Постанова

від 11.06.2020 по справі 910/4718/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2020 р. Справа№ 910/4718/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Кропивної Л.В.

при секретарі - Романовій Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Браз Констракшн" на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Трофименко Т.Ю.) від 09.12.2019 (повний текст складено 21.12.2019) у справі №910/4718/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Браз Констракшн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-18"

про стягнення заборгованості у розмірі 107570,00 грн,-

за участі представників згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ :

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Акор Девелопмент Груп" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-18" про стягнення заборгованості у розмірі 107570,00 грн, з яких 105336,00 грн борг, 2234,00 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з повернення коштів, сплачених позивачем за поставку замовленої продукції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Акор Девелопмент Груп" про заміну позивача у справі №910/4718/19 задоволено, замінено позивача у справі № 910/4718/19 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Акор Девелопмент Груп" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Браз Констракшн".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/4718/19 відмовлено в задоволенні позову, у зв`язку з тим, що, здійснивши оплату згідно з виставленим відповідачем рахунком-фактурою №7831 від 17.07.2018 за платіжним дорученням №3854 від 20.07.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю "Акор Девелопмент Груп" сплатило грошові кошти в розмірі 105336,00 грн на виконання договірних зобов`язань. Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Акор Девелопмент Груп" своїми діями схвалило укладення спірного договору поставки, здійснення його виконання у повному обсязі. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що грошові кошти у сумі 105336,00 грн набуто відповідачем за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуте майно.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Браз Констракшн" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/4718/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

23.01.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Браз Констракшн" залишено без руху.

04.02.2020 до Північного апеляційного господарського суду подано клопотання документи на виконання ухвали суду від 28.01.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/4718/19, розгляд скарги призначено на 05.03.2020.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що грошові кошти набуті відповідачем за наявності правової підстави є неповним, позаяк у зв`язку з відмовою позивача від договору така підстава відпала, у зв`язку з чим відповідач утримує грошові кошти без достатніх правових підстав.

05.03.2020 судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Поляк О.І. на лікарняному. Ухвалою від 10.03.2020 розгляд скарги призначено на 26.03.2020.

Ухвалою від 19.03.2020, у зв`язку з запровадження карантину на всій території України Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, повідомлено сторін, що судове засідання 09.12.2019 не відбудеться, розгляд скарги призначено на 23.04.2020.

Ухвалою від 01.04.2020,враховуючи Постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239 про продовження карантину до 24.02.2020, сторін повідомлено, що судове засідання 23.04.2020 не відбудеться, а про дату наступного судового засідання їх буде повідомлено додатково.

Ухвалою від 12.05.2020 розгляд справи призначено на 21.05.2020.

Судове засідання 21.05.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Поляк О.І. на лікарняному.

25.05.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 27.05.2020 розгляд справи призначено на 11.06.2020.

11.06.2020 до Північного апеляційного господарського суду повторно надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що його представник буде приймати участь в іншому судовому засіданні.

Водночас, в судове засідання 11.06.2020 представник позивача з`явився та підтримав вимоги апеляційної скарги. Відповідач в судове засідання не з`явився.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.07.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Акор Девелопмент Груп" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-18" грошові кошти у сумі 105336,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3854 від 20.07.2018 із зазначенням призначення платежу: Оплата за матеріали згідно рахунку № 7831 від 17.07.2018р., в т.ч. ПДВ 20.00% 17556,00 грн .

Відповідно до наданого позивачем рахунку-фактури № 7831 від 17.07.2018, його виставлено на оплату товару Плитка (100х100 LSCAB00 SLIMTECH TOT.WHITE SAT 5P), код Н-522958 , у кількості 60 м2.

Позивач зазначає, що продавець не поставив замовлену у рахунку-фактурі продукцію. Плитка, що була завезена за адресою позивача, не відповідала замовленню, про що відразу було повідомлено продавця та була висунута вимога щодо поставки замовленої продукції. Оскільки вимога щодо поставки замовленої продукції продавцем виконана не була, 25.09.2018 комісією у складі представників продавця та покупця здійснено огляд і фотофіксацію товару та досягнуто усної домовленості про заміну завезеного товару на товар, який був замовлений покупцем та оплачений відповідно до рахунку-фактури.

Однак, оскільки відповідач замовлений товар не поставив, 04.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Акор Девелопмент Груп" надіслало на адресу відповідача лист із вимогою про повернення безпідставно набутих коштів на суму 105336,00 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач указану суму коштів не повернув, Товариство з обмеженою відповідальністю "Акор Девелопмент Груп" звернулося до суду з позовом про їх стягнення на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набутих та в ході розгляду справи відступило право вимоги цієї суми Товариству з обмеженою відповідальністю "Браз Констракшн" на підставі договору про відступлення права вимоги № 27/08 від 27.08.2019. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних від простроченої суми у розмірі 2234,00 грн.

Суд першої інстанції зазначив, що, здійснивши оплату згідно з виставленим відповідачем рахунком-фактурою №7831 від 17.07.2018 за платіжним дорученням №3854 від 20.07.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю "Акор Девелопмент Груп" схвалило укладення договору поставки. При цьому, суд зазначив, що виникнення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акор Девелопмент Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-18" договірних зобов`язань з поставки товару підтверджується не лише поданими доказами, а й самими сторонами спору.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що грошові кошти у сумі 105336,00 грн набуто відповідачем за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуте майно, у зв`язку з чим відмовив в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З таким висновком суду повністю погодитись не можна, з огляду на таке.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у разі розірвання договору (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що грошові кошти у сумі набуті за наявності правової підстави (договору) не можуть бути витребувані відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки ним не досліджено чи відпала така правова підстава в подальшому.

Водночас, колегія суддів вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Цивільні права і обов`язки виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) - тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 205 Господарського процесуального кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Стаття 218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За приписом ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акор Девелопмент Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-18" була досягнута домовленість, відповідно до якої відповідач зобов`язався поставити позивачу товар, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його вартість, що має ознаки договору поставки. Вказаний факт сторонами не заперечується.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Вартість товару (105336,00 грн) була повністю оплачена позивачем згідно платіжного доручення № 3854 від 20.07.2018.

В матеріалах справи міститься видаткова накладна № 5443 від 16.08.2018, згідно якої відповідно до замовлення № 5443 від 16.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-18" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Акор Девелопмент Груп" товар, а саме: Плитка (100х100) LSCAB00 SLIMTECH TOT.WHITE SAT 5P, код Н-522958 , у кількості 60 м2. З боку покупця накладна підписана ОСОБА_1 за довіреністю № 383 від 15.08.2018 без зауважень . Копія означеної довіреності міститься в матеріалах справи.

Посилаючись на вказану накладну, відповідач стверджує, що при прийнятті товару жодних зауважень щодо якості плитки покупцем заявлено не було.

Покупець зазначав, що ОСОБА_1 вказану видаткову накладну не підписував, а підпис на останній є підробленим, у зв`язку з чим твердження відповідача про прийняття товару без зауважень не можуть братися до уваги. На підтвердження вказаних обставин, покупцем надано нотаріально завірену заяву свідка ОСОБА_1 , в якій останній зазначає, що жодних документів, зокрема, і видаткову накладну про прийняття спірного товару не підписував. Водночас, ОСОБА_1 підтвердив той факт, що 16.08.2018 оглянув на об`єкті покупця доставлену відповідачем плитку та виявив, що остання візуально не відповідає замовленим зразкам, про що повідомив представників відповідача.

Слід зазначити, що фактичне прийняття товару покупцем не заперечується, крім того, з відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Акор Девелопмент Груп" (що поданий до заміни позивача у справі правонаступником) вбачається, що товар повернутий відповідачу не був (а.с. 94).

Позивач заперечує, що саме товар, вказаний у видатковій накладній ( Плитка (100х100) LSCAB00 SLIMTECH TOT.WHITE SAT 5P, код Н-522958 ) був поставлений покупцю.

Водночас, в матеріалах справи наявна вимога покупця від 26.09.2018 № 26-09/18, в якій останній просив відповідача здійснити заміну товару неналежної якості в строк до 10.10.2018.

05.10.2018 покупцем направлено відповідачу лист від 04.10.2018 № 01/18-59, в якому він просив повернути грошові кошти у сумі 105336,00 грн у зв`язку з поставкою товару неналежної якості.

У відповідь на означені листи, відповідач листом (а.с. 65) повідомив покупця про пропущення ним строку на повернення товару та відсутність підстав стверджувати про його неналежну якість. Водночас, відповідач наголосив на готовності повернути грошові кошти покупцю після повернення останнім товару.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зміст цієї статті покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність. Баланс вірогідностей буде встановлено коли суд зможе прийти до висновку, що факт скоріше був, аніж не був.

Отже, з огляду на викладене, оцінюючи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає факт поставки та прийняття товару (плитки) покупцем таким, що мав місце.

Статтею 268 Господарського кодексу України передбачено, що якість товарів, які поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару (п. 1 ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Отже, вказаною нормою передбачено право покупця на односторонню відмову від договору у разі істотного порушення зобов`язання продавцем.

Окремо слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Частиною 1 ст. 689 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов`язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця. Продавець зобов`язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк. Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві (ч.ч. 1, 2 ст. 690 Цивільного кодексу України).

Водночас, позивачем не надано доказів неприйняття товару, як і доказів повернення товару та відмови від договору, фактично покупець більше року зберігає у себе прийнятий товар, не здійснюючи жодних дій направлених на його повернення продавцю. Посилання апелянта на те, що він листом від 04.10.2018 № 01/18-59 фактично відмовився від договору відхиляються колегією суддів, позаяк право на повернення грошових коштів у будь-якому випадку виникає у покупця після відмови від договору шляхом повернення товару продавцю.

Водночас, з матеріалів справи вбачається і відповідачем не заперечується, що він товар не повернув. Серед іншого, він зазначив, що відмовляється повертати товар до повернення грошових коштів, оскільки це призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Колегія суддів вважає безпідставними такі твердження скаржника, оскільки він тривалий час зберігає у себе прийнятий товар, а повернення йому грошових коштів до повернення товару відповідачу призведе саме до його безпідставного збагачення.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України не надає права витребувати в якості безпідставного збагачення кошти, отримані стороною до розірвання договору, якщо зустрічне задоволення було надано контрагентом і матеріали справи не містять зворотнього. Тож неповернення прийнятого товару покупцем продавцю спростовує факт безпідставного збагачення останнього, навіть якщо товар не відповідає умовам поставки.

Колегія суддів вважає, що оскільки товар покупцем не повернуто, у нього відсутні підстави вимагати повернення грошових коштів відповідачем на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що згідно зі ст. 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Колегія суддів наголошує, що позивачем не надано жодних доказів того, що отриманий ним товар неналежної якості та непридатний до використання. Покупцем не складено відповідного акту, не проведено експертного дослідження товару тощо. Водночас, факт отримання та збереження товару покупцем неодноразово підтверджено останнім у письмових документах, поданих суду.

За таких обставин доводи про те, що 25.09.2018 комісією у складі представників продавця та покупця здійснено огляд і фотофіксацію товару та досягнуто усної домовленості про заміну завезеного товару на товар, який був замовлений покупцем та оплачений відповідно до рахунку-фактури, без доказів здійснення вказаного огляду, актів про невідповідність якості товару, колегія суддів до уваги не приймає.

Отже, враховуючи неповернення товару позивачем, колегія суддів вважає вимогу позивача про стягнення 105336,00 грн безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. У зв`язку з наведеним і похідна вимога про стягнення з відповідача 2234,00 грн 3% річних також не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, заява відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності судом не розглядається.

З огляду на правильність висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог у справі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Браз Констракшн" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/4718/19 задоволенню не підлягає, а рішення суду залишається колегією суддів без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Браз Констракшн" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/4718/19 - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.06.2020.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.В. Кропивна