Постанова

від 01.07.2020 по справі 320/2146/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2146/19 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

представника позивача: Жукова О.В.;

представник відповідача: не з`явився;

представника третьої особи: Павлюк Р.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фіто Віта до Державної казначейської служби України, в особі Головного управління Державної Казначейської служби України в Київській області, третя особа: Головне управління ДПС у Київській області про стягнення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ Фіто Віта з позовом до Державної казначейської служби України, в особі Головного управління Державної Казначейської служби України у Київській області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 11 червня 2019 року, просить суд:

- стягнути з Державного бюджету України через Головне Управління Державної казначейської служби України у Київській області заборгованість з бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 9 552 738 грн., пеню, нараховану на суму заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2 170 800,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що невиконання Державною казначейською службою України в особі ГУ ДКУ у Київській області, як єдиним органом який наділений повноваженнями здійснювати виплату з державного бюджету заборгованості із відшкодування податку на додану вартість, призвело до порушення права Товариства на відшкодування податку на додану вартість в розмірі 9 552 738 грн., та дає право позивачеві вимагати нарахування на суму заборгованості пені в розмірі 2 170 800,82 грн. відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.02.2019 року у адміністративній справі № 826/7380/15, єдиним можливим ефективним способом захисту його порушеного права буде постановлення судового рішення про стягнення на його користь суми заборгованості та пені з Державного бюджету через Головне Управління Державної казначейської служби України у Київській області.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 р. позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне Управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фіто Віта (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Чумацька, 4, код ЄДРПОУ: 31323065) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 9 552 738,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне Управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фіто Віта (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Чумацька, 4, код ЄДРПОУ: 31323065) пеню, нараховану на суму заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2 170 800,82 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головним управлінням ДПС у Київській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем невірно обраний спосіб захисту своїх прав. Зазначає, що залишок невідшкодованого ПДВ 9 552 738,00 грн, заявлена ТОВ Фіто Віта до відшкодування по декларації з ПДВ за березень 2015 р. (вх. № 9073229799 від 20.04.2015 р.) включена до Тимчасового реєстру заяв, поданих до 1 лютого 2016 року, за яким станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано з бюджету в порядку, визначеному ст. 200 ПК України. Апелянт вказує на те, що норми Податкового кодексу України та Порядку взаємодії не передбачають бюджетного відшкодування у спосіб судового стягнення безпосередньо з державного бюджету через ДКС України в Київській області. При цьому спосіб захисту прав платника не може суперечити встановленій законом процедурі повернення ПДВ з бюджету, а суд не може підміняти собою фіскальний орган та стягувати податок на додану вартість напряму.

Вважає, що відсутні підстави для перерахування на рахунок позивача суми бюджетного відшкодування за спірний період, оскільки податковим органом включено суму бюджетної заборгованості до Тимчасового реєстру заяв, а відтак немає підстав і для стягнення пені.

Також апелянтом подано клопотання про заміну Головного управління ДФС у Київській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Київській області, яке було задоволено судовою колегією в судовому засіданні протокольною ухвалою.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що судом першої інстанції надав належну правову оцінку обставинам справи. На сьогоднішній день права позивача не відновлено, оскільки бюджетне відшкодування податку на додану вартість не повернуто.

Відповідачем - ГУ ДКСУ у Київській області відзиву на апеляційну скаргу в установлений судом строк подано не було, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила суд відмовити в її задоволенні.

Представник третьої особи (апелянта) просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Клопотання про відкладення розгляду справи або заяви про розгляд справи за його участі до суду не надходило.

Судова колегія, заслухавши думку представників сторін, ухвалила подальший розгляд справи здійснювати без участі відповідача.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі- КАС України) справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у квітні 2015 року ТОВ Фіто Віта було подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року та Додаток № 2 до податкової декларації з ПДВ. У цій декларації було відображено: у рядку 27 декларації - 600 000.00 грн. (сума залишку від`ємного значення попередніх звітних періодів, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних); у рядку 30 декларації - 9 662 693.00 грн. - сума залишку від`ємного значення попередніх звітних періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку.

Отже, в квітні 2015 року позивачем було заявлено до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість 9 662 693.00 грн.

Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київської області було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Фіто Віта , за результатами якої складено акт № 154/10-04-15-20/31323065 від 02.07.2015 р. Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування товариством з обмеженою відповідальністю Фіто Віта , код за ЄДРПОУ 31323065, сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника податку у банку за березень 2015 року .

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0008791510 від 22.07.2015 р., згідно з яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 9 662 693 грн. та нараховані штрафні санкції за зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування.

Не погодившись із позицією Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати ППР № 0008791510 від 22.07.2015 р. Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київської області.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 року в адміністративній справі № 810/3999/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 р., позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області № 0008791510 від 22.07.2015 р.

Зважаючи на те, що станом на день звернення до суду із позовом заборгованість із бюджетного відшкодування не була повернута позивачу, він звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості та пені з Державного бюджету України.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 р. у справі № 826/7380/15 та дійшов висновку про те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, а тому єдиним ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення його порушеного права, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь ТОВ Фіто Віта заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом першої інстанції встановлено, що питання наявності права позивача на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 9 552 738 грн не підлягає доказуванню під час розгляду даної адміністративної справи, оскільки постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 року в адміністративній справі № 810/3999/15, яка набрала чинності 15.11.2017 року підтверджено правомірність вимоги позивача про виплату йому бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зазначеному розмірі.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 200.7.1 п. 200.7 ст. 200 ПК України, формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пп. 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 ПК України, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в п. 200.12 ст. 200 ПК України.

Відповідно до пп. "ґ" п. 200.12 ст. 200 ПК України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 200.13 ст. 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Згідно п.п. 60.1.4 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Постановою Кабінету Міністрів України № 26 від 25.01.2017 року затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок № 26).

Відповідно до п.3 Порядку № 26 формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства. Відповідно до п. 4 Порядку № 26 орган ДФС вносить до Реєстру дані, перелік яких обумовлений цим пунктом. Відповідно до п. 7 Порядку № 26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У разі коли за результатами перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган ДФС не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника податку або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду орган ДФС на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.

Згідно з п. 8 Порядку № 26 Казначейство вносить до Реєстру такі дані: дату та суму повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку; дату та суму зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до п. 12 Порядку № 26 узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

Відповідно до п. 56 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України до 01.02.2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016 року, за якими станом на 01.01.2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з тверджень Головного управління ДПС у Київській області, сума залишку невідшкодованого ПДВ 9 552 738 грн., заявлена ТОВ Фіто Віта до відшкодування по декларації з ПДВ за березень 2015 року включена до Тимчасового реєстру заяв, поданих до 01.02.2016 року, за якими станом на 01.01.2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано з бюджету у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на день звернення із позовом, так і на день постановлення рішення Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює, що підтвердили в ході судового розгляду як відповідач, так і третя особа.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума бюджетного відшкодування ТОВ Фіто Віта у розмірі 9 552 738 грн. є узгодженою з дати набрання постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 року в адміністративній справі № 810/3999/15 законної сили, а саме з 15.11.2017 року (в касаційному порядку рішення не оскаржувалось).

З наведеного вище слідує висновок, що ТОВ Фіто Віта мало законне право на відшкодування зазначеної суми на рахунок у банку як узгодженої, відповідно до підпункту "ґ" пункту 200.12 статті 200 ПК України протягом п`яти операційних днів після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування, а саме не пізніше 30.11.2017 року.

Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (п. 200.23 ст. 200 ПК України).

Наведені норми встановлюють обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена в строк, визначений в ст. 200 Податкового кодексу України, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. Обов`язок нарахування пені лежить на органі Державної фіскальної служби, яка здійснює функції держави у сфері оподаткування.

Отже, з 01.12.2017 року не відшкодована у встановлений законом строк на рахунок ТОВ Фіто Віта у банку сума ПДВ року у розмірі 9 552 738 грн. набула статусу заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, що є підставою для нарахування на цю суму пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

При цьому, позивачем в заяві про зменшення розміру позовних вимог від 11 червня 2019 року зроблено розрахунок пені, виходячи з таких показників:

- сума заборгованості 9 552 738.00 грн.;

- період заборгованості з 01.12.2017 року по 26.04.2019 року (день звернення із позовом) включно - 512 днів;

- облікова ставка НБУ, встановлена рішенням НБУ від 26.10.2017 р. № 688-рш станом на 01.12.2017 року (дата виникнення заборгованості з відшкодування ПДВ) - 13,5%;

- розмір пені (120% облікової ставки НБУ) - 16,20%;

9 552 738.00 х 16,20 %/ 365 днів х 512 днів = 2 170 800,82 грн.

Розрахунок пені, наданий позивачем, здійснено з урахуванням вимог чинного законодавства, жодним з учасників процесу цей розрахунок не оспорювався, в зв`язку з чим суд погоджується з тим, що з державного бюджету на користь позивача має бути стягнуто пеню в розмірі 2 170 800,82 грн.

Суд також вважає необхідним зазначити, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, з урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Таким органом у цій справі є Головне ГУ ДКСУ у Київській області, яке відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету.

Аналогічний правовий підхід застосовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №910/23967/16 та від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (див. mutatismutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05.01.2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatismutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 червня 2014 року (SukhanovandIlchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ та пені, які охоплюються поняттям "майно" в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи наведене та з огляду на те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, суд першої інстанції дійшов висновку з яким погоджується судова колегія про те, що єдиним ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення його порушеного права, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Київській області на користь ТОВ Фіто Віта заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Аналогічна правова позиція закріплена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 року в справі № 826/7380/15.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 250, 257, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Л.О.Костюк

М.І. Кобаль

Повний текст постанови виготовлено 01.07.2020 р.