Ухвала

від 26.08.2020 по справі 727/5340/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

26 серпня 2020року

м. Київ

справа № 727/5340/19

провадження № 61-11087ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 травня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Раделія (далі - ТОВ Раделія ), виконавчого комітету Чернівецької міської ради (далі - ВК Чернівецької міської ради), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про звільнення з посади директора, зобов`язання виключити з реєстру запис про керівника (директора) товариства,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Раделія, ВК Чернівецької міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просила:

1) визнати її такою, що звільнена з посади директора ТОВ Раделія з 15 лютого 2018 року, на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);

2) зобов`язати відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичного управління Чернівецької міської ради виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про керівника (директора) ТОВ Раделія - ОСОБА_1;

3) визначити наступний порядок виконання рішення: після набрання рішенням законної сили, направити його до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичного управління Чернівецької міської ради для виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запису про керівника (директора) ТОВ Раделія - ОСОБА_1 у зв`язку із її звільненням з посади.

В обґрунтування позову заявник зазначала, що відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ Раделія від 15 січня 2018 року її звільнено з посади директора товариства та прийнятно на посаду нового директора ОСОБА_2 .

На підставі протоколу загальних зборів товариства державним реєстратором Чернівецької міської ради здійснено державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами установчих документів.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 30 листопада 2018 року задоволено позов ОСОБА_2 до ТОВ Раделія та визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Раделія , скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані із змінами в установчих документах. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18 березня 2019 року вищевказане рішення залишено в силі.

Вказувала на те, що відповідно до наказу її звільнено з 15 лютого 2018 року за власним бажанням, однак в зв`язку із оспорюванням рішення засновниками ТОВ Раделія її фактично поновлено на посаді з 01 квітня 2019 року.

Із вищезазначеним позивач не погоджується та вказує, що такими діями порушено її трудові права.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 25 червня 2020 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Раделія , ВК Чернівецької міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звільнення з посади директора, зобов`язання виключити з реєстру запис про керівника (директора) товариства закрито.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суди, враховуючи висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 145/1885/15-ц, 19 лютого 2020 року в справі № 145/166/18, дійшли до висновку про закриття провадження у справі, оскільки заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 травня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 червня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що спір виник між позивачем і відповідачами та за своїм характером і суттю є трудовим спором.

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 травня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 червня 2020 року необхідно відмовити з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвал, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Судами встановлено, що підставою та предметом спору у даній справі є рішення, прийняті на загальних зборах учасників товариства щодо призначення та звільнення з посади директора і стосується корпоративних прав учасників ТОВ Раделія .

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю урегульовано у низці нормативних актів, серед яких Цивільний кодекс України (далі - ЦК України), Господарський кодекс України ( далі - ГК України), Закон України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ Про господарські товариства (далі - Закон № 1576-ХІІ).

Зазначені нормативні акти зазнали змін протягом часу своєї дії, тому Велика Палата Верховного Суду застосовує норми матеріального права на час виникнення спірних правовідносин відповідно до вимог частини першої статті 5 ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 81 ГК України та частини першої статті 50 Закону № 1576-ХІІ товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи у управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з частиною третьою статті 167 ГК України корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Повноваженнями щодо управління товариством наділені учасники товариства, права яких передбачено у статті 10 Закону № 1576-ХІІ

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). У товариствах, в яких законом чи установчими документами передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього ( статті 23 Закону № 1576-ХІІ) .

Відповідно до статті 58 Закону № 1576-ХІІ вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

У частині першій статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена у статті 59 Закону № 1576-ХІІ, яка також відсилає до статті 41 цього закону. Відповідно до зазначених норм до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить утворення і відкликання виконавчого та інших органів.

Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України виконавчий орган створюють загальні збори товариства. У частині 3 статті 99 ЦК України передбачено, що члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов`язків, якщо у установчих документах не визначені підстави їх усунення.

Згідно статті КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний фінансово-правовий консалтинг про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів ) зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права апеляційним судом не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 травня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 червня 2020 року.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 травня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 25 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Раделія , виконавчого комітету Чернівецької міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про звільнення з посади директора, зобов`язання виключити з реєстру запис про керівника (директора) товариства відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов