Рішення

від 25.06.2020 по справі 930/2745/19

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 930/2745/19

Провадження №2/930/199/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2020 року м. Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді: Царапори О.П.

при секретарі: Євтодієвій Н.М.

за участі представника

позивача адвоката Корнійчука Д.А.

відповідача ОСОБА_1

третьої особи з самостійними вимогами

на стороні позивача ОСОБА_2

третьої особи без самостійних вимог

на стороні відповідача, представника служби у справах

дітей Немирівської РДА Оцупок Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Немирів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , представника позивача ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа з самостійними вимогами на стороні позивача ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Служба у справах дітей Немирівської РДА про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною, -

В С Т А Н О В И В :

Виклад позиції позивача .

ОСОБА_3 звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа з самостійними вимогами на стороні позивача ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Служба у справах дітей Немирівської РДА про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною, мотивуючи її тим, що 02.05.2019 року Немирівський районний суд Вінницької області виніс рішення у справі №140/887/19 про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Від шлюбу у колишнього подружжя залишилась малолітня дитина - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розлучення сторони погодили, що їх малолітній син - буде проживати з відповідачем.

3 червня 2019 року відповідач ОСОБА_1 фактично позбавила позивача на спілкування та участь у вихованні сина.

20.08.2019 року на адресу Відповідача направлено лист-пропозицію, для погодження у позасудовому порядку графіку побачень з дитиною, шляхом укладення нотаріальної угоди. Даний лист залишився без реагування. Відповідач отримала лист 04.09.2019 року.

Також відповідач категорично проти побачень та участі у вихованні малолітнього сина позивача з його рідною бабусею - ОСОБА_2 .

Не зважаючи на важку психологічну обстановку навколо малолітньої дитини, позбавлення права спілкування з сином позивача, та онуком Третю особу, батько дитини матеріально завжди допомагав, приймав активну участь у житті дитини та продовжує допомагати. Постійно купував одяг, продукти харчування, проводив з дитиною дозвілля. З серпня 2019 року позивач перераховує кошти на ім`я відповідача на відділення поштового зв`язку, оскільки відповідач повідомила йому, що він її ніколи не допомагав, що не відповідає дійсності.

Не дивлячись на те, що позивач надає кошти на утримання дитини, відповідач подала позов про стягнення аліментів. Позовні вимоги позивачем було визнано частково та слухання справи призначено на 25.10.2019 року на 09.00 год.

Але з червня 2019 року відповідач категорично проти щодо спілкування та проведення часу малолітнього сина з батьком та бабусею.

У серпні 2019 року представник позивача та Третя особа на стороні позивача звернулись до комісії з питань захисту прав дитини при Немирівській районній державній адміністрації.

29.08.2019 року комісія з питань захисту прав дитини при Немирівській ОДА винесла рішення №2, яким дозволила дідусю ОСОБА_7 , бабусі ОСОБА_2 , зустрічатись з малолітнім онуком ОСОБА_6 , кожного вівторка та суботи з 18.00 до 20.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 .

Зокрема, батьку - ОСОБА_3 встановлено графік побачень: п`ятниця та субота з 12 год до 12 год наступного дня.

ОСОБА_1 у повній мірі проігнорувала рішення органів опіки, яке носить рекомендаційний характер, при особистій зустрічі з Третьою особою на стороні позивача повідомила, що ніяких побачень не буде.

Органи опіки повідомила, що позивач та його матір ведуть неналежний спосіб життя, страждають алкогольною залежністю і тому подібне.

В свою чергу, позивач поїхав за кордон в пошуках роботи.

Третя особа на стороні позивача надіялась на розумність відповідача і у дні встановлені Третьою особою на стороні відповідача чекала дитину.

Натомість Відповідач жодного разу дитину не привела на побачення з дідусем та бабусею.

У телефонній розмові, в жовтні 2019 року відповідач повідомила позивача, що ні він, ні його матір не буде забирати дитини з дитячого садка, оскільки вона забороняє. Натомість, малолітнього сина, з дитячого садка ДНЗ Веселка , з незрозумілих причин забирає малолітня дочка роботодавця відповідача - ОСОБА_8 , що є досить дивним та незрозумілим, адже останній є сторонньою людиною у даних правовідносинах.

11.10.2019 року на адресу ОСОБА_8 , було направлено адвокатський запит для спростування чи підтвердження обставин в частині перешкод, щодо участі у вихованні малолітнього сина позивача зі сторони відповідача.

Весь час, починаючи з червня 2019 року позивач та третя особа на стороні Позивача намагаються налагодити нормальний зв`язок із дитиною, приймати участь у її вихованні, утриманні, розвитку її здібностей та забезпечувати її всім необхідним для нормального розвитку та становлення. Але права як батька та бабусі на сьогодні є порушеними.

Після марних спроб вирішити дане питання мирним шляхом, шляхом переговорів, взаємних поступок з метою недопущення страждань та негативного впливу на дитину, позивач вимушений звернутися до суду із даною позовною заявою.

Виклад позиції відповідача.

Відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву позивача в якому зазначила наступне. Не зважаючи на рішення про розірвання шлюбу колишнє подружжя спробувало знайти спільну мову та почати стосунки заново. ОСОБА_3 проживав за адресою відповідача ( АДРЕСА_2 )

На той час позивач не працював та знаходився у пошуках роботи, в т.ч. була спроба знайти роботу закордоном. Коштів на утримання дитини, зокрема на харчування, одяг, дозвілля позивач та його батьки не надавали.

Таким чином, позивач не виконував свої обов`язки щодо утримання дитини. Відповідно до ст.. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Незважаючи на це, відповідач не забороняла позивачу та його батькам - рідним бабусі ОСОБА_2 та дідусю ОСОБА_7 , бачитись та спілкуватись з дитиною. Позивач багато часу проводив із дитиною, привозив до своїх батьків за адресою АДРЕСА_1 , де бабуся та дідусь гралися з онуком, дарували йому подарунки. Бабуся та дідусь неодноразово приїздили додому за адресою відповідача, забирали

його з дитячого садочка Веселка . Також колишнє подружжя разом з дитиною, рідними позивача багато їздили відпочивати: в смт. Муровані Куриловці до родичів позивача, в м. Вінниця - до тітки позивача, в м. Почаїв Тернопільської області, та неодноразово їздили на прогулянки до м. Вінниця.

Через особисту неприязнь до рідних відповідача, позивач жодного разу не надав дозволу на виїзд до АР Крим в м. Севастополь, де на той час проживали рідні бабусі ОСОБА_6 - мати відповідача - ОСОБА_9 , рідна тітка ОСОБА_10 . Також позивач неодноразово сварився з матір`ю відповідача ОСОБА_9 , висловлював своє негативне ставлення до неї в присутності відповідача та малолітньої дитини.

Починаючи з червня 2019 року між колишнім подружжям почали виникати сварки з приводу незадоволення позивача з тим, що відповідач не завжди дозволяла залишати малолітню дитину з бабусею та дідусем. Відповідач обґрунтувала своє рішення так: дитина після відвідувань бабусі та дідуся розповідала про те, що його налаштовують проти матері, розповідають, що мама влаштовує своє особисте життя; дитина ставала свідком того, як бабуся з дідусем та рідним батьком дитини розпивають алкогольні напої в колі друзів. На зауваження відповідача про те, щоб дитина цього не бачила, позивач не завжди коректно реагував. Зі сторони позивача виникали погрози, крики, були спроби забрати дитину. Малолітня дитина ОСОБА_6 часто ставала свідком сварок між батьком та матір`ю , та почала боятися батька. Відповідач боялася звертатись у відповідні органи тому, що позивач та його мати ОСОБА_2 використовуючи своє службове становище попереджали, що нічого хорошого з цього не вийде , відповідача залякували та погрожували, зводили наклепи.

На початку серпня 2019 року між позивачем та підповідачем відбулась сварка, після чого позивач забрав усі свої речі та переїхав жити до своїх батьків за адресою АДРЕСА_1 , де він проживає і на сьогодні. Відповідач неодноразово повідомляла у письмовому вигляді про події, які відбуваються Сокілецьку сільську Раду, а саме голові сільської ради - ОСОБА_11 . Таким чином, голова сільської ради був ознайомлений із подіями, які відбувались, проте жодної допомоги у вирішенні даної проблеми від нього не надійшло.

20 серпня 2019 року на адресу відповідача був відправлений лист - пропозицію для погодження у позасудовому порядку графіку побачень з дитиною, шляхом укладення нотаріальної угоди. Відповідач отримала листа 04 вересня 2019, фактично вже після засідання комісії з питань захисту прав дитини при Немирівській ОДА.

29 серпня 2019 року комісія з питань захисту прав дитини при Немирівській ОДА винесла рішення №2, яким дозволила дідусю ОСОБА_7 та бабусі ОСОБА_2 зустрічатись з онуком ОСОБА_6 кожного вівторка та суботи з 18.00 до 20.00 за адресою АДРЕСА_1 . Батьку встановлено графій побачень - п`ятниця та субота з 12.00 до 12.00 наступного дня.

Відповідач не ігнорувала дане рішення, самостійно відводила малолітнього сина ОСОБА_6 до бабусі, але не залишала їх наодинці, оскільки переживала за його психологічний стан. Натомість, ОСОБА_2 категорично відмовлялась приходити до відповідача та забирати онука. Також відповідач неодноразово говорила з позивачем по телефону та питала, коли можна приїхати до позивача закордон, щоб син побачив батька. На дане питання позивач відповідав категоричною забороною про приїзд. Позивач в телефонній розмові повідомив про те, що представник позивача за його дорученням анулював раніше наданий дозвіл на виїзд за кордон. Таким чином, Відповідач не могла ніяким чином сприяти зустрічам батька та сина.

Це стало причиною звернення Відповідача до служби у справах дітей Немирівської районної ОДА про зміну рішення про участь у вихованні онука малолітнього ОСОБА_6 бабусі ОСОБА_2 та дідуся ОСОБА_7 24 жовтня 2019 року комісія з питань захисту прав дитини при Немирівській ОДА винесла рішення №4, яким дозволила дідусю ОСОБА_7 - та бабусі ОСОБА_2 зустрічатись з онуком ОСОБА_6 в дошкільному закладі, не порушуючи розкладу занять дитини.

На думку відповідачки дитина отримує нормальний достойний досвід, виховується в любові, повазі до його особистості, а тому вона вважаю, що вимоги Позивача та третьої особи з самостійними вимогами на стороні Позивача ОСОБА_2 не відповідають інтересам дитини, а тому просить суд відмовити у задоволені вимог третьої особи з самостійними вимогами на стороні позивача ОСОБА_2 в повному обсязі.

Заяви, клопотання позивача, відповідача

В ході судового розгляду заявлялись клопотання про виклик свідків зі сторони позивача, яке було задоволено судом.

Від відповідача клопотань по справі не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 22.07.2020 року прийнято до розгляду вище вказану позовну заяву та відкрито провадження по справі.

Ухвалою від 23.12.2019 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази

Представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав повністю та просив задовільнити, оскільки батько дитини та бабуся з дідусем мають право на спілкування з дитиною та мають право брати участь у її вихованні.

Третя сторона з самостійними вимогами на стороні позивача ОСОБА_2 суду пояснила, що вона являється бабусею малолітнього ОСОБА_6 Відповідачка ОСОБА_1 не дає бачитись з онуком. ОСОБА_2 дуже хоче спілкуватись з онуком, так як він потребує даного спілкування. Всім намірам бачитись з дитиною перешкоджає відповідачка. Позов підтримала в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 суду пояснила, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Негаразди з чоловіком почались відразу після переїзду до батьків чоловіка (позивача). Між ними виникали сварки, а позивач почав зловживати алкоголем. Вважає, що її дитина знаходячись з ОСОБА_2 буде перебувати не у повній безпеці. Позивач не приймає участі у вихованні дитини, разом з тим чоловік заборонив їй відвідувати АР Крим, де проживають її батьки. Позивач не надає дозвіл на виїзд дитини до Криму. Відповідач пояснила, що ніколи не забороняла відвідувати бабусі та дідусеві ОСОБА_1 і батькові дитини її сина - ОСОБА_6 .

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача, представник служби у справах дітей Немирівської РДА Оцупок Н.М. суду пояснила, що їхньою службою позивачеві та відповідачеві у справі роз`яснено права щодо виховання малолітнього ОСОБА_6 . Умови життя дитини хороші. Малолітня дитина має добрі відносини з бабусею ОСОБА_2 Службою у справа дітей Немирівської РДА було надано дозвіл та складено графік для спілкування з малолітнім ОСОБА_6 батькові дитини позивачу - ОСОБА_3 та третій особі з самостійними вимогами на стороні відповідача ОСОБА_2 . Вважає, що позов необхідно задовільнити в повному обсязі, так як це буде відповідати інтересам малолітнього ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_2 та ОСОБА_7 знає цю сім`ю досить давно. Їхній онук відвідує ОСОБА_2 . Дитину приводила чотири рази ОСОБА_1 . Конфлікти між відповідачкою та ОСОБА_2 відбувались постійно, фактично відповідач не залишає дитину на самоті з бабусею та батьком. Відповідач у справі ОСОБА_5 стверджує те, що свідок та ОСОБА_2 зловживають спиртними напоями. Свідок пояснила, що це не відповідає дійсності. Третя особа ОСОБА_2 порядна людина, а відповідач ОСОБА_1 заборонила забирати дитину з дитсадочка бабусі та батькові дитини.

Свідок ОСОБА_8 - суду пояснила, що відповідач ОСОБА_1 виконує певні роботи за дорученням. Їй не відомо, що саме відповідач у справі забирає дитину із садочка. Також повідомила суд про існування конфліктів між відповідачем та третьою особою, причин яких вона не знає.

Свідок ОСОБА_13 суду надала пояснення про те, що їй відомо про конфлікти між позивачем та відповідачем і третьою особою з приводу дитини. Свідок розповіла про те, що ОСОБА_1 приводила дитину до бабусі ОСОБА_2 на протязі літа, а з осені 2019 року дитину не приводить. Охарактеризувала позивача, третю особу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з позитивної сторони, вважає, що причин не спілкуватися дитині з батьком та бабусею не має.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що знає позивача ОСОБА_3 з позитивної сторони, він не зловживає спиртними напоями. Бачив як бабуся ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 відвідували дитину два рази і один раз акти підписав не читаючи.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що бачила декілька разів як позивач у справі забирав дитину із садочка, в який період часу не пам`ятає, їй не відомо чи забороняє відповідач зустрічатись з дитиною. Пояснила, що позивач алкогольними напоями не зловживає, а акти підписала не читаючи.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що відповідач у справі ОСОБА_5 чотири рази приводила дитину у вересні 2019 року до позивача, який матеріально допомагав дитині. Самостійно забирати дитину із садочка позивачеві та ОСОБА_2 у садочку не дозволяють. Вважає, що від такого ставлення страждає дитина.

Свідок ОСОБА_17 суду надала пояснення, що будь - яких перешкод в спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 позивачеві та ОСОБА_5 не чинить, а сам позивач не зловживає спиртними напоями. В будь яких актах не розписувалась.

Свідок ОСОБА_18 працює в с. Сокілець в дитячому садочку. Пояснила суду, що в період з літа по вересень 2019 року в садочок приходить забирати дитину лише відповідач у справі ОСОБА_5 . Знає про розлучення позивача та відповідача, після якого їхня дитина змінилася. Хлопчик став агресивний, негативно налаштований до дітей. Дитині не вистачає уваги батька та дідуся з бабусею. Батько дитини ОСОБА_3 телефонував їй та цікавився життям дитини, повідомив, що ОСОБА_1 забороняє спілкуватися з дитиною. Дитина добре відноситься до дідуся та бабусі ОСОБА_2 . Суду пояснила, що позивач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_2 ніколи негативно не впливали на дитину.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 02.05.2019 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.11). Від подружнього життя у сторін народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.12).

20.08.2019 року ОСОБА_6 було складено лист пропозицію про досудове врегулювання спору щодо встановлення часу та графіку побачень з дитиною (а.с.13), який був направлений на адресу відповідачки.

29.08.2019 року комісія з питань захисту прав дитини при Немирівській ОДА винесла рішення №2, яким дозволила дідусю ОСОБА_7 , бабусі ОСОБА_2 , зустрічатись з малолітнім онуком ОСОБА_6 , кожного вівторка та суботи з 18.00 до 20.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , а батьку - ОСОБА_3 встановлено графік побачень: п`ятниця та субота з 12 год до 12 год наступного дня (а.с.16). Дане рішення містило рекомендаційний характер, однак відповідачка по справі проігнорувала дане рішення, а тому в подальному було складені акти, в яких зазначено те, що відповідачка забороняє спілкування дитини з рідною бабусею (а.с.17-24).

11.10.2019 року ОСОБА_5 звернулася до служби у справах дітей Немирівскої РДА із заявою про зміну рішення №2 від 29.08.2019 року про участь батька ОСОБА_3 , дідуся ОСОБА_7 та бабусі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина та онука ОСОБА_19 , оскільки після відвідування бабусі та дідуся дитина розповідає, що в присутності бабусі та дідуся вечеряють та вживають горілку,, так як до них приходять гості, а від дитини вимагають розважати гостей декламуванням або розповідями як він проживає, що дитині не подобається (а.с.56). У зв`язку з чим рішенням комісії з питань захисту прав дитини при Немирівській РДА дозволено дідусю ОСОБА_7 та бабусі ОСОБА_2 зустрічатись з малолітнім онуком ОСОБА_6 в дошкільному закладі, не порушуючи розкладу занять дитини. Попереджено дідуся ОСОБА_7 та бабусю ОСОБА_2 про відповідальність за життя, здоров`я та виховання малолітньої дитини (а.с.57).

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Стаття 153 СК України закріпляє право батьків та дитини на спілкування, яке повинно здійснюватися безперешкодно. Тобто ніхто не може чинити перешкоди у спілкуванні батьків та дітей, крім випадків, коли таке спілкування негативно впливатиме на дитину та її інтереси.

Слід зазначити, що відповідно до ст.19 СК України, звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду .

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини .

Стаття 142 СК України зазначає, що діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою .

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

На підставі ч. ч. 2, 3 ст. 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Відповідно до ч.ч.2, 8, 9, 10 ст.7 СК сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі ст.8 Закону Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального і соціального розвитку. Статтею 12 цього ж Закону встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ст.15 Закону України Про охорону дитинства батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Конвенція про права дитини від 20.11.1989, ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991, яка є першим і основним міжнародно-правим документом, присвяченим широкому спектру прав дитини, визначає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Такі ж рекомендації містяться і в Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р.

Стаття 18 Декларації проголошує, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини, а найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі стст.18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою ВР від 27.02.91, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.

У п.1 ст.9 конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що

таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути

необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно й необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст.142 СК), у тому числі й на рівне виховання батьками. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі Хант проти України зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Олсон проти Швеції (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Так, 11.07.2017 Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі М.С. проти України , від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, йдеться про визначення інтересів дитини , її місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Згідно з пунктом 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода про обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до пункту 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно до ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ч.1 ст.257 СК України встановлено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

За висновком Верховного Суду, тлумачення ч. 2 та 3 ст. 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (постанова пленуму Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №541/319/17 від 06.12.2018 року.

Згідно положень ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Висновки суду

Судом встановлено, що позивач є психічно здоровою особою, підтримує сімейні зв`язки зі своєю родиною, любить свого сина і бажає приймати участь у його вихованні.

Доказів застосування позивачем щодо дитини фізичних покарань, наявності у позивача шкідливих звичок, які б перешкоджали нормальному вихованню сина, суду не надано.

Таким чином, оскільки позивач та відповідачка мають рівні права щодо виховання та розвитку своєї дитини, позивач має бажання приймати участь у вихованні дитини, а спілкування між позивачем та його дитиною не перешкоджають нормальному розвитку дитини, прийнявши до уваги, що позивачу чиняться перешкоди у спілкуванні та побаченні з дитиною, з урахуванням поведінки позивача та відповідачки, між якими немає порозуміння, позовну заяву про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною необхідно задовольнити в повному обсязі.

Крім того, згідно чинного законодавствавбачається, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні, а тому позовні вимоги в частині, що стосуються третьої особи на стороні позивача слід задовільнити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з вимогами ст.141 ЦПК України, судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 7,19,141, 142,153,157, 159, 257 СК України, 8, 12, 15 Закону України Про охорону дитинства , 12, 76, 77, 79, 80, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представника позивача ОСОБА_4 (юридична адреса а /с 8149, Соборна,8 м.Вінниця ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , жительки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа з самостійними вимогами на стороні позивача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Служба у справах дітей Немирівської РДА (код ЄДРПОУ04051075 юримдична адреса вул.Горького,84 м.Немирів Віницької області) про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною- задовільнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з малолітнім ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 та визначити наступні способи участі у вихованні малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме:

-побачення п`ять раз на тиждень: з понеділка по п`ятницю з 18.00 год. до 22.00 год. за місцем проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 );

-спільний відпочинок: першу половину літніх канікул дитина проводить з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

-необмежене спілкування з малолітнім ОСОБА_6 , особисто, засобами телефонного зв`язку;

- у разі, якщо святкові дні припадають на день побачення з малолітнім ОСОБА_6 , або цей день передує дню побаченню, або є наступним після нього, то половину таких днів малолітній ОСОБА_6 , проводить з батьком та бабусею;

- в день побачення з малолітнім ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 має право забирати малолітнього ОСОБА_6 , з дому/дитячого садка особисто;

- Зобов`язати ОСОБА_1 , за два дня до дня зустрічі з малолітнім ОСОБА_6 , надати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити про це ОСОБА_3 особисто на наступний день з дня настання таких обставин.

Стягнути з ОСОБА_1 на корись ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 768 грн.40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Немирівський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Згідно дії Закону 540-ІХ від 30.03.2020 року установлений у судовому рішення строк не може бути меншим, ніж строк дії карантину пов`язаного із запобіганням поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), а тому рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19).

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/ на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет

Повний текст рішення виготовлено 26.06.2020 року.

Головуючий: О.П.Царапора