Постанова

від 19.11.2020 по справі 930/2745/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 930/2745/19

Провадження № 22-ц/801/1571/2020

Категорія: 68

Головуючий у суді 1-ї інстанції Царапора О. П.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 рокуСправа № 930/2745/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя - доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Шемети Т. М.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області, про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області у складі судді Царапори О. П. від 25 червня 2020 року (повний текст рішення складено 26 червня 2020 року), -

встановив:

22 жовтня 2019 року була подана до суду ця позовна заява, підписана представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Корнійчуком Д. А., за якою він просив:

- зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визначити наступні способи їх участі у вихованні малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: побачення п`ять разів на тиждень з понеділка по п`ятницю з 18.00 години до 22.00 години за місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ); спільний відпочинок - першу половину літніх канікул дитина проводить з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; необмежене спілкування з малолітнім ОСОБА_4 особисто засобами телефонного зв`язку; у разі, якщо святкові дні припадають на день побачення з малолітнім ОСОБА_4 або цей день передує дню побачення або є наступним після нього, то половину таких днів малолітній ОСОБА_4 проводить з батьком та бабою; в день побачення з малолітнім ОСОБА_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають право забирати малолітнього ОСОБА_4 з дому / дитячого садка особисто;

- зобов`язати ОСОБА_2 за два дні до дня зустрічі з малолітнім ОСОБА_4 надавати йому та ОСОБА_3 точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити про це ОСОБА_1 особисто на наступний день з дня настання таких обставин.

Вказував, що до 02 травня 2019 року перебував у шлюбі з ОСОБА_5 , від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_4 . З червня 2019 року ОСОБА_5 позбавила його можливості бачитись з дитиною та брати участь у її вихованні. Вона залишила без реагування направлений 20 серпня 2019 року лист про укладення письмового договору щодо участі ОСОБА_5 у вихованні дитини та порядку їх спілкування, категорично заперечує проти спілкування малолітнього з бабою ОСОБА_3 , не виконує рішення комісії з питань захисту прав дитини, яка встановила порядок спілкування ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_4 шляхом особистих зустрічей кожної п`ятниці та суботи з 12.00 години до 12.00 години наступного дня, а також бабі ОСОБА_3 та дідові ОСОБА_6 - кожного вівторка та суботи з 18.00 години до 20.00 години за їх місцем проживання .

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 25 червня 2020 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 і ОСОБА_3 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначено наступні способи їх участі у вихованні малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: побачення п`ять разів на тиждень, з понеділка по п`ятницю з 18.00 години до 22.00 години за місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ); спільний відпочинок - першу половину літніх канікул дитина проводить з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; необмежене спілкування з малолітнім ОСОБА_4 особисто засобами телефонного зв`язку; у разі, якщо святкові дні припадають на день побачення з малолітнім ОСОБА_4 або цей день передує дню побачення або є наступним після нього, то половину таких днів малолітній ОСОБА_4 проводить з батьком та бабою; в день побачення з малолітнім ОСОБА_4 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають право забирати малолітнього ОСОБА_4 з дому / дитячого садка особисто. Зобов`язано ОСОБА_2 за два дні до дня зустрічі з малолітнім ОСОБА_4 надавати йому та ОСОБА_3 точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити про це ОСОБА_1 особисто на наступний день з дня настання таких обставин. Вирішено питання про судові витрати у справі.

Рішення мотивоване тим, що позивач є психічно здоровою людиною, підтримує сімейні зв`язки з родиною, любить сина і бажає брати участь у його вихованні, доказів застосування ним фізичних покарань до дитини та наявності шкідливих звичок, які б перешкоджали нормальному вихованню сина не надано, сторони мають рівні права щодо виховання та розвитку своєї дитини, але відповідачка чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною. Баба має право на спілкування з онуком та участь у його вихованні згідно з чинним законодавством.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила змінити рішення в частині вимог ОСОБА_1 , установивши йому один день побачення з сином на тиждень - у середу з 17.00 години до 19.00 години, в суботу з 11.00 години до 15.00 години в її присутності. В частині вимог третьої особи ОСОБА_3 у позові відмовити повністю.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що суд першої інстанції розглянув справу з участю третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_3 , позовної заяви якої у справі немає. Суд не допитав малолітнього сина сторін, а відтак і не врахував його особисте ставлення до батька. Не взяв до уваги рішення комісії з питань захисту прав дитини при Немирівській районній державній адміністрації Вінницької області, яким було встановлено порядок спілкування з дитиною як позивача, так і діда ОСОБА_6 та баби ОСОБА_3 від 29 серпня 2019 року, а також того, що це рішення було змінне за її заявою через негативний вплив на дитину діда і баби. Акти про невиконання рішення комісії з питань захисту прав дитини при Немирівській районній державній адміністрації Вінницької області, на підставі яких суд зробив висновок про те, що вона чинить перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з дитиною, не відповідають дійсності, ним не підписані, складені ОСОБА_3 і засвідчені підписами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які перебувають, відповідно, у родинних та дружніх відносинах з ОСОБА_3 , і під час допиту в суді першої інстанції як свідків пояснили, що ці акти підписували, не читаючи їх змісту.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, за яким просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухваленне з дотриманням норм процесуального права, відповідно до обставин справи та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Частинами першою - третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України ) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 52 ЦПК України установлено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Згідно з частиною першою, другої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 58, частина перша статті 60 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У випадку, якщо заяву не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, суд повертає заяву особі, яка її подала, про що постановляє ухвалу (пункт 1 частини четвертої, частина шоста статті 185 ЦПК України).

У справі немає позовної заяви ОСОБА_3 , поданої до суду першої інстанції та зареєстрованої відповідно до вимог частини першої статті 184 ЦПК України. Позовна заява ОСОБА_1 , у якій ОСОБА_3 зазначена третьою особою з самостійними вимогами на стороні позивача і викладені вимоги до ОСОБА_2 про усунення ОСОБА_3 перешкод у спілкуванні з малолітнім ОСОБА_4 та встановлення порядку її участі у спілкуванні та вихованні малолітнього, підписана лише адвокатом Корнійчуком Д. А. На підтвердження повноважень адвоката у справі міститься договір про надання правової (правничої) допомоги від 20 серпня 2019 року, укладений між адвокатським бюро Корнійчук та партнери і Марущаком А. О., та ордер, виданий адвокатським бюро Корнійчук та партнери на представництво адвокатом Корнійчуком Д. А. інтересів ОСОБА_1 в Немирівському районному суді Вінницької області (а. с. 6, 8). Документів, передбачених частиною четвертою статті 62 ЦПК України, на представництво інтересів ОСОБА_3 адвокатом Корнійчуком Д. А. у справі немає.

За змістом частини статті 377, пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду у відповідній частині, зокрема, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Оскільки у справі немає позовної заяви ОСОБА_3 , підписаної нею чи її представником, то рішення суду першої інстанції в частині вимог про усунення їй перешкод у спілкуванні з малолітнім ОСОБА_4 та встановлення порядку її участі у спілкуванні і вихованні малолітнього ОСОБА_4 підлягає скасуванню з залишенням позову третьої особи на стороні позивача, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 без розгляду.

Не можна також повністю погодитись із рішенням суду першої інстанції в частині вимог ОСОБА_1 з таких міркувань.

Судом встановлено, що з 11 серпня 2013 року по 03 червня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4 (а. с. 11 - 12).

Після розірвання шлюбу малолітній ОСОБА_4 залишився проживати з матір`ю.

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини при Немирівській районній державній адміністрації Вінницької області від 29 серпня 2019 року № 2 батькові ОСОБА_1 визначено дні зустрічей з дитиною ОСОБА_4 : кожної п`ятниці та суботи з 12.00 години до 12.00 години наступного дня (а. с. 16).

В травні 2020 року ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_9 (а. с. 118).

Крім того, апеляційним судом встановлено, що комісія з питань захисту прав дитини при Немирівській районній державній адміністрації Вінницької області 27 жовтня 2020 року погодила такі ж дні для зустрічей батька з дитиною: кожної п`ятниці та суботи з 12.00 години до 12.00 години наступного дня за місцем проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 або за місцем фактичного проживання батька (а. с. 210).

Згідно з атом обстеження умов проживання від 22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 має добрі умови для перебування дитини за його місцем проживання у приватному житловому будинку, який належить його батькам, зокрема, обладнану для дитини окрему кімнату з меблями, дитячими книжками, іграшками (а. с. 211).

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції установлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України Про охорону дитинства дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України (далі СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Оскільки жодних доказів про те, що спілкування малолітнього ОСОБА_4 з батьком може мати негативний вплив на нормальний розвиток дитини у справі немає, то з урахуванням стосунків, які склались між сторонами і унеможливлюють самостійне визначення ними способу і порядку участі позивача у спілкуванні із малолітнім сином та його вихованні, суд першої інстанції прийшов до правильного по суті висновку, що такий порядок має бути встановлений у судовому порядку.

Разом з тим погодитись, що визначений судом порядком спілкування ОСОБА_1 із сином відповідає найкращим інтересам дитини не можна.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Частиною шостою статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Орган опіки і піклування може визначити місце зустрічі батька з дитиною (за місцем проживання когось із них чи іншої особи), періодичність та тривалість їх.

Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення та ретельному їх з`ясуванні. Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.

Суд першої інстанції не дав оцінки рішенню комісії з питань захисту прав дитини при Немирівській районній державний адміністрації Вінницької області, яким визначено порядок спілкування ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_4 кожної п`ятниці та суботи з 12.00 години до 12.00 години наступного дня, натомість установив, що малолітній, який відвідує дошкільний дитячий заклад, має мати побачення з батьком, з яким він проживає окремо, кожного робочого дня з 18.00 години до 22.00 години.

При цьому, згідно з рекомендаціями МОЗ України для дітей віком від 6 до 12 років необхідно від 9 до 12 годин на сон (розміщено на офіційному сайті МОЗ України: https://moz.gov.ua/article/health/zdorovij-son-skilki-godin-treba-spati-i-chim-nebezpechne-nedosipannja- ). Суд не врахував, що дитина такого віку потребує також відповідного часу для щоденних гігієнічних процедур, підготовки до сну тощо.

Так само, з огляду на вік дитини, її постійне проживання з матір`ю, тривалу перерву у спілкуванні з батьком, викликану не лише поведінкою матері, а й відсутністю позивача в Україні, спільний відпочинок позивача з дитиною протягом першої половини літа (літніх канікул) може негативно вплинути на психо-емоційний стан дитини, спричинити негативний вплив на її нормальний розвиток.

Разом з тим, апеляційний суд не може погодитись із висновком органу опіки і піклування щодо порядку спілкування ОСОБА_1 із сином: щоп`ятниці та суботи з 12.00 години до 12.00 години наступного дня за місцем проживання батька, тому що він взагалі не містить жодних мотивів, з яких виходила комісія з питань захисту прав дитини при Немирівській районній державний адміністрації Вінницької області, не встановлює можливості проведення спільного відпочинку батька із сином під час канікул.

Не можна погодитись і з викладеною в апеляційній скарзі позицією відповідачки щодо спілкування батька з дитиною з 17.00 години по 19.00 годину щосереди та з 10.00 години до 15.00 години щосуботи у присутності матері, тому що з матеріалів справи та поведінки сторін в судовому засіданні вбачається очевидний висновок про неприязні стосунки між ними, а тому участь матері у зустрічах дитини з батьком не сприятиме їх спілкуванню в атмосфері любові, доброти та гармонії.

З огляду на викладене, а також позицію самого позивача, викладену ним у запропонованій до укладення відповідачці мировій угоді, позицію відповідачки щодо часткової незгоди з умовами цієї угоди, апеляційний суд вважає, що якнайкращим інтересам дитини відповідатиме такий порядок участі ОСОБА_1 у сппілкуванні з сином ОСОБА_4 та його вихованні:

-особисті зустрічі батька із сином за місцем проживання ОСОБА_1 кожної другої середи місяця з 18. 00 години до 20. 00 години та з 11.00 години кожної другої суботи місяця до 15.00 години наступної неділі;

-спільного проведення відпочинку, в тому числі з виїздом за межі населеного пункту місця проживання ОСОБА_1 , протягом 14 днів у період, коли дитина перебуває поза межами навчального процесу.

Оскільки часткове задоволення немайнових вимог позивача не може мати кількісного вираження для визначення пропорції із заявленими позовними вимогами, як і часткове задоволення апеляційної скарги відповідачки, то понесені ними у справі судові витрати необхідно залишити за сторонами.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 25 червня 2020 року в частині позовних вимог про усунення перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні з онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , установлення порядку спілкування баби з онуком скасувати, позов у цій частині залишити без розгляду.

В частині вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку спілкування з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити.

Установити такий спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом:

-особистих зустрічей батька із сином за місцем проживання ОСОБА_1 кожної другої середи місяця з 18.00 години до 20.00 години та з 11.00 години кожної другої суботи місяця до 15.00 години наступної неділі;

-спільного проведення відпочинку, в тому числі з виїздом за межі населеного пункту місця проживання ОСОБА_1 , протягом 14 днів у період, коли дитина перебуває поза межами навчального процесу.

В решті рішення залишити без змін.

Судові витрати у справі залишити за сторонами.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Повний текст судового рішення складено 20 листопада 2020 року)

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

Т. М. Шемета