із забороною відчуження, розпорядження та користування вказаними документами.

Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.06.2020 скасувати.

Винести нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора, накласти арешт на тимчасово вилучене майно під час обшуку нежитлового приміщення, де здійснюють свою діяльність працівники КП «Харківпасс», яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Маршала Конєва, 7 на 2-му поверсі правого крила будівлі КП «Міський архів», із забороною відчуження, розпорядження та користування вказаними документами.

Після проведення відповідних експертних досліджень вказане майно має бути невідкладно повернуте власникам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді