Ухвала

від 24.06.2020 по справі 225/1650/20

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/225/533/2020

Єдиний унікальний номер судової справи225/1650/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2020 р. м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі :

головуючого судді Скиба М.М.,

за участю

секретаря судового засідання Савченко О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Торецька в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Пролетарської районної у місті Донецьк ради про визнання права на приватизацію та зобов`язання оформити передачу у приватну власність нерухомого майна, -

встановив

В березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Пролетарської районної у місті Донецьку ради про визнання права на приватизацію та зобов`язання оформити передачу у приватну власність нерухомого майна.

На доведеність позовних вимог зазначає, що починаючи з 23.09.1981 року він проживав у однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , разом із матір`ю ОСОБА_2 , відповідно до обмінного ордеру № 10918 від 23.09.1981 року. З 06 вересня 1995 року має за вказаною адресою зареєстроване місце проживання, що підтверджується відміткою про реєстрацію в паспорті громадянина України. За вказаною адресою зареєстровано дві особи: ОСОБА_2 , 1945 р.н. та ОСОБА_1 , 1979 р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 його матір - ОСОБА_2 померла у м. Донецьк. На поточну дату позивач займає квартиру за вказаною адресою одноособово, інших осіб, які б мали право користування зазначеним нерухомим майном, крім нього, немає.

10.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про приватизацію квартири, проте жодної відповіді не отримав.

Не розглянув відповідач його повторну заяву від 01.09.2018 р.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з метою врегулювання правовідносин раніше, надіславши листи 20.07.2016 р., 01.02.2017 р. на офіційну адресу на підконтрольній території України - АДРЕСА_2 , але відповіді так і не отримав.

ОСОБА_1 просить суд визнати право позивача на приватизацію квартири, яку він займає одноособово за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати Пролетарську районну у м. Донецьку раду розглянути заяву, оформити передачу Позивачу в приватну (одноособову) власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яку займає позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , і видати свідоцтво про право власності на квартиру за вказаною адресою відповідно до Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16.12.2009 р. "Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян" .

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 02.04.2020 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 28.04.2020 р.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 29.05.2020 р. підготовче провадження у справі закрито та призначений судовий розгляд на 24.06.2020 р.

Позивач надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений шляхом надіслання судових повісток, розміщення оголошення на веб-сайті Дзержинського міського суду Донецької області, заяву про розгляд справи за його відсутності не надав, про причини неявки суд не інформував.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, і, об`єктивно оцінивши докази, доходить наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 10 серпня 2018 року звернувся до Пролетарської районної у місті Донецьку ради з заявою про оформлення в приватну власність квартири та додатками, яка була надіслана засобами пошти на адресу відповідача. (а.с. 31-32)

Проте, відповіді на вказану заяву позивач не отримав.

Згідно копії паспорту громадянина України, серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 33-34)

ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк, згідно копії її паспорту серії НОМЕР_3 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 36-37).

Відповідно до копії ордеру №10918, виданого Бюро по обміну жилих приміщень 19.09.1981 р., №37, на підставі протоколу засідання комісії виконкому Донецької міської ради депутатів трудящих, ОСОБА_2 дозволяється зайняти квартиру за обміном: кв. АДРЕСА_3 . (а.с. 40).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оформлення передачі в приватну власність квартири, жилого приміщення, регулюється Житловим кодексом Української СРСР, Законом України Про приватизацію державного жилого фонду , Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян.

Відповідно до ст. 1 Житлового кодексу Української СРСР громадяни Української РСР мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

Згідно ст. 1 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

На підставі ст. 3 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків)....

Згідно ст. 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства). Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Відповідно до п.4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №109/17404 від 29.01.2010, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі

Статтею 10 Закону визначено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Згідно абзацу 5 ч. 1 ст. 12 ЗУ Про приватизацію державного майна - заяви про приватизацію подаються до державних органів приватизації за місцезнаходженням об`єкта, що приватизується, у письмовій формі в порядку, що встановлюється Фондом державного майна України.

Відповідно до п.13 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (далі - орган приватизації).

Пунктом 23 Положення встановлено, що орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності та приватизація здійснюється у порядку, встановленому Законом.

Таким чином, виходячи з того, що позивач був вселений до спірної квартири на законних підставах, законність його проживання ніхто не оспорює, позивач в установленому порядку звернувся із заявою про приватизацію, суд вважає, що відповідачем порушено право позивача на житло, яке підлягає захисту судом шляхом надання позивачу права на приватизацію спірної квартири.

З огляду на вказане, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання право ОСОБА_1 на приватизацію квартири, які він займає одноособово за адресою: АДРЕСА_1 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, при вирішенні даної справи суд застосовує принцип верховенства права з врахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, зокрема висновки Суду у справах "Панченко проти України" (п. 51) та "Рисовський проти України" (п. 71).

У справі "Панченко проти України" ЄСПЛ констатував, що заявник мав "легітимні сподівання" отримати в свою приватну власність житло (пункт 51 рішення ЄСПЛ у справі "Панченко проти України").

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, дата набрання чинності для України 11.09.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статті 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен має право на справедливий розгляд його незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав щодо зобов`язання відповідача вчинити необхідні дії з приватизації квартири не передбачений ч. 2 ст. 16 ЦК України та в порядку цивільного судочинства не визначено можливості зобов`язання органів державної влади та місцевого самоврядування до вчинення певних дій.

До того ж, суд, захищаючи порушені права громадян, не може підміняти функції окремих органів, в тому числі і органів приватизації. Процедура приватизації має бути здійснена у чіткій відповідності вимогам законодавства, тому суд визнає за позивачем право на приватизацію та зазначає, що останній має право звернутись до відповідача з наданням необхідних документів для реалізації зазначеного права.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради від 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної справах Класс та інші проти Німеччини від 6 вересня 1978 року, Фадєєва проти Росії від 09 червня 2005 року, Кумпене і Мазере проти Румунії від 17.12.2004 р., завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, а тому суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів викладено позицію щодо недопустимості суду підміняти собою органи владних повноважень, відповідно до якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14, від 21 травня 2013 року у справі № 21-87а13, від 10 квітня 2019 року у справі № 61-21632св18.

Таким чином, повноваження Пролетарської районної у м. Донецьку ради щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі щодо розгляду заяви про приватизацію, оформлення передачі позивачу у приватну власність квартири, за своєю правовою природою є дискреційними.

Суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження районної ради щодо розгляду заяви про приватизацію і оформлення передачі в приватну власність квартири, а також зобов`язувати її вчиняти певні дії чи приймати рішення.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про зобов`язання Пролетарську районну у м. Донецьку раду розглянути заяву, оформити передачу Позивачу в приватну (одноособову) власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, та керуючись ст. ст. 19 , 41 , 47 Конституції України , ст. ст. 1 , 6 , 8 , 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ст. 1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , ст. ст. 1-3 , 5 , 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" , ст. ст. 16 , 344 ЦК України , ст. ст. 2 , 4 , 12 , 76-81 , 89 , 133 , 141 , 259 , 263-265 ЦПК України , суд

УХВАЛИВ

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Пролетарської районної у місті Донецьк ради ( місце знаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Транспортна, 2, код ЄДРПОУ 04053157) про визнання права на приватизацію та зобов`язання оформити передачу у приватну власність нерухомого майна - задовольнити частково.

Визнати право ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , на приватизацію квартири, яку він займає одноособово за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України , не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження та подання заяви про перегляд заочного рішення продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя: М.М. Скиба