Рішення

від 24.06.2020 по справі 203/360/20

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/360/20

2/0203/520/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Дикаленко А.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2 П ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Газета Наше місто про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 28.12.2019 року ним було виявлено оприлюднення 07.12.2019 року об 11-07 г. на веб-сайті Газета Наше місто : http://nashemisto.dp.ua/2019/12/07/moshennik-vjacheslav-mishalov-i-ego-semejnaja-prachechnaja-bank-konkord/, з доменним ім?ям: nashemisto. ІНФОРМАЦІЯ_1 , статті під заголовком ОСОБА_5 его семейная прачечная Банк Конкорд , якою поширено інформацію, яка є негативною, недостовірною, а тому принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Інформацію було доведено невизначеному колу осіб, оскільки поширено в загальнодоступній мережі Інтернет. В назві статті відповідач називає позивача ОСОБА_6 , на мові оригіналу - мошенником , а по самому тексту прослідковується натяк на шахрайські дії з боку позивача. Таким чином, в поширеній інформації мова йде про протиправні дії позивача, бо вживаються фактичні твердження про те, що він є шахрай мошенник , тобто про злочинні дії, що є наклепницькою, образливою, принизливою та такою, що не відповідає дійсності, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача. Звинувачуючи позивача в шахрайстві, відповідач не зазначив ні кримінального провадження за яким позивача притягнуто до кримінальної відповідальності за ст.190 КК України, ні відповідного обвинувального вироку суду стосовно позивача, бо його не існує. Відповідач спотворив та принизив оцінку діяльності позивача з боку громадськості та суспільства, ця оцінка перестала бути об`єктивною, поставила під сумнів дотримання позивачем моральних та правових норми, створила враження вчинення позивачем неправомірних дій. Зміст інформації та характер висловлювань відповідача в статті, створює негативне враження і відношення до позивача та враження безпосередньої причетності його до вчинення кримінального правопорушення, порушує принцип презумпції невинуватості, який закріплений в діючому законодавстві України. Таким чином, наявні всі обставини юридичного складу правопорушення відповідача: інформацію доведено невизначеному колу осіб, оскільки поширено в загальнодоступній мережі Інтернет; поширена інформація стосується позивача; поширено інформацію, яка не відповідає дійсності; поширена інформація порушує особисті немайнові права позивача. Висловлювання відповідача не є оціночними судженнями, оскільки можуть бути перевірені та предмет їх правдивості, так як дії, про які заявляє відповідач, підпадають під ознаки кримінально-караного діяння (ст.190 КК України), що виключає віднесення тверджень відповідача до оціночних суджень чи критичних зауважень щодо його діяльності.

Посилаючись на вказані обставини, а також, що відповідач є власником веб-сайту, на якому було поширено інформацію, позивач просив суд: визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, інформацію, яка була поширена 07.12.2019 року об 11-07 г. Товариством з обмеженою відповідальністю Газета Наше місто шляхом розміщення на належному останньому веб-сайті Газета Наше місто : http://nashemisto.dp.ua/2019/12/07/moshennik-vjacheslav-mishalov-i-ego-semejnaja-prachechnaja-bank-konkord/, з доменним ім?ям: nashemisto. ІНФОРМАЦІЯ_1 .ua, в статті під заголовком ОСОБА_5 и его семейная прачечная Банк Конкорд , а саме про те, що ОСОБА_4 є шахраєм мошенником ; зобов?язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, шляхом видалення статті; зобов?язати відповідача протягом 10 днів з дня набрання даними рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом опублікування на головній сторінці належного йому веб-сайту інформації наступного змісту: 07.12.2019 року об 11-07 г. Товариство з обмеженою відповідальністю Газета Наше місто оприлюднило статтю під заголовком Мошенник ОСОБА_7 его семейная прачечная Банк Конкорд . Інформація, яка міститься в цій статті є недостовірною , а також зобов?язати відповідача протягом 10 днів з дня набрання даними рішенням розмістити на головній сторінці належного йому веб-сайту ухвалене по даній справі судове рішення із публікацією тексту його резолютивної частини.

Крім того, позивач посилався на те, що розповсюджена відповідачем інформація є негативною, містить образливі для позивача, як людини, обвинувачення, що спричинило йому моральні страждання. Поширена інформація стала предметом обговорення серед колег в Дніпровській міській раді, мешканців міста, що негативно вплинуло на репутацію позивача, як публічної особи. Своїми діями відповідач безпідставно охарактеризував його, як злочинця та особу, що з легкістю порушує закон, яка не має моральних цінностей. Через поширення недостовірною інформації широкому колу осіб, позивач перебуває в стані нервового напруження та стресу, в результаті чого в нього знизилась працездатність, що в свою чергу негативно впливає на виконання трудових (посадових) обов?язків, призвело до порушення сну. Інсинуації, викладені в статті, формують негативне уявлення в трудових колективах, підривають авторитет серед громадськості міста, що психічно травмує та спричиняє позивачу моральну шкоду. Посилаючись на вищезазначене, позивач просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 50000 грн.

Також позивач просив стягнути з відповідача понесені по справі судові витрати.

Відповідач в наданому відзиві посилався на те, що спірна стаття не є авторським продуктом редакції інтернет-видання газети Наше місто , оскільки оригінальний текст було опубліковано на веб-порталі (інтернет ЗМІ) Компромат 1 , про що міститься відповідне гіперпосилання у нижньому лівому куті статті. Власником інтернет-порталу Компромат є ТОВ Імедіагруп . Таким чином, відповідач не є автором та власником спірної статті та належним відповідачем по справі. Також відповідач посилався на те, що позивач не звертався до нього із заявою та/або пропозицією щодо висловлення особистої позиції з приводу спірної публікації та надання спростування поширення наданих оціночних суджень. В частині заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відповідач посилався на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту її заподіяння. Між тим, мережа Інтернет містить достатньо матеріалів, які було опубліковано до спірної статті, тому не можна констатувати, що остання та моральні страждання позивача перебувають у причинно-наслідковому зв?язку. В своєму відзиві відповідач також заперечував в частині заявлених позивачем до стягнення судових витрат, оскільки сплата за послуги нотаріального посвідчення статті не є вимогою законодавства та, відповідно, обов`язковою витратою позивача. Представником позивача було сплачено кошти з метою отримання довідки з відомостями про власника веб-сайту, однак за результатами надання послуги представнику не було повідомлено інформації про власника. Крім того, позивач міг скористатись правом, передбаченим Законом України Про адвокатуру та звернутись з адвокатським запитом до відповідача з метою встановлення власника веб-сайту. В зв`язку з чим, вважає вказані витрати позивача необґрунтованими та такими, що не стосуються предмету доказування. В частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 70500 грн., відповідач вважав цю суму необґрунтованою, нерозумною та не співмірною із ціною позову, а також з огляду на безпідставно завищений розмір моральної шкоди, недоведеність належними та допустимими доказами факту її завдання. Також вважав недоведеним, що витрати на правову допомогу в сумі 50000 грн. було понесено позивачем, оскільки ці кошти було сплачено ФОП ОСОБА_4 . В той час, як договір про надання правової допомоги між АО ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ було укладено із ОСОБА_4 .

Перевіривши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось стороною відповідача, що 07.12.2019 року об 11-07 г. на веб-сайті Газета Наше місто , власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Газета Наше місто , за посиланням: http://nashemisto.dp.ua/2019/12/07/moshennik-vjacheslav-mishalov-i-ego-semejnaja-prachechnaja-bank-konkord/, з доменним ім?ям: nashemisto.dp.ua, було опубліковано статтю під заголовком ОСОБА_5 его семейная прачечная Банк Конкорд .

Відповідно до ч.4 ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Частиною другою ст.34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст.68 Конституції України).

Згідно ч.1 ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Статтею 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.

Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Відповідно до ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно ст.299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.

Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Частинами 1,4,5,6,7 ст.277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до ст.280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно термінів, наведених в ст.1 Закону України Про інформацію , інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст.11 Закону України Про інформацію , інфор мація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Статтею 22 Закону України Про інформацію визначено, що масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.

Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.

Статтями 27,28 Закону України Про інформацію встановлено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України, а також визначено, що інформація не може бути використана для посягання на права і свободи людини.

Відповідно до ст.30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Як роз`яснено судам в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи (далі - Постанова №1 від 27.02.2009 року) чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно п.12 Постанови №1 від 27.02.2009 року належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Відповідно до п.15 Постанови №1 від 27.02.2009 року при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

У рішенні у справі Ляшко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до інформації чи ідей , які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе демократичне суспільство . Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29.03.2005 року у справі Українська прес-група проти України (заява №72713/01) зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELSv. BELGIUM, стор.236, параграф 47).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лінгенс проти Австрії суд зазначив, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст.10 Конвенції.

У рішенні суду Сіреджук проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що критичні оціночні судження не підлягають доведенню. Проте, якщо поширена інформація має форму обвинувачення, сформульованого як пряме твердження про потенційні кримінальні зловживання, це є досить серйозним. У разі тверджень однієї особи щодо поведінки іншої особи може бути важко встановити різницю між твердженнями щодо фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав. За таких обставин Європейський суд з прав людини не вбачав порушень у тому, що національні суди вимагали обґрунтування тверджень щодо фактів, які лежали в основі висловлених думок, які за відсутності достатніх доказів могли вважатися наклепницькими.

Судом встановлено, що опублікована відповідачем стаття має назву (мовою оригіналу): ОСОБА_5 и его семейная прачечная Банк ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В загальноприйнятому уявлені та згідно тлумачень у словниках термін шахрай (російською мошенник ) визначається, як нечесна у свої вчинках людина, ошуканець, злодій.

Статтею 190 КК України встановлено кримінальну відповідальність за вчинення шахрайства, що визначено як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Таким чином, суд вважає, що сама назва статті ОСОБА_5 … з урахуванням викладених в статті обставин, не має ознак оціночних суджень чи критики, а викладена як твердження та натяк на вчинення позивачем протиправних дій, що в очах оточуючих позивача осіб та інших громадян, враховуючи, що позивач також є депутатом міської ради та веде активну громадську діяльність, виставляє останнього в негативному світлі, знижує суспільну оцінку його моральних, духовних та професійних якостей. Тобто, є негативною інформацією, яка порушує права позивача на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

З урахуванням наведеного, су відхиляє заперечення відповідача стосовно того, що поширена інформація має характер оціночних суджень та критику.

При цьому, суд враховує, що стаття не містять посилань на будь-які конкретні джерела, які підтверджували факт вчинення позивачем дій, що підпадають під ознаки шахрайства та були встановлені у передбаченому законом порядку.

В той час, як з наданої позивачем довідки вбачається, що останній до кримінальної відповідальності не притягувався та не засуджувався; кримінальні провадження, по яким йому б повідомлялось про підозру, відсутні.

Також суд враховує, що вказана стаття була опублікована на належному відповідачу веб-сайті в мережі Інтернет, тобто поширена та доступна необмеженому колу осіб. Згідно роздруківки статті з веб-сайту вбачається, що на момент подачі позову остання була переглянута 505 особами.

Таким чином, наявні всі обставини юридичного складу правопорушення відповідача, а саме: інформацію доведено широкому колу осіб; поширена інформація стосується позивача, містить його прізвище та ім`я, а також фото, що надає можливість його ідентифікувати; поширено інформацію, яка не відповідає дійсності; поширена інформація порушує особисті немайнові права позивача.

Заперечуючи проти позову відповідач також посилався на те, що спірна стаття не є авторським продуктом редакції інтернет-видання газети Наше місто , оскільки оригінальний текст було опубліковано на веб-порталі (інтернет ЗМІ) Компромат 1 , про що міститься відповідне гіперпосилання у нижньому лівому куті статті. Власником інтернет-порталу Компромат є ТОВ Імедіагруп . Таким чином, відповідач не є автором та власником спірної статті та належним відповідачем по справі.

Перевіряючи вказані доводи суд враховує, що спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Зі змісту опублікованої статті не вбачається, хто є автором останньої. Тому, відповідач, як власник веб-сайту, на якому стаття була розміщена, не первіривши правдивість інформації та створивши технічну можливість для поширення недостовірної інформації, повинен спростувати останню та нести цивільно-правову відповідальність за її поширення.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість, доведеність та необхідність задоволення позовних вимог позивача в частині визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, інформації, яка була поширена 07.12.2019 року об 11-07 г. Товариством з обмеженою відповідальністю Газета Наше місто шляхом розміщення на належному останньому веб-сайті Газета Наше місто : http://nashemisto.dp.ua/2019/12/07/moshennik-vjacheslav-mishalov-i-ego-semejnaja-prachechnaja-bank-konkord/, з доменним ім?ям: nashemisto.dp.ua, в статті під заголовком ОСОБА_5 и его семейная прачечная Банк Конкорд , а саме про те, що ОСОБА_4 є шахраєм мошенником ; а також в частині зобов?язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, шляхом видалення статті та протягом 10 днів з дня набрання даними рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом опублікування на головній сторінці належного йому веб-сайту інформації наступного змісту: 07.12.2019 року об 11-07 г. Товариство з обмеженою відповідальністю Газета Наше місто оприлюднило статтю під заголовком Мошенник ОСОБА_7 его семейная прачечная Банк Конкорд . Інформація, яка міститься в цій статті є недостовірною .

Поряд з цим, в частині заявлених вимог про зобов?язати відповідача протягом 10 днів з дня набрання даними рішенням розмістити на головній сторінці належного йому веб-сайту повідомлення про ухвалене по даній справі судове рішення із публікацією тексту його резолютивної частини, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки спростування підлягає у спосіб, в який була поширена недостовірна інформація.

Позивачем було заявлено та судом задоволено позовні вимоги про визнання поширеної інформації не достовірною та про зобов`язання відповідача її спростувати, видаливши статтю та опублікувати спростування, що на думку суду є ефективним та достатнім способом захисту, що забезпечить відновлення порушених прав позивача.

Крім того, суд враховує, що рішення суду першої інстанції може бути переглянуто в апеляційному та касаційному порядку, за наслідками якого залишено в силі, або змінено чи скасовано.

В частині заявлених позивачем вимог про відшкодування моральної шкоди, суд враховує наступне.

За загальними правилами, визначеними ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків передбачених законодавством.

Згідно зі ст.280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Статтею ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

В п.п.3,5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд вважає доведеним позивачем, що поширення відносно нього відповідачем інформації, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача, негативно вплинула на репутацію позивача, як публічної особи, призвела до душевних страждань, через хвилювання, нервове напруження та стрес. Характеристика позивача, як шахрая, формувало негативне уявлення серед колег та оточення позивача, що психічно травмувало останнього та беззаперечно призвело до заподіяння моральної шкоди.

Враховуючи ступінь та тривалість моральних страждань, вимоги розумності і справедливості, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення останньої з відповідача на користь позивача в сумі 20000 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд у відповідності до ст.141 ЦПК України та враховуючи часткове задоволення позовних вимог вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 4624 грн. 40 коп. за три задоволенні вимоги немайнового характеру та частково задоволену вимогу про відшкодування моральної шкоди.

В частині стягнення витрат на нотарільне посвідчення статті в сумі 1000 грн. та отримання довідки з відомостями про власника веб-сайту в сумі 1500 грн., суд вважає, що останні повязані зі збором доказів, які могли бути отримані позивачем у іншому передбаченому законом порядку, у т.ч. через адвокатські запити або витребування за клопотанням позивача судом, а тому не є вимушеними та покладаються на позовача.

В частині стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує, що правова допомога позивачу, пов?язана із підготовкою для звернення до суду та під час розгляду даної справи в суді надавалась останньому адвокатами Адвокатського об?єднання ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ на підставі укладеного договору про надання правової допомоги від 21.12.2019 року.

Згідно попереднього розрахунку судових витрат, наведеного в позовній заяві та наданих акту приймання-передачі виконаних робіт від 23.01.2009 року, довідки про надходження коштів від 23.01.2019 року, платіжного доручення та виписки по рахунку від 27.12.2019 року, платіжного доручення та вписки по рахунку від 10.03.2020 року, а також довідки від 12.03.2020 року, підтверджується оплата позивачем коштів за надану правову допомогу в сумі 70500 грн.

Під час розгляду справи сторона відповідача заперечувала проти обгрунтованості заявленого до стягнення розмірі цих витрат та просила його зменшити, посилаючись на те, що заявлена сума в розмірі 70500 грн. є необґрунтованою, нерозумною та не співмірною із ціною позову, а також з огляду на безпідставно завищений розмір моральної шкоди, недоведеність належними та допустимими доказами факту її завдання. Також відповідач посилався на те, що витрати на правову допомогу в сумі 50000 грн. не було понесено позивачем, оскільки ці кошти було сплачено ФОП ОСОБА_4 . В той час, як договір про надання правової допомоги було укладено між АО ПІЛЬХ та ПАРТНЕРИ та ОСОБА_4 .

Суд вважає безпідставними та відхиляє заперечення відповідача в частині недоведеності понесення саме позивачем витрат в сумі 50000 грн., які сплачені ФОП ОСОБА_4 , оскільки це не спростовує факту сплати саме за кошти позивача вказаних витрат.

В частині обґрунтованості, розумності та співмірності заявленого розміру, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч.1-6 ст.137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26.02.2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З договору про надання правової допомоги від 21.12.2019 року вбачається, що вартість правової допомоги була визначена в розмірі 3525 грн. за одну годину наданих послуг.

Згідно розрахунку та акту приймання-передачі виконаних робіт вбачається, що вартість виконаних робіт з надання правової допомоги склала 70500 грн. та правова допомога полягала в аналізі наданих клієнтом документів та інформації - 2 г.; наданні усних консультацій з приводу захисту честі, гідності та ділової репутації, згідно з чинним законодавством - 2 г.; розробка правової позиції клієнта та процесуальної стратегії ведення справи в суді, аналіз судової практики - 4 г.; збір документів для підготовки позовної заяви - 4 г.; підготовка та подання до суду позовної заяви - 3 г.; представництво інтересів клієнта в Кіровському районному суді м.Дніпропетровська - 5 г.

Суд враховує, що тривалість судових засідань по справі, в яких приймав участь представник позивача, загалом складає 1 г. 43 хв.

Також суд враховує, що заявлені до стягнення витрати на правову допомогу в сумі 70500 грн. значно перевищує ціну позову в частині заявленої до стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн. При цьому, суд приймає до уваги завищення вказаного розміру моральної шкоди та зменшення її судом до 20000 грн.

Таким чином, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, фактично витраченого часу, співмірності витрат заявленій ціні позову та фактично задоволеним позовним вимогам, критеріїв розумності їх розміру, фінансового стану обох сторін, а також з урахуванням поданих відповідачем заперечень, суд приходить до висновку про необхідність зменшення заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу, стягнувши з відповідача на користь позивача відповідні витрати в сумі 30000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23,201,275,277,280,297,299,1167 ЦК України, ст.ст.1,11, 22,27,28,30 Закону України Про інформацію , ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,137,141,223,258,259,263-268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Газета Наше місто про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інформацію, яка була поширена 07 грудня 2019 року об 11-07 г. Товариством з обмеженою відповідальністю Газета Наше місто шляхом розміщення на належному останньому веб-сайті Газета Наше місто : http://nashemisto.dp.ua/2019/12/07/moshennik-vjacheslav-mishalov-i-ego-semejnaja-prachechnaja-bank-konkord/, з доменним ім?ям: nashemisto.dp.ua, в статті під заголовком ОСОБА_5 и его семейная прачечная Банк Конкорд , а саме про те, що ОСОБА_4 є ОСОБА_8 (шахраєм).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Газета Наше місто (49000, м.Дніпро, вул.Сатрокозацька,58, код ЄДРПОУ 19087191) видалити інформацію, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 , яка була поширена 07 грудня 2019 року об 11-07 г. Товариством з обмеженою відповідальністю Газета Наше місто шляхом розміщення на належному останньому веб-сайті Газета Наше місто : http://nashemisto.dp.ua/2019/12/07/moshennik-vjacheslav-mishalov-i-ego-semejnaja-prachechnaja-bank-konkord/, з доменним ім?ям: nashemisto.dp ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: видалити статтю під заголовком ОСОБА_5 его семейная прачечная Банк Конкорд .

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Газета Наше місто (49000, м.Дніпро, вул.Сатрокозацька,58, код ЄДРПОУ 19087191) протягом 10 днів з дня набрання даними рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом опублікування на головній сторінці належного йому веб-сайту Газета Наше місто : http://nashemisto.dp.ua, з доменним ім?ям: nashemisto.dp.ua, інформації наступного змісту: 07 грудня 2019 року об 11-07 г. Товариство з обмеженою відповідальністю Газета Наше місто оприлюднило статтю під заголовком Мошенник ОСОБА_7 и его семейная прачечная Банк Конкорд . Інформація, яка міститься в цій статті є недостовірною .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Газета Наше місто (49000, м.Дніпро, вул.Сатрокозацька,58, код ЄДРПОУ 19087191) на користь позивача ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн., судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 4624 грн. 40 коп., витрати на правову допомогу в сумі 30000 грн., а всього стягнути 54624 грн. 40 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровським районний суд м.Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 червня 2020 року.

Суддя С.Ю.Казак