Ухвала

від 25.06.2020 по справі 580/1658/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

25 червня 2020 року

м. Київ

справа № 580/1658/19-ц

провадження № 61-9275 ск 20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. розглянув касаційні скарги Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби у Сумській області

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 31 січня

2020 року, додаткове рішення Лебединського районного суду Сумської області від 04 березня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду

від 13 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби у Сумській області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 31 січня

2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Додатковим рішенням Лебединського районного суду Сумської області

від 04 березня 2020 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Сумського апеляційного суду від 13 травня 2020 року апеляційні скарги Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби у Сумській області залишено без задоволення. Рішення Лебединського районного суду Сумської області

від 31 січня 2020 року та додаткове рішення Лебединського районного суду Сумської області від 04 березня 2020 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

19 червня 2020 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку

Лебединською районною державною лікарнею ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби у Сумській області подано касаційні скарги (надійшли 23 червня 2020 року), в якій заявник просить судові рішення скасувати , прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду,

в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби у Сумській області

не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте

не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, заявникові необхідно надіслати до суду касаційної інстанції уточнену реакцію касаційної скарги та її копію відповідно до кількості учасників справи, із зазначенням обов`язкових підстав для такого оскарження.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції

до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки за її подання заявником сплачено судовий збір у меншому розмірі,

ніж це встановлено законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України Про судовий збір .

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір

судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року,

в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 921 грн.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви

в розмірі оспорюваної суми (визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку), таким чином (768 грн 40 коп. + 768 грн 40 коп.)*200% = 3 073 грн 60 коп.).

Заявником сплачено судовий збір за подання даної касаційної скарги у розмірі 1 538 грн.

Отже, ураховуючи характер спору та клопотання у скарзі заявникові необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 535 грн 60 коп.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК

у Печерському районі, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007 , ККДБ: 22030102, найменування платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055) , символ звітності банку: 207.

На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору або документи,

що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про

що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Касаційні скарги Лебединської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби у Сумській області

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 31 січня

2020 року, додаткове рішення Лебединського районного суду Сумської області від 04 березня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду

від 13 травня 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 24 липня

2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Б. І. Гулько