Ухвала

від 25.06.2020 по справі 922/1463/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"25" червня 2020 р.Справа № 922/1463/20 Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4, м. Харків до 1. Харківської міської ради, м.Харків 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Корп-Постач", м.Харків про визнання незаконним та скасування рішення; визнання недійсним договору; зобов`язання повернути майно за участю представників:

Прокурор - не з`явився;

відповідача-1 - Підлісна К.О. (довіреність №08-21/4471/2-19 від 27.12.2019 року);

відповідача-2 - Скриннік І.А. (довіреність №б/н від 01.02.2020 року).

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури №4 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корп-Постач", в якому просить суд:

1.Визнати незаконним та скасувати рішення пункт 29 додатку 4 до рішення 27 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» від 19.06.2019 № 1613 19 щодо надання ТОВ «Корп-Постач» в оренду строком на п`ять років земельної ділянки комунальної власності площею 0,9340 га (кадастровий номер 6310136300:14:009:0027) за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації і обслуговування нежитлових будівель літ. «А-1» , літ. «Г-1» (торгівельного призначення) по просп.Перемоги. 69-А. Визнати недійсним договір укладений 18.07.2019 між Харківською міською радою та ТОВ Корп-Постач» щодо земельної ділянки площею 0,9340 га з кадастровим номером 6310136300:14:009:0027, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Перемоги. 69-А. Зобов`язати ТОВ "Корп-ГІостач" (код ЄДРПОУ 40603706) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 0,9340 га з кадастровим номером 6310136300:14:009:0027, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Перемоги, 69-А. Судові втрати покласти на відповідачів.

Під час підготовчого провадження відповідач-1 (ХМР) надав до суду клопотання про залишення позову без розгляду (т.2 а.с.68-75), проти якого прокурор заперечував у відповіді на відзив (т.2 а.с.87-98).

Відповідачі у підготовчому засіданні 25.06.2020 року підтримували клопотання про залишення позову без розгляду.

Прокурор у судове засідання 25.06.2020 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши клопотання відповідача-1 (ХМР) про залишення позову без розгляду суд встановив наступне.

Щодо обґрунтованості звернення прокурора з даним позовом самостійно у якості позивача.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Поняття "інтереси держави" з огляду на процесуальний аспект та особливості такого виду представництва держави органами прокуратури свого часу аналізував Конституційний Суд України (рішення від 08.04.1999 року №3-рп/99 в справі №1-1/99), зазначивши, зокрема, про те, що:

- державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (абз.2 п.3 рішення);

- інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств (абз.3 п.4 рішення);

- із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (абз. 4 п. 4 рішення).

Зазначені висновки Конституційного Суду України не втратили своєї актуальності й на теперішній час, оскільки залишається чинною норма Конституції України в такій редакції.

Згідно зі ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини 3).

Згідно з зазначеною норми Закону України "Про прокуратуру" прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні "інтереси держави", що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі й територіальних громад.

Згідно з ч.2 ст.5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч.3 ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст.53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві (ч.4 ст.53 ГПК України).

Право власності на землі комунальної власності реалізується безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення ч.1 ст.83, ч.1 ст.84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Положеннями ст.122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель із земель комунальної власності позбавляє конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі комунальної власності.

В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст.14, 19 Конституції України).

Український народ чи територіальна громада як його частина, є визначеними Конституцією України суб`єктами права власності на землю в межах території України, рівними в своїх правах перед законом із іншими суб`єктами права власності. Суспільство має право правомірно припускати та одночасно правомірно очікувати, що і окремі члени суспільства (громадяни), і органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування при вирішенні земельних питань додержуються засад правового порядку в Україні, визначених ст. 19 Конституції України.

Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст.ст.1,3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Аналогічний висновок, даний ЄСПЛ у рішенні від 2 листопада 2004 року в справі Трегубенко проти України про те, що ...правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (п. 54).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Крім того, за ч.1 ст.142 Основного Закону, ч.1 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні земля є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, а кошти від її відчуження повинні надходити до місцевого бюджету.

В умовах наявності обмежених земельних ресурсів населеного пункту незаконна передача в користування спірної ділянки порушує право Українського народу на землю, інтереси територіальної громади у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення належних умов для розвитку міста.

Стаття 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Такі питання мають вирішуватись виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (п.34 ч.1 ст.26 Закону).

Здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, відповідно до положень ст.12 Земельного кодексу України віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів.

Отже, особою, уповноваженою державою для здійснення відповідних функцій щодо розпорядження земельними ділянками від імені територіальної громади в силу наведеного вище є Харківська міська рада, яка не може бути позивачем, оскільки в даному випадку є відповідачем.

Аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 18.01.2017 року при розгляді справи №925/1476/15, Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 року у справі № 16/472, від 03.04.2007 року у справі №05-5-46/8142 від 15.05.2007 року у справі № 12/111.

Харківська міська рада як особа, яка наділена територіальною громадою міста відповідними повноваженнями у спірних відносинах, згідно зі ст.21 ГПК України є особою, яка, на думку прокурора, порушила відповідне право, отже, є відповідачем у справі. Наведене надає підстави для висновку, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах відсутній, а тому прокурор звернувся до суду з позовом на підставі ст.53 ГПК України, зазначивши та обґрунтувавши в позовній заяві про відсутність такого органу.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 26.07.2018 року у справі №926/1111/15, вирішуючи питання про правомірність звернення прокурора з аналогічним позовом до суду дійшов поміж іншого, висновку, що прокурор, вважаючи, що оспорюваним рішенням порушуються державні інтереси мав не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України.

Щодо твердження відповідача про віднесення відповідних функцій контролю до повноважень Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), то відповідно до положень п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, остання наділена повноваженнями з державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства лише в агропромисловому комплексі.

Крім того, відповідно до п.5-1 зазначеного Положення, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовами виключного щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Таким чином, відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 не передбачено право Держгеокадастру на звернення до суду з позовами про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та договорів оренди землі.

У зв`язку з викладеним, підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Щодо твердження відповідача про порушення місцевою прокуратурою територіального принципу.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 1 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Жодним нормативно-правовим документом не встановлені обмеження для місцевих прокуратур щодо здійснення функції представництва інтересів держави в частині територіальності.

Основні засади організації і діяльності прокуратури закріплені в ст.З Закону України Про прокуратуру , серед них і засада територіальності.

Засада територіальності означає розбудову системи прокуратури України відповідно до адміністративно-територіального устрою, закріпленого у ст.133 Конституції України. Вона зумовлена потребою реалізації функцій прокуратури на всій території України й доступності її для всього населення.

Визначальна вимога засади територіальності полягає в тому, що мережа органів прокуратури має рівномірно поширюватись на всі адміністративно- територіальні одиниці України. Із цього логічно випливає, що органи прокуратури відповідних рівнів повинні однаково співвідноситися з адміністративно-територіальними одиницями, на які поширюється їхня юрисдикція. Ця засада побудови системи прокуратури забезпечує територіальне розмежування юрисдикції однорідних прокуратур, тобто визначає мережу прокурорського округу. Дія засади територіальності має забезпечити кожній особі реальну можливість дістатися до прокурорської установи для вирішення своєї справи по суті.

Крім того, 25.03.2020 року в ході досудового розслідування кримінального провадження №42018221040000155 від 18.12.2018 року проведено огляд.

Прокуратура реалізує свої функції на всій території України й доступна для всього населення.

Визначальна вимога засади територіальності полягає в тому, що мережа органів прокуратури має рівномірно поширюватись на всі адміністративно- територіальні одиниці України. Із цього логічно випливає, що органи прокуратури відповідних рівнів повинні однаково співвідноситися з адміністративно-територіальними одиницями, на які поширюється їхня юрисдикція. Ця засада побудови системи прокуратури забезпечує територіальне розмежування юрисдикції однорідних прокуратур, тобто визначає мережу прокурорського округу. Дія засади територіальності має забезпечити кожній особі реальну можливість дістатися до прокурорської установи для вирішення своєї справи по суті.

Таким чином, засада територіальності полягає:

а) у відсутності територій, на які не поширювалася б юрисдикція прокуратури;

б) у територіально зручному розміщенні прокуратур;

в) в існуванні достатньої кількості прокуратур і прокурорів на території держави.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.68 Постанови Верховного суду від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.

Відповідно до ч.69 Постанови Верховного суду від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що у позовній заяві та у відповіді на відзив прокурором обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в суді, порушення інтересів держави у зв`язку з недотриманням на його думку ХМР та ТОВ "Корп-Постач" чинного законодавства. Органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження є ХМР, який не може бути позивачем по справі, оскільки на думку прокурора сам є порушником.

Отже, заявником не доведено належними та допустимими доказами відсутність достатніх повноважень у прокурора для представництва інтересів держави, необґрунтовано, в чому відсутні порушення інтересів держави та відсутність необхідності їх захисту, також немає обґрунтовування визначених законом підстав для не звернення до суду прокурора.

Враховуючи усталену практику суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача-1 (вх.№12963 від 10.06.20) про залишення позову без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 26.06.2020 р.

Суддя К.В. Аріт