Постанова

від 07.10.2020 по справі 753/10236/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020року місто Київ.

Справа 753/10236/14-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12528/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів Кулікової С.В., Олійника В.І.

секретар судового засідання Гордійчук Ж.В.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року (ухваленого у складі судді Даниленко В.В., інформація щодо дати складення повного тексту відсутня)

в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Реал Естейт Торг , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Голвного територіального управління юстиції у м. Києві Чуйко Ганни Георгіївни, Будзинської Світлани Володимирівни, Територіального сервісного центру 8047 регіонального сервісного центру МВС у м. Києві, за участі третіх осіб: управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання відчуження спільного сумісного майна недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання боргу за зобов`язанням та стягнення коштів та судових витрат,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_2 звернувся із позовом до Дарницького районного суду м. Києв, з урахуванням остаточних уточнень просив суд:

1.Встановити факт проживання однією сім`єю її та ОСОБА_1 в період з 01.03.2009 року по 16.12.2010 року.

2.Визнати спільною сумісною власністю позивача та ОСОБА_1 як подружжя та як чоловіка та жінки, які проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01.03.2009 року по 16.12.2010 року, наступне майно:

легковий автомобіль Volkswagen Caddy, д.н. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, кузов НОМЕР_2 .

квартиру АДРЕСА_1 .

3.Визнати недійсним відчуження ОСОБА_1 , квартири АДРЕСА_1 20.08.2015 року на користь товариства з обмеженою відповідальністю БУКСТОПФРАЙ код 39963813, а саме:

Визнати частково недійсним протокол №1 загальних зборів учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю БУКСТОПФРАЙ від 20.08.2015 року, а саме в частині п. 2 протоколу щодо внесення ОСОБА_1 для формування статутного капіталу товариства квартири АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним та скасувати акт приймання-передачі об`єкту нерухомого майна від 20.08.2015 року, укладений між ОСОБА_1 , та товариством з обмеженою відповідальністю БУКСТОПФРАЙ , код 39963813, щодо передачі квартири АДРЕСА_1 .

скасувати рішення № 24883665 від 30.09.2015 року про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю Букстопфрай (податковий номер 39963813), прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Чуйко Г.Г.

визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 55,9 кв.м. з яких житлової 26,1 кв.м., (індексний номер 44783262) від 30.09.2015 року, видане державним реєстратором Чуйко Г.Г. управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві на ім`я товариства з обмеженою відповідальністю Букстопфрай .

4.Витребувати з чужого, ОСОБА_3 ІПН НОМЕР_3 , незаконного володіння на користь ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , 9/10 часток квартири АДРЕСА_1 .

5.Витребувати з чужого, ОСОБА_4 ІПН НОМЕР_5 , незаконного володіння на користь ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , 1/10 частку квартири АДРЕСА_1 .

6.Скасувати рішення № 30033936 від 14.06.2016 року про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на 1/10 її частину та ОСОБА_3 на 9/10 її частин, прийняте приватним нотаріусом КМНО Трубінською О.О.

7.визнати недійсною та скасувати довідку-рахунок, на підставі якої 07.09.2014 року ОСОБА_8 набула право власності на легковий автомобіль Volkswagen Caddy, д.н. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, кузов НОМЕР_2 .

8.Скасувати Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , видане підрозділом 8050 ВВНТПРЕД ЦБДО та АС при МВС України на легковий автомобіль Volkswagen Caddy, д.н. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, кузов НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_8 .

9.Витребувати з чужого, ОСОБА_8 , незаконного володіння на користь ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , транспортний засіб Volkswagen Caddy, д.н. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, кузов НОМЕР_2 .

10.Стягнути з ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_7 на користь ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_4 всі судові витрати, пов"язані з розглядом даної справи.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з 01.03.2009 року по 17.12.2010 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_1 , з яким 17.12.2010 року зареєструвала шлюб. Стверджувала, що за час спільного проживання та за рахунок спільних коштів було придбане спірне майно: легковий автомобіль Volkswagen Caddy, д.н. НОМЕР_1 та квартира АДРЕСА_1 , яке є їх спільною сумісною власністю. Протягом шлюбу відповідач ОСОБА_1 без відома та згоди позивача відчужує спірний автомобіль на користь своєї сестри - відповідача ОСОБА_8 . Після розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_1 та під час розгляду Дніпровським районним судом м. Києва цього цивільного спору, останній відчужив спірну квартиру без відома та згоди позивачки на користь одноосібно створеного ним ТОВ Букстопфрай шляхом внесення цього майна до статутного фонду товариства. Вказане товариство відчужило це спірне майно на користь громадян РФ - відповідачів ОСОБА_3 (9/10 частин) та ОСОБА_4 (1/10 частина). За таких обставин позивач вважала, що відповідач ОСОБА_1 без її відома та згоди розпорядився чужим майном, що порушує її майнові права та зумовлює її право вимагати витребування майна з чужого незаконного володіння.

У січня 2015 року відповідач ОСОБА_1 не погодився із заявленим позовом та подав зустрічний позов, в якому просив: визнати за ОСОБА_2 борг за зобов`язанням по договору позики від 12.04.2013 року у розмірі 297 760,00 грн., що становить половину суми боргу; стягнути з ОСОБА_2 на його користь половину суми боргу у розмірі 297760,00 грн.; вирішити питання судових витрат.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що протягом шлюбу з ОСОБА_2 остання не працювала та доходу не мала, а тому для оплати майнових прав на спірну квартиру він отримав в борг від матері ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 595 519,47 грн. В зв`язку з цим вважав, що ОСОБА_2 права на спірну квартиру не має, але повинна сплатити йому половину суми боргу в розмірі 297760,00 грн. При цьому стверджував, що до юридичного шлюбу він з ОСОБА_2 був коханцями, але не мав усталених сімейних відносин .

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) в період з 01.03.2009 року по 16.12.2010 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) як подружжя та як чоловіка та жінки, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01.03.2009 року по 16.12.2010 року квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 55,9 кв.м. з них житлової 26,1 кв.м.

Визнано недійсним відчуження ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ), квартири АДРЕСА_1 20.08.2015 року на користь товариства з обмеженою відповідальністю БУКСТОПФРАЙ (код ЄДРПОУ: 39963813), а саме:

Визнано частково недійсним протокол №1 загальних зборів учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю БУКСТОПФРАЙ від 20.08.2015 року, а саме в частині п. 2 протоколу щодо внесення ОСОБА_1 для формування статутного капіталу товариства квартири АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним та скасовано акт приймання-передачі об`єкту нерухомого майна від 20.08.2015 року, укладений між ОСОБА_1 , та товариством з обмеженою відповідальністю БУКСТОПФРАЙ (код ЄДРПОУ 39963813), щодо передачі квартири АДРЕСА_1 .

Скасованорішення № 24883665 від 30.09.2015 року про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю Букстопфрай (податковий номер 39963813), прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Чуйко Г.Г.

Визнано недійсним та скасовано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 55,9 кв.м. з яких житлової 26,1 кв.м., (індексний номер 44783262) від 30.09.2015 року, видане державним реєстратором Чуйко Г.Г. управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві на ім`я товариства з обмеженою відповідальністю Букстопфрай .

Витребувано з чужого, ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) незаконного володіння на користь ОСОБА_2 , (РНОКПП: НОМЕР_4 ), 9/10 часток квартири АДРЕСА_1 .

Витребувано з чужого, ОСОБА_4 (РНОКП: НОМЕР_5 ), незаконного володіння на користь ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_4 , 1/10 частку квартири АДРЕСА_1 .

Скасовано рішення № 30033936 від 14.06.2016 року про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на 1/10 її частину та ОСОБА_3 на 9/10 її частин, прийняте приватним нотаріусом КМНО Трубінською О.О.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_2 (РНКОПП: НОМЕР_4 ) 53 654,00 грн. судових витрат, з яких 3 654,00 грн. судового збору та 50 000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги.

Зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 22 серпня 2020 року подав, відповідно до поштової відмітки, апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення в частині вимог ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з 01.03.2009 року по 16.12.2010 року, в частині вимог ОСОБА_2 про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як чоловіка та жінки, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01.03.2009 року по 15.12.2010 року, визнання недійсним та скасування акту приймання-передачі об`єкту нерухомого майна від 20.08.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю БУКСТОПФРАЙ , щодо передачі квартири АДРЕСА_1 , скасування рішення № 24883665 від 30.09.2015 року про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю Букстопфрай , прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Чуйко Г.Г., визнання недійсним та скасування Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 55,9 кв.м. з яких житлової 26,1 кв.м., (індексний номер 44783262) від 30.09.2015 року, видане державним реєстратором Чуйко Г.Г. управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві на ім`я товариства з обмеженою відповідальністю Букстопфрай , в частині вимог ОСОБА_2 про витребування з чужого, ОСОБА_3 незаконного володіння на користь ОСОБА_2 , 9/10 часток квартири АДРЕСА_1 , в частині вимог ОСОБА_2 про витребування з чужого, ОСОБА_4 незаконного володіння на користь ОСОБА_2 , 1/10 частку квартири АДРЕСА_1 , скасування рішення № 30033936 від 14.06.2016 року про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на 1/10 її частину та ОСОБА_3 на 9/10 її частин, прийняте приватним нотаріусом КМНО Трубінською 0.0., стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 53 654,00 грн. судових витрат, з яких 3 654,00 грн. судовий збір та 50 000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити в позові ОСОБА_2 у вищевказаній частині.

Скасувати рішення в частині залишення без задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення в частині задоволення вимог позивача та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 є незаконним та необгрунтованим, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Скаржник вважає, що вимоги ОСОБА_2 в частині встановлення факту спільного проживання однією сім`єю позивача та відповідача в період з 01.03.2009 року по 16.12.2010 року не підлягають задоволенню, так як позивачем не було доведено належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, а висновки суду в цій частині суперечать нормам чинного законодавства. Крім того, покази свідків, які були допитані у судовому засіданні не можуть бути достатніми та достовірними доказами спільного проживання позивача та відповідача ОСОБА_1 однією сім`єю.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що при задоволенні позовних вимог за первісним позовом про витребування спірної квартири у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є добросовісними набувачами, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки в такому випадку на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Такий висновок міститься у Постанові КЦС Верховного Суду від 13.11.2019 року у цивільній справі №645/4220/16ц.

Крім того, задоволення вимог ОСОБА_2 про витребування спірної квартири на користь виключно ОСОБА_2 суперечить висновку суду першої інстанції про визнання спірної квартири спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що суперечить положенням ст. ст. 330, 380, 355, 369 ЦК України.

Вказує, що ОСОБА_2 було відомо про укладення договору позики від 12.04.2013 рок., так як на той час відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були сімейними, тому ОСОБА_1 не наполягав на письмовому підтвердженні згоди позивача на укладення цього договору та підтвердження цільового призначення цієї позики.

Також вказує на те що, судом першої інстанції не надано жодної оцінки рішенню Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2015 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 29.10.2015 року в цивільній справі № 753/4547/15-ц (т.2а.с.182-189). яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики від 12.04.2014 року з підстав фіктивності цього договору та того, що договірбув укладений без її згоди. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.10.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2015 року залишено без змін. Таким чином, договір позики від 12.04.2014 року в цілому чи окремі його положення, які стосуються його змісту, не визнані недійсними.

Ухвалою від 09 вересня 2020 року Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження в даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У встановлені апеляційнитм судом строки, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

До Київського апеляційного суду 07.10.2020 року ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_2 подано письмові пояснення, в яких зазначено, що з доводами апеляційної скарги позивач не погоджується та просить суд апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 доводи скарги підтримав.

Представник позивача ОСОБА_10 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

В суд апеляційної інстанції ТОВ Реал Естейт Торг , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Голвного територіального управління юстиції у м. Києві Чуйко Г.Г., ОСОБА_8 , Територіального сервісного центру 8047 регіонального сервісного центру МВС у м. Києві, УДР ГТУЮ у м. Києві, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не з`явились, про місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Крім того, від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 05 жовтня 2020 року надійшли письмові пояснення, зі змістку яких вбачається, що з доводами апеляційної скарги останні погоджуються та підтримують їх у повному обсязі.

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність сторін, що не з`явились, оскільки відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. (ст. 60 СК)

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладанні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладання одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладання договору, якій потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. (ст. 65 СК)

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 та залишаючи зустрічний позов ОСОБА_1 без задоволення, суд вважав встановленими такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_12 ) 17.12.2010 року зареєстрували шлюб, який було розірвано на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18.04.2014 року.

Також суд вважав доведеним факт спільного проживання однією сім`єю позивача та ОСОБА_1 в період з 01.03.2009 року по 16.12.2010 року.

Судом встановлено, що автомобіль Volkswagen Caddy, д.н. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, кузов НОМЕР_2 був зареєстрований за відповідачем ОСОБА_1 05.02.2008 року на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 та 07.06.2014 року був перереєстрований на нового власника - відповідача ОСОБА_8 на підставі довідки-рахунку. Придбання зазначеного автомобіля відповідачем ОСОБА_1 було здійснено за рахунок кредитних коштів на підставі кредитного договору CL-013/057/2008 від 08.02.2008 року, припинення виконання зобов`язань за яким відбулося 25.06.2011 року. (т. 1 а.с. 87, 188, 140)

Отже, суд дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 набув право власності на спірний автомобіль до 01.03.2009 року, сплативши за нього грошові кошти, отримані в кредит на підставі кредитного договору CL-013/057/2008 від 08.02.2008 року, що виключає правовий режим спільного сумісного майна на зазначений транспортний засіб.

Судом також встановлено, що в шлюбі з позивачкою 09.04.2013 року відповідач ОСОБА_1 набув майнові права на спірну однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (будівельна адреса: АДРЕСА_2 ) загальною площею 55,9 кв.м. з них житлової 26,1 кв.м., за що сплатив 595 519,47 грн. на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № 1086/РН-К. (т. 1 а.с. 59-60)

21.01.2014 року на зазначену квартиру Реєстраційною службою ГУЮ у м. Києві було видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що 13.06.2015 року після розірвання шлюбу, відповідач ОСОБА_1 здійснює заміну паспорту громадянина України та отримує новий серії ТТ № 292236, виданий Дарницьким РВ ГУДМС України в м. Києві без відмітки про реєстрацію та розірвання шлюбу з позивачкою. (т. 3 а.с. 205-206)

20.08.2015 року відповідач ОСОБА_1 одноосібно на підставі Протоколу № 1 створює товариство з обмеженою відповідальністю БУКСТОПФРАЙ зі статутним капіталом в розмірі 340 000,00 грн., для формування якого за своїм особистим вільним волевиявленням вносить спірну квартиру, про що 20.08.2015 року складається відповідний акт прийняття-передачі об"єкту нерухомого майна в якості майнового внеску до статутного капіталу товариства. (т. 4 а.с. 80, т. 4 а.с. 65)

30.09.2015 року відповідач держреєстратор ОСОБА_13 на підставі рішення № 24883665 проводить державну реєстрацію права власності спірної квартири за ТОВ БУКСТОПФРАЙ , яке після зміни найменування стало ТОВ Реал Естейт торг , та видає товариству свідоцтво про право власності на спірну квартиру. (т. 3 а.с. 236, т. 4 а.с. 27-29)

Протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ БУКСТОПФРАЙ від 19.10.2015 року було вирішено затвердити безоплатний вихід відповідача ОСОБА_1 зі складу учасників та вхід до його складу третьої особи ОСОБА_6 з перерозподілом часток учасників, згідно якого остання набула право на 100% статутного капіталу товариства.

29.01.2016 року ТОВ БУКСТОПФРАЙ , єдиним учасником якого була третя особа ОСОБА_6 , відчужує спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу третім особам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частках, відповідно, 9/10 часток та 1/10 частка. За умовами цього договору (п. 7) спірна квартиру відчужується за ціною, яка становить 337400,00 грн., що за курсом НБУ на момент вчинення правочину відповідає 13 414,6 дол США (25,1517 грн. за 1 дол. США), щодо відчужуваної квартири відсутні судові спори, а також відсутні права третіх осіб на неї. (т. 3 а.с. 136)

29.02.2016 року ТОВ БУКСТОПФРАЙ безоплатно відступає право вимоги за договором купівлі-продажу спірної квартири від 29.01.2016 року, вартість якої становить 337400 грн. відповідачу ОСОБА_3 . Відповідно до пунктів 3.1. цього договору первісний кредитор підтверджує, що в день підписання цього договору передав, а новий кредитор прийняв необхідну інформацію і оригінали документів, які підтверджують право вимоги до боржників. (т. 3 а.с. 146)

09.06.2016 року треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відчужили спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частках, відповідно, 9/10 часток та 1/10 частка. За умовами цього договору спірна квартиру відчужується за ціною, яка становить 143600,00 грн., що за курсом НБУ на момент вчинення правочину відповідає 5 756,87 дол США (24,9441 грн. за 1 дол. США), щодо відчужуваної квартири відсутні судові спори, а ТОВ БУКСТОПФРАЙ не має прав щодо спірної квартири. (т. 3 а.с. 107-108)

Дії відповідача ОСОБА_1 щодо відчуження спірної квартири на користь створеного ним товариства наведеним вище нормам не відповідають: нотаріально посвідченої , письмової чи усної згоди позивачки на таке відчуження відповідач ОСОБА_1 не отримував, безоплатно вийшов зі складу товариства з обмеженою відповідальністю БУКСТОПФРАЙ , що не може свідчити про використання спірної квартири в інтересах сім`ї та відповідно до ч. 4 ст. 65 СК не створює обов`язки для позивачки.

Суд встановив, що спірна квартира має правовий режим спільної сумісної власності без визначення часток співвласників. Суд також встановив, що відчуження спірної квартири на користь відповідача ТОВ БУКСТОПФРАЙ , яке після зміни найменування стало ТОВ Реал Естейт Торг (код ЄДРПОУ39963813), шляхом внесення її до статутного фонду товариства не відповідає вимогам статей 215, 203 ЦК , оскільки було відсутнє волевиявлення позивача на відчуження її власності, що є підставою для задоволення вимог позивачки про: визнання частково недійсним протоколу №1 загальних зборів учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю БУКСТОПФРАЙ від 20.08.2015 року, а саме в частині п. 2 протоколу щодо внесення ОСОБА_1 для формування статутного капіталу товариства квартири АДРЕСА_1 ; визнання недійсним акту приймання-передачі об`єкту нерухомого майна від 20.08.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_7 , та товариством з обмеженою відповідальністю БУКСТОПФРАЙ , код 39963813, щодо передачі квартири АДРЕСА_1 ; скасування рішення № 24883665 від 30.09.2015 року про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за товариством з обмеженою відповідальністю Букстопфрай (податковий номер 39963813), прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Чуйко Г.Г.; визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру від 30.09.2015 року, виданого державним реєстратором Чуйко Г.Г. управління державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві на ім`я товариства з обмеженою відповідальністю Букстопфрай .

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього. (ст. 330 ЦК)

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. (ч. 1 ст. 388 ЦК)

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника. Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача. (п. 25 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав )

Оскільки спірна квартира вибула з власності позивача поза її волею, суд встановив наявність правових підстав для її витребування на користь позивача.

Відмовляючи у задоволені зустрічного позову, районний суд виходив з того , що належних і допустимих доказів про укладення договору позики в інтересах сім`ї та використання отриманих у борг грошових коштів за цим договором для задоволення потреб сім`ї, а саме для придбання спірної квартири, а також, що позивачка ОСОБА_2 давала згоду на укладення такого договору і знала про придбання спірної квартири за ці грошові кошти, матеріали справи не містять. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2014 року не має преюдиційного значення для вирішення цієї справи, оскільки цим рішенням не встановлено, що саме за отримані 12 квітня 2013 року у борг грошові кошти ОСОБА_1 придбав майнові права на спірну квартиру.

Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду відповідають цим обставинам та вимогам Закону.

Доводи апеляційної скарги в частині недоведеності позивачем факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 березня 2009 року по 16 .12.2010 року з огляду на те, що покази свідків не доводять факт усталених сімейних стосунків, колегія суддів не приймає з огляду нате, що суду були надані також письмові докази на підтвердження факту усталеності сімейних стосунків, а саме: (договір купівлі-продажу дошлюбної квартири позивачки від 07.10.2003 року; договір про надання телекомунікаційних послуг на ім`я ОСОБА_1 від 01.03.2010 року за адресою дошлюбної квартири позивачки; договір про участь у фонді фінансування будівництва від 30.10.2009 року, де відповідач ОСОБА_1 своєю фактично адресою вказує адресу дошлюбної квартири позивачки; договір майнової поруки між ОСОБА_2 (в шлюбі ОСОБА_2 ) та ПАТ Кредитпромбанк від 30.10.2009 року за зобов`язаннями ОСОБА_1 ; довідки про доходи позивачки та відомості кредитно-фінансових установ про депозитні рахунки позивачки; копії фотокарток; копії закордонних паспортів позивачки та ОСОБА_1 з тотожними відмітками про перетин державного кордону України.

Показами свідків та письмовими доказами підвердженоспільне проживання за адресою: АДРЕСА_3 , а з вересня 2010 року по грудень 2013 року у дошлюбній квартирі позивачки АДРЕСА_4 , яка належить на праві приватної власності позивачці згідно договору купівлі-продажу квартири від 07.10.2013 року.

Факт перебування у фактичних шлюбних відносинах підтверджується численними спільними закордонними подорожами, протягом яких вони проживали разом у одній кімнаті. Це підтверджується візами у закордонних паспортах за один й той самий період, відмітками про перетин кордону у паспортах в одні й ті ж самі дні, численними фотознімками.

Укладання особисто відповідачем ОСОБА_1 договору про надання телекомунікаційних послуг вдошлюбній квартирі позивачки від 01.03.2010 року;

Вказівка свого місця проживання за адресою дошлюбної квартири позивачки у договорі про участь у фонді фінансування будівництва від 30.10.2009 року;

Укладання позивачкою договору майнової поруки своїм дошлюбним майном за зобов`язаннями відповідача ОСОБА_1 перед ПАТ Кредитпромбанк за кредитним договором відповідача від 30.10.2009 року.

Наявність доходів позивачки, що підтверджується відповідними довідками.

Наявність депозитних вкладів у позивачки у період фактичного проживання однією сім`єю , які були зняті та витрачені на придбання спільного майна.

Суд також врахував, що факт юридичної реєстрації шлюбу позивачки та ОСОБА_1 17.12.2010 року в сукупності з вищеперерахованими доказами, підтверджує наявність підстав стверджувати, що саме в період з 01.03.2009 року по 17.12.2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у фактичних шлюбних відносинах.

Відповідачем не надано жодного доказу на спростування доведеного позивачем факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах з 01.03.2009 року по 17.12.2010 року

Посилання відповідача ОСОБА_1 на Постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідно до якої норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину, колегія суддів не приймає з огляду на те, що відповідач відчужив спірну квартиру без згоди позивачки, а тому і передача квартири до статутного фонду товариства, створеного самим відповідачем і реєстрація права власності на спірну квартиру за юридичною особою ТОВ Букстопфрай , правомірно визнані судом незаконними та скасовано свідоцтво про право власності на спірну квартиру за вказаною юридичною особою.

Подальші правочини, щодо вказаної квартири недійсними не визнавались, а правомірно було витребувано майно на підставі ст. 388 ЦК України у відповідачів за якими було зареєстровано право власності на спірну квартиру на підставі наступних договорів-купівлі-продажу, стороною яких позивачка не була, так як майно вибуло з її власності поза її волею.

Доводи відповідача про те, що оскільки квартира є спільною власністю то вона не може бути витребувана на користь позивача, колегія не приймає, з огляду на те, що позивачем в даній справі є ОСОБА_2 , яка є співвласником спірної квартири, без згоди якої відбулося відчуження нерухомого майна, частки якого не виділені в натурі, відповідно суд вірно в рішенні зазначив, що майно витребовується на користь позивача. При цьому з огляду на встановлення судом, що спірна квартира є спільною власністю, зміна власника квартири на другого з подружжя, який довів, що майно вибуло з її власності поза її волею не позбавляє іншого з подружжя права власності на половину такого майна.

Посилання в скарзі на те, що витребування майна призведе до порушень статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки в такому випадку на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Тому в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_2 належить відмовити, колегія суддів не приймає, з огляду на те, що вказані відповідачі рішення суду не оскаржили.

Матеріалами справи підтверджено, щовказані відповідачі не можуть вважатись добросовісними набувачами, а також набули право власності на спірну квартиру за ціною 143600,00 грн., що за курсом НБУ на момент вчинення правочину відповідає 5 756,87 дол США.

Вказана сума має бути відшкодована ОСОБА_1 , дії якого призвели до витребування придбаного майна. В разі відмови ОСОБА_1 добровільно відшкодувати збитки, останні можуть бути відшкодовані в судовому порядку за рахунок реалізації частки ОСОБА_1 у спірній квартирі.

Посилання відповідача на рішення Європейського суду з прав людини, як на підставу для відмови в задоволенні позову колегія суддів не приймає.

Відповідач зазначив, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (Volovik v. Ukraine (§ 45) (7 аркуш апеляційної скарги).

Однак, таке посилання є неприйнятним, виходячи з наступного.

По-перше, вирване з контексту. Варто зауважити, § 45 вищезазначеного рішення стосувався позиції суду щодо факту використання судами практики Економічного суду СНД про тлумачення національного законодавства, частиною якого є міжнародні договори, які ратифіковані державою, є функцією національних органів, а саме апеляційного суду і суду першої інстанції.

По-друге, обставини апеляційної скарги, в частині яких робилось посилання на дане рішення ЄСПЛ відносяться того, як суди розтлумачили закон, який застосувався у справі заявника Volovik , та, у зв`язку з цим, ймовірність порушення пункту 1 статті 6 ЄКПЛ (далі по тексту - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод).

По-третє, обставини самої справи Volovik v . Ukraine стосуються виплати страхової суми сім`ї загиблого військовослужбовця, однак аж ніяк не стосуються визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання відчуження спільного сумісного майна недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння.

По-четверте, в обставинах справи, за якою подано апеляційну скаргу відповідачем ніколи не мало місце використання, застосування, а в подальшому, відповідно, тлумачення норм міжнародних договорів.

Щодо посилання на схожість обставин зі справою Gladysheva v. Russia та зі справою Pchelintseva and other v. Russia варто зауважити, що хоча відносини і стосувались власності, однак в обох справах спори виникли з приводу законності приватизації квартири та в подальшому передачі права власності на таку квартиру іншим особам за договорами купівлі-продажу. При цьому в обох справах квартири були єдиною власністю у заявників, яких представниками органів державної влади було примусово висилено. Оскільки приватизація є угодою, що укладається з державою в особі державних органів, органів місцевого самоврядування, жі зобов`язані провести всі необхідні перевірки і забезпечити законність угоди, запобігаючи будь-яким порушенням, то відповідальність держави настає в будь-якому разі невиконання ними цього завдання. Тобто знову-таки не йде мова про незаконність вчинюваних дій з боку з одного з подружжя щодо їхнього майна. Разом з тим, для громадян РФ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спірна квартира АДРЕСА_1 не є єдиним володінням, навіть більше - дані власники не те, що в Україні, в Києві не проживають. А, отже, не можна говорити про протиправне, подібне до справ Gladysheva v. Russia та Pchelintseva and other v. Russia втручання у здійснення власності з боку держави.

Скаржник також зазначив, що органи державної влади не забезпечили належної експертизи щодо законності правочинів з нерухомим майном. Проте заявниця не повинна була передбачити наявність ризику того, що право власності на квартиру може бути припинено в зв`язку з бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном ( Alentseva v . Russia (§72-77) (8 аркуш апеляційної скарги).

По-перше, спірні правовідносини у справі Alentseva v . Russia стосуються спадкових правовідносин, що за своєю правовою природою принциво відрізняються від правовідносин, що виникли між колишнім подружжям ОСОБА_1 .

По-друге, справді, спадкові правовідносини, що існували у справі Alentseva v. Russia є більш захищеними, оскільки при переході права власності у порядку спадкування на нотаріуса покладаються додаткові обов`язки щодо перевірки та оформлення такого переходу з чітким дотриманням вимог законодавства (зокрема, перевірка заповіту тощо).

Натомість при переході права власності на квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_1 до ТОВ Букстопфрай , ОСОБА_1 свідомо приховав від реєстратора факт набуття права власності на спірну квартиру в період зареєстрованого шлюбу з позивачкою (заміна паспорті та відсутність відміток про реєстрацію та розірвання шлюбу), а також наявність судового спору щодо поділу цієї квартири. Отже, неможливо стверджувати, що реєстратор не забезпечив належної експертизи щодо законності оспорюваного правочину.

Щодо доводів скарги в частині безпідставної відмови в здоволенні зустрічного позову, то колегія суддів їх також не пиймає, з огляду на те, що суду не було надано доказів того, що позивачу в даній справі було відомо про укладення договору позики між відповідачем та його матір`ю, а також суд вірно виходив з того, що ні в межах розгляду даної справи ні при розгляді інших цивільних справ не було доведено та встановлено, що кошти отримані відповідачем в позику від його матері були витрачені саме на придбання спірної квартири, або в інший спосіб в інтересах сім`ї.

Щодо преюдиційності судових рішень у справах № 761/6874/14-ц та № 753/4547/15-ц по відношенню до оспорюваної справи № 753/10236/14-ц.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, (ч. 4 ст. 82 ЦПК України)

Разом з тим, преюдиція встановлена судом в одній справі не є абсолютом і може бути спростована доказами та обставинами в іншій справі.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, (ч. 5 ст. 82 ЦПК України)

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. (ч. 7 ст. 82 ЦПК України)

Як вбачається із практики Верховного суду, зокрема з п. 46 постанови ВС від 18.12.2019 р. у справі № 761/29966/16-ц, преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали

участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені, (п. 47 постанови ВС від 18.12.2019 р. у справі № 761/29966/16-ц)

В нашому випадку підставою незастосування преюдиції є наявність інших сторін у справі. Разом з цим, окрім договору позики від 12.04.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (його матір`ю), відповідач не надав жодних інших доказів для підтвердження факту обізнаності позивачкою про укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 договору позики. Таким чином, позовна вимога відповідача за зустрічним позовом про визнання за ОСОБА_2 боргу за зобов`язаннями по договору позики від 12.04.2013 року у розмірі 297 760 грн., що становить 1/2 від загальної суми боргу, та похідна від неї позовна вимога про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 від загальної суми боргу за зобов`язаннями по договору позики від 12.04.2013 року у розмірі 297 760 грн. не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги в частині недоведеності позивачем понесення витрат на правову допомогу в сумі 50 000 грн. колегія суддів не приймає з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги № 12 від 30.06.2017 року, який укладений між ТОВ Україна 5000 (виконавець та ОСОБА_2 (замовник) (т.3а.с.43). У відповідності з положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України, 07.03.2020 р. (тобто через 2 дні після винесення рішення) до суду направлено заяву з додатками.

В додатках до заяви додано копію додаткової угоди № 1 від 30.06.2017 року до договору № 12 від 30.06.2017 р., укладеною між ТОВ Україна-5000 (виконавець), в особі директора Гаєра Сергія Павловича, адвокатом Чучковською Анною Вячеславівною, з однієї сторони, та ОСОБА_2 (замовником), з іншої. Відповідно до даної угоди погоджено, що вартість послуг з надання правової допомоги згідно Договору № 12 від ЗО червня 2017 року щодо представництва інтересів замовника у цивільній справі № 753/10236/14-ц, яка перебуває у провадженні Дарницького районного суду м. Києва, становить п`ятдесят тисяч гривень.

Також до заяви були додані оригінали квитанцій на загальну суму 50 000,00 грн. Окрім цього відповідачам також направлялась відповідна заява, підтвердження чому є в матеріалах справи.

Виходячи з вищезазначеного, посилання відповідача на відсутність підтвердження надання послуг є таким, що не відповідає дійсності, оскільки витрати на професійну правничу допомогу підтверджено у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 , слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2020 року.

Головуючий

Судді