Рішення

від 23.06.2020 по справі 916/160/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/160/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Тарасенко Ю.Г.,

за участю представників:

позивача: адвокат Комісар О.В., за ордером,

відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/160/20

за позовом: Приватного підприємства "ЛЕВЧИК" (с. Оленівка, Балтський район, Одеська обл, 66143)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА" (вул. 30 років Перемоги, № 8, м. Балта, Одеська обл., 66101)

про визнання недостовірною інформації, зобов`язання її спростувати,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

21.01.2020р. за вх.№164/20 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява приватного підприємства "ЛЕВЧИК" (надалі - ПП "ЛЕВЧИК") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА" (надалі - ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА") в якій просив суд визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ПП "ЛЕВЧИК" інформацію, поширену ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА" в статті з назвою Земельні війни районного масштабу: селяни можуть залишитися без паїв та зобов`язати ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА" спростувати недостовірну інформацію відносно ПП "ЛЕВЧИК" у такий же спосіб (в газеті) та кількості, тим же шрифтом, такого ж кольору, з посиланням на рішення суду під заголовком: Спростування недостовірної інформації щодо Приватного підприємства "ЛЕВЧИК".

2. Короткий зміст аргументів учасників справи

Позивач в обґрунтування заявленого позову зазначив наступне.

Позивач побачив в друкованому засобі масової інформації (газеті), опублікованій ТОВ "ДР ЗМІ "НАРОДНА ТРИБУНА" статтю з назвою: Земельні війни районного масштабу: селяни можуть залишитися без паїв (надалі - стаття).

Автор статті посилається на слова одного з конкурентів Позивача (підписантом, якого є ОСОБА_1 та керівник - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (керівника ТОВ "БАЛТСЬКИЙ ХЛІБОРОБ" на момент оприлюднення статті).

Як вказує Позивач, в статті наголошено на тому, що ПП "ЛЕВЧИК" підроблює документи та обманює підприємців; застосовує примус щодо орендодавців для підписання з ними договорів оренди землі на 49 років; підкупив все в Балтському районі. А також чітко відображені слова ОСОБА_3 , якими він необґрунтовано завдає шкоду діловій репутації ПП "ЛЕВЧИК", а саме: ПП Левчик завдяки підробленій довіреності, яка без паспортних даних, без реєстраційних даних, на якій чітко проглядається, що замість печатки кольорова ксерокопія розривали договори оренди з ТОВ Балтський хлібороб і спокійно реєстрували договори оренди із землевласниками в Балті .

Крім того, Позивач зазначає, що 31 липня 2019 року адвокат Комісар О.В., відправив на адресу Відповідача адвокатський запит для отримання ідентифікаційних даних автора статті та на виконання вимог адвокатського запиту Відповідачем повідомлено, що автором статті є директор ТОВ "ДР ЗМІ "НАРОДНА ТРИБУНА" та журналіст газети Народна трибуна - ОСОБА_4 .

31 липня 2019 року Позивач надіслав Відповідачу заяву про спростування недостовірної інформації, поширеної в Статті Народної трибуни , у відповідь на яку в серпні Позивач отримав лист де Відповідачем підтверджується, що, дійсно, газета Народна трибуна належить йому, але у задоволенні вимог щодо спростування недостовірної інформації відносно Позивача було відмовлено, а також наголошено, що спростування лише на підставі заяви є неможливим.

Додатково, як стверджує Позивач, у вищевказаному листі Відповідач зазначає, що викладені в статті Народної трибуни факти гуртуються на свідченнях, повідомленнях, письмових зверненнях, публічних висловлюваннях селян і керівників фермерських господарств, а також рішеннях правоохоронних органів. До того ж Відповідач повідомляє, що після отримання заяви ним було повторно проведено аналіз зазначених фактів на відповідність їх дійсності.

Проте, на думку Позивача, Відповідач не має доказів, які б підтвердили достовірність поширеної в статті інформації, оскільки жодним рішенням правоохоронних органів, суб`єктів владних повноважень, що здійснюють контроль за діяльністю Позивача, Європейським Судом з прав людини та судами України, викладені факти - не підтверджено.

Отже, Позивач вказує, що в даній ситуації можна стверджувати про наявність юридичного складу правопорушення, що є підставою для задоволення вимог Позивача, оскільки: 1) поширена Відповідачем недостовірна інформація відносно Позивача знаходилась/знаходиться у вільному доступі в місцевій газеті, а отже доведена до невизначеного кола осіб (більше однієї особи); 2) в поширеній недостовірній інформації чітко вказаний Позивач (ПП "ЛЕВЧИК", його керівник - Шаповал О.А. та підписант - Якимчук С.В.); 3) поширена інформація відносно Позивача не відповідає дійсності, є недостовірною та не підтверджена жодним рішенням правоохоронних органів, суб`єктів владних повноважень та/або судами України; 4) поширена недостовірна інформація завдала та продовжує завдавати шкоду діловій репутації Позивача.

Окрім передчасних відмов в усній формі від орендодавців щодо продовження договорів оренди земельних ділянок, строк яких закінчується в найближчі роки, на адресу ПП "ЛЕВЧИК" також надійшли листи з вимогою розірвати чинні договори оренди та повернути земельні ділянки власникам.

Позивач зазначає, що Відповідач у відповіді на заяву наголошує, що при підготовці публікації були використанні: свідчення, повідомлення, фотоматеріали, письмові звернення громадян, публічні висловлювання учасників обговорень конфлікту під час зустрічі з правоохоронними органами та органами місцевого самоврядування і самоорганізації.

З огляду на викладене, Позивач стверджує, що поширена Відповідачем недостовірна інформація не є оціночним судженнями, а відповідає ознакам фактичного твердження, оскільки ґрунтується на даних, які Відповідач мав можливість перевірити на предмет їх дійсності. Викладені в поширеній інформації факти протиправності дій Позивача не підтверджені жодним рішенням єдиного органу, що здійснює правосуддя.

Таким чином, дії Відповідача порушують законодавство України, дискредитують Позивача, через що Позивачу було завдано непоправну шкоду його діловій репутації. Така шкода полягає у втраті довіри до Позивача з боку власників земельних ділянок (паїв), через розміщену неправдиву і недостовірну інформацію, та намагання таких орендодавців передчасно (до закінчення строку їх дії) розірвати договори оренди земельних ділянок з ПП "Левчик", що завдає значної шкоди Позивачу, оскільки його основним видом діяльності є вирощування сільськогосподарської продукції.

З посиланням на сталу судову практику, Позивач вважає, що оскільки ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА" поширив недостовірну інформацію у засобі масової інформації (газеті), така інформація має бути спростована у такий же спосіб її поширення (шляхом публікації в газеті).

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2020 позовна заява вх.№ 164/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

24.01.2020 ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву ПП "ЛЕВЧИК" вх.№ 164/20 від 21.01.2020 прийнято до розгляду судом, відкрито провадження у справі №916/160/20, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання суду призначено на 20.02.2020.

19.02.2020 до Господарського суду від представника Відповідача надійшло клопотання (вх. № 4413/20) про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю підготовки правової позиції та викладення її у відзиві на позов. Проте, вказане клопотання не прийнято судом до уваги, оскільки адвокат не надано підтвердження здійснення ним адвокатської діялності, зокрема свідоцтва про право на зайнняття адвокатською діяльністю адвоката Величко К.Г.

20.02.2020 у підготовчому засіданні Судом було проголошено протокольно перерву до 28.02.2020 та того ж дня ухвалою Господарського суду, постановленою в порядку ст.120 ГПК України, Відповідач був повідомлений про час та місце підготовчого судового засідання.

28.02.2020, у зв`язку з неявкою Відповідача, у підготовчому засіданні Судом було проголошено протокольно перерву до 17.03.2020 та повідомлено про час та місце підготовчого судового засідання Відповідача ухвалою суду від 28.02.2020 в порядку ст. 120 ГПК України.

17.03.2020 на електронну адресу Господарського суду від представника Позивача надійшло клопотання (вх. № 6739/20) про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням у м. Одесі заходів щодо попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавирусом COVID-19 та погіршенням стану здоров`я повноважного представника Позивача.

З урахуванням того, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" введено з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України карантин, заборонено відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).

Розпорядженням Одеського міського голови від 15.03.2020 №218 "Про тимчасове зупинення роботи об`єктів загального користування, розташованих у м. Одесі, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19" з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19 з 16.03.2020 з 00:00 на території міста Одеси тимчасово зупинена робота об`єктів загального користування незалежно від форми власності та підпорядкування з присутністю більше 10 осіб, розташованих у м. Одесі, до особливого розпорядження міського голови та скасування обмежувальних заходів, а саме: кінотеатрів, театрів, музеїв, галерей, бібліотек та інших культурних і розважальних закладів; дитячих розважальних центрів та клубів, майданчиків, у тому числі спортивних; фітнес-клубів, тренажерних залів, басейнів, спортивних майданчиків та стадіонів; зоопарків, водних парків, парків атракціонів; усіх магазинів, крім продуктових та аптек; торговельно-розважальних центрів; будівельних ринків та інших (крім продуктових); ресторанів, закладів громадського харчування, серед іншого у готелях, барів, клубів, кафе, дискотек, пабів; інших закладів та установ (на розсуд та під особисту відповідальність керівника).

Рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 у зв`язку з оголошеним на державному рівні карантином та необхідністю запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, з метою недопущення створення загрози життю та здоров`ю працівників апарату суду, суддів, учасників судових справ та відвідувачів суду - рекомендовано перенести призначені до 03.04.2020 судові засідання на строк після оголошеного у державі карантину (після 03.04.2020).

За таких обставин, враховуючи неявку представників сторін в підготовче засідання та у зв`язку з оголошеним на державному рівні карантином та необхідністю запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, з метою недопущення створення загрози життю та здоров`ю працівників апарату Господарського суду Одеської області, суддів, учасників судових справ та відвідувачів суду, Суд ухвалою від 17.03.2020 продовжив строк підготовчого провадження за власною ініціативою на 30 днів, відклав підготовче засідання на 07.04.2020 о 10:20 год. та повідомив сторони про час та місце наступного підготовчого засідання.

06.04.2020 на електронну адресу Господарського суду від представника Позивача надійшло клопотання (вх. № 8767/20) про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням у м. Одесі заходів щодо попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавирусом COVID-19.

07.04.2020 ухвалою Господарського суду Одеської області відкладено підготовче засідання по справі № 916/160/20 на 21.04.2020 о 12:00.

21.04.2020 постановлено ухвалу суду про закриття підготовчого засідання у справі та призначення справи до розгляду по суті в судових засіданнях на 24.04.2020 та 12.05.2020.

24.04.2020 Судом, у зв`язку з неявкою учасників справи, оголошено протокольно перерву в судовому засіданні по суті на 12.05.2020 згідно ухвали від 21.04.2020 про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/160/20 до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 12.05.2020 Судом було проголошено протокольно перерву до 26.05.2020 та того ж дня ухвалою Господарського суду, постановленою в порядку ст.120 ГПК України, Відповідач був повідомлений про час та місце судового розгляду справи по суті.

26.05.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 04.06.2020 та ухвалою суду від 26.05.2020, постановленою в порядку ст.120 ГПК, повідомлено Відповідача про дату та час судового засідання по суті. Цією ж ухвалою повідомлено Відповідача що, постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» у п. 3.1. встановлено, що на період дії карантину забороняється: перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Водночас, відповідно до п. 4 вищезазначеної Постанови визначено, що у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється з 22 травня регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

З урахуванням вищевикладеного, Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Одеської обласної державної адміністрації у Протоколі № 20 позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій облдержадміністрації від 22 травня 2020 року було вирішено: з 22.05.2020 року автотранспортним підприємствам області спільно з управлінням транспортно-комунікаційної інфраструктури облдержадміністрації забезпечити відновлення регулярних та нерегулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом у приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості мість для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб з дотриманням усіх протиепідемічних заходів.

Крім того, вищевказана Комісія з 01.06.2020 року Регіональній філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" спільно з управлінням транспортно-комунікаційної інфрастуктури облдержадміністрації забезпечити відновлення курсування пасажирських поїздів в межах Одеської області з дотриманням обмежувальних протиепідемічних заходів.

З огляду на зазначене, сторони мають можливість з`явитись у судове засідання за наявності вдягнутих засобів індивідуального захисту (захисної маски).

03.06.2020 до Господарського суду Одеської області від представника Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 14279/20) яке обґрунтоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, неможливістю участі представника Відповідача в судовому засіданні у зв`язку із запровадженням Постановами КМУ № 211 від 11.03.2020 та №392 від 20.05.2020 на усій територій України карантину, а також рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області щодо дій суду під час карантину введеного у державі, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19", а також у зв`язку із відсутністю технічної можливості у Відповідача приймати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду, в порядку ст. 197 ГПК України.

У зв`язку із неявкою в судове засідання 04.06.2020 представника Відповідача та враховуючи наявність клопотання останнього про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті, суд з урахуванням обставин справи своєю ухвалою від 04.06.2020 відклав розгляд справи по суті на 23.06.2020.

В судовому засіданні 23.06.2020р. представник Позивача - ПП "ЛЕВЧИК" позов підтримав у повному обсязі, просив суд його задовольнити.

Відповідач - ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА", про час та місце розгляду справи по суті був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване відправлення про вручення поштового відправлення (вх. № 25635/20 від 15.06.2020), проте, його представник в судове засідання не з`явився про поважність підстав неявки суд не повідомив.

Відповідно до приписів ГПК України участь представників учасників справи у засіданні суду не є обов`язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом.

Поряд з цим, 02.04.2020р. набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, яким було внесено зміни до законодавчих актів України, в тому числі до ГПК України.

Варто зауважити, що Законом України від 30.03.2020р. № 540-IX було доповнено ст. 197 ГПК України новою частиною, відповідно до якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеномуЗаконом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.

Таким чином, Законом України від 30.03.2020 р. № 540-IX передбачено право учасників справи брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, проте Відповідач вказаним правом не скористався.

Крім того, розділ X Прикінцевих положень ГПК України був доповнений новим пунктом, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Проаналізувавши вищевикладені положення чинного законодавства суд вважає за необхідне зазначити, що запропоновані зміни не встановлюють нових обов`язків, не скасовують і не звужують прав учасників судового процесу, не обмежують їх використання, вони мають зворотну силу, тобто поширюються на правовідносини, пов`язані зі здійсненням судочинства у всіх справах, тобто тих, які вже знаходяться на розгляді в судах усіх інстанцій, так і тих, які будуть відкриті у подальшому. Процесуальні дії суду та учасників судового процесу мають здійснюватися лише в рамках відповідних стадій судочинства, у послідовності та в межах певного часу, зокрема визначених процесуальних строків для учасників справи та строків судової діяльності, встановлених законом для суду. Іншими словами, внесені зміни не знімають із судді (суду) обов`язку вчинювати процесуальні дії та ухвалювати відповідні процесуальні рішення у строки, прямо передбачені нормами ГПК України, якщо учасники справи належним чином виконали покладені на них обов`язки та реалізували надані їм права.

Господарський суд зазначає, що будь-яких обмежень у діяльності судів на період карантину встановлено не було, а, отже, суди продовжують здійснювати правосуддя та ухвалювати відповідні процесуальні рішення. За таких обставин суд, враховуючи фактичні обставини справи, вважає за доцільне звернути увагу учасників судового процесу на наявність у них права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції як у приміщенні суду, так і поза межами суду з використанням власних технічних засобів відповідно до ст. 197 ГПК України, у зв`язку з чим, неявка представників сторін у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

А отже, з метою недопущенням затягування судового процесу, що може привести до порушення вимог ст. 195 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі належні та допустимі докази, наявні в матеріалах справи.

Також в судовому засіданні, 23.06.2020 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

У газеті Народна Трибуна від 22.06.2019, випуск № 25 (12371), засновником якої являється ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА", в статті під назвою: Земельні війни районного маштабу: селяни можуть залишитися без паїв розміщено інформацію наступного змісту: Протягом останніх двох років ПП "ЛЕВЧИК" отримав у свою оренду понад 40 ділянок. Шляхом підробки документів та обману підприємців ОСОБА_2 з допомогою підставних осіб змусили орендодавців підписати з ним договори на 49 років; ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .В. Якимчук підкуплено все в Балтському районі . А також чітко відображені слова ОСОБА_3 , а саме: представники ПП Левчик завдяки підробленій довіреності, яка без паспортних даних, без реєстраційних даних, на якій чітко проглядається, що замість печатки кольорова ксерокопія, в реєстратора розривали договори оренди з ТОВ Балтський хлібороб. Після цього ПП Левчик спокійно реєстрували договори оренди з землевласниками в Балті .Під статтею зазначено автора статті ОСОБА_4 , яка є директором ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА".

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.01.2020 засновником ПП "ЛЕВЧИК" та кінцевим бенефіціаром є ОСОБА_6 , а керівником - ОСОБА_2 . Остання зміна підписантів підприємства відбулась 06.03.2018р.

З листа ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА", який адресований адвокату АО Легіст Комісару О.В. на виконання адвокатського запиту б/н від 31.07.2019, вбачається, що замовником новинної інформації під рубрикою Конфлікт у публікації Земельні війни районного масштабу: селяни можуть залишитися без паїв та її розповсюджувачем є ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА". Виконавцем новинного повідомлення є директор товариства та журналіст газети Народна Трибуна Борейко Олена Миколаївна.

Згідно з інформацією, наявною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.01.2020 одним із засновників ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА" та керівником (підписантом) є - ОСОБА_4 .

В листі ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА", який адресований керівнику ПП "ЛЕВЧИК" Шаповалу О.А., Відповідач підтверджує, що дійсно 22.06.2019 на першій та третій сторінках газети (випуск № 25) у рубриці Конфлікт опубліковано статтю з назвою: Земельні війни районного масштабу: селяни можуть залишитися без паїв , автором якої є директор та журналіст редакції газети ОСОБА_7 та вказана стаття є повідомленням мешканців територіальних громад району про виникнення такого конфлікту з наданням опису подій та ставлення громадян, аграріїв, керівників органу місцевого самоврядування та правоохоронних органів щодо викладених фактів. Це новинне повідомлення, що містить факти, що мають характер звичайної прес-інформації з описом подій.

Також Відповідач в листі зазначає, що викладені у статті відомості повторно пройшли аналіз на відповідність їх дійсності, результатом якого стало засвідчення необґрунтованості висновків Позивача про те, що автор нібито звинувачує ПП "ЛЕВЧИК" та інших осіб у скоєнні кримінальних правопорушень. Всі відомості у статті є відтворенням звернень і висловлювань селян, керівників фермерських господарств та правоохоронних органів Балтського району. На цей час редакція керується тими фактами, отриманими нею у законний спосіб та викладеними правдиво без будь-яких намірів порушення ділової репутації приватного підприємства та інших осіб.

При підготовці публікації автором використані свідчення, повідомлення, фотоматеріали, письмові звернення громадян, публічні висловлювання учасників обговорень конфлікту під час зустрічі з правоохоронними органами та органами місцевого самоврядування та самоорганізації.

Звертаючись до суду з цим позовом, Позивач стверджує, що поширена Відповідачем недостовірна інформація містить у собі всі ознаки юридичного факту складу правопорушення, а саме: 1) поширена Відповідачем інформація відносно Позивача знаходилась/знаходиться у вільному доступі, а отже доведена до невизначеного кола осіб (більше однієї особи); 2) в поширеній недостовірній інформації чітко вказаний Позивач (ПП "ЛЕВЧИК", його керівник - Шаповал О.А. та засновник Якимчук С.В.); 3) поширена інформація відносно Позивача не відповідає дійсності, є недостовірною та не підтверджена жодним рішенням правоохоронних органів, суб`єктів владних повноважень та/або судами України; 4) поширена недостовірна інформація завдала та продовжує завдавати шкоду діловій репутації Позивача, та вказує, що дії Відповідача порушують законодавство України, дискредитують Позивача, через що було завдано непоправиму шкоду діловій репутації Позивача, що й зумовило звернення ПП "ЛЕВЧИК" до Господарського суду для захисту своїх порушених прав з відповідною позовною заявою.

5. Норми права застосовані Господарським судом при прийнятті рішення.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (частина четверта статті 32 Конституції України).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", яка вказує на те, що суди повинні застосовувати під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За нормами ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вбачається, що відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За змістом ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).

Відповідно до ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 Постанови ВСУ № 1 чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно приписам ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 275 Цивільного кодексу України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням. (ст. 276 Цивільного кодексу України)

Згідно ч. 1, 4 - 7 ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

За ст. 280 Цивільного кодексу України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.

За змістом частини першої статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію", інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Як визначено статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Згідно з частиною 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

За положеннями статті 29 Закону України "Про інформацію" суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Разом з тим, відповідно до ч. 1,2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Як зазначено в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1), беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

В ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 року № 1 роз`яснено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Крім того, в пункті 15 постанови ВСУ № 1 роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: 1) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; 2) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; 3) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; 4) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У пунктах 24 і 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вказано, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частини 1 та 2 ст. 5 ГПК України визначають, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до норм, викладених у ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Стаття 14 ГПК України встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 2 ст. 34 ГК України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Частина перша статті 74 ГПУ Кураїни встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 76 ГПК України визначає, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з нормами ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

6. Оцінка аргументів учасників справи та мотиви й висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, поширення інформації, яку Позивач вважає недостовірною та такою що дискредитує його, завдає шкоду його діловій репутації було розміщено ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА", у газеті Народна Трибуна від 22.06.2019, випуск № 25 (12371), в статті під назвою: Земельні війни районного маштабу: селяни можуть залишитися без паїв , автором якої є директор Відповідача та журналіст редакції газети ОСОБА_7 .

У вказаній статті викладено інформацію наступного змісту: Протягом останніх двох років ПП "ЛЕВЧИК" отримав у свою оренду понад 40 ділянок. Шляхом підробки документів та обману підприємців ОСОБА_2 з допомогою підставних осіб змусили орендодавців підписати з ним договори на 49 років; ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .В. Якимчук підкуплено все в Балтському районі . А також чітко відображені слова ОСОБА_3 , а саме: представники ПП Левчик завдяки підробленій довіреності, яка без паспортних даних, без реєстраційних даних, на якій чітко проглядається, що замість печатки кольорова ксерокопія, в реєстратора розривали договори оренди з ТОВ Балтський хлібороб. Після цього ПП Левчик спокійно реєстрували договори оренди з землевласниками в Балті .

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже факт поширення Відповідачем інформації в засобах масової інформації (газеті Народна Трибуна від 22.06.2019, випуск № 25 (12371) на сторінках 1,3) підтверджений належними доказами.

Так, під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів, серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

При цьому, дослідивши зміст статті в газеті Народна Трибуна судом встановлено та відповідачем не спростовано, що поширена в статті інформація стосується саме Позивача в даній справі, тобто ПП "ЛЕВЧИК". Таким чином, є встановленим факт поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб, та той факт, що поширена інформація стосується саме Позивача в даній справі ПП "ЛЕВЧИК".

Так, дослідивши матеріали справи, Суд дійшов висновку, що у оспорюваній статті має місце поширення негативної інформації Відповідачем, яка містить відомості про події, яких, за ствердженням Позивача, не існувало взагалі, а також відомості, які не відповідають дійсності. Вказана інформація є негативною, оскільки в ній стверджується про порушення ПП "ЛЕВЧИК" норм чинного законодавства, проте така інформація не підтверджена жодними доказами, отже така інформація порушує право Позивача на недоторканність ділової репутації, оскільки в статті наводиться інформація, яка може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані щодо вчинення Позивачем шахрайський дій (злочину) та здійснення Позивачем протиправної діяльності.

Крім того, з проведеного аналізу інформації, що була розміщена Відповідачем, суд приходить до висновку, що викладена в статті інформація за своїм смисловим змістом є фактичним твердженням автора, оскільки з матеріалів справи вбачається, що Відповідач при підготовці публікації використовував свідчення, повідомлення, публічні висловлювання учасників обговорень конфлікту під час зустрічі з правоохоронними органами та органами місцевого самоврядування, що може бути перевірено на предмет достовірності (відповідності дійсності).

Щодо приниження ділової репутації Позивача, то суд зазначає, що ч. 2 ст. 34 ГК України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання. Тобто сама публікація неправдивих, неточних або неповних відомостей може розцінюватися, як приниження ділової репутації суб`єкта господарювання.

З огляду на викладене, та на відсутність обгрунтованих заперечень, Суд дійшов висновку про те, що внаслідок поширення Відповідачем спірної інформації відбулося порушення особистих немайнових прав Позивача, а поширена недостовірна інформація принижує статус Позивача в очах суспільства та орендодавців, а також дискредитує ведення його господарської діяльності.

Згідно з ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Зі змісту спірних правовідносин, а також пояснень Позивача, в яких він стверджує про відсутність подій, які наведені у статті, в даному випадку обов`язок доказування достовірності поширеної інформації покладається на особу, яка цю інформацію поширила. При цьому, Позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009, якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції. В даному випадку, це ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА".

Отже, виходячи з вимог приведених вище норм права Відповідач перед поширенням інформації повинен був її перевірити і пересвідчись, що вона відповідає дійсності. А відтак, надати суду належні та допустимі докази виконання своїх обов`язків щодо опублікування і поширення саме достовірної інформації. Проте зазначеного Відповідач не зробив.

Відповідач не виконав покладеного на нього обов`язку доведення того, що поширена інформація у повному обсязі є достовірною, впродовж розгляду справи не надав жодного доказу та жодних пояснень в підтвердження достовірності поширеної інформації, та жодним чином не заперечував доводів Позивача щодо недостовірності викладеної в публікації інформації.

Таким чином, доводи Позивача, викладені в позовній заяві, Відповідачем, у встановленому законом порядку, не спростовані та факт наявності в діях ПП "ЛЕВЧИК" порушень чинного законодавства України при здійсненні своєї господарської діяльності, про що йдеться в спірній публікації, Відповідачем жодним чином не підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, рішеннями правоохоронних органів, суб`єктів владних повноважень та рішеннями суду, а тому не може вважатися достовірною інформацією.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що за відсутності доказів достовірності поширеної Відповідачем інформації позов про спростування цієї інформації підлягає задоволенню. Таким чином позовні вимоги про спростування інформації підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах відсутні будь-які докази в підтвердження достовірності поширеної в публікації інформації.

Дана правова позиція відображена і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.11.2018 у справі № 910/17819/17.

Відповідно до встановлених обставин справи, у даній справі наявні усі елементи складу правопорушення щодо розповсюдження недостовірної інформації, оскільки була розміщена у місцевій газеті Народна Трибуна і є загальнодоступною, стосується саме Приватного підприємства "ЛЕВЧИК", і як зазначено вище є недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Позивача.

Оскільки Відповідачем не зазначено і не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження поширеної щодо Позивача інформації: ПП "ЛЕВЧИК" підроблює документи та обманює підприємців; застосовує примус щодо орендодавців для підписання з ними договорів оренди землі на 49 років; підкупив все в Балтському районі ; ПП Левчик завдяки підробленій довіреності, яка без паспортних даних, без реєстраційних даних, на якій чітко проглядається, що замість печатки кольорова ксерокопія розривали договори оренди з ТОВ Балтський хлібороб і спокійно реєстрували договори оренди із землевласниками в Балті , зокрема доказів відкриття кримінальних проваджень стосовно службових осіб Позивача - ПП "ЛЕВЧИК" (як і стосовно засновника), то така інформація є недостовірною, що об`єктивно, принижує ділову репутацію позивача, а відтак підлягає спростуванню відповідачем.

Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

У позовній заяві Позивач просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА" спростувати недостовірну інформацію, яка розміщена у газеті Народна Трибуна , випуск № 25 (12371) від 22.06.2019, в статті під назвою: Земельні війни районного маштабу: селяни можуть залишитися без паїв шляхом опублікування у запланованому найближчому випуску спростування недостовірної інформації відносно Приватного підприємства "ЛЕВЧИК" у такий же спосіб (в газеті) та кількості, тим же шрифтом, такого ж кольору, з посиланням на рішення суду під заголовком: Спростування недостовірної інформації щодо Приватного підприємства "ЛЕВЧИК" .

Оскільки суд дійшов висновку, що розповсюджена Відповідачем інформація є недостовірною, відповідно Суд визнає обґрунтованою вимогу Позивача про зобов`язання Відповідача спростувати недостовірну інформацію, у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Під час здійснення правосуддя у господарських справах суд, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Господарський суд також враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Підсумовуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку, що Позивачем у належний та допустимий спосіб наведено суду докази того що саме Відповідачем порушені права ПП "ЛЕВЧИК", а тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та належними доказами, у зв`язку із чим підлягають задоволенню.

Оскільки спір до розгляду Суду доведено з вини Відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 4 204,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 13, 14, 76, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Приватного підприємства "ЛЕВЧИК" інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА" в статті з назвою: Земельні війни районного масштабу: селяни можуть залишитися без паїв .

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА" у запланованому найближчому випуску опублікувати спростування недостовірної інформації відносно Приватного підприємства "ЛЕВЧИК" у такий же спосіб (в газеті) та кількості, тим же шрифтом, такого ж кольору, з посиланням на рішення суду під заголовком: Спростування недостовірної інформації щодо Приватного підприємства "ЛЕВЧИК" .

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА" (вул. 30 років Перемоги, № 8, м. Балта, Одеська обл., 66101, код ЄДРПОУ 02474340) на користь Приватного підприємства "ЛЕВЧИК" (с. Оленівка, Балтський район, Одеська обл, 66143, код ЄДРПОУ 39248813) суму судового збору в розмірі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст. 327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 03 липня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський