Ухвала

від 24.06.2020 по справі 910/7568/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/7568/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

розглянувши матеріали касаційної скарги Служби безпеки України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 лютого 2020 року (головуючий - Андрієнко В.В., судді - Пашкіна С.А., Буравльов С.І.) і рішення Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2019 року (суддя Мудрий С.М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймфіш"

до: (1) Служби безпеки України, (2) Державної казначейської служби України

про відшкодування шкоди,

встановив наступне.

Суть спору

1. В ході здійснення кримінального провадження старшим слідчим ГСУ Служби безпеки України 27.11.2017 було проведено обшук нежитлових приміщень, розташованих на 6-му поверсі будівлі № 38/44 по вул. Почайнинській у м. Києві. Під час проведення обшуку слідчим, зокрема, було вилучено пакети документів, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Таймфіш" (ТОВ "Таймфіш").

2. Вилучені пакети є документацією, яка супроводжувала проведену у 2017 році процедуру закупівлі ТОВ "Таймфіш" мороженої риби у Королівстві Марокко.

3. Надалі, 23.06.2018 за ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва вилучена документація була повернута ТОВ "Таймфіш" і при цьому, судом було зазначено про безпідставність утримання такого майна органом досудового розслідування.

4. Описані обставини (вилучення документів) в результаті призвели до того, що ТОВ "Таймфіш" не змогло розмитнити придбаний товар, у зв`язку з чим товариство зазнало збитків (додаткова оплата за понаднормове використання контейнерів, за використання електроенергії, за паркування, експедиторські витрати, штраф), які на його думку, у даному судовому провадженні мають бути відшкодовані з державного бюджету, адже такі збитки завдані неправомірними діями Служби безпеки України.

Короткий зміст і мотивація судових рішень

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020, позовні вимоги ТОВ "Таймфіш" задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ТОВ "Таймфіш" шкоду, завдану співробітниками ГСУ Служби безпеки України у розмірі 2 831 830, 65 грн.

6. Судові рішення мотивовані тим, що Позивачем у даному спорі доведено наявність усіх складових необхідних для покладення на державу відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих посадовими особами органу досудового розслідування і крім цього, розмір цих збитків також є доведеним та обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, посилаючись при цьому (з урахуванням заяви про усунення недоліків) на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Служба безпеки України звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

8. В якості відповідних обґрунтувань скаржник зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності в ухвалі дозволу на вилучення будь-яких документів ТОВ "Таймфіш" є помилковими та безпідставними, адже вилучені документи не є тимчасово вилученим майном, а тому до них не може застосовуватись порядок, передбачений ч. 7 ст. 236, п. 3 ч. 1 ст. 169, ч. 6 ст. 173 КПК України.

8.1. Безпідставними є висновки судів щодо наявності вини Служби безпеки України в заподіянні шкоди Позивачу за період з 28.11.2017 до 17.05.2018, оскільки в цей період вилучені документи утримувались слідчим на законній підставі. Так само необґрунтованими є висновки і про заподіяння Позивачу шкоди в період з 17.05.2018 по 23.06.2018, адже затримка у поверненні документів в цей період сталася з вини саме ТОВ "Таймфіш", яке зволікало з їх отриманням.

8.2. Суди дійшли помилкового висновку щодо наявності обов`язку слідчого повернути майно з моменту вилучення майна після обшуку до моменту винесення ухвали про повернення майна, оскільки документи Позивача були вилучені на підставі ухвали про проведення обшуку, а обов`язок повернути майно відповідно до приписів ст. 535 КПК України виник у слідчого тільки з моменту прийняття ухвали про повернення майна та визнання цього майна як тимчасово вилученого. Тобто, твердження Позивача про завдання йому матеріальної шкоди у зв`язку із неповерненням документів та неможливістю розмитнення товарів у період з 28.11.2017 по 17.05.2018 є необґрунтованим, оскільки у слідчого не було жодних правових підстав щодо повернення даного майна ТОВ "Таймфіш" до моменту ухвалення відповідного судового рішення.

Касаційне провадження

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.04.2020 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України відкрито провадження за касаційною скаргою Служби безпеки України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 і рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 у справі № 910/7568/19.

10. Відповідно до положень пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

11. Так, згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

12. Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

13. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

14. Слід констатувати, що у касаційній скарзі скаржник не зазначає про конкретну норму (ми) права, яка (і) неправильно застосована чи порушена судами та щодо застосування якої (их) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, а просто вміщує до тексту заяви про виправлення недоліків касаційної скарги загальний тезис пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а тому раціонально вважати, що касаційний суд може вирішити це питання виключно з огляду на зміст спірних правовідносин та суть спору.

15. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою у даній справі скаржник не врахував, що касаційний суд надає висновки саме щодо питань застосування тих чи інших правових норм в межах чітко визначених підстав касаційного оскарження, а формальне зазначення у тексті касаційної скарги про те, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній не дає касаційному суду підстав для перегляду справи в повному обсязі.

16. Як вже зазначалося предметом позову у даній справі є вимога Позивача про стягнення з держави збитків, завданих неправомірними діями співробітників ГСУ Служби безпеки України. Отже, правову основу вирішення цього спору становлять приписи статті 56 Конституції України та статей 22, 1166, 1173, 1174, 1176 ЦК України.

17. В ході розгляду касаційної скарги Верховним Судом встановлена наявність власних висновків щодо застосування наведених норм у подібних правовідносинах, зокрема, ці висновки викладені у постановах від 07.08.2019 у справі № 910/7960/18, від 09.04.2020 у справі № 908/690/19, від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 17.10.2019 у справі № 908/2202/18, від 02.03.2020 у справі № 910/434/19.

19. Надаючи висновки з питань застосування вказаних норм Верховний Суд зазначив таке.

19.1. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

19.2. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно з частиною 2 цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

19.3. За загальними положеннями, наведеними у статті 1166 ЦК України , майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

19.4. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені у статті 1176 ЦК України . Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою для покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

19.5. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 1176 ЦК України , а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

19.5.1. За відсутності підстав для застосування положень частини 1 статті 1176 зазначеного Кодексу в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173 , 1174 ЦК України).

19.6. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

19.7. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу (його службової чи посадової особи), наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

20. З наведеного вбачається, що у подібних правовідносинах Верховний Суд вже надавав (до того ж неодноразово) висновки щодо застосування норм матеріального права, якими врегульовані правовідносини, зокрема, і між учасниками цієї справи, а тому посилання скаржника в якості підстави касаційного оскарження судових рішень у даній справі на приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України є необґрунтованими.

21. Доводи касаційної скарги, які описані вище у цій Ухвалі не можуть бути розглянуті Верховним Судом, адже вони не охоплюються дією пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а відповідно до приписів частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

23. З оскаржуваних судових рішень вбачається, що при вирішенні цього спору здійснене судами попередніх інстанцій застосування норм матеріального права повністю відповідає наведеним висновкам Верховного Суду.

23.1. Так, в ході розгляду даної справи судами, з посиланням на обставини, що встановлені Шевченківським районним судом м. Києва у справі № 761/11974/18 встановлена неправомірність дій співробітників ГСУ Служби безпеки України, яка в результаті призвела до того, що ТОВ "Таймфіш" не змогло розмитнити придбаний товар і як наслідок зазнало документально підтверджених реальних збитків.

24. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у даному випадку Позивачем доведено наявність трьох складових, які необхідні для покладення на державу обов`язку з відшкодування завданих збитків в порядку статей 22, 1173, 1174 ЦК України і за таких обставин, Верховний Суд не вбачає правових підстав для подальшого розгляду касаційної скарги і, відповідно, доходить висновку про необхідність закриття касаційного провадження згідно вимог пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України.

25. Відповідно до приписів частини 2 статті 296 ГПК України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 234, 287, 296, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Служби безпеки України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 лютого 2020 року і рішення Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2019 року у справі № 910/7568/19.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.