Постанова

від 25.06.2020 по справі 810/2318/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

справа № 810/2318/16

адміністративне провадження № К/9901/32923/18

Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року (суддя Панова Г.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року (суддя Степанюк А.Г., судді Кузменко В.В., Шурко О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарткомпані" до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарткомпані" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2016 № 0000372204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) із вироблених в Україні товарів на 127542,50 грн., з яких 102034,00 грн. за основним платежем та 25508,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000382204, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 96131,00 грн.

Суди встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ Трейденерго (код ЄДРПОУ 39397820) та ТОВ Сармат Торг (код ЄДРПОУ 39289205) за період з 01.01.2015 по 31.01.2015, за результатами якої складено акт від 13.06.2016 № 793/22-4/39348679, яким встановлено порушення вимог пунктів 198.1, 198.2,198.3,198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження ПДВ на 102034,00 грн. та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на 96131,00 грн.

У акті перевірки податковий орган констатував формування позивачем без достатніх правових підстав податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ Трейденерго та ТОВ Сармат Торг , посилаючись на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагентам та аналізу їх податкової звітності, відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій. Крім того, посилався на протоколи допиту свідка у кримінальному провадженні - засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ Трейденерго ОСОБА_1 та засновника й директора ТОВ ФСП ЛТД , ТОВ Пурпур Груп (контрагенти ТОВ Сармат Торг ), які свою причетність до фінансово-господарської діяльності Товариств заперечили.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.06.2016 № 0000372204 та № 0000382204.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про недоведеність податковим органом безтоварності господарських операцій позивача з контрагентами (ТОВ Трейденерго , ТОВ Сармат Торг ) щодо поставки приборів опалювальних з монтажними комплектами та припливної установки з комплектуючими (заслонкою відсікаючою, фільтром, фільтраційною вставкою, датчиком диференційного тиску, електричним обігрівачем, гнучкою вставкою, вентилятором, блоком управління з датчиком температури припливного повітря), які в подальшому були використані у власній господарській діяльності, а відтак Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.04.2017 постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення для правильного розгляду справи, що унеможливило реалізацію завдання адміністративного судочинства та призвело до формального та незаконного вирішення спору.

Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.01.2015 між позивачем (Покупець) та ТОВ Трейденерго (Постачальник) укладено договір поставки №ДП-2-2015, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки продукцію у власність Покупця, а Покупець приймати і оплачувати товар на умовах договору.

Асортимент, кількість та ціна на товар, що може бути поставлений Постачальником згідно цього договору, визначаються у видаткових документах, складених Постачальником (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору поставка товару здійснюється партіями на підставі прийнятих Постачальником до виконання замовлень Покупця, оформлених в усній або письмовій формі - на вимогу Постачальника.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що Покупець у замовленні вказує, зокрема, наступні відомості: строк поставки (календарна дата), асортимент товару, кількість одиниць кожного виду асортименту товару, місце поставки.

Згідно пунктів 6.2, 6.3 договору зобов`язання Постачальника з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту передачі Покупцю товару у власність, що підтверджується підписанням сторонами прибуткової (товарної) накладної; Постачальник передає Покупцю податкову накладну та інші документи, визначені цим договором.

Вартість конкретної партії товару визначається накладними на товар, які підтверджують кількість фактично прийнятого Покупцем товару, поставленого Постачальником згідно даного договору (пункт 7.2 договору).

У відповідності до пункту 7.4 договору загальна вартість даних договорів складається з загальної вартості товару, поставленого протягом дії цього договору з урахуванням ПДВ, що підтверджується відповідними накладними на товар.

В пункті 7.5 договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі. Валюта розрахунків - гривня.

Відповідно до вказаного договору, як констатовано судами, контрагентом поставлено Товариству два прибори опалювальні HovalNHV-6/A з монтажними комплектами, що підтверджується видатковими накладними від 19.01.2015 № 1901/1, від 22.01.2015 № 2201/2.

Розрахунки за вказаним договором проведено у безготівковій формі (платіжні доручення від 19.01.2015 № 34 на загальну суму 453703,55 грн., від 23.01.2015 № 44 на загальну суму 453703,55 грн., банківська виписка з 01.01.2015 по 31.12.2015).

Виписані контрагентом податкові накладні від 19.01.2015 № 551 на суму 453703,55 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 75617,26 грн., від 22.01.2015 № 642 на суму 453703,55 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 75 617,26 грн., містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент був зареєстрований платником ПДВ.

Також 19.01.2015 між позивачем (Покупець) та ТОВ Сармат Торг (Постачальник) підписано договір поставки №ДП-1/1-2015, предметом якого є поставка товару, асортимент, кількість та ціна якого визначаються у видаткових документах, складених Постачальником.

Зобов`язання Постачальника з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту передачі Покупцю товару у власність, що підтверджується підписанням сторонами прибуткової (товарної) накладної; Постачальник передає Покупцю податкову накладну та інші документи, визначені цим договором (пункти 6.2, 6.3 договору).

У відповідності до пункту 7.2 договору вартість конкретної партії товару визначається накладними на товар, які підтверджують кількість фактично прийнятого Покупцем товару, поставленого Постачальником згідно даного договору.

На виконання умов договору контрагент відповідно до видаткової накладної №1901/1 від 19.01.2015 поставив Товариству Припливну установку Vento 50-30 у комплекті з заслонкою відсікаючою LKS 50-30/230 з сервопривідом LM230 1шт., фільтром VF3 50-30 1шт., фільтраційною вставкоюVF3 50-30 1шт., датчиком диференційного тиску P33N 1 шт., електричним обігрівачем EOS 50-30/22 1 шт., гнучкою вставкою DV 50-30 2 шт., вентилятором RP 50-30/25-4E 1шт., блоком управління VCS з датчиком температури припливного повітря NS 120.

Позивач за поставлений товар розрахувався у повному обсязі, про що свідчать платіжне доручення від 19.01.2015 № 35 на суму 281584,94 грн. та банківська виписка за період з 01.01.2015 до 31.12.2015.

Товариство отримало від контрагента податкову накладну від 19.01.2015 № 551 на загальну суму 281584,94 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 46 930,82 грн, яка містить усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент її складення контрагент позивача був зареєстрований платником ПДВ.

Придбаний за вказаними договорами товар Товариство в подальшому реалізувало іншому контрагенту, що підтверджується договором поставки від 03.11.2016 № 031114/1, видатковими накладними від 20.02.2016 № 12, від 26.02.2016 № 14, оборотно -сальдовими відомостями, банківськими виписками.

Додатково судами досліджено договір оренди №12 від 21.01.2015, відповідно до якого позивач орендував у ПАТ Науково-дослідний інститут склопластиків і волокон офісне приміщення, яке розташоване на 4-му поверсі адміністративного корпусу, літера А , кімната № 250, та додаткову угоду до цього договору, якою передбачено, що Товариство з 31.01.2015 звільняє кімнату № 250 та з 01.02.2015 отримує в оренду кімнати 264 та 265 за тією ж адресою.

Крім того, з письмових пояснень директора Товариства судами встановлено, що перевезення товару, придбаного у контрагентів, здійснювалось силами позивача, а саме автомобілем, що знаходиться у приватному користуванні та розпорядженні директора Товариства.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування податкового кредиту з ПДВ.

Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагента трудових та інших ресурсів, які були їм необхідні, однак відсутні.

Загалом, як встановлено судами в ході розгляду справи, позиція податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам його контрагентів з іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій Товариства із ТОВ Трейденерго , ТОВ Сармат Торг . Разом з тим, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за обставин даної справи й відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

Що ж до посилань податкового органу в акті перевірки на наявність у кримінальних провадженнях пояснень засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ Трейденерго ОСОБА_1 , засновника й директора ТОВ ФСП ЛТД , ТОВ Пурпур Груп (контрагенти ТОВ Сармат Торг ) щодо непричетності останніх до діяльності товариств, то судами попередніх інстанцій такі обґрунтовано не взято до уваги, оскільки протоколи допиту посадових осіб до матеріалів справи не подавалися, а на неодноразові (тричі) вимоги суду першої інстанції надати відомості про стан та хід досудових розслідувань по кримінальних провадженнях №32014100010000194, №32015100010000078 та засвідчені копії процесуальних документів допиту посадових осіб, які б відповідали критеріям належності та допустимості доказів (зокрема щодо підстав його отримання та засвідчення слідчим або процесуальним керівником) ні відповідачем, ні Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м.Києві надані не були.

Крім того, суд першої інстанції тричі викликав в судове засідання в якості свідків для надання пояснень ОСОБА_1 (засновника та директора ТОВ Трейденерго ) й ОСОБА_2 (директора ТОВ Сармат Торг ), однак конверти з повістками про виклик повернулись до суду з відміткою підприємства поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання .

Підсумовуючи викладене, вживши усіх необхідних заходів для з`ясування обставин у справі, суди прийшли до обґрунтованого висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій й задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко