Постанова

від 25.06.2020 по справі 8/122

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 8/122

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (особи, яка не брала участі у справі)

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020

(у складі колегії суддів: Березкіна О. В. (головуючий), Антонік С. Г., Іванов О. Г.) про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006

у справі № 8/122

за позовом Фізичної особи-підприємця Деркачова Владислава Едуардовича

до Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Маринченко Тетяни Володимирівни , Товариства з обмеженою відповідальністю Марінекс

про визнання недійсними договорів та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 визнано недійсними з моменту їх укладення договори купівлі-продажу приміщень від 18.09.2003 № 3987 та № 3991 та від 13.09.2004 № 3881, укладені між Фізичною особою-підприємцем Деркачовим Владиславом Едуардовичем (далі - ФОП Деркачов В. Е.) та Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Маринченко Тетяною Володимирівною (далі - СПД Маринченко Т . В. ).

Визнано за ФОП Деркачовим В. Е. право власності на нежитлове приміщення в житловому будинку літ. А-5 , в підвальному приміщенні № 71 поз. 1-8, № 72 поз. 1-9, № 73 поз. 1-5, № 74 поз. 1-33, № 75 поз. 1-27, XXVI-1, XXVII-1, XXVIII-1, XXIX-1, XXX-1, загальною площею 810,3 м2, в загальному користуванні приміщення першого поверху І-1, VI-1, XI-1, XVI-1, XXI-1, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Титова, 6.

У лютому 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк (особа, яка не брала участі у справі) (далі - АТ КБ Приватбанк , Банк) звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Одночасно скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи причини поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006, Банк вказав, що не брав участі у справі під час її розгляду, а про існування такого рішення суду першої інстанції дізнався 11.02.2020 під час розгляду іншої справи у районному суді.

Також Банк зазначив, що, приймаючи рішення від 08.06.2006, суд першої інстанції вирішив питання про права та інтереси АТ КБ Приватбанк , оскільки Банк є іпотекодержателем нерухомого майна, право власності на яке судом визнано за ФОП Деркачовим В. Е., і в Кіровському районному суді Дніпропетровської області розглядається справа про припинення іпотеки на це нерухоме майно.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ Приватбанк на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обґрунтовуючи відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційну скаргу подано на рішення суду, яке не підлягає оскарженню, оскільки ГПК України у редакції від 13.10.2005 не передбачав права апеляційного оскарження рішення особами, які не брали участі у справі. При цьому суд апеляційної інстанції послався на правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №922/765/15.

Не погоджуючись з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020, у березні 2020 року АТ КБ Приватбанк подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати ухвалу апеляційного господарського суду від 02.03.2020 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги АТ КБ Приватбанк зазначило, що ухвала суду апеляційної інстанції від 02.03.2020 постановлена з порушенням ч. 1 ст. 254 ГПК України (у редакції з 15.12.2017), відповідно до якої особи, які не брали участі у справі, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, якщо суд вирішив питання про їхні права та інтереси.

Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2020 відкрито касаційне провадження у справі з підстави, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Ухвалено здійснити перегляд ухвали суду апеляційної інстанції від 02.03.2020 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

09.06.2020 ФОП Деркачов В. Е. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити касаційну скаргу без задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Оскільки АТ КБ Приватбанк подало касаційну скаргу після набрання чинності цим Законом зазначена касаційна скарга розглядається у порядку, передбаченому ГПК України у редакції, чинній з 08.02.2020.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом касаційного перегляду у даній справі є ухвала суду апеляційної інстанції від 02.03.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 8/122 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 261 ГПК України за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, на рішення суду першої інстанції, постановлене до 15.12.2017.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006, яке не переглядалось в апеляційному та касаційному порядку та яке набрало законної сили, було вирішено позовні вимоги ФОП Деркачова В. Е. до СПД Маринченко Т. В. та ТОВ Марінекс про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 18.09.2003 № 3987 та № 3991 та від 13.09.2004 № 3881, та визнання за ФОП Деркачовим В. Е. права власності на нежитлове підвальне приміщення в житловому будинку літ. А-5 , в підвалі приміщення: № 71 поз. 1-8, № 72 поз. 1-9, № 73 поз. 1-5, № 74 поз. 1-33, № 75 поз. 1-27, XXVI-1, XXVII-1, XXVIII-1, XXIX-1, XXX-1, загальною площею 810,3 м2; в загальному користуванні приміщення першого поверху: І-1, VI-1, XI-1, XVI-1, XXI-1, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Титова, 6.

Апеляційна скарга до Центрального апеляційного господарського суду подана АТ КБ Приватбанк , тобто особою, яка не брала участі у справі, майже через 14 років після набрання законної сили зазначеним рішенням суду першої інстанції.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. 13 ч. 1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності нової редакції ГПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України (у редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції рішення від 08.06.2006) апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

У ч. 2 ст. 261 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Тобто, у вказаній статті ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) врегульовано порядок вчинення процесуальної дії судом апеляційної інстанції, а саме, відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими з порушенням строку, тоді як строки оскарження судових рішень суду першої інстанції, ухвалених до 15.12.2017, врегульовано ст. 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

Таким чином, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, керується, в тому числі, приписами ч. 2 ст. 261 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017).

Такий правовий висновок наведений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239.

Отже, у разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених ч. 2 ст. 261 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), а саме щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених п. 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження.

Втім, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ Приватбанк (особи, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 у справі №8/122 наведеного не врахував та помилково не застосував положення ч. 2 ст. 261 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017).

При цьому посилання суду апеляційної інстанції на постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №922/765/17 є безпідставним, оскільки за висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у цій постанові положення п. 1 ч. 1 ст. 261 ГПК України під час відмови у відкритті апеляційного провадження підлягають застосуванню судами апеляційної інстанції тоді, коли рішення суду першої інстанції, яке вже було переглянуте в апеляційному та касаційному порядку, повторно оскаржується особою до суду апеляційної інстанції.

Разом з тим у справі № 8/122, яка розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено інші обставини справи.

Вищевказане свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (ст. 300 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Встановивши зазначені порушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 304, ч. 3 ст.310 ГПК України, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі № 8/122 підлягає скасуванню, а справа - направленню до Центрального апеляційного господарського суду на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ Приватбанк (особи, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 у справі № 8/122.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк задовольнити.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі № 8/122 скасувати.

3. Справу № 8/122 направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий