Постанова

від 18.11.2020 по справі 225/1650/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 225/1650/20

Номер провадження 22-ц/804/2726/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року

м. Бахмут

справа № 225/1650/20

провадження № 22-ц/804/2726/20

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Тимченко О.О.,

суддів: Гапонова А.В., Мірути О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Цимбал Д.А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Пролетарська районна у місті Донецьку ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 225/1650/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Пролетарської районної у місті Донецьк ради про визнання права на приватизацію та зобов`язання оформити передачу у приватну власність нерухомого майна,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 24 червня 2020 року (суддя Скиба М.М. ), ухваленого в приміщенні Дзержинського міського суду Донецької області, повне судове рішення складено 24 червня 2020 року,-

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В березні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що починаючи з 23 вересня 1981 року він проживав у однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , разом із матір`ю ОСОБА_2 , відповідно до обмінного ордеру № 10918 від 23 вересня 1981 року. 06 вересня 1995 року має за вказаною адресою зареєстроване місце проживання, що підтверджується відміткою про реєстрацію в паспорті громадянина України. За вказаною адресою зареєстровано дві особи: ОСОБА_2 , 1945 р.н. та ОСОБА_1 , 1979 р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 його матір - ОСОБА_2 померла у м. Донецьк. На поточну дату він займає квартиру за вказаною адресою одноособово, інших осіб, які б мали право користування зазначеним нерухомим майном, крім нього, немає. 10 серпня 2018 року він звернувся до відповідача з заявою про приватизацію квартири, проте жодної відповіді не отримав. Не розглянув відповідач його повторну заяву від 01 вересня 2018 р. Він неодноразово звертався до відповідача з метою врегулювання правовідносин раніше, надіславши листи 20 липня 2016 року, 01 лютого 2017 року на офіційну адресу на підконтрольній території України - АДРЕСА_2 , але відповіді так і не отримав. Зазначає, що через не розгляд заяви відповідачем він не може здійснити приватизацію однокімнатної квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , що опинилася на території непідконтрольній українській владі.

Просив суд визнати його право на приватизацію квартири, яку він займає одноособово за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Пролетарську районну у м. Донецьку раду розглянути заяву, оформити передачу позивачу в приватну (одноособову) власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яку займає позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , і видати свідоцтво про право власності на квартиру за вказаною адресою відповідно до Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009 р. Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Заочним рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 24 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Пролетарської районної у місті Донецьк ради про визнання права на приватизацію та зобов`язання оформити передачу у приватну власність нерухомого майна задоволено частково: визнано право ОСОБА_1 , на приватизацію квартири, яку він займає одноособово за адресою: АДРЕСА_1 . В решті вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог про зобов`язання Пролетарську районну у м. Донецьку раду розглянути заяву, оформити передачу Позивачу в приватну (одноособову) власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав щодо зобов`язання відповідача вчинити необхідні дії з приватизації квартири не передбачений частиною 2 статті 16 ЦК України та в порядку цивільного судочинства не визначено можливості зобов`язання органів державної влади та місцевого самоврядування до вчинення певних дій. Повноваження Пролетарської районної у м. Донецьку ради щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі щодо розгляду заяви про приватизацію, оформлення передачі позивачу у приватну власність квартири, за своєю правовою природою є дискреційними. Суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження районної ради щодо розгляду заяви про приватизацію і оформлення передачі в приватну власність квартири, а також зобов`язувати її вчиняти певні дії чи приймати рішення.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду - позивач ОСОБА_1 посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати частково заочне рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким задовольнити позовні вимоги, а саме: зобов`язати Пролетарську районну у м. Донецьку раду розглянути заяву, оформити передачу позивачу в приватну (одноособову) власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яку займає позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , і видати свідоцтво про право власності на квартиру за вказаною адресою відповідно до Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009 р. Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян .

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував неможливість відмови з боку відповідача у приватизації займаного житла відповідно до норм закону, тобто задоволення позовних вимог щодо зобов`язання розглянути заяву, оформити передачу в приватну власність та видати свідоцтво не є втручанням суду у дискреційні повноваження владних органів.

Крім того, судом не враховано принцип верховенства права, поза увагою суду залишено прецедентну практику ЄСПЛ як джерело права, не враховано необхідність застосування принципу ефективності судового захисту порушених прав.

Вважає, що його вимога щодо зобов`язання Пролетарську районну у м. Донецьку раду розглянути заяву про приватизацію, оформити передачу в приватну власність квартиру, видати свідоцтво про право власності не є втручанням у дискреційні повноваження , а є ефективним способом захисту його прав в умовах бездіяльності відповідача, яка має систематичний характер упродовж тривалого періоду.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позивач в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі (а.с.177).

Представник Пролетарської районної у місті Донецьку ради в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином на офіційному веб-сайті апеляційного суду (а.с.174)

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

10 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Пролетарської районної у місті Донецьку ради з заявою про оформлення в приватну власність квартири та додатками, яка була надіслана засобами пошти на адресу відповідача. (а.с.31-32)

Відповіді на вказану заяву позивач не отримав.

Згідно копії паспорту громадянина України, серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.33-35)

ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Донецьк, згідно копії її паспорту серії НОМЕР_3 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.36-37).

Відповідно до копії ордеру №10918, виданого Бюро по обміну жилих приміщень 19 вересня 1981 року, №37, на підставі протоколу засідання комісії виконкому Донецької міської ради депутатів трудящих, ОСОБА_2 дозволяється зайняти квартиру за обміном: кв. АДРЕСА_3 . (а.с.40).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно з положеннями статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

В апеляційній скарзі позивач оскаржує рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а саме: зобов`язати Пролетарську районну у м. Донецьку раду розглянути заяву, оформити передачу позивачу в приватну (одноособову) власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яку займає позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , і видати свідоцтво про право власності на квартиру за вказаною адресою відповідно до Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009 р. Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян .

Рішення суду в частині визнання права ОСОБА_1 на приватизацію квартири, які він займає одноособово за адресою: АДРЕСА_1 , не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог про зобов`язання Пролетарську районну у м. Донецьку раду розглянути заяву, оформити передачу Позивачу в приватну (одноособову) власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав щодо зобов`язання відповідача вчинити необхідні дії з приватизації квартири не передбачений частиною 2 статті 16 ЦК України та в порядку цивільного судочинства не визначено можливості зобов`язання органів державної влади та місцевого самоврядування до вчинення певних дій. Повноваження Пролетарської районної у м. Донецьку ради щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі щодо розгляду заяви про приватизацію, оформлення передачі позивачу у приватну власність квартири, за своєю правовою природою є дискреційними. Суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження районної ради щодо розгляду заяви про приватизацію і оформлення передачі в приватну власність квартири, а також зобов`язувати її вчиняти певні дії чи приймати рішення.

Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частиною першою статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1,2 статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності та приватизація здійснюється у порядку, встановленому Законом.

Оформлення передачі в приватну власність квартири, жилого приміщення, регулюється Житловим кодексом Української СРСР, Законом України Про приватизацію державного жилого фонду , Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян.

Відповідно до статті 1 Житлового кодексу Української СРСР громадяни Української РСР мають право на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител, наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.

Згідно статті 1 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до статті 2 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

На підставі статті 3 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю;

Згідно статті 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства). Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Відповідно до пункту Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №109/17404 від 29.01.2010, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі.

Статтею 10 Закону визначено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Згідно абзацу 5 частини 1 статті 12 ЗУ Про приватизацію державного майна - заяви про приватизацію подаються до державних органів приватизації за місцезнаходженням об`єкта, що приватизується, у письмовій формі в порядку, що встановлюється Фондом державного майна України.

Відповідно до пункту 13 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (далі - орган приватизації).

Пунктом 23 Положення встановлено, що орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради від 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної справах Класс та інші проти Німеччини від 6 вересня 1978 року, Фадєєва проти Росії від 09 червня 2005 року, Кумпене і Мазере проти Румунії від 17.12.2004 р., завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, а тому суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 Про практику розгляду судами корпоративних спорів викладено позицію щодо недопустимості суду підміняти собою органи владних повноважень, відповідно до якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав щодо зобов`язання відповідача вчинити необхідні дії з приватизації квартири не передбачений частиною 2 статті 16 ЦК України та в порядку цивільного судочинства не визначено можливості зобов`язання органів державної влади та місцевого самоврядування до вчинення певних дій.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що повноваження Пролетарської районної у м. Донецьку ради щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі щодо розгляду заяви про приватизацію, оформлення передачі позивачу у приватну власність квартири, за своєю правовою природою є дискреційними, а суд в свою чергу позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження районної ради щодо розгляду заяви про приватизацію і оформлення передачі в приватну власність квартири, а також зобов`язувати її вчиняти певні дії чи приймати рішення. Доводи апеляційної скарги в цій частині є не обґрунтованими.

Фактично доводи апеляційної скарги за своєю суттю є ідентичними тому, що було викладено в позові, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з їх оцінки, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні апеляційної скарги позивачем було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 24 вересня 2020 року клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги задоволено, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 24 червня 2020 року у цивільній справі № 225/1650/20.

Згідно частин 6,7 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення та враховуючи що позивача звільнено від сплати судового збору, судові витрати за подання апеляційної скарги необхідно компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 24 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О. Тимченко

Судді: А.В. Гапонов

О.А. Мірута