Рішення

від 16.06.2020 по справі 145/979/19

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

"16" червня 2020 р. Справа № 145/979/19

Провадження № 2/145/83/2020

Тиврівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Кіосак Н. О.

за участю секретаря Крикливої М.С.,

позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СФГ Володимир із залученням третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання недійсним договору оренди землі та скасування запису про державну реєстрацію,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому вказує, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0524587500:01:002:0095 на території Шершнівської сільської ради Тиврівського району, загальною площею 5,8872 га та цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Весною 2018 року від сторонніх людей їй стало відомо, що її земельна ділянка тривалий час перебуває в оренді. В зв`язку з чим 26.04.2018 року вона звернулася до Тиврівського районного відділу Головного управління Держгеокадастру Вінницької області, з метою дізнатися, чи дійсно існує такий договір оренди землі.

11.05.2018 року вона отримала відповідь на її запит з вищевказаної установи. Зі змісту листа вбачалось, що її земельна ділянка перебуває в оренді у СФГ Володимир , а також додавалась копія договору оренди землі.

Даний договір від 03.12.2010 року з відповідачем вона не підписувала та не знала про його існування.

Крім того, для перевірки даної інформації в червні 2018 року вона замовила Витяг з Держаного земельного кадастру, який також підтвердив той факт, що її земельна ділянка перебуває в СФГ Володимир на підставі договору оренди землі від 03 грудня 2010 року та діє до 29.12.2026 року.

Протягом 2018 року вона неодноразово телефонувала до директора СФГ Володимир з метою встановити, за яких обставин її земельна ділянка перебувала в оренді у відповідача та вилучити її з обробітку останнього.

Однак телефонні переговори з відповідачем ні до чого не привели, в лютому 2019 року вона особисто зустрілась з директором СФГ Володимир ОСОБА_2 . Під час зустрічі ОСОБА_2 пояснив, що 03 грудня 2010 року було укладено договір оренди між СФГ Володимир та нею, а також він віддав її примірник договору.

Просить визнати договір оренди землі від 03 грудня 2010 року площею 5,8872 га, з кадастровим номером 0524587500:01:002:0095, укладений між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським фермерським господарством Володимир (код ЄДРПОУ 31261015), недійсним;

скасувати запис у Державному реєстрі земель від 03 грудня 2011 року, який був здійсненний в відділі Держкомзему Тиврівського району за № 052450004001694 про реєстрацію договору оренди землі від 03 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським фермерським господарством Володимир (код ЄДРПОУ 31261015)

та стягнути з Сільськогосподарським фермерським господарством Володимир (код ЄДРПОУ 30808380) на її користь всі судові витрати.

Ухвалою судді від 25.06.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами позовного спрощеного провадження.

Згідно відзиву на позов Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області просило відмовити у задоволенні позову, справу розглянути у відсутності його представника.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, просить його задоволити з викладених в позовній заяві підстав.

Представник відповідача СФГ Володимир в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений своєчасно, в установленому законом порядку, що стверджується довідкою секретаря судового засідання про виклик в судове засідання телефонограмою від 03.06.2020 року.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений своєчасно, в установленому законом порядку, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд, вислухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,8872 га, розташованої на території Шершнівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ЯИ№ 296365.

Рішенням Тиврівського районного суду від 02.02.2012 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , після розірвання шлюбу ОСОБА_1 змінено прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 11).

03 грудня 2010 року від імені ОСОБА_1 з СФГ Володимир укладено договір оренди даної земельної ділянки на строк 15 років, який в Державному реєстрі земель зареєстрований 29.12.2011 року за №052450004001694.

Проте в даному Договорі, Акті прийому - передачі земельної ділянки, що є Додатком до нього, Акті визначення меж земельної ділянки на місцевості в графі орендодавець підписи відсутні.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що у всною 2018 року вона дізналася що її земельна ділянка перебуває в оренді та про існування спірного договору та відповідно про порушення її прав, оскільки зазначений договір вона не підписувала.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі Гурепка проти України №2 наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

В п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі Серявін та інші проти України зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

Спірним договором оренди права та охоронювані законом інтереси позивача на мирне володіння та розпорядження своїм майном (земельними ділянками), передбачене ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод порушені відповідачем.

Встановленим судом фактам відповідають земельні правовідносини та цивільно-правові відносини щодо недійсності правочинів, які регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, ЗК України, ЦК України, спеціальним нормативно-правовим актом - ЗУ Про оренду землі .

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю… Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст.317 ЦК України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.319 ЦК України).

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.93 ЗК України та ст.1 Закону України Про оренду землі , право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької і іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом, Цивільним кодексом, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.2 Закону України Про оренду землі ).

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ст.792 ЦК України, ст.2 ЗУ Про оренду землі ).

Згідно із ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства… Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст.13, ч.1 ст.14 ЗУ Про оренду землі ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 3 та 4 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам… Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч.1 ст.206 ЦК України).

За правилами ст.208 ЦК України правочини між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 ЦК України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони… Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Оскільки, відповідно до ч.1 ст.202, ч.3 ст.203 ЦК України, головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є спрямованість волі сторін на укладення договору.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , судам відповідно до вимог ст.215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220, ч.1 ст.224 ЦК України тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч.2 ст.222, ч.2 ст.223, ч.1 ст.225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним лише за рішенням суду.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) (ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю… Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою (ч.ч.1, 5 ст.216 ЦК України).

Відповідно до ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Аналіз перевірених і оцінених в судовому засіданні доказів переконує суд, що спірним договором оренди права та охоронювані законом інтереси позивача на мирне володіння та розпорядження своїм майном (земельною ділянкою), передбачене ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод - порушені, тому підлягають захисту.

Проаналізовані вище обставини та вимоги законодавства є підставою для визнання Договору оренди землі без номера від 13.12.2010 року недійсним за ст.ст.203, 215 ЦК України, у зв`язку з непідписанням оспорюваного Договору позивачем, тобто відсутністю волевиявлення позивача на укладення даного Договору оренди землі з відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 1537,00 грн. (а.с.1), однак, даний позов підлягає оплаті судовим збором в сумі 1536 грн. 80 копійок. Ці витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, на підставі ст.ст.202, 203, 206, 207, 208, 215, 216, 638 ЦК України, ст.ст.93, 124, 125 Земельного кодексу України, ст.ст.1, 14 Закону України Про оренду землі ,

ухвалив:

Позов задоволити.

Визнати договір оренди землі від 03 грудня 2010 року, площею 5,8872 га, з кадастровим номером 0524587500:01:002:0095, укладений між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським фермерським господарством Володимир недійсним.

Скасувати запис у Державному реєстрі земель від 03 грудня 2011 року який був здійсненний в відділі Держкомзему Тиврівського району за № 052450004001694 про реєстрацію договору оренди землі від 03 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським фермерським господарством Володимир .

Стягнути з Сільськогосподарського фермерського господарства Володимир на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять сім) гривень 80 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 19 червня 2020 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення суду буде подано протягом тридцяти днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) строки на апеляційне оскарження продовжуються на період дії такого карантину.

Суддя:Н. О. Кіосак