Ухвала

від 26.06.2020 по справі 910/8663/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

26.06.2020Справа № 910/8663/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. , розглянувши заяву СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК

про забезпечення позову у справі №910/8663/20

За позовом СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК (STOLLER INTERNATIONAL, INK.) (990 Кеті Фрівей Сьют 400, Х`юстон, Техас, США, 77055, НОМЕР ПЛАТНИКА ПОДАТКУ 30010719836)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОЛЛЕР" (вул. Червонопільська, буд. 23/17, прим.1, м.Київ, 04123, код ЄДРПОУ 38577278)

про стягнення 639 427,23 доларів США

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК (STOLLER INTERNATIONAL, INK.) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОЛЛЕР" про стягнення 639 427,23 доларів США заборгованості за поставлений товар.

Позовні вимоги мотивовані, тим, що в період з лютого 2017 по липень 2019 позивач, як виробник агрохімікатів та пестицидів, поставив відповідачу, як покупцю власну продукцію, а відповідач в свою чергу зобов`язався приймати такий товар та оплачувати його на умовах та у строки, які сторони погодили в електронному вигляді. Проте, відповідач виконав власні зобов`язання з оплати поставленого товару не в повному обсязі, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 639 427,23 дол. США оплати за поставлений товар.

Ухвалою від 25.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

24.06.2020 через відділ діловодства суду від СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК надійшла заява про забезпечення позову, у якому заявник просить:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в національній валюті та/або будь-яких інших рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю Столлер в межах суми позовних вимог у розмірі 639 427 дол.США 23 центи, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на дату пред`явлення позову становить 17 121 303,51грн.

Частиною 1 ст. 140 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Так, відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

Пункт 3 частини першої статті 137 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

Пункт 7 частини першої статті 137 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходами забезпечення позову є тимчасове обмеження прав особи тією мірою та таким чином, як це необхідно для збереження в період розгляду справи можливості безперешкодного виконання рішення суду в разі задоволенню позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В обґрунтування поданої заяви, позивач посилається на те, що предметом позовних вимог у справі №910/8663/20 є стягнення заборгованості за поставлений товар, тобто - грошових коштів у розмірі 639 427 доларів США 23 центи. На думку заявника Відповідач систематично порушував власні зобов`язання щодо сплати поставленого товару, починаючи з 2017 року, що прямо свідчить про його нехтування принципом сумлінності виконання взятих на себе зобов`язань, що встановлені положеннями статті 1-304 Господарського комерційного кодексу штату Техас. Переговори щодо сплати заборгованості бажаного результату не надали. З іншого боку, дані офіційного веб-сайту ТОВ СТОЛЛЕР свідчать про те, що господарська діяльність Відповідача продовжується та останній активно користується об`єктами права інтелектуальної власності та здобутками ділової репутації Позивача з метою реалізації продукту, що виробляється та поставляється СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК. При цьому, позивач стверджує, що Відповідач користується декількома офісними нежитловими приміщеннями, що передбачає участь у правовідносинах оренди (про що свідчить адреса державної реєстрації Відповідача, а також вказана фактична адреса його офісу на веб-сайті), інтернет-доменом другого рівня com.ua, що передбачає сплату внесків за його користування, а також бере участь у значній кількості науково-практичних та бізнес заходах, що також передбачає відповідні витрати на маркетингову діяльність тощо. В результаті аналізу зазначених вище дій Відповідача та виявлених обставин цього позову достатньо аргументованим представляється висновок про системність недобросовісної комерційної поведінки з боку ТОВ СТОЛЛЕР та породжує обґрунтовані сумніви у наявності волі останнього на виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог Позивача. Наведені обставини свідчать про наявність істотних ризиків виведення грошових коштів, що належать ТОВ СТОЛЛЕР , задля уникнення від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Поряд із цим, позивач вказав, що згідно із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ТОВ СТОЛЛЕР не перебуває жодних об`єктів нерухомого майна, що могли б стати предметом примусового стягнення, у разі відсутності на рахунках Відповідача суми грошових коштів, достатніх для виконання можливого рішення суду (у разі задоволення позовних вимог). В той же час, СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК, також не відомо про наявність у власності ТОВ СТОЛЛЕР будь-якого рухомого майна, корпоративних прав та/або акцій у вартості, що дорівнює або перевищує розмір позовних вимог СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК, яке б могло стати предметом примусового стягнення. Також Позивач наголошує, що незастосування заходів забезпечення позову сприятиме зловживанню Відповідачем наданими процесуальними правами, а можливе довготривале проходження судового провадження у цій справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції стимулюватиме Відповідача здійснювати дії щодо ухилення від подальшого виконання рішення, у разі задоволення позовних вимог СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Аналіз судової практики Верховного Суду свідчить, що судам при вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до приписів частини першої ст. 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати № 95 від 01.07.1949, ратифікованої Україною 04.08.1961, згідно з якими визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття власності є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статтях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях Кодексу законів про працю.

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві Відповідача, на оплату праці.

Згідно з пунктом другим ч. 2 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України Про електроенергетику , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України Про теплопостачання , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України Про теплопостачання , статті 18- 1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення , на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки , на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частин третьої - четвертої ст. 59 Закону України Про виконавче провадження у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Таким чином, застосуванням заявлених заходів забезпечення позову не може бути та не буде порушено прав та охоронюваних законом інтересів працівників ТОВ СТОЛЛЕР чи інших третіх осіб.

Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, слід виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому арештовані грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Аналогічні правові позиції викладені в Постановах Верховного Суду від 15.01.2019 по справі №915/870/18, постанови від 10.05.2019 по справі №910/16948/18, постанови від 27.06.2019 по справі №916/73/19, постанови від 14.08.2019 по справі №910/3802/19, постанови від 21.12.2019 по справі №904/2969/19, постанови від 04.03.2020 по справі №910/12117/19 та інших.

З огляду на викладене вище, суд вбачає співмірність та адекватність заявлених заходів з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Разом з тим, вжиття заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача станом на час вирішення спору в суді, виключить можливе порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також, надасть можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь яких труднощів при виконанні у випадку задоволення даного позову.

За таких обставин, суд вважає заяву СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтованою та такою, що підтверджена належними та допустимими засобами доказування, у зв`язку з чим вказана заява підлягає задоволенню.

Щодо обгрунтування належного до застосування права, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом другим ч. 1 ст. 1 Закону України Про міжнародне приватне право визначено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.

Враховуючи те, що СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК є юридичною особою, що створена та діє за законодавством штату Техас (США) та, відповідно, є резидентом Сполучених Штатів Америки, то очевидним вбачається те, що правовідносини, які виникли між Позивачем та Відповідачем є правовідносинами з іноземним елементом.

Відповідно до частини першої ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту другого ч. 1 ст. 76 Закону України Про міжнародне приватне право суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Відповідно до частини першої ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходження ТОВ СТОЛЛЕР зареєстровано за адресою: 04123, м. Київ, вул. Червонопільська, буд. 23/17, прим. 1.

Враховуючи вищевикладене, а також місцезнаходження Відповідача, ця заява про забезпечення позову підлягає розгляду Господарським судом міста Києва аналогічно до самої позовної заяви про стягнення заборгованості за поставлений товар.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК про забезпечення позову задовольнити повністю.

2.Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в національній та/або іноземній валюті, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Столлер (вул. Червонопільська, буд. 23/17, прим.1, м.Київ, 04123, код ЄДРПОУ 38577278) в межах суми позовних вимог у розмірі 639 427 (шістсот тридцять дев`ять тисяч чотириста двадцять сім) доларів США 23 центи, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на дату пред`явлення позову становить 17 121 303 (сімнадцять мільйонів сто двадцять одну тисячу триста три)51грн.

Стягувач: СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК (STOLLER INTERNATIONAL, INK.) (990 Кеті Фрівей Сьют 400, Х`юстон, Техас, США, 77055, номер платника податку 30010719836) .

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "СТОЛЛЕР" (вул. Червонопільська, буд. 23/17, прим.1, м.Київ, 04123, код ЄДРПОУ 38577278).

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складено 26.06.2020.

Суддя Н.І. Ягічева