Ухвала

від 20.01.2021 по справі 922/1463/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/1463/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Скрипки М.В.,

Харківської міської ради - Столбового М.І.,

Товариства з обмеженою відповідальністю Корп-Постач - Скринніка І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 (у складі колегії суддів: Гетьман Р.А. (головуючий), Дучал Н.М., Сіверін В.І.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2020 (суддя Аріт К.В.)

у справі № 922/1463/20

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4

до Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Корп-Постач

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та зобов`язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Корп-Постач (далі - ТОВ Корп-Постач ), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Харківської міської ради від 19.06.2019 № 1613/19 Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд у частині пункту 29 додатку 4 до рішення щодо надання ТОВ Корп-Постач в оренду строком на п`ять років земельної ділянки комунальної власності площею 0,9340 га (кадастровий номер 6310136300:14:009:0027) за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації і обслуговування нежитлових будівель літ. А-1 , літ. Г-1 (торгівельного призначення) по просп. Перемоги, 69-А у м. Харкові;

- визнати недійсним договір, укладений 18.07.2019 між Харківською міською радою і ТОВ Корп-Постач , щодо земельної ділянки площею 0,9340 га з кадастровим номером 6310136300:14:009:0027, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Перемоги, 69-А;

- зобов`язати ТОВ Корп-Постач повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку 0,9340 га (кадастровий номер 6310136300:14:009:0027), яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Перемоги, 69-А.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Харківської міської ради від 19.06.2019 № 1613/19 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки передача спірної земельної ділянки комунальної власності в оренду ТОВ Корп-Постач відбулася без проведення земельних торгів, а також у більшому розмірі, ніж необхідно для експлуатації та обслуговування належних товариству об`єктів, розташованих на цій земельній ділянці.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.07.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2020 року Заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просив скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов прокурора в повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 922/1463/20 за касаційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури з підстави, передбачено пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.01.2021.

ТОВ Корп-Постач і Харківська міська рада у відзивах на касаційну скаргу зазначають про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просять залишити оскаржені судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що 01.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Гайран (продавець) і ТОВ Корп-Постач (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, за умовами якого продавець передав у власність покупця нежитлові будівлі: літ. А-1 загальною площею 49,2 кв. м, літ. Б-1 загальною площею 50,5 кв. м, літ. В-1 загальною площею 51 кв. м, літ. Г-1 загальною площею 49,9 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Харків, просп. Перемоги, 69-А. У пункті 1.2 договору зазначено, що ці нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці площею 0,9340 га, яка має кадастровий номер 6310136300:14:009:0027. Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 212.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ Корп-Постач зареєстровано право власності на 4 об`єкти нерухомого майна літ. А-1 загальною площею 49,2 кв. м (номер запису про право власності 30125699 від 01.12.2019), літ. Б-1 загальною площею 50,5 кв. м (номер запису про право власності 30126137 від 01.12.2019), літ. В-1 загальною площею 51 кв. м (номер запису про право власності 30126643 від 01.12.2019), літ. Г-1 загальною площею 49,9 кв. м (номер запису про право власності 30127031 від 01.12.2019), які знаходяться за адресою: м. Харків, просп. Перемоги, 69-А.

Рішенням Харківської міської ради від 17.04.2019 № 1546/19 Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд (пункт 14 додатку 2) ТОВ Корп-Постач надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,9340 га (кадастровий номер 6310136300:14:009:0027) комунальної власності для експлуатації і обслуговування нежитлових будівель літ. А-1 , літ. Г-1 (торгівельного призначення) по просп. Перемоги (в районі будників № 67, № 71(Шевченківський район) (пункт 14 додатку 2 до рішення).

Рішенням Харківської міської ради від 19.06.2019 № 1613/19 Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд затверджено проект землеустрою та надано ТОВ Корп-Постач в оренду строком на п`ять років земельну ділянку комунальної власності площею 0,9340 га (кадастровий номер 6310136300:14 009:0027) за рахунок земель житлової та громадської забудови дія експлуатації і обслуговування нежитлових будівель літ. А-1 , літ. Г-1 (торгівельного призначення) по просп. Перемоги (в районі будників № 67, № 71(Шевченківський район) (пункт 29 додатку 4 до рішення).

18.07.2019 між Харківською міською радою (орендодавець) і (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у платне користування строком на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,9340 га (кадастровий номер 6310136300:14 009:0027) для експлуатації і обслуговування нежитлових будівель літ. А-1 , літ. Г-1 (торгівельного призначення); цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ (03.07) - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право оренди земельної ділянки площею 0,9340 га з кадастровим номером 6310136300:14:009:0027, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1902254063101, зареєстровано за ТОВ Корп-Постач ; цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, землі житлової та громадської забудови, для експлуатації і обслуговування нежитлових будівель літ. А-1 , літ. Г-1 (торгівельного призначення); підстава виникнення іншого речового права: договір оренди землі б/н 18.07.2019.

Прокурор, звертаючись до суду із зазначеним позов, вважав рішення Харківської міської ради від 19.06.2019 № 1613/19 у частині надання в оренду ТОВ Корп-Постач спірної земельної ділянки без проведення земельних торгів та в більшому розмірі, ніж необхідно для експлуатації і обслуговування об`єктів ТОВ Корп-Постач , таким, що суперечить положенням частини 2 статті 124, статті 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК), що відповідно до статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) є підставою для визнання його незаконним і скасування, а укладений на виконання цього рішення договір - визнанню недійсним з підстав, передбачених частиною 1 статті 203, частиною 1 статті 215 ЦК, та повернення земельної ділянки територіальній громаді м. Харкова.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову прокурора виходив із того, що знаходження на спірній земельній ділянці комунальної власності нерухомого майна, належного на праві власності ТОВ Корп-Постач , відповідно до положень частини 2 статті 134 ЗК виключає необхідність передачі такої земельної ділянки в оренду на конкурентних засадах. Отже, передача зазначеної земельної ділянки в оренду товариству для експлуатації та обслуговування об`єктів нерухомості за рішенням Харківської міської ради від 19.06.2019 № 1613/19 відбулася з дотриманням положень статей 120, 124, 134 ЗК, законів України Про оренду землі та Про місцеве самоврядування в Україні , тому відсутні правові підстави як для визнання цього рішення незаконним та його скасування, так і для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради.

У поданій касаційній скарзі Заступник керівника Харківської обласної прокуратури послався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 124, 134, 135 ЗК, статті 6 Закону України Про оренду землі , порушення статей 11, 53, 75, 76-79, 226, 236, 269 ГПК та неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, від 05.09.2018 у справі № 910/1356/13, від 20.05.2019 у справі № 826/11885/16 та постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2015 у справі № 910/2333/14, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. При вирішенні спору суди безпідставно залишили поза увагою ті обставини, що площа земельної ділянки, на якій нібито розташовано об`єкти нерухомого майна ТОВ Корп-Постач і наявністю яких обґрунтоване рішення ради, у декілька разів перевищує площу таких об`єктів, тому передача спірної земельної ділянки в оренду мала відбуватися на конкурентних засадах за результатами проведення земельних торгів; в оскаржуваному рішенні Харківської міської ради та оспорюваному договорі оренди землі незаконно об`єднано в одне ціле земельну ділянку для нового будівництва та земельну ділянку для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, оскільки отримання права оренди на них мало відбуватися в різному порядку; в порушення статті 86 ГПК суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доказам, які вказують на те, що об`єкти нерухомого майна, належні ТОВ Корп-Постач , фактично в натурі ніколи не існували.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України ).

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі Гарсія Манібардо проти Іспанії від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі Monnel and Morris v. the United Kingdom , серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі Helmers v. Sweden , серія A, N 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду . При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У касаційній скарзі Заступник керівника Харківської обласної прокуратури наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтував висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 09.02.2018 у справі № 910/4528/15-г, від 05.09.2018 у справі № 910/1356/13, від 20.05.2019 у справі № 826/11885/16.

Так, у справі № 910/4528/15-г (постанова від 09.02.2018) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог прокурора про визнання незаконним і скасування рішення ради від 23.10.2013 про передачу відповідачу земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 25.03.2014, визнання відсутнім у відповідача права користування земельною ділянкою, які ґрунтуються, зокрема, на встановлених судом обставинах придбання відповідачем за договором купівлі-продажу від 10.11.2004 розташованого на спірній земельній ділянці об`єкта нерухомості, право власності на яке зареєстровано відповідачем 07.11.2013 (після прийняття рішення ради від 23.10.2013), а також звернення відповідача з заявою про отримання цієї земельної ділянки не тільки для обслуговування та експлуатації об`єкта нерухомого майна, а і для нового будівництва житлового будинку, що за висновками суду касаційної інстанції має відбуватися за різними процедурами.

У справі № 910/1356/13 Верховний Суд постановою від 05.09.2018 скасував судові рішення попередніх судових інстанцій щодо вирішення позовних вимог прокурора про визнання недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу і продаж земельної ділянки відповідачу для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе з майданчиком, визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки, визнання недійсним державного акта про право власності на землю, визнання недійсним договору про поповнення статутного капіталу, визнання відсутнім права користування земельною ділянкою та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами не було встановлено необхідних для вирішення спору обставин і не надано правової оцінки поданим сторонами доказам, у тому числі щодо розміру земельної ділянки та нерухомості. Разом із тим судами було встановлено факт розташування на спірній земельній ділянці нерухомого майна, право власності на яке відповідач зареєстрував як на новостворене 21.03.2008.

У справі № 826/11885/16 (постанова Верховного Суду від 20.05.2019), на яку також здійснено посилання у касаційній скарзі, предметом позову є вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Держгеонадр України та зобов`язання відповідача продовжити дію спеціального дозволу на користування надрами. При цьому Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, взагалі не застосовував положення законодавства, які регулюють порядок надання земельної ділянки в оренду.

Натомість у справі № 922/1463/20, яка розглядається, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування рішення Харківської міської ради від 19.06.2019 № 1613/19, визнання недійсним договору, укладеного 18.07.2019 між Харківською міською радою і ТОВ Корп-Постач , щодо земельної ділянки площею 0,9340 га (кадастровий номер 6310136300:14:009:0027) за адресою: м. Харків, просп. Перемоги, 69-А, наданої відповідачу в оренду строком на 5 років для експлуатації та обслуговування об`єктів нерухомого майна, що розташовано на цій земельній ділянці, та повернення земельної ділянки територіальній громаді м. Харкова. При цьому в основу судового рішення покладено встановлені судами обставини належності ТОВ Корп-Постач 4-х об`єктів нерухомого майна за адресою: м. Харків, просп. Перемоги, 69-А, зареєстрованих за товариством у встановленому законом порядку, власником яких відповідач став на підставі договору купівлі-продажу від 01.02.2019, а також обставини того, що на час придбання відповідачем цих об`єктів нерухомого майна, земельна ділянка, на якій вони розташовані, вже була сформована як об`єкт цивільних прав з визначенням її площі та меж.

При цьому слід зазначити, що при дослідженні судом подібності правовідносин при оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, має суттєве значення, у тому числі, умови застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Так, передача земельної ділянки державної чи комунальної власності в оренду та перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на будівлю або споруду, урегульовано статтями 120, 124, 134 ЗК та статтею 377 ЦК, і на час переходу права власності на об`єкти нерухомого майна до покупця - відповідача у справі № 922/1463/20 (договір купівлі-продажу від 01.02.2019), яка розглядається, і відповідачів у справах № 910/4528/15-г (договір купівлі-продажу від 10.11.2004), № 910/1356/13 (реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна - 21.03.2008), на які здійснено посилання у касаційній скарзі, зазначені норми діяли в різних редакціях, тобто правове регулювання правовідносин у кожній із цих справ не є подібним.

Отже, аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях у справі № 922/1463/20, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду у справах № 910/4528/15-г, № 910/1356/13, № 826/11885/16, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Разом із тим суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що постанова Вищого господарського суду України від 21.01.2015 у справі № 910/2333/14, на яку здійснено посилання у касаційній скарзі, не є тим судовим рішенням, невідповідність висновкам якого щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2020 у справі № 922/1463/20.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий