Рішення

від 25.05.2020 по справі 570/2632/19

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/2632/19

Номер провадження 2/570/183/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Остапчук Л.В.

за участю: секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

представника позивачки, адвоката Щербяк Ю.В.

представника відповідача, адвоката Левчуня С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне в порядку загального позовного провадження

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Волинь" про розірвання договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

Позивачка, через свого представника, адвоката Щербяк Ю.В., звернулася в Рівненський районний суд Рівненської області з даним позовом до ПСП "Волинь" та просить розірвати договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 56:246:820:00:04:028:0203, площею 2,54 га від 23 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ПСП "Волинь", судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу покласти на відповідача.

Свій позов ОСОБА_2 мотивує тим, що на підставі державного акту серії ЯД № 257231, виданого 14 березня 2007 року, вона є власником земельної ділянки площею 2,54 га, кадастровий номер 56:246:820:00:04:028:0203. 23 березня 2014 року між нею та ПСП "Волинь" було укладено договір оренди землі, державна реєстрація якого проведена 30 травня 2016 року. Враховуючи той факт, що договір укладено на 5 років, при цьому, згідно п.43 вищезазначеного договору визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, станом на момент звернення до суду 5 років з моменту підписання договору минуло, а відповідач не бажає розривати договір по причині того, що з моменту реєстрації договору не пройшло 5 років, позивачка звернулася з вказаним позовом до суду і просить його задоволити.

В судове засідання позивачка не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином.

Представник позивача, адвокат Щербяк Ю.В., подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що оскільки договір оренди землі укладений 23 березня 2014 року, цього ж дня підписаний акт приймання-передачі землі, отже договір починає діяти з моменту підписання, а в момент державної реєстрації набирає чинності договір, укладення якого уже відбулося, при цьому державна реєстрація не змінює моменту укладення договору, оскільки цивільні права і обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. Крім того, зазначила, що відповідачем порушено вимоги ст.25 Закону України "Про оренду землі" та істотних умов договору оренди землі від 23 березня 2014 року, а саме п.30, який встановлює, що орендар має право господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, приступати до використання земельних ділянок в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку. Однак, відповідачем виплачувалися кошти за користування земельною ділянкою за 2014, 2015 та 2016 роки, тобто до моменту державної реєстрації договору. Дані суми вважає нічим іншим, як орендною платою за землю, тим більше, що будь-які інші договірні відносини між позивачкою та відповідачем, крім оспорюваного договору відсутні. Також зазначила, що позивачка не мала можливості самостійно зареєструвати договір оренди земельної ділянки, оскільки примірник договору, який було надано позивачці є неналежно оформленим, не містить підпису посадової особи ПСП "Волинь" та печатки підприємства. Вказала також, що позивачка має намір займатися на власній земельній ділянці фермерським господарством, однак через дії відповідача не мала можливості обробляти та використовувати для власних потреб свою земельну ділянку, оскільки нею безпідставно користувався упродовж 2014-2016 років і користується по даний час відповідач. Щодо позовної вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу вказала, що виставлення адвокатом попереднього розрахунку за надану правничу допомогу ОСОБА_2 та його оплата є належними доказами оплати правничої допомоги.

В судовому засіданні представник позивачки, адвокат Щербяк Ю.В., позов підтримала з мотивів, викладених у відповіді на відзив. Пояснила, що 23 березня 2014 року укладено договір, того ж дня підписано акт прийому-передачі земельної ділянки і з того ж дня земельна ділянка обробляється та використовується відповідачем, за що позивачка отримувала орендну плату. Строк оренди договору 5 років. Після спливу п`ятирічного строку, позивачка, як власник земельної ділянки, виявила намір розірвати договір, оскільки бажала самостійно обробляти земельну ділянку, але їй повідомили, що оскільки договір зареєстрований пізніше, строк його дії до 2021 року. Зазначила, що обов`язок реєстрації договору оренди землі, згідно Закону України "Про оренду землі", лежить на відповідачу, саме з його вини реєстрація договору проведена пізніше. Також в судовому засіданні заявила, що договір підлягає розірванню, оскільки орендарем порушено умови договору. Земельна ділянка відповідачем використовувалася без реєстрації договору оренди. Вважає, що таким чином відповідач штучно продовжив строк дії договору, чим порушив його умови, а тому договір слід розірвати, витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача ПСП "Волинь", адвокат Левчунь С.А., подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивує тим, що договір хоч і укладений 23 березня 2014 року, проте зареєстрований він 30 травня 2016 року, і відповідно ця дата є датою набрання чинності договором та початком відліку строку його дії, про що зазначено і в ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду землі" та в самому договорі про оренду землі, а саме в п.43. Щодо порушення умов договору у період з 2014 року по 2016 рік зазначив, що оскільки договір набрав чинності тільки 30 травня 2016 року, це виключає можливість вчинення дій, які є порушенням договору та не дає правових підстав для розірвання такого в судовому порядку. Щодо підписання акту прийому-передачі земельної ділянки в день підписання договору зазначив, що хоча і договір і акт приймання-передачі підписані 23 березня 2014 року, однак саме тільки підписання акту приймання-передачі земельної ділянки не тягне за собою її фактичну передачу. Пунктом 20 договору визначено, що передача земельної ділянки здійснюється в 10-ти денний термін після державної реєстрації договору за актом приймання-передачі. Щодо виплат відповідачем позивачу у період 2014-2016 рік, зазначає, що в силу того, що договір вступив в дію лише у 2016 році, то виплати, здійснені до цієї дати, не можуть вважатися орендною платою. Щодо державної реєстрації договору 30 травня 2016 року зазначив, що ані договором, ані законом не визначено строк, протягом якого виникає обов`язок реєстрації договору. Не була позбавлена можливості проведення державної реєстрації даного договору і позивачка, однак цього вона не зробила. Щодо відсутності у позивачки примірника договору, оформленого неналежним чином, зазначив, що це не підтверджено жодним належним та допустимим доказом. Позивачка не зверталася до відповідача для надання їй примірника оригіналу договору, могла ознайомитися з таким договором у Державному реєстрі прав, або ж ознайомитися з реєстраційною справою, де міститься оригінал оспорюваного договору, однак жодної з таких дій нею вчинено не було. Відносно того, що права позивачки були порушені у період 2014-2016 року, оскільки відповідач самовільно зайняв належну їй земельну ділянку вказує, що це не відповідає дійсності. Стороною позивача не було вжито жодних заходів, які б вказували на порушення її права володіння, користування, розпорядження належною їй земельною ділянкою. Нею не було подано жодного листа, скарги, заяви тощо. Щодо стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази узгодження позивачем та адвокатським бюро вартості надання правової допомоги у розмірі 800,00 гривень за 1 годину роботи, про що вказано у попередньому розрахунку судових витрат, що не дає підстав для такого стягнення.

В судовому засіданні представник відповідача, адвокат Левчунь С.А., позов не визнав, заперечив проти нього з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Пояснив, що позов є безпідставним, позивачка не зверталася щодо порушення її права, коли договір не був зареєстрований, акт прийому-передачі земельної ділянки був не обов`язковим для укладення під час підпитання договору, тому договір є діючим, строк його дії почався з моменту його державної реєстрації, тобто з 30 травня 2016 року, укладений договір на 5 років, тобто на даний час він діє, а тому позов до задоволення не підлягає.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_2 є власником земельних ділянок загальною площею 2,80 га, у тому числі: земельної ділянки № 1, площею 2,54 га, кадастровий номер 56:246:820:00:04:028:0203, та земельної ділянки № 2, площею 0,26 га, кадастровий номер 56:246:820:00:04:031:0046, розташованих на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом серії ЯД № 257231 від 14 березня 2007 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.7).

23 березня 2014 року між ОСОБА_2 , як орендодавцем, та Приватним сільськогосподарським підприємством "Волинь", як орендарем, було укладено Договір оренди землі, згідно якого ОСОБА_2 передала ПСП "Волинь" належну їй вищезгадану земельну ділянку площею 2,54 га в оренду, строком на п`ять років з виплатою орендної плати в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки або, за згодою сторін, оплата буде проводитись в натуральній формі - 1500 кг зерна в розрахунок від вартості паю. Згідно п.8 вказаного договору він був укладений на 5 років (а.с.8-9).

Пунктом 20 вищезгаданого Договору визначено, що передача земельних ділянок орендарю здійснюється в десятиденний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Пунктом 43 цього Договору визначено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендодавця, другий в орендаря, третій - в органі який проводить державну реєстрацію договору. Невід`ємними частинами договору є: кадастровий план земельних ділянок та акт приймання-передачі земельних ділянок.

На виконання вищезазначених вимог договору, 23 березня 2014 року, між сторонами було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі від 23 березня 2014 року (а.с.10).

Вказаний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у встановленому законом порядку 30 травня 2016 року за № 14730058, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна № 60536295 від 02 червня 2016 року (а.с.11).

З відповіді на лист-повідомлення № 36 від 27 березня 2019 року виданого ПСП "Волинь" вбачається, що 19 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до ПСП "Волинь" із листом-повідомленням щодо розірвання договору оренди землі, однак в такому їй було відмовлено, оскільки на даний момент договір є чинним та діючим, а його припинення можливе лише з підстав невиконання його сторонами зобов`язань (а.с.15).

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 11.08.2013 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Частиною 6 ст.6 вищезгаданого Закону визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 11.08.2013 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтями 14, 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 11.08.2013 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (ч.6 ст.11 ЦК України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, про що зазначено в ст.203 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.93 Земельного кодексу України (в редакції від 05.12.2013 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності

Відповідно до ч.4 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції від 05.12.2013 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч.2 ст.6 Цивільного кодексу України, в редакції від 01.01.2014 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору). Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами, про що зазначено в абз.2 ч.3 ст.6 вищезгаданого кодексу.

Статтею 759 Цивільного кодексу України (в редакції від 01.01.2014 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору) визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ч.1 ст.792 Цивільного кодексу України (в редакції від 01.01.2014 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України (в редакції від 01.01.2014 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору)). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України (в редакції від 01.01.2014 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору).

Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.2 ст.631 Цивільного кодексу України (в редакції від 01.01.2014 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України (в редакції від 01.01.2014 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору)). Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч.1 ст.640 Цивільного кодексу України (в редакції від 01.01.2014 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору)).

Частиною 2 вищезгаданої статті визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ч.1 ст.765 Цивільного кодексу України (в редакції від 01.01.2014 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1 ст.210 Цивільного кодексу України (в редакції від 01.01.2014 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору).

Зокрема, згідно із ч.1 ст.125 Земельного кодексу України (в редакції від 05.12.2013 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору), право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, про що зазначено у ч.5 ст.126 вищезазначеного Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.14 Цивільного кодексу України (в редакції від 01.01.2014 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору) цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.786 Цивільного кодексу України (в редакції від 01.01.2014 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору) у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України (в редакції від 01.01.2014 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України (в редакції від 01.01.2014 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору) визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.387 Цивільного кодексу України (в редакції від 01.01.2014 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору) власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 2 ст.792 Цивільного кодексу України (в редакції від 01.01.2014 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору) визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Це положення кореспондує ч.8 ст.93 Земельного кодексу України (в редакції від 05.12.2013 року, що діяла на момент укладання оспорюваного договору), яка передбачає, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію правочинів, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Частиною 1 ст.17 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка діяла на момент підписання оспорюваного договору) передбачено, що передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 17 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент державної реєстрації оспорюваного договору).

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (частина перша статті 19 Закону України "Про оренду землі").

Договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (абзац другий ч.1 ст.31 Закону України "Про оренду землі", в редакції від 11.08.2013 року).

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором (згідно із частиною першою статті 34 Закону України "Про оренду землі" в редакції від 11.08.2013 року).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (абзац перший ч.1 ст.2 Закону України "Про реєстрацію нерухомого майна", в редакції від 01.01.2014 року). Нерухоме майно - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення (абзац третій ч.1 ст.2 Закону України "Про реєстрацію нерухомого майна", в редакції від 01.01.2014 року).

Державна реєстрація прав є обов`язковою. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону України "Про реєстрацію нерухомого майна", виникають з моменту такої реєстрації (згідно із ч.ч.1, 3 Закону України "Про реєстрацію нерухомого майна" в редакції від 01.01.2014 року).

Державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом (пп.1 ч.1 ст.19 Закону України "Про реєстрацію нерухомого майна" в редакції від 01.01.2014 року).

Як вказав Верховний Суд у своїй постанові від 15 серпня 2018 року, свобода договору, передбачена статтею 627 ЦК України, не є абсолютною. Сторони договору мають враховувати вимоги законодавства, які визначені для них як обов`язкові, та не можуть змінити дію таких вимог законодавства договором, якщо це прямо не передбачено законодавством.

Згідно із частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Отже, строк оренди земельної ділянки (існування права оренди земельної ділянки) не може починатися раніше за строк дії договору оренди такої земельної ділянки. Строк дії договору земельної ділянки, починається після набрання таким договором чинності, а не з моменту його укладення.

За змістом п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, що діяла на момент укладання оспорюваного договору), які підлягають застосуванню до договору оренди земельної ділянки згідно з вимогами статті 792 ЦК України та статті 93 ЗК України, укладений договір оренди земельної ділянки підлягає обов`язковій державній реєстрації та набирає чинності після такої реєстрації, що узгоджується з положеннями частини першої статті 210 ЦК України.

Набранням договором чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір як підстава виникнення правовідносин, виражена (оформлена) у письмовій формі, в якій зафіксовані умови договору, породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору.

Виходячи з вищенаведеного, суд не може прирівняти момент укладення договору початком його дії, оскільки як і в самому договорі, так і нормами діючого на момент укладання договору законодавства чітко визначено той факт, що договір оренди землі вступає в дію за існування двох підстав, а саме його підписання та державної реєстрації. Не визначено ні в договірному порядку, ні законодавством альтернативи визначення початку строку дії договору, чи момент підписання договору, чи момент державної реєстрації. Лише за існування двох вищезгаданих підстав, договір вступає в дію. Строк, протягом якого має бути проведена державна реєстрація законом або договором не встановлена.

Таким чином, Договір оренди землі від 23 березня 2014 року вступив в дію тільки 30 травня 2016 року, і саме ця дата є початком його дії, а тому на момент звернення позивачки з даним позовом договір є чинним і його строк не закінчився.

Оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, надавши оцінку всім належним і допустимим доказам, суд приходить до висновку, що на даний час ПСП "Волинь" на законних підставах використовує земельну ділянку позивачки.

Щодо доводів представника позивачки відносно отримання позивачем орендної плати за 2014-2016 роки, на виконання умов оспорюваного договору, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки договір оренди землі, реєстрація якого не відбулася у встановленому законом порядку, не може породжувати наслідки з виконання чи невиконання умов такого.

Також суд не може вважати законною підставою розірвання оспорюваного договору, заволодіння відповідачем впродовж 2014-2016 року належної їй земельної ділянки, оскільки не надано суду доказів такого незаконного заволодіння. Позивачка впродовж 2014-2016 року не зверталася з відповідними заявами та скаргами до відповідних органів, з метою захисту порушених прав, навпаки, визнала факт отримання від відповідача коштів за використання останнім її земельної ділянки. Тобто не можна вважати, що про факт заволодіння належної їй земельної ділянки з боку відповідача відбулося без її відома.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позов є безпідставним, недоведеним належними і допустимими доказами, порушення прав позивачки стосовно користування і розпорядження своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, не вбачається, а тому позов до задоволення не підлягає.

У зв`язку із відмовою в задоволенні позову не підлягає стягненню з відповідача і судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.76, 78, 81, 141, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.11, 14, 16, 202, 203, 210, 387, 412, 526, 610, 627, 628, 631, 638, 640, 651, 654, 759, 763, 765, 786, 792 ЦК України, ст.ст.93, 124, 125, 126, 158 Земельного кодексу України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Волинь" про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити повністю за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину, як це передбачено ч.3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство "Волинь", зареєстроване за адресою: вул.Присадибна, № 1-А, с.Велика Омеляна, Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 30716604.

Суддя Остапчук Л.В.