Ухвала

від 18.07.2017 по справі 753/10236/14-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14

справа № 753/10236/14-ц

провадження № 2/753/143/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2017 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Даниленко В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ мана, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

27 червня 2017 року від позивача, через канцелярію суду, надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Дослідивши заяву про забезпечення позову, додані до неї матеріали та матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову не може бути спрямованим на безпідставне обмеження конституційних прав.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В заяві про забезпечення позову позивач ставить питання про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка не належить на праві власності відповідачу.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що зазначене нерухоме майно відчужена відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а відтак забезпечення позову шляхом накладення на нього арешту може порушити встановлені законодавством конституційні права інших осіб, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які не є учасниками даного судового процесу.

Отже, врахувавши встановленні вище обставини, суд дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ ДАНИЛЕНКО В.В.