Рішення

від 26.06.2020 по справі 640/16928/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2020 року м. Київ № 640/16928/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А. представника позивача Голікова Д.Д., представника відповідача Макаренко Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднання Євротрейд до Головного управління ДПС України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Об`єднання Євротрейд (ТОВ Об`єднання Євротрейд ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.04.2019 №00005891402, №00005881402 та №00005871402.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі необґрунтованих висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 25.03.2019 №204/26-15-14-02-05/40173139 щодо встановлених в ході перевірки порушень ТОВ Об`єднання Євротрейд вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) під час формування податкової звітності за результатами здійснення господарських операцій із ТОВ Мітал ЛТД (код 41423608), ТОВ Нікторгмаш (код 39977496) та ТОВ ТД Інторгпром (код 37375208).

Позивач зазначив, що господарські відносини позивача із ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром є реальними, підтверджені належними й достатніми первинними документами та пов`язані із господарською діяльністю позивача. При цьому, є помилковими та необґрунтованими доводи відповідача про неможливість здійснення таких операцій у зв`язку із відсутністю у ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром ресурсів для здійснення задокументованої діяльності та відповідних товарів у ланцюгу постачання.

Щодо посилань відповідача на негативну інформацію щодо ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром , яка міститься в матеріалах окремих кримінальних проваджень позивач зазначив, що така інформація сама собі не може розглядатись як підстава недійсності правочинів вказаних товариств із ТОВ Об`єднання Євротрейд .

Крім того, позивач звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання у податкових правовідносинах принципу індивідуальної відповідальності платника податку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2018 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 замінено відповідача у даній адміністративній справі, а саме, Головне управління ДФС у місті Києві, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у місті Києві.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ Об`єднання Євротрейд посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки від 25.03.2019 №204/26-15-14-02-05/40173139, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ Об`єднання Євротрейд з ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром з огляду на:

- відсутність у ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром ресурсів, економічно необхідних для постачання задокументованих товарів;

- розрив у ланцюгу псевдо постачання. ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром не є виробниками чи iмпортерами продукцiї, реалiзованої ТОВ Об`єднання Євротрейд ,а реальні виробники таких товарів відсутні у ланцюгу постачання;

- не подання податкової звітності ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром ;

- згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва вiд 02.11.2018 у кримінальній справі №761/40057/18 (щодо ТОВ Метал ЛТД та ТОВ Нікаторгмаш ), ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва вiд 18.11.2018 у кримінальній справі №752/10104/18 (щодо ТОВ Метал ЛТД ), ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.06.2016 у справі №200/9969/16-к встановлено, що вказані контрагенти ТОВ Об`єднання Євротрейд створені/придбані з метою здійснення незаконної фіктивної підприємницької діяльності, імітації реальної господарської діяльності для отримання незаконної податкової вигоди, а також фактично діяли із вказаною метою як складові конвертаційного центру .

В ході розгляду даної справи представники позивача й відповідача письмово викладені свої позиції підтримали та просили їх задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Об`єднання Євротрейд з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, валютного за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 11.12.2015 по 30.09.2018.

За результатами перевірки складено акт від 25.03.2019 №204/26-15-14-02-05/40173139.

У ході перевірки відповідач дійшов висновку про безпідставність формування ТОВ Об`єднання Євротрейд податкового кредиту та необхідність включення до інших доходів вартості безоплатно отриманих товарів за наслідками задокументованих операцій з ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром , оскільки відповідно до інформації від слідчих органів та відомостей з баз даних контролюючих органів встановлені відносно кожного з вказаних контрагентів сумніви щодо практичних можливостей для здійснення задокументованих фінансово-господарських операцій.

У зв`язку із викладеним, відповідачем зафіксовані в акті порушення ТОВ Об`єднання Євротрейд вимог:

- статей 44, 134, 135 ПК України в результаті чого занижено суму податку на прибуток на 4 230 246 грн;

- статей 44, 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на 2 171 675 грн, та завищено від`ємне значення з ПДВ на 1 793 351 грн.

26.04.2019 на підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №00005891402, відповідно до якого позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1 793 351 грн;

- №00005881402, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2 714 5940 грн, з яких 2 171 675 грн за основним платежем та 542 919 грн штрафних санкцій;

- №00005871402, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 5 287 808 грн, з яких 4 230 246 грн за основним платежем та 1 057 562 грн штрафних санкцій.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак рішенням Державної фіскальної служби України від 26.07.2019 №235665/6/99-99-11-04-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 26.04.2019 №00005891402, №00005881402 та №00005871402 - без змін.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 26.04.2019 №00005891402, №00005881402 та №00005871402 та вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтями 138-140 ПК України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, що мають ознаки нереальності.

Частина 3 розділу 1 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно пункту 5 Положення бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2010 №20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Відповідно до пункту 6 Положення бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V ПК України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Судом встановлено, що основними видами діяльності ТОВ Об`єднання Євротрейд є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (код КВЕД 46.69).

03.10.2017 між ТОВ Об`єднання Євротрейд та ТОВ ТД Інторгпром укладено Договір поставки №310/1 пст.

У період з 17.10.2017 по 01.12.2017 на умовами вказаного договору та за відповідними специфікаціями, видатковими накладними, актами приймання-передачі ТОВ Нікоторгмаш поставлено на умовах СРТ Інкотермс-2010 для ТОВ Об`єднання Євротрейд товар, який використовується при ремонті та технічному обслуговуванні залізничних вагонів.

Розрахунки між підприємствами проведені в безготівковій формі з розрахункового рахунку. Згідно з карткою рахунку 631 по контрагенту ТОВ ТД Інторгпром заборгованість між підприємствами відсутня.

Отриманий від ТОВ ТД Інторгпром товар поставлено позивачем ПрАТ Укренерготранс , відповідно до Договору №1310 ПСТ від 13.10.2017.

ТОВ Об`єднання Євротрейд за вказаними операціями отримано прибуток у розмірі 249 390,20 грн.

29.11.2017 між ТОВ Об`єднання Євротрейд та ТОВ Мітал ЛТД укладено Договір поставки №2911/17ПСТ.

У період з 29.11.2017 по 23.08.2018 на умовами вказаного договору та за відповідними специфікаціями, видатковими накладними, актами приймання-передачі ТОВ Мітал ЛТД поставлено на умовах СРТ Інкотермс-2010 для ТОВ Об`єднання Євротрейд товар, який використовується при ремонті та технічному обслуговуванні залізничних вагонів.

Розрахунки між підприємствами проведені в безготівковій формі з розрахункового рахунку. Згідно з карткою рахунку 631 по контрагенту ТОВ Мітал ЛТД заборгованість між підприємствами відсутня.

Отриманий від ТОВ Мітал ЛТД товар поставлено ПрАТ Укренерготранс , відповідно до Договору №1310 ПСТ від 13.10.2017.

Прибуток ТОВ Об`єднання Євротрейд за вказаними операціями склав 934 305,60 грн.

12.12.2017 між ТОВ Об`єднання Євротрейд та ТОВ Нікоторгмаш укладено Договір поставки №1212пст.

У період з 15.12.2017 по 31.07.2018 на умовами вказаного договору та за відповідними специфікаціями, видатковими накладними, актами приймання-передачі ТОВ Нікоторгмаш поставлено на умовах СРТ Інкотермс-2010 для ТОВ Об`єднання Євротрейд товар, який використовується при ремонті та технічному обслуговуванні залізничних вагонів.

Розрахунки між підприємствами проведені в безготівковій формі з розрахункового рахунку. Згідно з карткою рахунку 631 по контрагенту ТОВ Нікоторгмаш заборгованість між підприємствами відсутня.

Отриманий від ТОВ Нікоторгмаш товар поставлено позивачем ПрАТ Укренерготранс , відповідно до Договору №1310 ПСТ від 13.10.2017.

ТОВ Об`єднання Євротрейд за вказаними операціями отримано прибуток у розмірі 595 764,01 грн.

Матеріали справи мітять копії первинних документів, обсяг та зміст яких підтверджує реальність вказаних господарських відносин, що не заперечується відповідачем.

Також відповідач визнає фактичну наявність у позивача вказаного товару та його подальший продаж ПрАТ Укренерготранс , при цьому зазначає, що такий товар позивачем отримано безоплатно з огляду на відсутність доказів придбання товарів саме у ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром з огляду на те, що вказані товариства у контексті спірних відносин не здійснювали реальної господарської діяльності.

В обґрунтування нереальності вказаних господарських операцій ТОВ Об`єднання Євротрейд з ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром відповідач зазначає про:

- відсутність у ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром ресурсів, економічно необхідних для постачання задокументованих товарів;

- розрив у ланцюгу псевдо постачання. ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром не є виробниками чи iмпортерами продукцiї, реалiзованої ТОВ Об`єднання Євротрейд ,а реальні виробники таких товарів відсутні у ланцюгу постачання;

- не подання податкової звітності ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром ;

- згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва вiд 02.11.2018 у кримінальній справі №761/40057/18 (щодо ТОВ Метал ЛТД та ТОВ Нікаторгмаш ), ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва вiд 18.11.2018 у кримінальній справі №752/10104/18 (щодо ТОВ Метал ЛТД ), ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.06.2016 у справі №200/9969/16-к встановлено, що вказані контрагенти ТОВ Об`єднання Євротрейд створені/придбані з метою здійснення незаконної фіктивної підприємницької діяльності, імітації реальної господарської діяльності для отримання незаконної податкової вигоди, а також фактично діяли із вказаною метою як складові конвертаційного центру .

Щодо посилань відповідача на інформацію, вказану в ухвалах Шевченківського районного суду м. Києва вiд 02.11.2018 у кримінальній справі №761/40057/18, Голосіївського районного суду м. Києва вiд 18.11.2018 у кримінальній справі №752/10104/18, ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.06.2016 у справі №200/9969/16-к, суд зазначає наступне.

Відповідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрат є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Верховний Суд у рішенні у справі №2а-7075/12/2670 від 16.01.2018 констатує, що первинні документи є неналежними, адже підписані особою, яка значилась директором товариства, проте фактично ніякого відношення до діяльності товариства не мала, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частинами першою та третьою статті 358 Кримінального кодексу України.

У постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Згідно постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №814/569/16 факт наявності вироку, ухваленого у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого існує нагальна потреба перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження всіх складових господарських операцій, враховуючи обставини, встановлені вироком, який набрав чинності, період часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретну особу та наслідки її дій для реалізації конкретних господарських операцій.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України).

Відповідно до частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

При цьому, сам факт існування обвинувального вироку за статтею 205 КК України не є безумовною підставою для такого висновку. Суд повинен встановити, чи мали взагалі місце операції між платником і його контрагентами та чи може вирок мати преюдиційне значення в податковому спорі, а після цього ще й дослідити його зміст. Наявність вироку не завжди свідчить про нереальність господарських операцій.

З мотивів викладених вище, суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді, вироки або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо посадових осіб ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром - відсутні.

Крім того, суд враховує надані позивачем нотаріально засвідчені пояснення керівників ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром у яких заначено, що керівники вказаних підприємств не притягувались до кримінальної відповідальності за статтями 205, 212 КК України. Також пояснили, що господарські операції із ТОВ Об`єднання Євротрейд , які досліджуються у рамках даної справи, мали реальний характер, товари поставлені для ТОВ Об`єднання Євротрейд на умовах СРТ Інкотермс 2010 одразу прямували на вагоноремонті підприємства філій АТ Укрзалізниця .

Тому, посилання відповідача на наявність вказаної інформації про ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром , за відсутності відповідних вироків, суд не може розцінювати як доказ нереальності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.

Також суд враховує доводи позивача про те, що на час укладення вказаних договорів ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром , позивачем перевірено інформацію в загальнодоступних електронних базах на сайті ДПС України: База платників ПДВ , Анульовані свідоцтва платників ПДВ , Дізнайся більше про свого бізнес партнера , на сайті Державного підприємства Інформаційно - ресурсний центр, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сайті Єдиного державного реєстру судових рішень. Негативної інформації щодо Контрагентів у вказаних реєстрах не містилося.

Надаючи правову оцінку вказаним висновкам відповідача щодо відсутності у ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром ресурсів для здійснення задокументованих господарських операцій та відсутність факту (джерела) законного введення поставлених позивачу товарів в обіг, неподання вказаними товариствами податкової звітності, суд виходить з наступного.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (постанова Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №804/9072/16).

Необхідно зауважити, що залучення матеріальних та трудових ресурсів для постачання товарів позивачу могло відбуватись без оформлення трудових відносин з працівниками та без укладання відповідних цивільно-правових договорів щодо залучення матеріальних ресурсів. У такому разі може йти мова про порушення контрагентами позивача вимог законодавства при оформленні відносин з отримання певних ресурсів.

Товари, які вказані контрагенти реалізували позивачу фактично могли отримуватись ними незаконним шляхом. При цьому, суд зазначає, що зазначений розрив ланцюга постачання встановлено відповідачем в результаті аналізу баз даних податкових органів до яких позивач не має доступу, при цьому відповідачем не доведено, що позивач мав можливість дізнатись про дані обставини.

У постанові від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а Верховний Суд зауважив, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

Крім того, суд враховує доводи позивача про те, що за змістом акту перевірки стосовно ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром , контролюючим органом встановлено, що дані товариства придбавали продукцію, яку в подальшому реалізовували ТОВ Об`єднання Євротрейд , зокрема, при проведенні аналізу бази даних Єдиний реєстр податкових накладних , встановлено, що ТОВ Мітал ЛТД та ТОВ ТД Інторгпром за період діяльності здійснювали придбання металопрокату та частин до залізничних локомотивів чи рухомого складу (сторінки 17 та 39 Акту), ТОВ Нікоторгмаш декларувало придбання реалізованих ТМЦ (сторінка 30 Акту).

Відповідно до пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 13.06.2017 №567 - у разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Згідно підпункту 1 пункту 6 Критеріїв моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС, зокрема за таким критерієм: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу постачання такого товару/послуг, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 в Реєстрі, та обсягу придбання на митній території України та/або ввезення на митну територію України відповідного товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, та митних деклараціях, і переважання в такому залишку товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, більше 75% загального такого залишку та відсутність товару/послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

Встановлено, що ДФС здійснено реєстрацію всіх податкових накладних, виписаних ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром на користь ТОВ Об`єднання Євротрейд , реєстрацію жодної податкової накладної зупинено не було. Наведене підтверджує реальність таких господарських операцій, адже якщо б товар, який поставлено ТОВ Об`єднання Євротрейд був би відсутній у Контрагентів, то реєстрація податкових накладних на користь ТОВ Об`єднання Євротрейд ДФС була б зупинена.

Також суд зазначає, що до висновків про недотримання ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром вимог податкового законодавства та відсутність у них ресурсів для здійснення задокументованої діяльності відповідач дійшов проаналізувавши відомості, наявні у автоматизованих базах даних контролюючих органів.

Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 у справі №811/2154/13, від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а зауважив, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись допустимими.

Тому, суд не може вважати обґрунтованими вказані висновки відповідача, адже вони базуються виключно на даних автоматизованих систем Державної фіскальної служби України.

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 викладену правову позицію згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Отже, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 у справі №804/9072/16 зауважив, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд зазначає, що на підтвердження вказаних господарських операцій із ТОВ Мітал ЛТД , ТОВ Нікторгмаш та ТОВ ТД Інторгпром позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт постачання товарів, зв`язок господарських операцій із господарською діяльністю позивача та отримання ним прибутку за наслідками здійснення таких операцій. Разом з цим, доводи відповідача щодо нереальності вказаних господарських операцій ґрунтується на неналежних доказах та припущеннях.

З урахуванням викладеного у сукупності суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено наявність підстав для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності заниження доходу та віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим. Контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем належних та достатніх доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваних рішень, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 30.09.2018 №326, позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 19 200 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднання Євротрейд до Головного управління ДПС України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 26.04.2019 №00005891402, №00005881402 та №00005871402.

Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднання Євротрейд судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 200 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті гривень).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього ж Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Об`єднання Євротрейд (місцезнаходження юридичної особи: 49005, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 40173139).

Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141267).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 26.06.2020.

Суддя О.М. Чудак