Постанова

від 02.11.2020 по справі 8/122

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 8/122

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (особи, яка не брала участі у справі)

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020

(у складі колегії суддів: Березкіна О. В. (головуючий), Антонік С. Г., Іванов О. Г.) про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006

у справі № 8/122

за позовом Фізичної особи-підприємця Деркачова Владислава Едуардовича

до Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Маринченко Тетяни Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю Марінекс

про визнання недійсними договорів та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 визнано недійсними з моменту їх укладення договори купівлі-продажу приміщень від 18.09.2003 № 3987 та № 3991 та від 13.09.2004 № 3881, укладені між Фізичною особою-підприємцем Деркачовим Владиславом Едуардовичем (далі - ФОП Деркачов В. Е.) та Суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Маринченко Тетяною Володимирівною (далі - СПД Маринченко Т. В.).

Визнано за ФОП Деркачовим В. Е. право власності на нежитлове приміщення в житловому будинку літ. А-5 , в підвальному приміщенні № 71 поз. 1-8, № 72 поз. 1-9, № 73 поз. 1-5, № 74 поз. 1-33, № 75 поз. 1-27, XXVI-1, XXVII-1, XXVIII-1, XXIX-1, XXX-1, загальною площею 810,3 м2, в загальному користуванні приміщення першого поверху І-1, VI-1, XI-1, XVI-1, XXI-1, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Титова, 6 (далі - спірне нерухоме майно).

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 не переглядалось в апеляційному та касаційному порядку та набрало законної сили.

У лютому 2020 року (майже через 14 років після набрання законної сили зазначеним рішенням суду першої інстанції) Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк (особа, яка не брала участі у справі) (далі - АТ КБ Приватбанк , Банк) звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Одночасно скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи причини поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006, Банк вказав, що не брав участі у справі під час її розгляду, а про існування такого рішення суду першої інстанції дізнався 11.02.2020 під час розгляду іншої справи у районному суді.

В апеляційній скарзі Банк зазначив, що, приймаючи рішення від 08.06.2006, суд першої інстанції вирішив питання про права та інтереси АТ КБ Приватбанк , оскільки Банк є іпотекодержателем нерухомого майна, право власності на яке судом визнано за ФОП Деркачовим В. Е., і в Кіровському районному суді Дніпропетровської області розглядається справа № 203/6083/16-ц про припинення іпотеки на це нерухоме майно.

Також Банком зазначено про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи № 8/122 правил предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, що є підставою для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 на підставі ч. 2 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). За доводами Банку даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного, а не господарського судочинства з огляду на суб`єктний склад сторін та характер спірних правовідносин у цій справі, оскільки, укладаючи договори купівлі-продажу від 18.09.2003 № 3987, № 3991 та від 13.09.2004 № 3881 СПД Маринченко Т. В. фактично діяла як фізична особа, а не суб`єкт підприємницької діяльності.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ Приватбанк на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 261 ГПК України (суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню).

Постановою Верховного Суду від 25.06.2020 ухвалу суду апеляційної інстанції від 02.03.2020 скасовано. Справу № 8/122 направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2020, зокрема, поновлено Банку строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 08.06.2006 та відкрито апеляційне провадження у справі № 8/122.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.08.2020 закрито апеляційне провадження у справі № 8/122 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Обґрунтовуючи висновок про закриття апеляційного провадження у справі № 8/122, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав для здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції від 08.06.2006 з огляду на те, що зі змісту цього рішення не вбачається, що суд вирішував питання про права, інтереси та (або) обов`язки Банку як особи, яка не була залучена до участі у справі, а Банком не надано доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано право на апеляційне оскарження судового рішення від 08.06.2006.

Не погоджуючись з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020, у вересні 2020 року АТ КБ Приватбанк подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати ухвалу апеляційного господарського суду від 26.08.2020 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги АТ КБ Приватбанк зазначило, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що рішенням суду першої інстанції від 08.06.2006 не вирішувалось питання про права та інтереси Банку, оскільки цим рішенням було визнано право власності на спірне нерухоме майно за іншою особою, тоді як з 30.03.2005 Банк є заставодержателем (іпотекодержателем) майнових прав на спірне нерухоме майно, тому рішення суду від 08.06.2006 стосується законних прав та інтересів АТ КБ Приватбанк .

Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі з підстави, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Ухвалено здійснити перегляд ухвали суду апеляційної інстанції від 26.08.2020 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

08.10.2020 від ФОП Деркачова В. Е. до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити касаційну скаргу без задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом касаційного перегляду у даній справі є ухвала суду апеляційної інстанції від 26.08.2020 про закриття апеляційного провадження у справі № 8/122 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, на рішення суду першої інстанції від 08.06.2006.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, незалучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно.

Установивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 27.02.2020 у справі № 916/2878/14, від 12.05.2020 у справі № 910/18271/16, від 06.10.2020 у справі № 910/21451/16.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Банк не є учасником справи № 8/122; з рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 у цій справі не вбачається, що суд вирішував питання про права, інтереси та (або) обов`язки Банку; Банком не надано доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано право на апеляційне оскарження ним судового рішення від 08.06.2006.

Такі висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на матеріалах справи №8/122.

Так, як вбачається з апеляційної скарги Банку на рішення суду першої інстанції від 08.06.2006, Банк, зазначаючи про те, що суд першої інстанції рішенням від 08.06.2006 вирішив питання про права, інтереси та (або) обов`язки АТ КБ Приватбанк з огляду на те, що Банк є іпотекодержателем нерухомого майна, право власності на яке рішенням суду першої інстанції від 08.06.2006 визнано за ФОП Деркачовим В. Е., не надав будь-яких доказів на підтвердження таких обставин в розумінні ст. 73, 74, 76-80 ГПК України.

Таких доказів Банк не надав до суду апеляційної інстанції і при розгляді його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 08.06.2006 після прийняття Касаційним господарським судом постанови від 25.06.2020 про скасування ухвали суду апеляційної інстанції від 02.03.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження та постановлення судом апеляційної інстанції ухвали від 24.07.2020 про відкриття апеляційного провадження у справі № 8/122.

Окрім того, з наданої ФОП Деркачовим В. Е. до відзиву на апеляційну скаргу Банку фотокопії договору застави майнових прав від 19.09.2003 №DNG0GO03203994 (а. с. 155) вбачається, що у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором Маринченко Т. В. (заставодавець) надала Банку (заставодержатель) в заставу право вимоги передачі йому (Банку) нежитлових приміщень в житловому будинку по вул. Титова, 6 у м. Дніпропетровську, а також інших прав, за договорами купівлі-продажу приміщень від 18.09.2003 за № 3990 та № 3993, тоді як рішенням суду першої інстанції від 08.06.2006 визнано недійсними з моменту їх укладення, зокрема, договори купівлі-продажу приміщень від 18.09.2003 за № 3987 та № 3991.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, для закриття апеляційного провадження у справі № 8/122 за апеляційною скаргою АТ КБ Приватбанк на рішення суду першої інстанції від 08.06.2006, оскільки за встановлених обставин не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, тобто відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Посилання Банку в касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.07.2019 у справі № 522/3901/16-ц, не заслуговують на увагу суду касаційної інстанції, оскільки у справі № 8/122, яка розглядається, висновки суду апеляційної інстанції зроблені, виходячи з тих обставин, що Банк не надав будь-яких доказів на підтвердження того, що він є іпотекодержателем саме того нерухомого майна, право власності на яке рішенням суду першої інстанції від 08.06.2006 визнано за ФОП Деркачовим В. Е., водночас у цивільній справі № 522/3907/16-ц, на яку скаржник посилається в касаційній скарзі, судами було встановлено обставини щодо передання майна, набутого за рахунок кредиту, в іпотеку Публічного акціонерного товариства Марфін Банк .

Долучений до касаційної скарги Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек від 30.03.2005 як доказ того, що Банк є іпотекодержателем спірного нерухомого майна, не був наданий Банком до суду апеляційної інстанції, а долучений ним вже до матеріалів касаційної скарги на ухвалу суду апеляційної інстанції від 26.08.2020, а відтак не був предметом дослідження під час розгляду апеляційної скарги Банку, і не може бути взятий до уваги колегією суддів в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених ст. 300 ГПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги АТ КБ Приватбанк про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали від 26.08.2020 не знайшли свого підтвердження, Касаційний господарський суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції від 26.08.2020 у межах доводів касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, вважає, що ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020 прийнята з додержанням норм процесуального права, а відтак підстав для її скасування не вбачає.

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст.129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі № 8/122 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Дана справа розглянута в розумний строк та з урахуванням перебування на лікарняному суддів Берднік І. С. та Сухового В. Г.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий