Постанова

від 25.06.2020 по справі 824/178/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

справа № 824/178/17-а

адміністративне провадження № К/9901/40231/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дністер-Спецгідроенергомонтаж на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду (суддя Левицький В. К.) від 23 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Драчук Т. О., судді: Загороднюк А. Г., Полотнянко Ю. П.) від 20 вересня 2017 року у справі № 824/178/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дністер-Спецгідроенергомонтаж до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Дністер-Спецгідроенергомонтаж (далі - ТОВ Дністер-Спецгідроенергомонтаж ) звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі - ГУ ДФС у Чернівецькій області), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 лютого 2017 року № 0000261401, 0000271401, 0000861300.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року заяву ТОВ Дністер-Спецгідроенергомонтаж про залишення без розгляду позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 06 лютого 2017 року № 0000861300 - задоволено. Позовні вимоги в цій частині залишено без розгляду.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року заяву ТОВ Дністер-Спецгідроенергомонтаж про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 лютого 2017 року № 0000261401 на суму 153 076,00 грн донарахованих по взаємовідносинах з ТОВ Болрейд , ТОВ Проф Інком Груп , ТОВ Іберция , з яких 117 271,00 грн за податковими зобов`язаннями та 35 805,00 грн за штрафними санкціями - задоволено. Провадження в цій частині закрито.

В іншій частині позовних вимог постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи такі рішення суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ТОВ Дністер-Спецгідроенергомонтаж не було доведено та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження реального здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ Бонпассаж та ТОВ Ікс-Дор , у зв`язку з чим позивачем протиправно завищено податковий кредит з податку на додану вартість.

Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, ТОВ Дністер-Спецгідроенергомонтаж подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, і прийняти нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги ТОВ Дністер-Спецгідроенергомонтаж посилається на те, що факт отримання товарів від контрагентів підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, які, в свою чергу, підтверджують реальність здійснення господарської операції. Також скаржник стверджує, що товари придбавалися з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах здійснюваної підприємством господарської діяльності, а тому сума віднесена до податкового кредиту визначена ним у відповідності до чинного законодавства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 жовтня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII Перехідні положення КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 червня 2020 року цю справу призначив до розгляду у порядку письмового провадження.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

На підставі наказу ГУ ДФС у Чернівецькій області від 16 листопада 2016 року № 425 та направлень від 29 листопада 2016 року № 767, 769, 770, 768 посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Дністер-Спецгідроенергомонтаж з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2016 року, за результатами якої складено акт від 18 січня 2017 року № 2/24-13-14-01/31015986.

Вказаною перевіркою контролюючим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1, п. 44.2, ст. 44, підп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, підп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, підп. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 632 847,00 грн, у тому числі за 2014 рік у розмірі 71 610,00 грн та за 2015 рік - 561 257,00 грн;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 572 863,00 грн, в тому числі за вересень 2015 рік у розмірі 169 550,00 грн, за листопад 2015 рік на суму 156 229,00 грн та за березень 2016 рік - 247 084,00 грн;

- п. 176.2 ст. 176 ПК України, що призвело до неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 250 813,00 грн;

- підп. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, підп. 176.2а п. 176.2 ст. 176 ПК України несвоєчасне перерахування до бюджету у встановлені законодавством строки податку на доходи фізичних осіб, за результатами нараховано пені в сумі 124 307,05 грн.

06 лютого 2017 року ГУ ДФС у Чернівецькій області винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000261401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 668 052,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 632 847,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 805,00 грн; № 0000271401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 859 294,50 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 572 863,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 286 431,50 грн; № 0000861300, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 526 402,20 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 250 813,67 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 151 281,48 грн та пені - 124 307,05 грн.

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, ТОВ Дністер-Спецгідроенергомонтаж звернулося до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.3 ст. 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

За визначенням ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб`єкта господарювання виникає у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у її межах.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Разом з цим, недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 804/20741/14.

Що стосується позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 06 лютого 2017 року № 0000261401, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у їх задоволенні враховуючи таке.

Як убачається з матеріалів справи, 19 листопада 2015 року між позивачем (покупець) та ТОВ Бонпассаж (постачальник) укладено договір поставки

№ 13-2015/ДС, за п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві матеріали, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити цей товар. Згідно п. 2.1 договору постачальник зобов`язаний передати матеріали в день підписання видаткової накладної.

Згідно п. 2.2 згаданого договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання видаткової накладної. Датою передачі товару вважається дата вказана в видаткових накладних. Прийом матеріалів за якістю проводиться відповідно до даних паспорту якості виробника та/або сертифікату відповідності (для товару, яка підлягає сертифікації).

На підтвердження виконання умов договору поставки від 19 листопада 2015 року № 13-2015/ДС позивачем надано: податкові накладні від 26 листопада 2015 року № 37, від 30 листопада 2015 року № 30, від 02 грудня 2015 року № 14, від 07 грудня 2015 року № 17, від 09 грудня 2015 року № 18; видаткові накладні від 26 листопада 2015 року № 006, від 09 грудня 2015 року № 005; платіжні доручення за поставлені товарно-матеріальні цінності від 30 листопада 2015 року № 255 на суму 345 787,06 грн, № 256 на суму 414 618,40 грн, від 02 грудня 2015 року № 282 на суму 120 623,20 грн, від 07 грудня 2015 року № 293 на суму 250 000,00 грн, від 10 грудня 2015 року № 1 на суму 23 300,00 грн, від 11 грудня 2015 року № 1 на суму 152 06,00 грн, № 2 на суму 15 000,00 грн, № 3 на суму 15 000,00 грн, від 14 грудня 2015 року № 313 на суму 166 387,77 грн, від 16 грудня 2015 року № 1910 на суму 25 000,00 грн, № 1911 на суму 25 000,00 грн, № 1912 на суму 25 000,00 грн, № 1913 на суму 25 000,00 грн та від 17 грудня 2015 року № 1914, 1915, 1916, 1917 на суму по 20 000,00 грн.

Крім того, ТОВ Дністер-Спецгідроенергомонтаж надано акт здачі-прийняття робіт від 30 листопада 2015 року № НП/51-000581 від ТОВ Нова пошта , напрямок перевезення якого вказано: Дніпропетровськ - Новодністровськ.

Водночас, 14 квітня 2016 року працівниками Сокирянської ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області був направлений запит № 1965/10/24-09-22 Про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Бонпассаж в листопаді 2015 року, зокрема, стосовно надання документів на підтвердження транспортування (експрес-накладних від ТОВ Нова Пошта ) та отримання пояснень по акту здачі-прийняття робіт № НП/51-000581 щодо маршруту перевезення: Дніпропетровськ - Новодністровськ, оскільки адреса ТОВ Бонпассаж : просп. Возз`єднання, 7-6, оф. 26, м. Київ.

На вказаний запит, позивач листом від 28 квітня 2016 року №122 пояснив, що маршрут перевезення: Дніпропетровськ - Новодністровськ зазначено в акті № НП/51-000581 у зв`язку з тим, що в контрагента наявні склади у м. Дніпропетровську, звідки й відправлялися ТМЦ. Проте, належних доказів на підтвердження цього товариством надано не було.

Поряд з цим, як установлено судами попередніх інстанцій, ТОВ Бонпассаж , яке зареєстроване за адресою: просп. Возз`єднання, 7-6, оф. 26, м. Київ, за цією адресою не знаходиться, фінансово-господарську діяльність не здійснює, що підтверджується актом обстеження від 11 лютого 2016 року. Так, за вказаною адресою розташований філіал акціонерного товариства Українська автомобільна корпорація Автомобільний філіал Експрес - Авто , при цьому останнім було повідомлено, що будь-яких договорів оренди (суборенди) або договорів купівлі-продажу приміщень з ТОВ Бонпассаж ним не укладалися.

Отже, колегія суддів вважає вірними доводи податкового органу, з якими погодилися й суди першої та апеляційної інстанцій, про непідтвердження здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Бонпассаж за договором від 19 листопада 2015 року № 13-2015/ДС.

Також, з матеріалів справи встановлено, що 07 вересня 2015 року між ТОВ Дністер-спецгідроенергомонтаж (покупець) та ТОВ Ікс-Дор (постачальник) було укладено договір поставки № 9-2015-ДС, за п. 1.1 якого постачальник зобов`язувався передати у власність покупцеві матеріали, а останній зобов`язувався прийняти і оплатити цей товар. В розд. 2 цього договору визначено, що постачальник зобов`язаний передати товар в день підписання видаткової накладної. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання видаткової накладної. Датою передачі товару вважається дата вказана в видаткових накладних. Якість товару, який передається покупцеві, повинна відповідати технічним вимогам пред`явленим покупцем в заявці на поставку товару, а також вимогам Державних стандартів або Технічних умов, які діють на території України, що підтверджується паспортом якості виробника та/або сертифікатом відповідності.

На підтвердження виконання умов договору від 07 вересня 2015 року позивачем були надані податкові накладні від 08 вересня 2015 року № 9, 10, від 21 вересня 2015 року № 83, від 06 жовтня 2015 року № 16, від 07 жовтня 2015 року № 17.

Поряд з цим, у податкових накладних від 08 вересня 2015 року № 9, 10 від 21 вересня 2015 року № 83 зі сторони постачальника особою, яка склала податкову накладну, зазначено ОСОБА_1 , а в податкових накладних від 06 жовтня 2015 року № 16 та від 07 жовтня 2015 року № 17 - ОСОБА_2 .

Проте, як убачається з пояснень зазначених осіб, що наявні в матеріалах справи, ОСОБА_1 повідомив, що жодного відношення до створення, реєстрації та фінансово-господарської діяльності ТОВ Ікс-Дор не має. ОСОБА_2 зазначив, що був директором ТОВ Ікс-Дор у період з вересня 2015 року по квітень 2016 року, проте фінансово-господарські документи він не складав та не підписував, цим займалися засновник та головний бухгалтер. Також, ОСОБА_2 стверджував, що довіреності від свого імені на право вчиняти будь-які дії, пов`язані з фінансово-господарською діяльністю товариства, він не надавав та не уповноважував нікого це робити.

Інших належних та достатніх доказів щодо підтвердження господарської операції позивача з ТОВ Ікс-Дор , останнім надано не було.

Аналізуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безтоварність господарської операції за договорами поставки від 19 листопада 2015 року № 13-2015/ДС та від 07 вересня 2015 року № 9-2015/ДС, оскільки позивач не надав до суду документів на підтвердження фактичної наявності у контрагента товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних (акти прийому-передачі товару, довіреність, паспорт якості виробників, сертифікат відповідності товару), що, в свою чергу, свідчить про відсутність у контрагентів позивача об`єктивної можливості виконати свої зобов`язання за договорами поставки, а відтак і про відсутність у позивача реальної мети настання наслідків за указаним договором. Наявність у ТОВ Дністер-Спецгідроенергомонтаж податкових накладних, виданих контрагентом за умови факту нездійснення самої господарської операції не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2017 року № 0000261401 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог у частині скасування податкового повідомлення-рішення від 06 лютого 2017 року №0000271401, колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у їх задоволенні з огляду на слідуюче.

За період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2016 року ТОВ Дністер-Спецгідроенергомонтаж було задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 12 384 773,00 грн.

У акті перевірки відповідачем встановлено завищення такого податкового кредиту на суму 572 863,00 грн, в тому числі за вересень 2015 року на суму 169 550,00 грн, за жовтень 2015 року на суму 174 650 грн, за листопад 2015 року на суму 126 734,00 грн та за грудень 2015 року на суму 100 929,00 грн. Контролюючий орган дійшов висновку, що дане завищення відбулось у зв`язку з включення до рядка 10.1 декларацій Придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою сум податку на додану вартість сплаченого при придбанні товарно-матеріальних цінностей у контрагентів: ТОВ Бонпассаж придбано матеріалів на загальну суму 1 365 976,00 грн, в тому числі ПДВ 227 663,00 грн; ТОВ Ікс-Дор придбано матеріалів на загальну суму 2 071 199,00 грн, в тому числі ПДВ 345 200,00 грн.

Однак, оскільки судами встановлено відсутність документів, які б підтверджували реальність господарських операцій по договорам поставки з контрагентами, у зв`язку з чим, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, колегія суддів вважає вірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2017 року № 0000271401 є правомірним і таких, що не підлягає скасуванню.

За таких обставин, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії , заява № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ч. 2 розд. ІІ ;Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, ст. 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дністер-Спецгідроенергомонтаж залишити без задоволення, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк