Ухвала

від 25.06.2020 по справі 703/282/18

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/282/18

6/703/42/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарі Холодняк Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу за поданням державного виконавця Смілянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Валової Ірини Володимирівни, боржники: ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна , 3-тя особа ОСОБА_2 про визначення частки майна боржника у спільному майні подружжя та накладення арешту -

встановив:

Державний виконавець Смілянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Валова І.В. звернулася до суду із поданням про визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у спільному майні подружжя, а саме 1/2 частину грошових коштів та просила накласти арешт на рахунки у банківських установах, які відкриті на ім`я ОСОБА_2 в тому числі а АТ Акцент Банк .

В обґрунтування подання зазначила, що на виконанні Смілянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області знаходиться виконавче провадження за № 57296324, з примусового виконання виконавчого листа № 703/282/18 виданого 15 серпня 2018 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ Торгівельно-виробничого підприємства Україна боргу у сумі 309124 гривні 51 копійка.

Постановою державного виконавця ВП № 57296324 від 25 вересня 2018 року відкрито виконавче провадження, копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Державним виконавцем встановлено, що боржник, згідно довідки Овруцького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, перебуває в шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про шлюб № 56 від 13 травня 1989 року.

Відтак, вищевказане майно, набуте подружжям за час шлюбу, згідно положень статті 60 Сімейного Кодексу України, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частка боржника ОСОБА_1 в даному майні не визначена, тому державний виконавець Смілянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Валова І.В. звернулася до суду, та просить визначити частку у спільній сумісній власності боржника та просила накласти арешт на вищевказане майно.

Державний виконавець в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву в якій підтримала подання та просила справу розглядати без її участі.

Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, 24 червня 2020 року надала суду письмові пояснення, де зазначила, що подання є безпідставним та просила у його задоволенні відмовити.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч.2 ст. 443 ЦПК України неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи вважає, що заява підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, щ о ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судове рішення підлягає обов`язковому виконанню на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконанні Смілянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області знаходиться виконавче провадження за № 57296324 з примусового виконання виконавчого листа № 703/282/18 виданого 15 серпня 2018 року Смілянським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ Торгівельно-виробничого підприємства Україна боргу у сумі 309124 гривень 51 копійка.

Постановою від 25 вересня 2018 року державним виконавцем відкрито відповідне виконавче провадження (а.с. 182, 243).

Положеннями ст. 48 ЗУ Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року визначено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, врегульовано ст. 443 ЦПК України.

Положеннями ст. 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно із частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

За змістом ст. 60 СУ України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Верховний суд у постанові від 11 квітня 2018 року по справі № 464/2227/17 зазначив, що задовольняючи подання державного виконавця про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно із іншими особами, суд першої інстанції правомірно виходив із того, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення з нього боргу. Визначення частки не призведе до звуження належних боржнику прав на житло, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Між тим, Верховний Суд у своїй постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 534/795/14-ц зазначив, що аналіз ст. 379 ЦПК України (2004 року), ч. 6 ст. 52 ЗУ Про виконавче провадження (у редакції, що діяла на час розгляду справи), ст.ст. 60, 61, 70 СК України дає підстави для висновку, що суди попередніх інстанцій, виходячи з того, що боржник має заборгованість та наявного у нього майна недостатньо для погашення заборгованості в повному обсязі, дійшли обґрунтованого висновку про визначення належної боржнику частки у спільному майні подружжя для подальшого погашення вказаної заборгованості.

Вбачається, що в ході здійснення виконавчого провадження державним виконавцем було вжито заходів щодо розшуку майна боржника, шляхом направлення запитів до установ та організацій, уповноважених здійснювати реєстрацію права власності на окремі види майна боржника.

Згідно ч.1 ст.443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Вказана норма процесуального права встановлює порядок, в якому має бути здійснене звернення до суду, для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, а також порядок розгляду даного питання.

Частка боржника у спільній власності з іншими особами визначається за поданням державного виконавця відповідно до положень законодавства, що регулює право власності. Такі подання мають розглядатися з додержанням вимог процесуального закону щодо допустимості засобів доказування.

Згідно з вимогами наведених норм чинного законодавства суду необхідно визначити у майні, яким володіє ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_1 частку боржника з дотриманням правил цивільного кодексу.

Наявні в матеріалах подання докази свідчать про умисне ухилення боржника від виконання зобов`язань покладених на неї рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 червня 2018 року, а наявного майна боржника недостатньо для погашення заборгованості в повному обсязі.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, а саме рішенням від 17.05.2005 року по справі Чіжов проти України визначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система (виконання рішень) була ефективною як в теорії, так і на практиці. А виконання рішень має відбуватись таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та, що система ефективна і законодавчо і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, встановленої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відтак, суд приходить до висновку про необхідність задоволення подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, що є адекватним ступенем втручання в його права та права інших осіб, а також узгоджується з положеннями національного законодавства та практикою Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення принципу верховенства права та обов`язковості виконання судового рішення.

Визначаючи частку боржника ОСОБА_1 в спільному майні подружжя, слід виходити з рівності сторін, а тому така складає ? частину. Суд в цьому випадку виходить з того, що під час розгляду подання боржником не було доведено іншого, а саме що частки в спільному майні подружжя є іншими.

Що стосується накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться у банківських установах, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як передбачено п.7 ч. 3 ст. 18 ЗУ Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відтак, суд дійшов висновку, що повноваженнями в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках у банківських установах наділений сам державний виконавець.

На підставі вищевикладеного викладене та керуючись Конституцією України, Законом України Про виконавче провадження , ст.ст. 60,70 СК України, ст.ст. 356, 357, 368 ЦК України, ст.ст. 259-261, 353-355, 443 ЦПК України, -

ухвалив:

Подання державного виконавця Смілянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Валової Ірини Володимирівни, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробниче підприємство Україна про визначення частки майна боржника у спільному майні подружжя - задовольнити.

Визначити частку майна боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) у спільному майні, яким вона спільно володіє разом з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) як 1/2 частку грошових коштів, які знаходяться на рахунках у банківських установах, що належить ОСОБА_2 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її отримання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо ухвалу не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Головуюча: О.П. Опалинська