Постанова

від 25.06.2020 по справі 727/5340/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Чернівці

справа № 727/5340/19

провадження 822/579/20

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.

суддів Владичана А.І., Перепелюк І.Б.

секретар Герман Я.І.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Раделія , виконавчий комітет Чернівецької міської ради

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 травня 2020 року

головуючий в суді першої інстанції суддя Смотрицький В.Г.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Раделія (далі-ТзОВ Раделія ), виконавчого комітету Чернівецької міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звільнення з посади директора, зобов`язання виключити з реєстру запис про керівника (директора) товариства.

Позовна заява мотивована тим, що

Просила суд: визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої в АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 такою, що звільнена з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Раделія (код ЄДРПОУ 40474206) з 15 лютого 2018 року, на підставі ст. 38 КЗпП України;

зобов`язати відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців юридичного управління Чернівецької міської ради (м. Чернівці, вул. Б.Хмельницького,64 А, код ЄДРПОУ 37978173) виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, запис про керівника (директора) ТОВ Раделія (код ЄДРПОУ 40474206 ) - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Визначити наступний порядок виконання рішення: після набрання рішення законної сили, направити його до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичного управління Чернівецької міської ради (м. Чернівці, вул. Б.Хмельницького,64 А, код ЄДРПОУ 37978173) для виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, запису про керівника (директора) ТзОВ Раделія (код ЄДРПОУ 40474206) - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у зв`язку із її звільненням з посади.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ Раделія , виконавчого комітету Чернівецької міської ради, треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звільнення з посади директора, зобов`язання виключити з реєстру запис про керівника (директора) товариства закрито.

Повернуто ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. згідно з квитанцією №123 від 02 травня 2019 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, а тому провадження у вказаній справі підлягає закриттю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, оскільки спір виник між позивачем і відповідачами, за своїм характером і суттю є трудовим спором.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта проте, що спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що підставою та предметом спору у даній справі є рішення, прийняті на загальних зборах учасників товариства щодо призначення та звільнення з посади директора і стосується корпоративних прав учасників ТзОВ Раделія .

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року при розгляді цивільної справи № 510/456/17 за позовом про визнання незаконним звільнення особи з посади директора ТОВ Лагуна-Рені та поновлення на роботі, було висловлено наступну правову позицію, яку суд апеляційної інстанції враховує, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю урегульовано у низці нормативних актів, серед яких Цивільний кодекс України (далі - ЦК України), Господарський кодекс України ( далі - ГК України), Закон України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ Про господарські товариства (далі - Закон № 1576-ХІІ).

Зазначені нормативні акти зазнали змін протягом часу своєї дії, тому Велика Палата Верховного Суду застосовує норми матеріального права на час виникнення спірних правовідносин відповідно до вимог частини першої статті 5 ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 81 ГК України та частини першої статті 50 Закону № 1576-ХІІ товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи у управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з частиною третьою статті 167 ГК України корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Повноваженнями щодо управління товариством наділені учасники товариства, права яких передбачено у статті 10 Закону № 1576-ХІІ

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). У товариствах, в яких законом чи установчими документами передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього ( статті 23 Закону № 1576-ХІІ) .

Відповідно до статті 58 Закону № 1576-ХІІ вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

У частині першій статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена у статті 59 Закону № 1576-ХІІ, яка також відсилає до статті 41 цього закону. Відповідно до зазначених норм до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить утворення і відкликання виконавчого та інших органів.

Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України виконавчий орган створюють загальні збори товариства. У частині 3 статті 99 ЦК України передбачено, що члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов`язків, якщо у установчих документах не визначені підстави їх усунення.

Згідно статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний фінансово-правовий консалтинг про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів ) зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене вище, ухвалу суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови 01 липня 2020 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: А.І. Владичан

І.Б.Перепелюк