Постанова

від 25.06.2020 по справі 922/3716/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2020 р. Справа № 922/3716/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства Чалого Георгія Анатолійовича (вх.№ 743 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2020 у справі №922/3716/19 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Жельне С.Ч., повний текст рішення складено 17.02.2020)

за позовом Фізичної особи-підприємця Сови Олександра Вікторовича, м. Барвінкове Харківської області,

до Селянського (Фермерського) господарства Чалого Георгія Анатолійовича, с. Дібрівне Харківської області,

про стягнення коштів 408 712,91 грн,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2019 року Фізична особа-підприємець Сова Олександр Вікторович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Селянського (Фермерського) господарства Чалого Георгія Анатолійовича заборгованості за договором купівлі-продажу з відстрочкою платежу від 18.03.2019 в сумі 408 712,91 грн, з якої: основний борг 177 660,00 грн, інфляційні втрати 1243,62 грн, 3% річних 627,89 грн, пеня 229 181,40 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.02.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Селянського (Фермерського) господарства Чалого Георгія Анатолійовича на користь Фізичної особи-підприємця Сови Олександра Вікторовича основний борг у розмірі 177 660,00 грн, пеню у розмірі 6 721,87 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 243,62 грн, 3% річних у розмірі 627,89 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 793,80 грн. В решті позову відмовлено.

Селянське (Фермерське) господарство Чалого Георгія Анатолійовича з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2020 у справі №922/3716/19 в частині задоволення позову про стягнення основного боргу 177 660 грн 00 коп., пені 6 721 грн 87 коп., інфляційних втрат 1 243 грн 62 коп., 3% річних 627 грн 89 коп. скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлену продукцію підтверджується самим договором купівлі-продажу з відстрочкою платежу від 18.03.2019 та нібито складеними і підписаними сторонами видатковими накладними: №2 від 18.03.2019 та №6 від 22.04.2019. Однак, як зазначає скаржник, такі документи не підписувалися уповноваженою особою (директором) Селянського (Фермерського) господарства Чалого Георгія Анатолійовича , а зазначений в них товар (ячмінь Явгур у кількості 11025 кг, насіння соняшнику Гусляр у кількості 28 тонн) реально не передавався С (Ф)Г Чалого Г.А. Надані позивачем документи не відповідають критеріям достовірності, а отже незаконно були визнані судом першої інстанції в якості належних доказів, що підтверджують факт укладення між позивачем та відповідачем договору, а також приймання-передачі товару за цим договором. Відсутність у позивача сертифікатів на нібито продані ним сільськогосподарські культури є додатковим аргументом, який спростовує факт продажу товару загалом, з огляду на те, що як відповідно до умов договору купівлі-продажу та положень Закону України Про насіння та садивний матеріал , насіння і садивний матеріал підлягали сертифікації.

Також апелянт посилається на те, що господарський суд не здійснив розподіл судових витрат і відповідно незаконно позбавив відповідача права на компенсацію понесених ним судових витрат пропорційно до розміру задоволених ним позовних вимог.

02.04.2020 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3178), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що зауваження відповідача, що документи не підписувалися керівником С (Ф)Г Чалого Г.А. не заслуговують на увагу суду, адже дане твердження жодним чином не обґрунтовано та нічим не підкріплено. Також, на думку позивача, не знаходять свого підтвердження доводи відповідача, що продукція за вказаним договором реально не передавалась відповідачу, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують доводи відповідача. Натомість є підписані сторонами договір купівлі-продажу та видаткові накладні №2 від 18.03.2019 та №6 від 22.04.2019 недійсність яких у встановленому законом порядку не доведено та не встановлено. Також просив визнати поважними пропуск строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та прийняти даний відзив, посилаючись на хворобу ФОП Сови О.В. та ускладнення у комунікації між останнім та його представником.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав клопотання про поновлення пропущеного строку подання відзиву на апеляційну скаргу.

Представники відповідача у судовому засіданні проти клопотання про поновлення пропущеного строку подання відзиву на апеляційну скаргу заперечували.

Частиною 1 ст.263 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (Фермерського) господарства Чалого Георгія Анатолійовича (вх.№ 743 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2020 у справі №922/3716/19. Призначено справу №922/3716/19 до розгляду. Встановлено позивачу строк до 24.03.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" через спалах у світі коронавірусу з 12 березня до 3 квітня 2020 року в Україні введений карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" щодо строків обмежувальних заходів на території України, а саме продовжено їх до 24.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 (яка набрала чинності 11.05.2020) внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" щодо строків обмежувальних заходів на території України, а саме продовжено їх до 22.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" продовжено дію карантину до 22.06.2020.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) внесено зміни до законодавчих актів України, у тому числі у Господарському процесуальному кодексі України. Розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: "4.Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета позову або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжується на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Положеннями статей 42, 46 ГПК України визначено, що сторони у справі користуються рівними процесуальними правами, серед яких право на ознайомлення з матеріалами справи, подання заяв та клопотань. Учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Враховуючи викладене, з метою надання можливості учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, зважаючи на приписи постанови КМУ від 11.03.2020 №211 з відповідними змінами, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає за доцільне задовольнити клопотання позивача про визнання поважними причинами пропуск строку на подання відзиву на апеляційну скаргу.

11.06.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№5700) про долучення до матеріалів справи відповіді на адвокатський запит щодо надання інформації стосовно ФОП Сови О.В. Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області №3.4-057/2/1608-20 від 07.02.2020.

Колегія суддів розглянувши клопотання відповідача (вх.№5700 від 11.06.2020) вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, 3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідачем надані докази до суду першої інстанції не подавались, про причини неможливості звернення з адвокатським запитом під час розгляду справи в суді першої інстанції та подання даної відповіді до суду першої інстанції відповідачем не зазначено. Крім того, відповідач мав можливість подання даного листа разом з апеляційною скаргою із зазначенням обґрунтованих причин неподання їх до суду першої інстанції. Однак, відповідачем лист Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області №3.4-057/2/1608-20 від 07.02.2020 подано до суду апеляційної інстанції лише 11.06.2020 і без обґрунтування неможливості його подання до суду першої інстанції.

Представники відповідача у судовому засіданні 11.06.2020 підтримали вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні 11.06.2020 проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Зазначив про неможливість надання оригіналів доказів, доданих до позовної заяви, суду апеляційної інстанції, з огляду на їх відсутність у зв`язку з їх вилученням Барвінківським відділенням поліції Балаклійського відділу поліції в рамках досудового розслідування кримінального провадження №10202002000000023, в обґрунтування чого надано клопотання (вх.№5699 від 11.06.2020) про долучення до матеріалів справи копії довідки Барвінківського відділення поліції Балаклійського відділення поліції від 12.02.2020.

У судовому засіданні 11.06.2020 було оголошено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 25.06.2020.

23.06.2020 до суду від відповідача надійшла заява про зупинення розгляду справи (вх.№6079), в якій відповідач просить зупинити провадження у справі №922/3716/19 у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження №10202002000000023 від 25.01.2020 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.

25.06.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№2013) про відкладення розгляду справи, яке не засвідчено електронним цифровим підписом, що суперечить ст.77, 91 ГПК України, Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , Закону України Про електронні довірчі послуги , наказу Міністерства юстиції України від 11 листопада 2014 року № 1886/5 Про затвердження Порядку роботи з електронними документами у діловодстві та їх підготовки до передавання на архівне зберігання , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11 листопада 2014 року за № 1421/26198 та п.22 ч.1 Тимчасового порядку обміну офіційними електронними документами, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 15.11.2016 № 231, в зв`язку з чим, відправнику надіслано повідомлення про отримання та невідповідність листа встановленим вимогам (проблеми з читанням отриманого листа, відсутність електронного цифрового підпису тощо) та запропоновано надіслати новий лист, підписаний належним чином або оригінал документа в паперовій формі, що підтверджується актом Східного апеляційного господарського суду №13-35/344 від 25.06.2020, в зв`язку з чим колегія суддів не розглядає наведена клопотання.

Представник позивача у судовому засіданні 25.06.2020 проти заяви відповідача про зупинення розгляду справи заперечував.

Колегія суддів розглянувши заяву відповідача про зупинення розгляду справи (вх.№6079 від 23.06.2020), вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За приписами п.10 ч.1 ст.3 Кримінального процесуального кодексу України до складу кримінального провадження входить досудове розслідування і судове провадження.

Відповідно до п.24 ч.1 ст.3 Кримінального процесуального кодексу України судове провадження складається з кримінального провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з ч.3 ст.129 Конституції України судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.

З урахуванням наведених норм законодавства колегія суддів зазначає, що наразі кримінальне провадження №10202002000000023 від 25.01.2020 знаходиться на стадії досудового слідства, а отже станом на цей час не розглядається судом в порядку кримінального судочинства, згідно положень п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку зупинення провадження у справі має наслідком затягування судового процесу і суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що наразі кримінальне провадження №10202002000000023 від 25.01.2020 не перебуває на розгляді в суді, зупинення провадження у справі №922/3716/19 ставить під сумнів розгляд справи упродовж розумного строку.

Окрім того, за наявності на те підстав, учасники справи не позбавлені права у встановленому процесуальним законодавством порядку звернутись з відповідною заявою до суду про перегляд винесених рішень у даній справі за нововиявленими обставинами за правилами, встановленими статтею 320 Господарського процесуального кодексу України.

Представником позивача у судовому засіданні 25.06.2020 було надано для огляду суду оригінали претензії №2 від 11.10.2019, рахунки №2 від 18.03.2019, №6 від 22.04.2019.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.03.2019 між ФОП Сова Олександром Вікторовичем, продавцем, та Селянським (фермерським) господарством Чалого Георгія Анатолійовича , покупцем, підписано договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу, згідно з яким продавець зобов`язався в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві продукцію, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цю продукцію.

Згідно з п.1.6. договору оплата за продукцію здійснюється покупцем у строк до 01 жовтня 2019 року.

Умовами п.1.7. договору визначено, що розрахунки за цим договором здійснюються шляхом внесення готівкових коштів в касу або на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п.2.1. договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю продукцію, що відповідає наступним вимогам щодо якості, кількості, асортименту, а саме: ячмінь "Явгур" у кількості 11025 кг на суму 132 300,00 грн, насіння соняшнику "Гусляр" у кількості 28 п.о. на суму 45 360,00 грн. Загальна вартість продукції, що поставляється за договором становить 177660,00 грн.

Пунктом 3.3. договору визначено, що за несвоєчасне проведення розрахунків за прийняту продукцію продавець стягує з покупця суму платежу і пеню у розмірі 3 відсотки від несвоєчасної суми за кожний день прострочення оплати.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за наявності) (п.6.1. договору).

Згідно з п.6.2. договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1. цього договору та закінчується 31.12.2019, а в частині розрахунків до моменту його остаточного виконання.

На виконання умов договору позивачем за видатковою накладною №2 від 18.03.2019 було поставлено відповідачу ячмінь Явгур у кількості 11025 кг, вартістю 132 300,00 грн. За видатковою накладною №6 від 22.04.2019 відповідачу було поставлено насіння соняшнику Гусляр у кількості 28 п.о., вартістю 45 360,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем за вих.№2 від 11.10.2019 було вручено відповідачу претензію, в якій зазначено про необхідність у строк до 30.10.2019 сплатити наявну заборгованість у розмірі 177660,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу №922/3716/19 до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

29.01.2020 відповідачем до суду надано клопотання про витребування доказів (вх.№2241), в якій відповідач просив витребувати у позивача оригінали наступних документів: договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу від 18.03.2019, накладні №2 від 18.03.2019, №6 від 22.04.2019, претензію №2 від 11.10.2019 щодо сплати заборгованості за продукцією (з відміткою ОСОБА_4 про її отримання).

04.02.2020 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення (вх.№2862), в яких відповідач заперечував проти позову та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

05.02.2020 відповідачем до суду надано клопотання про призначення експертизи документів (вх.№2886), в якому відповідач просив:

1.Призначити у справі № 922/3716/19 судову почеркознавчу та технічну експертизу документів, проведення якої доручити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професорам. С. Бокаріуса.

2. На вирішення почеркознавчої експертизи поставити такі питання:

1) Чи виконано підпис на другій сторінці договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу від 18.03.2019 року в графі Підписи (покупець) справа від напису Директор ОСОБА_4 ?

2) Чи виконано підпис на накладній № 2 від 18.03.2019 в графі Отримав ОСОБА_4 ?

3) Чи виконано підпис на Накладній №6 від 22.04.2019 року в графі Отримав ОСОБА_4 ?

3. На вирішення технічної експертизи поставити такі питання:

1) Чи вносились в текст договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу від 18.03.2019 зміни? Якщо вносилися, то яким чином (підчистка, дописка, травлення, виправлення тощо) і який зміст первинного тексту?

2) У якій послідовності виконувались реквізити договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу від 18.03.2019 року (підписи, відтиск печатки)?

3) Чи одночасно виконано текст на всіх аркушах договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу від 18.03.2019, чи другий аркуш договору надруковано в інший час, ніж перший?

5) Чи відповідає відтиск печатки, який міститься на договорі купівлі-продажу з відстрочкою платежу від 18.03.2019, накладній № 2 від 18.03.2019 та накладній № 6 від 22.04.2019 печатці, яка використовувалася Селянським (Фермерським) господарством Чалого Георгія Анатолійовича в період, яким датовані ці документи?

4. На час проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів зупинити провадження у справі № 922/3716/19.

06.02.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання про допит позивача в якості свідка (вх.№3092), в якому відповідач просив допитати позивача - фізичну особу-підприємця Сову Олександра Вікторовича, як свідка у судовому засіданні.

07.02.2020 відповідачем до суду надана промова у судових дебатах (вх.№3154), в якій відповідач, зокрема зазначив про необхідність стягнення з позивача на користь відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, в разі прийняття судом рішення про відмову в позові. Також надано заяву про надання в суд оригіналів документів: договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу від 18.03.2019, накладних №2 від 18.03.2019, №6 від 22.04.2019, претензію №2 від 11.10.2019 щодо сплати заборгованості за продукцією.

Ухвалою господарського суду від 10.02.2020 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12.02.2020) клопотання Селянського (Фермерського) господарства Чалого Георгія Анатолійовича про витребування доказів (вх.№2241 від 19.01.2020), про призначення експертизи документів (вх.№2886 від 05.02.2020), клопотання про допит позивача в якості свідка (вх.№3092 від 06.02.2020), промова у судових дебатах разом з заявою про надання в суд оригіналів документів (вх.№3154 від 07.02.2020) залишені без розгляду.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги , приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Щодо доводів апелянта про те, що видаткові накладні: №2 від 18.03.2019 та №6 від 22.04.2019 не підписувалися уповноваженою особою (директором) Селянського (Фермерського) господарства Чалого Георгія Анатолійовича , продукція за вказаним договором реально не передавалась відповідачу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Згідно з п.3 ч.2 ст.185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду відкриття судового засідання, роз`яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов`язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з`ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Статтею 207 Господарського процесуального кодексу України унормовано порядок розгляду заяв та клопотань. Так, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом .

Згідно зі ст.118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ст.119 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу №922/3716/19 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Встановлено, зокрема відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до ст. 165 ГПК України, - протягом п`ятнадцяти днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Після закриття підготовчого провадження від відповідача надійшли письмові пояснення (вх.№2862 від 04.02.2020), в яких відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що надані позивачем документи не підписувались уповноваженою особою (директором) Селянського (Фермерського) господарства Чалого Георгія Анатолійовича , а зазначений в них товар (ячмінь Явгур у кількості 11025 кг, насіння соняшнику Гусляр у кількості 28 т) реально не передавався відповідачу. Також зазначив, що при посвідченні договору купівлі-продажу від 18.03.2019, накладних №2 від 18.03.2019, №6 від 22.04.2019 було використано підроблену печатку С ( Ф )Г Чалого Г.А., відтиск якої не відповідає печатці, що використовувалася підприємством в період, яким датовані ці документи, що свідчить про внесення в зазначені документи неправдивих відомостей (їх підроблення).

Відповідно до ч.1-3 ст.161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Також, відповідачем до суду були надані клопотання про витребування доказів (вх.№2241 від 29.01.2020), про призначення експертизи документів (вх.№2886 від 05.02.2020) та про допит позивача в якості свідка (вх.№3092 від 06.02.2020).

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем жодного разу при поданні наведених документів не було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на їх подання з обґрунтуванням причин неможливості їх подання у підготовчому провадженні.

За таких обставин судом першої інстанції ухвалою господарського суду від 10.02.2020, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12.02.2020, клопотання Селянського (Фермерського) господарства Чалого Георгія Анатолійовича про витребування доказів (вх.№2241 від 19.01.2020), про призначення експертизи документів (вх.№2886 від 05.02.2020), клопотання про допит позивача в якості свідка (вх.№3092 від 06.02.2020), заява про надання в суд оригіналів документів (вх.№3154 від 07.02.2020) правомірно залишені судом без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Частиною 1 ст.691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1-3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 204 Цивільного кодексу України унормовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 є підписантом та керівником господарства.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.03.2019 Чалий Георгій Анатолійович є підписантом, ОСОБА_4 є керівником та підписантом господарства.

Тобто, договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу від 18.03.2019 підписано ОСОБА_4, який станом на час підписання договору був керівником господарства. Доказів того, що ОСОБА_4 не підписував договір купівлі-продажу матеріали справи не містять.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями свідків.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб (ч.1 ст.87 ГПК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст.88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Однак, до матеріалів справи у встановленому законом порядку не надано показань свідка про те, що договір купівлі-продажу від 18.03.2019, накладна №2 від 18.03.2019, накладна №6 від 22.04.2019 не підписувались ОСОБА_4

Факт поставки позивачем відповідачу товару підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: договором купівлі-продажу з відстрочкою платежу від 18.03.2019, накладною №2 від 18.03.2019, накладною №6 від 22.04.2019, які містять підпис директора ОСОБА_4 та печатку СФГ Чалого Георгія Анатолійовича в зв`язку з чим судом першої інстанції правомірно задоволено позов в частині стягнення заборгованості за поставлену продукцію у сумі 177 660,00 грн.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що в накладній №6 від 22.04.2019 зазначено одиницю товару (насіння соняшнику Гусляр ) в тонах, що є значним обсягом для даного товару, з огляду на те, що в договорі купівлі-продажу та рахунку на оплату №6 від 22.04.2019 зазначено одиницю виміру в п.о. (посадочній одиниці), тобто наявна описка, що підтверджено і позивачем в судовому засіданні. Вартість даного товару в накладній №6 від 22.04.2019 співпадає з його вартістю в договорі купівлі-продажу з відстрочкою платежу від 18.03.2019 та рахунку на оплату №6 від 22.04.2019 та складає 45360,00 грн.

Щодо стягнення пені у розмірі 229181,40 грн за період з 01.10.2019 по 12.11.2019, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.3. договору визначено, що за несвоєчасне проведення розрахунків за прийняту продукцію продавець стягує з покупця суму платежу і пеню у розмірі 3 відсотків від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення оплати.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення пені у розмірі 6721,87 грн та відмову у решті позову у зв`язку з безпідставністю її нарахування.

Щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 1243,62 грн та 3% річних у розмірі 627,89 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Таким чином, інфляційні втрати відповідно до положень ст.625 ЦК України можуть бути стягнуті за весь час прострочення боржником грошового зобов`язання.

За таких обставин вимога позивача щодо стягнення 1 243,62 грн інфляційних втрат та 627,89 грн 3% річних є обґрунтованою та правомірно задоволена судом першої інстанції.

Стосовно посилання апелянта на нездійснення судом першої інстанції розподілу судових витрат і відповідно незаконно позбавлення відповідача права на компенсацію понесених ним судових витрат пропорційно до розміру задоволених ним позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.

Як свідчать матеріали справи, 07.02.2020 відповідачем до суду була надана промова у судових дебатах (вх.№3154), яка судом першої інстанції ухвалою від 10.02.2020, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12.02.2020, була залишена без розгляду. Однак, в порушення норм процесуального права, судом першої інстанції не враховано, що даний документ був поданий до закінчення судових дебатів та містив клопотання про необхідність стягнення з позивача на користь відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, в разі прийняття судом рішення про відмову в позові, яке судом розглянуто не було.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з п.5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Пунктом 2 ч.5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Наведене свідчить про недотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст.236, 238 Господарського процесуального кодексу України щодо розподілу судових витрат при ухваленні судового рішення.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідачем були подані:

-договір про надання правничої допомоги від 22.01.2020, укладений між адвокатом Караченцевим Юрієм Леонідовичем та Селянським (фермерським) господарством Чалого Георгія Анатолійовича (клієнтом), згідно з яким за надання правової допомоги клієнт зобов`язався виплатити адвокату гонорар, сума якого узгоджується за згодою сторін та підтверджується актами надання послуг (а.с.68);

-ордер ПТ №085406 на надання правової допомоги від 22.01.2020 (а.с.69);

-розмір та порядок оплати послуг адвоката (а.с.202);

-акт №1 приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги за договором про надання правничої допомоги б/н від 22.01.2020, відповідно до якого відповідач підтвердив, що він одержав вказані в договорі послуги в повному обсязі і не має жодних претензій щодо їх якості, підтвердив повне виконання адвокатом наданих послуг на загальну суму 20380,50 грн (а.с.203);

-копію платіжного доручення №27 від 30.01.2020 на суму 9000,00 грн (а.с.204).

Надані Селянським (Фермерським) господарством Чалого Георгія Анатолійовича докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування судом витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, з урахуванням часткового задоволення позову, в розмірі 9287,54 грн за рахунок позивача - Фізичної особи-підприємця Сови Олександра Вікторовича, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2020 у справі №922/3716/19 слід змінити.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є такою, що підлягає задоволенню частково, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2020 у справі №922/3716/19 слід змінити.

Керуючись статтями 269, 270, п.2 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства Чалого Георгія Анатолійовича задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2020 у справі №922/3716/19 змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення абзацом наступного змісту:

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сови Олександра Вікторовича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Селянського (фермерського) господарства Чалого Георгія Анатолійовича (64762, Харківська область, Барвінківський район, с.Дібрівне, вул. Центральна, буд.14; код ЄДРПОУ 22681779) 9287,54 грн судових витрат на професійну правничу допомогу .

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.06.2020.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова