Постанова

від 30.06.2020 по справі 569/16928/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року

м. Рівне

Справа № 569/16928/17

Провадження № 22-ц/4815/541/20

Головуючий у Рівненському міському суді

Рівненської області: суддя Кучина Н.Г.

Рішення суду першої інстанції (вступна та резолютивна частини)

проголошено о 16 год. 58 хв. 12.01.2018

Повний текст рішення складено: 17.01.2018

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Тхоревський С.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Приватний вищий навчальний заклад "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж";

за участі: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного вищого навчального закладу "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 січня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до Приватного вищого навчального закладу "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" (далі - Навчальний заклад "РЕГІК") з позовом до поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди. Мотивуючи вимоги, вказувалося про те, що з 2004 року позивач перебувала на посаді заступника директора та викладача циклової комісії педагогічних дисциплін за сумісництвом Навчального закладу "РЕГІК" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю). На початок 2016-2017 навчального року головою циклової комісії педагогічних дисциплін їй було складено карточку педнавантаження, яка підписана директором коледжу в обсязі 360 годин на зазначений навчальний рік. Наказом №78-к від 04 жовтня 2017 року тимчасово виконуючого обов`язки директора коледжу її було звільнено з посади викладача циклової комісії педагогічних дисциплін за сумісництвом за прогул без поважних причин (пункт 4 ст. 40 КЗпП України). Вважає звільнення незаконним, оскільки проведено з недодержанням положень ст.ст. 148, 149 КЗпП України, а особа, що видала оспорюваний наказ, не мав повноважень підписувати його, адже рішення засновників коледжу, оформлене протоколом №1 від 17 вересня 2016 року про призначення т.в.о. директора Навчального закладу "РЕГІК" було визнане недійсним постановою Господарського суду Рівненської області від 30 січня 2017 року у справі №918/1260/16.

Протягом часу з 19 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року вона перебувала у запланованій відпустці. В цей час у коледжі відбулися події, пов`язані з незаконною зміною керівника, які призвели до її вимушеного простою з вини нової тимчасової адміністрації.

3 жовтня 2016 року вона повернулася з відпустки та о 09 годині вийшла на роботу, однак охоронець не пропустив її до робочого кабінету. З цього моменту і до пред`явлення позову її право потрапити до кабінету було унеможливлене, а з вересня 2016 року їй заробітна плата не виплачувалася. У 2015-2016 навчальному році її заробітна плата складала 13 000 гривень. З наказами про зменшення заробітку її ознайомлено не було, а тому вважає, що вона має бути стягнута, виходячи із вказаної суми. Вважала, що Навчальний заклад "РЕГІК" також зобов`язаний виплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку.

Окрім цього, незаконне рішення т.в.о. директора коледжу щодо її звільнення з роботи потягло до невиплати їй заробітної плати, внаслідок чого їй було завдано моральної шкоди через страждання, втрату нормальних життєвих зв`язків. Наведене вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та життя сім`ї, оскільки родина розраховувала на одержання її заробітної плати.

З цих міркувань просила поновити її на посаді викладача циклової комісії педагогічних дисциплін за сумісництвом Навчального закладу "РЕГІК", стягнути з відповідача на свою користь невиплачену заробітну плату за час із 01 вересня 2016 року по 03 жовтня 2017 року в розмірі 169 000 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку та моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 січня 2018 року ОСОБА_1 поновлено на посаді викладача циклової комісії педагогічних дисциплін за сумісництвом Навчального закладу "РЕГІК".

Стягнуто з відповідача на користь позивача 169 000 гривень невиплаченої заробітної плати за час із 01 вересня 2016 року по 03 жовтня 2017 року.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 104 602, 72 гривні середнього заробітку за час затримки розрахунку за час із 01 вересня 2016 року по 12 січня 2018 року.

Стягнуто із відповідача на користь позивача 5 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 684 гривні судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі Навчальний заклад "РЕГІК, вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, покликається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи.

На її обґрунтування зазначалося про помилковість відмови суду у прийнятті доказів у справі, а також неправильність їх дослідження та оцінки. Вважає, що 12 січня 2018 року судом було не допущено до участі у справі представника відповідача з огляду на відсутність належним чином оформлених повноважень, однак повноваження представника були підтверджені належним чином, а саме договором про надання правової допомоги від 02 січня 2018 року, підписаним керівником Навчального закладу "РЕГІК" та посвідченим печаткою роботодавця. Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 23 жовтня 2007 року №257/06/187-07 на час простою не з вини працівника оформляється акт простою (фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи) та наказ власника або уповноваженого ним органу. Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен в наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі. Однак жодного акту щодо фіксації простою відповідачем складено не було, як не було видано наказу щодо простою кафедри, де працювала ОСОБА_1 .

Крім того, як простій можуть бути кваліфіковані лише ті випадки, коли працівник приходить на роботу, але не працює з причин відсутності матеріально-технічного забезпечення виробництва, незабезпечення технологічною документацією, несправності устаткування, простою з інших причин, не пов`язаних з виною працівника. Якщо працівник через простій самовільно не приходить на роботу чи іде з роботи, він не має права вимагати оплати відповідного часу простою з підстав, передбачених ст. 113 КЗпП України.

Пред`являючи вимоги про стягнення середнього заробітку, позивач не надала доказів щодо її власного перебування в робочий час на своєму робочому місці. В свою чергу, доказами невиконання нею своїх трудових обов`язків є табелі обліку використання робочого часу за вересень 2016 року - жовтень 2017 року, відповідно до яких ОСОБА_1 не було відпрацьовано жодної години, а всі дні неявки є прогулами.

У зв`язку з тим, що позивач жодним чином не надавала інформацію, чому вона не з`являється на роботі, причин відсутності на робочому місці з`ясувати не вдалося, оскільки вона відмовлялася контактувати, на листи не відповідала, тому в бухгалтерії продовжували помилково нараховувати заробітну плату і подавати звітність до контролюючих органів до моменту звільнення.

З огляду на викладене просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

У поданому відзиві ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому посилалася на відсутність повноважень представника відповідача ОСОБА_2 , оскільки постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року скасовано державну реєстрацію змін від 21 вересня 2016 року до відомостей про Навчальний заклад "РЕГІК". Щодо листа Мінітсерства праці та соціальної політики України від 23.10.2007 №257/06/187-07, то передбачені ним функції необхідного оформлення простою разом з фіксацією в наказі роботодавця належать до обов`язку роботодавця.

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 січня 2018 року в частині стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди та розподілу судових витрат скасовано.

Позов ОСОБА_1 в частині стягнення з Навчального закладу "РЕГІК" заробітної плати та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з відповідача (ЄДРПОУ: 32171210; місцезнаходження: вулиця Академіка С. Дем`янчука, 4, м. Рівне) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) невиплачену заробітну плату, в т.ч. відпускні, за час із 01 вересня 2016 року по 02 жовтня 2016 року включно в розмірі 13 632, 97 гривні без утримання податку та інших обов`язкових платежів і моральну шкоду в розмірі 500 гривень.

В задоволенні решти вимог позивачу відмовлено.

ОСОБА_1 відмовлено в позові до Навчального закладу "РЕГІК" у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Вирішено питання про судові витрати у справі.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Апеляційного суду Рівненської області від 03 травня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Навчального закладу "РЕГІК" про стягнення середнього заробітку скасовано.

Справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин перегляд справи в апеляційному порядку обмежується лише в частині вирішення позову ОСОБА_1 до Навчального закладу "РЕГІК" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи і заперечення сторін, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості вимог позивача, оскільки за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку. Отже, нездійснення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у передбачені ст. 116 КЗпП України строки є підставою для відповідальності, що встановлена ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Беручи до уваги, що період затримки розрахунку становить час із 01 вересня 2016 року по 12 січня 2018 року та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", судом встановлено, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 , складає 104 602 гривні.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Як з`ясовано судом, і ці обставини сторонами не заперечуються, на підставі наказу т.в.о. Навчального закладу "РЕГІК" №78-к від 04 жовтня 2017 року ОСОБА_1 того ж дня звільнено з посади викладача циклової комісії педагогічних дисциплін відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, тобто за прогул без поважних причин. Учасниками справи не оспорюється і той факт, що заборгованість за заробітною платою на користь ОСОБА_1 виплачена роботодавцем 18 травня 2018 року, про що свідчить також і довідка Навчального закладу "РЕГІК" №21-к від 05 червня 2018 року.

Вважаючи, що її право на працю порушене відповідачем, 03 листопада 2017 року позивач звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення заборгованості із заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Встановлено, що в досудовому порядку позивач до роботодавця із вимогою про виплату заборгованості із заробітної плати не зверталася, а 03 листопада 2017 року пред`явила позов, де, зокрема, безпосередньо вимагала стягнути на її користь зазначену заборгованість. Тому в цьому випадку факт звернення до суду із позовом колегією суддів розуміється як вимога про виплату всіх сум, що належать їй від Навчального закладу "РЕГІК", а, отже, перебіг строку стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починається з 03 листопада 2017 року і закінчується 18 травня 2018 року, коли ОСОБА_1 було виплачено заборгованість із заробітної плати.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Приходячи до висновку про стягнення із відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегією суддів береться до уваги те, що спірні правовідносини регулюються, крім норм ст.ст. 116 і 117 КЗпП України, також і постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати". Абзацом четвертим пункту 2 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати передбачено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Апеляційним судом з`ясовано, що кількість робочих днів за час затримки розрахунку складає 132 одиниці. Оскільки попередніми двома місяцями роботи ОСОБА_1 є серпень і вересень 2016 року, тому сукупна заробітна плата за ці місяці становить 26 837, 65 гривень (13 204, 68 гривень + 13 632, 97 гривень). Щодо робочих днів у серпні-вересні 2016 року, то їх кількість склала 44 одиниці. Тому, поділивши 26 837, 65 гривень на 44 дні, отримаємо 609, 94 гривні, що є середньоденною заробітною платою позивача. Помноживши 609, 94 гривні на 132 дні, отримаємо середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який становить 80 512, 08 гривень.

Зазначена сума підлягає стягненню з Навчального закладу "РЕГІК" на користь ОСОБА_1 .

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що передбачено ч. 2 ст. 235 КЗпП України, то позовна вимога про це ОСОБА_1 не заявлялася, а тому в силу принципу диспозитивності цивільного судочинства даний середній заробіток в цій справі стягнутий не може бути.

Так, згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Тобто цими вимогами закону закріплено правила диспозитивності цивільного судочинства, які полягають у наданні особам, що беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.

Зміст принципу диспозитивності розкривається через такі положення:

-хто хоче здійснити свої права, повинен сам потурбуватися про це;

-особа, якій належить право, може від нього відмовитися;

-нікого не можна примушувати пред`явити позов (подати апеляційну чи касаційну скаргу) проти своєї волі;

-суд не повинен виходити за межі вимог сторін за винятками, встановленими законом.

Диспозитивність діє на усіх стадіях цивільного процесу.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Спонуканням для прийняття нової постанови - про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є незастосування судом норм матеріального права, які підлягали застосуванню.

На підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного вищого навчального закладу "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" задовольнити частково.

Скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 січня 2018 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути із Приватного вищого навчального закладу "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж" на користь ОСОБА_1 80 512 (вісімдесят тисяч п`ятсот дванадцять) гривень 08 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач: ОСОБА_1 ; місце прож.: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватний вищий навчальний заклад "Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж"; місцезнаходження: вулиця Академіка Ст. Дем`янчука, 4, м. Рівне 33027; код ЄДРПОУ: 32171210.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено: 30.06.2020

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.О.Гордійчук

Н.М.Ковальчук