Постанова

від 15.06.2020 по справі 923/1044/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 923/1044/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 (колегія суддів: Аленін О. Ю., Лавриненко Л. В., Філінюк І. Г.) і ухвалу Господарського суду Херсонської області від 27.12.2019 (суддя Нікітенко С. В.)

за скаргою Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства

на дії/бездіяльність державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна"

до Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Південно-Української гідрологічної експедиції Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства, 2) Державної фіскальної служби України,

про стягнення 155 745,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень по суті розгляду справи

1.1. У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екобіотек-Україна" (далі - ТОВ "Екобіотек-Україна") звернулося до Господарського суду Херсонської області із позовом до Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства про стягнення збитків у розмірі 155 745,80 грн.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Екобіотек-Україна" зазначало, що у березні 2017 року Південно-Українською гідрогеологічною експедицією Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства, яка є відокремленим структурним підрозділом відповідача, було надано позивачу послуги з розроблення проектно-кошторисної документації на будівництво артезіанської свердловини на суму 30 457,10 грн, у тому числі ПДВ - 5 076,18 грн. Крім того, протягом липня-жовтня 2017 року Південно-Українською гідрогеологічною експедицією Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства на виконання умов укладеного між сторонами Договору підряду № 61 від 15.06.2017 виконано, а ТОВ "Екобіотек-Україна" прийнято роботи по бурінню та облаштуванню свердловини за об`єктом: "Будівництво артезіанської свердловини для водозабезпечення ТОВ "Екобіотек-Україна" в м. Херсоні на загальну суму 904 017,74 грн, у тому числі ПДВ - 150 669,62 грн.

Позивач зобов`язання з оплати наданих послуг та виконаних робіт виконав у повному обсязі на загальну суму 934 474,84 грн. Проте, відповідач всупереч вимогам пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України не зареєстрував податкові накладні за цими операціями в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 155 745,80 грн, що призвело до зайвої сплати ТОВ "Екобіотек-Україна" цієї суми до бюджету. Тому позивач зазначені витрати вважає збитками, які виникли з вини відповідача.

1.3. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.07.2019 у справі № 923/1044/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судове рішення мотивовано тим, що дії відповідача щодо нереєстрації податкових накладних не є правопорушенням у сфері господарювання. При цьому господарський суд першої інстанції виходив з того, що відсутність складених податкових накладних за отримані кошти не позбавляє права платника податку на додану вартість (позивача) на включення його до податкового кредиту. Визначена позивачем сума неотриманого податкового кредиту в розмірі 155 745,80 грн, не є реальними збитками у розумінні вимог цивільного та господарського законодавства. Тому місцевий господарський суд з посиланням на статті 224, 225 Господарського кодексу України та статті 22, 614 Цивільного кодексу України зазначив, що матеріалами справи не підтверджується факт понесення позивачем збитків, які є мірою господарсько-правової відповідальності, не підтверджується також причинний зв`язок між неотриманою позивачем сумою податкового кредиту та діями відповідача, оскільки позивачем не надано доказів щодо використання ним всіх передбачених податковим законодавством способів для реалізації свого права на віднесення сум податку до податкового кредиту.

1.4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2019, скасовано рішення Господарського суду Херсонської області від 18.07.2019 у справі № 923/1044/18. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства на користь ТОВ "Екобіотек-Україна" збитки у розмірі 155 745,80 грн.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд зазначив, що відповідач не виконав встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних. Тому такі порушення відповідача позбавили позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 155 745,80 грн. За висновком апеляційного господарського суду у цьому випадку існує прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. При цьому колегією суддів констатовано, що із встановлених судом обставин справи вбачається наявність всіх елементів складу господарського правопорушення, а тому висновки господарського суду першої інстанції про відсутність вини відповідача у завданні збитків позивачу на суму 155 745,80 грн, є безпідставними.

2. Короткий зміст скарги на дії/бездіяльність державного виконавця та судових рішень з розгляду цієї скарги

2.1. У грудні 2019 року Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство звернулося до Господарського суду Херсонської області зі скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження та бездіяльність старшого державного виконавця щодо неповернення виконавчого документа стягувачу, в якій просив:

- визнати неправомірною постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2019;

- визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Золотаря Олександра Віталійовича за виконавчим провадженням № 60663800 щодо не повернення стягувачу наказу № 923/1044/18 від 24.10.2019;

- зобов`язати старшого державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Золотаря Олександра Віталійовича за виконавчим провадженням №60663800 усунути порушення, а саме винести постанову про повернення стягувачу наказу № 923/1044/18, який видано 24.10.2019 Господарським судом Херсонської області.

2.2. Зазначена скарга обґрунтована тим, що Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство 02.12.2019 дізналося, що 21.11.2019 старшим державним виконавцем другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Золотарем Олександром Віталійовичем за виконавчим провадженням № 60663800 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства на користь ТОВ "Екобіотек-Україна" у розмірі 155 748,80 грн, судові витрати у розмірі 5 840,47 грн і виконавчий збір у розмірі 16 158,63 грн.

Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство вважає зазначену постанову старшого державного виконавця неправомірною оскільки, вона винесена з порушенням вимог пункту 3 розділу ІІІ Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", яким забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

На думку Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства, старший державний виконавець всупереч вимогам пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" не повернув постанову про відкриття виконавчого провадження стягувачу, оскільки стосовно боржника забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" протягом трьох років, тобто з 20.10.2019 по 20.10.2022 включно. При цьому предметом судового спору, за результатами розгляду якого було видано наказ № 923/1044/18 від 24.10.2019, не було стягнення із боржника грошових коштів і товарів, які були передані в заставу за кредитними договорами.

2.3. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 27.12.2019, залишеною без змін у справі постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 923/1044/18, відмовлено Причорноморському державному регіональному геологічному підприємству у задоволенні скарги на дії/бездіяльність старшого державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Відмовляючи у задоволенні зазначеної скарги, господарські суди попередніх інстанцій установили, що Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством не надано доказів у розумінні положень статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження порушення старшим державним виконавцем другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Золотарем Олександром Віталійовичем пункту 3 розділу ІІІ Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" та пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" щодо прийняття рішення шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Тому, за висновком господарських судів попередніх інстанцій, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадженням від 21.11.2019 є правомірною.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 і ухвалою Господарського суду Херсонської області від 27.12.2019 у справі № 923/1044/18, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 і ухвалу Господарського суду Херсонської області від 27.12.2019 у справі № 923/1044/18 та ухвалити нове рішення, яким:

- визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2019;

- визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Золотаря Олександра Віталійовича за виконавчим провадженням № 60663800 щодо неповернення стягувачу наказу № 923/1044/18 від 24.10.2019;

- зобов`язати старшого державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Золотаря Олександра Віталійовича за виконавчим провадженням №60663800 усунути порушення, а саме винести постанову про повернення стягувачу наказу № 923/1044/18, який видано 24.10.2019 Господарським судом Херсонської області.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Скаржник наголошує, що 20.10.2019 набрав чинності Закон України від 02.10.2019 № 145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (далі - Закон №145-IX). Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №145-ІХ забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Тому, на думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували пряму норму Закону №145-IX про заборону вчинення виконавчих дій.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Екобіотек-Україна" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення господарських судів попередніх інстанцій без змін. На думку ТОВ "Екобіотек-Україна", оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими та прийнятими у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Крім того, ТОВ "Екобіотек-Україна" зазначає, що державний виконавець, приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження шляхом винесення відповідної постанови, не міг порушити вимоги Закону України "Про виконавче провадження", оскільки ця норма не містить і не передбачає заборони на відкриття виконавчого провадження, в тому числі з підстав, зазначених у скарзі Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства. При цьому ТОВ "Екобіотек-Україна" наголошує на обов`язкості виконання судових рішень.

4. Розгляд касаційної скарги та установлені судами обставини

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2020 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства і вирішено здійснити перегляд постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 та ухвали Господарського суду Херсонської області від 27.12.2019 у справі № 923/1044/18 у порядку письмового провадження.

4.2. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10.06.2020 № 29.3-02/1012 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 923/1044/18 у зв`язку із відпусткою судді Зуєва В. А.

4.3. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.06.2020 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

4.4. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що постановою від 21.11.2019 старшим державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Золотарем Олександром Віталійовичем відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 923/1044/18, виданого 24.10.2019 Господарським судом Херсонської області, про стягнення з Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства коштів у розмірі 155 745,80 грн і судових витрат у розмірі 5 840,47 грн.

4.5. На думку Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства, старший державний виконавець другого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Золотар Олександр Віталійович з порушенням пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" не повернув постанову про відкриття виконавчого провадження стягувачу, оскільки стосовно скаржника забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" протягом трьох років, тобто з 20.10.2019 до 20.10.2022 включно.

4.6. Викладені обставини і стали підставою для звернення Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства до Господарського суду Херсонської області зі скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження та бездіяльність старшого державного виконавця щодо неповернення виконавчого документу стягувачу.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Переглянувши оскаржувані у справі ухвалу і постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи сторін, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

5.2. Верховний Суд погоджується з правильним висновком господарських судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення скарги Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства на постанову про відкриття виконавчого провадження та бездіяльність старшого державного виконавця щодо неповернення виконавчого документа стягувачу з огляду на таке.

5.3. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.4. Статтею 129 1 Конституції України установлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

5.5. Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

5.6. Частинами 1, 2 статті 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

5.7. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

5.8. Частиною 1 статті Закону України "Про виконавче провадження" установлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

5.9. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

5.10. Частиною 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено підстави для повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання, а саме: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом.

5.11. Встановивши відсутність законодавчо передбачених підстав для повернення стягувачу наказу Господарського суду Херсонської області від 24.10.2019 № 923/1044/18 без прийняття до виконання, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про дотримання державним виконавцем вимог чинного законодавства при винесенні постанови у виконавчому провадженні № 60663800 про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2019.

5.12. Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з правильним висновком господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для повернення стягувачу без прийняття до виконання наказу Господарського суду Херсонської області від 24.10.2019 № 923/1044/18 та правомірність відкриття виконавчого провадження № 60663800 з примусового виконання зазначеного наказу.

5.13. При цьому відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Херсонської області від 24.10.2019 № 923/1044/18 узгоджується з положеннями статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на який посилається стягувач, оскільки можливість виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства в порядку, встановленому цією статтею, зокрема за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, пов`язується з наявністю відкритого виконавчого провадження щодо цих стягнення коштів.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 904/5697/18.

5.14. Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків господарських суддів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування судами норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі.

5.15. Також, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій у справі № 923/1044/18.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанова апеляційного господарського суду у цій справі ухвалена із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.

6.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 923/1044/18.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 і ухвалу Господарського суду Херсонської області від 27.12.2019 у справі № 923/1044/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає .

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак