Постанова

від 16.06.2020 по справі 925/1251/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2020 р. Справа№ 925/1251/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Куксова В.В.

при секретарі Токарева А.Г.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 16.06.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 16.03.2020 (повний текст рішення складено 20.03.2020)

у справі №925/1251/19 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Смілянської міськрайонної благодійної організації інвалідів "Коло друзів"

до Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області

про визнання права власності на об`єкт нерухомості,

ВСТАНОВИВ:

Смілянська міськрайонна благодійна організація інвалідів "Коло друзів" (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області (далі - відповідач, скаржник), в якому просить суд визнати за Смілянською міськрайонною благодійною організацією інвалідів "Коло друзів" право власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, а саме: школу активної реабілітації інвалідів, І поверх під літерою "А1" (загальна площа 317,7 кв. м., житлова - 179,9 кв. м.), школу активної реабілітації інвалідів мансардний поверх між літерами "МС" (загальна площа - 298,5 кв. м., житлова - 201,2 кв. м.), прибудову під літерою "а2", прибудову під літерою "а3", що розташовані за адресою АДРЕСА_1

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.03.2020 у справі № 925/1251/19 позов задоволено повністю.

Визнано за Смілянською міськрайонною благодійною організацією інвалідів "Коло друзів" право власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, а саме: школу активної реабілітації інвалідів, І поверх під літерою "А1" (загальна площа 317,7 кв. м., житлова - 179,9 кв.м.), школу активної реабілітації інвалідів мансардний поверх між літерами "МС" (загальна площа - 298,5 кв.м., житлова - 201,2 кв.м.), прибудову під літерою "а2", прибудову під літерою "а3", що розташовані за адресою АДРЕСА_1

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Костянтинівська сільська рада Смілянського району Черкаської області звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати та постановити нове яким в позові Смілянської міськрайонної благодійної організації інвалідів "Коло друзів" до Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами а саме: школу активної реабілітації інвалідів, І поверх під літерою "А1" (загальна площа 317,7 кв. м., житлова - 179,9 кв.м.), школу активної реабілітації інвалідів мансардний поверх між літерами "МС" (загальна площа - 298,5 кв. м., житлова - 201,2 кв.м.), прибудову під літерою "а2", прибудову під літерою "а3", що розташовані за адресою АДРЕСА_1 - відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Зазначає при цьому, що позивачем не надано правовстановлюючий документ в якому було б зазначено, що позивачу належить громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по АДРЕСА_1.

14.04.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Яковлєв М. Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 апеляційну скаргу Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2020 у справі № 925/1251/19 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 08.05.2020 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2020 у справі № 925/1251/19, розгляд справи призначено на 16.06.2020.

09.06.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Смілянської міськрайонної благодійної організації інвалідів "Коло друзів" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якому заявник просив проводити судове засідання у цій справі, призначене на 16.06.2020 о 12 год. 00 хв., у режимі відеоконференції, проведення відеоконференції доручити Смілянському міськрайонному суду Черкаської області (20700, м. Сміла, вул. П.Орлика, 15)

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 заяву Смілянської міськрайонної благодійної організації інвалідів "Коло друзів" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції задоволено. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2020 справі №925/1251/19 відбудеться в режимі відеоконференції 16.06.2020.

11.06.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява щодо проведення судового засідання за відсутності представника останнього.

16.06.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява щодо проведення судового засідання за відсутності представника позивача.

Позивач та відповідач в судове засідання 16.06.2020 не з`явилися.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача та відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності позивача, відповідача та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 16.06.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.07.2012 гр. ОСОБА_1 подарувала, а Смілянська міськрайонна організація інвалідів "Коло друзів" прийняла в дар частину нежитлової будівлі школи, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

За твердженням позивача, 12.10.2016 в нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_1, належній позивачу, сталася пожежа, внаслідок якої було знищено покрівлю на площі близько 350 кв. м., перекриття на площі близько 200 кв. м., про що складено Акт про пожежу.

Смілянська міськрайонна благодійна організація інвалідів "Коло друзів" прийняла рішення про відновлення пошкодженого пожежею нежитлового приміщення, зокрема шляхом добудови другого поверху та побудови нових допоміжних приміщень.

Вказані будівельні роботи позивач виконував по мірі надходження благодійних пожертвувань у період з 2016 по 2018 рік, при цьому жодних документів що стосується права на проведення такого виду робіт СМБОІ "Коло друзів" не отримував.

Позивачем замовлено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок з метою оформлення правомірного володіння та користування земельною ділянкою, на якій розміщено належний позивачу об`єкт нерухомості.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Костянтинівської сільської ради № 7-5/VII від 17.07.2019 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок для обслуговування об`єктів соціальної сфери в АДРЕСА_1, загальною площею 0,4576 га з них: 0,1101 га/кадастровий номер 7123783000:01:002:0210; 0,3475 га/кадастровий номер 7123783000:01:002:0211 в АДРЕСА_1.

Пунктом 2 рішення припинено Констянтинівській сільській раді Смілянського району, Черкаської області право користування земельною ділянкою площею 0,1101 га, кадастровий номер 7123783000:01:002:0210, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що перебувала в користуванні згідно державного акту на постійне користування серія ЯЯ № 348289 від 14.06.2007.

Пунктом 3 даного рішення передано земельну ділянку з кадастровим номером 7123783000:01:002:0210 загальною площею 0,1101 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Смілянській міськрайонній благодійній організації "Коло друзів", код ЄДРПОУ 35800428 в постійне користування.

Пунктом 4 передбачено, що у власності Констянтинівської сільської ради Смілянського району, Черкаської області залишено земельну ділянку площею 0,3475 га з кадастровим номером 7123783000:01:002:0211 за адресою АДРЕСА_1.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на час розгляду справи дане рішення не оскаржено та не скасовано.

З Витягу з ДР речових прав на нерухоме майно вбачається, що станом на 01.10.2019 за позивачем зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1101 га з кадастровим номером 7123783000:01:002:0210 загальною площею 0,1101 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Попередньо, 04.01.2017 у Державному земельному кадастрі була зареєстрована земельна ділянка кадастровий номер: 7123783000:01:002:021, яка розташована АДРЕСА_1 для обслуговування об`єктів соціальної сфери.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 376 ГПК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Позивач визнає, що відбудова після пожежі нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 з добудовою другого поверху проведена самочинно, тобто без будь-яких дозволів на проведення будівельних робіт.

Позивач у червні 2019 року звернувся із заявою до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області про прийняття в експлуатацію нежитлового приміщення, яке було самочинно відбудовано після пожежі з добудовою другого поверху.

25.06.2019 листом №1023-3-1.18/77 Управління ДАБІ у Черкаській області повідомило про неможливість прийняття в експлуатацію нежитлових приміщень, які самочинно відбудовані позивачем після пожежі з добудовою другого поверху за адресою: АДРЕСА_1 згідно чинних норм і правил.

Управління ДАБІ у Черкаській області у своєму листі зазначило про підстави можливості прийняття в експлуатацію об`єкта, а саме, за умови виконання вимог Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 - за наявності рішення суду щодо визнання права власності на самочинно збудований об`єкт та за умови надання доказів можливості їх надійної та безпечної експлуатації через проведення технічного обстеження щодо цього і складання звіту про проведення технічного обстеження за встановленою формою.

На замовлення позивача, у липні 2019 року ФОП Погорілим М.М. було проведено інвентаризацію нежитлового приміщення позивача і виготовлено технічний паспорт на нього.

Також 03.09.2019 експертом з технічного обстеження будівель і споруд Погорілим М.М. було підготовлено Звіт про проведення технічного обстеження школи активної реабілітації інвалідів (літ. А1,а2, а3) з надбудовою мансардного поверху (літ. МС) по АДРЕСА_1, в якому зроблено висновок про можливість надійної і безпечної експлуатації об`єкта.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем наданими доказами доведено можливість безпечної експлуатації спірного об`єкта нерухомості, об`єкт знаходиться на відведеній позивачу земельній ділянці та судом не встановлено порушення забудовою прав інших осіб, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Розглянувши апеляційну скаргу Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з частиною 4 статті 41 Конституції України та частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право приватної власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписом статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Порядок набуття права власності на самочинне будівництво передбачений ст. 376 ЦК України, яка є спеціальною нормою в регулюванні таких правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва був порушений.

Тобто, право власності на самочинно побудовані об`єкти набувається не в загальному порядку, а в спеціальному - на підставі рішення суду, прийнятого у відповідності до вимог ст. 376 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 5 якої на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в ч. 1 ст. 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначається за наявності однієї з умов: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Однак, в окремих випадках стаття 376 Цивільного кодексу України передбачає (окремі та самостійні) можливості визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п`ятою цієї статті.

Так, відповідно до частини 5 статті 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Отже, з положень ст. 376 ЦК України вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об`єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об`єкту, а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (ч. 5 ст. 376 ЦК України), відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Згідно із п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461) у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України "Про архітектурну діяльність" одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).

Таким чином, законодавством передбачено особливий порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду, яке не звільняє позивача від обов`язку прийняття об`єкту в експлуатацію у встановленому порядку.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що будівництво проведено позивачем виключно в межах належного йому об`єкта нерухомості та земельної ділянки, яка знаходиться у нього на правах постійного користування за рішенням Костинтинівської сільської ради від 17.07.2019, що скаржником не спростовано у своїй апеляційній скарзі.

Обстеження об`єктів нерухомості із складенням відповідного звіту проведено стосовно тих об`єктів, щодо яких позивач уточнив свої вимоги.

Твердження скаржника щодо того, що спірні об`єкти нерухомості мають різну назву у різних документах, на які вказує відповідач у апеляційній скарзі, судова колегія відхиляє, оскільки це ніяким чином не порушує будь-які права Костинтинівської сільської ради. Скаржник також не надав належних доказів, що позивач використовує виділену йому земельну ділянку під спірними будівлями не для об`єкта соціальної сфери. Костянтинівська сільська рада не вживала з даного приводу ніяких заходів для зупинення порушення земельного законодавства, якщо таке мало місце з боку позивача.

Відповідач, як власник земельної ділянки, не заявляв до СМБОІ "Коло друзів" позов про знесення спірного об`єкта.

Щодо тверджень скаржника, що позивачем не надано правовстановлюючий документ в якому було б зазначено, що позивачу належить громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, судова колегія зазначає наступне.

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001 затверджено Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна.

Згідно додатків до Інструкції №127 вбачається, що є декілька різновидів технічних паспортів на об`єкти нерухомості, а саме: на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у будинку квартирного типу (гуртожитку), на садовий (дачний) будинок, на гараж (машино-місце), на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, на будинок квартирного типу (гуртожиток), на будинок квартирного типу (гуртожиток), на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, на захисну споруду цивільного захисту з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, на групу нежитлових приміщень, на об`єкт незавершеного будівництва, на багатофункціональні будинки для тримання засуджених та осіб, узятих під варту (блочного, казарменого та камерного типу установ виконання покарань та слідчих ізоляторів), з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, на допоміжну (господарську) будівлю, яка не належить до садибного, дачного та садового будинку.

З аналізу змісту даної інструкції вбачається, що на законодавчому рівні відсутнє затвердження форми та змісту технічного паспорта на нежитлове приміщення, школу.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до переконання, що при виготовленні технічного паспорту цільове призначення об`єкту нерухомості, що належить на праві приватної власності позивачу, не змінилось.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Виходячи з вищевикладеного в сукупності, судова колегія дійшла до переконання, що у позивача немає іншої можливості захисти своє право власності на відбудований об`єкт (як самочинне будівництво), а ніж звернутися із позовом до суду та отримати рішення про визнання права власності на спірне майно, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2020 у справі №925/1251/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.03.2020 у справі №925/1251/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №925/1251/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України

Повний текст постанови складено 24.06.2020.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Куксов