Постанова

від 26.11.2020 по справі 916/160/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 916/160/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Головея В.М., Савицького Я.Ф.

(склад суду змінено згідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з перебування судді Колоколова С.І. на лікарняному)

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представника від позивача-адвоката Комісара О.В. за посвідченням та свідоцтвом серії ОД № 003739 від 08.04.2019, а також ордером серії ОД № 681197 від 15.09.2020;

/скаржник надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегією не задоволено/;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА"

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2020, прийняте о 15:02:03 суддею Цісельським О.В. у м. Одесі, повний текст якого складено 03.07.2020

у справі №916/160/20

за позовом Приватного підприємства "ЛЕВЧИК"

до скаржника

про визнання недостовірною інформації, зобов`язання її спростувати,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2020 року Приватне підприємство (далі - ПП) "ЛЕВЧИК" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА", в якій просило суд визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ПП "ЛЕВЧИК" інформацію, поширену ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА" в статті з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та зобов`язати його спростувати недостовірну інформацію відносно ПП "ЛЕВЧИК" у такий же спосіб (в газеті) та кількості, тим же шрифтом, такого ж кольору, з посиланням на рішення суду під заголовком: «Спростування недостовірної інформації щодо Приватного підприємства "ЛЕВЧИК".

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідачем поширено недостовірну інформацію відносно позивача, яка завдала і продовжує завдавати шкоду його діловій репутації, а тому з урахуванням положень чинного законодавства вона має бути спростована у такий же спосіб, як її поширено.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.06.2020 позов задоволено повністю з підстав його обґрунтованості та визнано недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію ПП "ЛЕВЧИК" інформацію, поширену Товариством з ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА" в статті з назвою: «Земельні війни районного масштабу: селяни можуть залишитися без паїв» , зобов`язано ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА" у запланованому найближчому випуску опублікувати спростування недостовірної інформації відносно ПП "ЛЕВЧИК" у такий же спосіб (в газеті) та кількості, тим же шрифтом, такого ж кольору, з посиланням на рішення суду під заголовком: «Спростування недостовірної інформації щодо Приватного підприємства "ЛЕВЧИК"» . Крім того, стягнуто суму судового збору в розмірі 4 204грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник вважає, що підчас проведення підготовчого засідання, всупереч приписам ст.ст. 177,182,185,231 ГПК України судом першої інстанції, не було визначено склад відповідачів у даній справі, зокрема безпідставно не залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача автора статті - ОСОБА_1 , яка на даний час згідно наказу №10 від 25.05.2020 вже не є керівником відповідача, а є фізичною особою, а тому з урахуванням такого залучення провадження у даній справі підлягало б закриттю.

За твердженням апелянта суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги і той факт, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з заявою про спростування інформації, до якої нібито мали бути долучені докази недостовірності такої інформації, а позивачем не додано до позовної заяви надіслані відповідачу адвокатський запит та заяву про спростування інформації.

Крім того, скаржник стверджує, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми чинного законодавства щодо обов`язку доказування, а саме перекладено обов`язок позивача доводити певні обставини на обов`язок відповідача спростовувати бездоказові та безпідставні твердження позивача.

Також апелянт вказує, що суд першої інстанції невірно послався в оскаржуваному рішенні на Постанову Верховного Суду у справі №910/17891/17 від 28.11.2018 та безпідставно не з`ясував обставини щодо наявності відкритого кримінального провадження №12019160230000241 від 02.06.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Клопотання скаржника про відкладення розгляду справи через хворобу представника, у якого відсутня технічна можливість приймати участь у судовому засіданні у режимі відеоконфкренції, колегією суддів не задоволено, оскільки заявником не надано доказів означених в ньому обставин, тим більше, що клопотання подано самим представником електронною поштою, тобто з використання комп`ютерної техніки, яка і створює відповідні технічні можливості.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, у газеті «Народна Трибуна» від 22.06.2019, випуск № 25 (12371), засновником якої є ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА", в статті під назвою: «Земельні війни районного масштабу: селяни можуть залишитися без паїв» розміщено інформацію наступного змісту: «Протягом останніх двох років ПП "ЛЕВЧИК" отримав у свою оренду понад 40 ділянок. Шляхом підробки документів та обману підприємців Шаповал О.А. з допомогою підставних осіб змусили орендодавців підписати з ним договори на 49 років; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Якимчук підкуплено все в Балтському районі» . А також чітко відображені слова ОСОБА_4 , а саме: «представники ПП «Левчик» завдяки підробленій довіреності, яка без паспортних даних, без реєстраційних даних, на якій чітко проглядається, що замість печатки кольорова ксерокопія, в реєстратора розривали договори оренди з ТОВ «Балтський хлібороб. Після цього ПП «Левчик» спокійно реєстрували договори оренди з землевласниками в Балті» . Під статтею зазначено автора статті ОСОБА_5 , яка була директором ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА".

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.01.2020 засновником ПП "ЛЕВЧИК" та кінцевим бенефіціаром є ОСОБА_6 , а керівником - ОСОБА_2 . Остання зміна підписантів підприємства відбулась 06.03.2018.

З листа ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА", який адресований адвокату Адвокатського об`єднання «Легіст» Комісару О.В. на виконання адвокатського запиту б/н від 31.07.2019, вбачається, що замовником новинної інформації під рубрикою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та її розповсюджувачем є ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА". Виконавцем новинного повідомлення є директор товариства та журналіст газети «Народна Трибуна» ОСОБА_5 .

Згідно з інформацією, наявною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.01.2020 одним із засновників ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА" та керівником (підписантом) є - ОСОБА_5 .

В листі ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА", який адресований керівнику ПП "ЛЕВЧИК" ОСОБА_2 , відповідач підтверджує, що дійсно 22.06.2019 на першій та третій сторінках газети (випуск № 25) у рубриці « ІНФОРМАЦІЯ_3 » , автором якої є директор та журналіст редакції газети ОСОБА_7 та вказана стаття є повідомленням мешканців територіальних громад району про виникнення такого конфлікту з наданням опису подій та ставлення громадян, аграріїв, керівників органу місцевого самоврядування та правоохоронних органів щодо викладених фактів. Це новинне повідомлення, що містить факти, що мають характер звичайної прес-інформації з описом подій.

Також відповідач в листі зазначав, що викладені у статті відомості повторно пройшли аналіз на відповідність їх дійсності, результатом якого стало засвідчення необґрунтованості висновків позивача про те, що автор нібито звинувачує ПП "ЛЕВЧИК" та інших осіб у скоєнні кримінальних правопорушень. Всі відомості у статті є відтворенням звернень і висловлювань селян, керівників фермерських господарств та правоохоронних органів Балтського району. На цей час редакція керується тими фактами, отриманими нею у законний спосіб та викладеними правдиво без будь-яких намірів порушення ділової репутації приватного підприємства та інших осіб. При підготовці публікації автором використані свідчення, повідомлення, фотоматеріали, письмові звернення громадян, публічні висловлювання учасників обговорень конфлікту під час зустрічі з правоохоронними органами та органами місцевого самоврядування та самоорганізації.

Позивач стверджує, що поширена відповідачем недостовірна інформація містить у собі всі ознаки юридичного факту складу правопорушення, а саме: 1) поширена відповідачем інформація відносно позивача знаходилась/знаходиться у вільному доступі, а отже доведена до невизначеного кола осіб (більше однієї особи); 2) в поширеній недостовірній інформації чітко вказаний позивач (ПП "ЛЕВЧИК", його керівник - ОСОБА_2 та засновник ОСОБА_8 ); 3) поширена інформація відносно позивача не відповідає дійсності, є недостовірною та не підтверджена жодним рішенням правоохоронних органів, суб`єктів владних повноважень та/або судами України; 4) поширена недостовірна інформація завдала та продовжує завдавати шкоду діловій репутації позивача, та вказує, що дії відповідача порушують законодавство України, дискредитують позивача, через що було завдано непоправиму шкоду його діловій репутації, що й зумовило звернення ПП "ЛЕВЧИК" до суду для захисту своїх порушених прав з відповідним позовом.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Положеннями ст. 20 ГПК України визначено справи, які відносяться до юрисдикції господарських судів, серед яких справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яке не є підприємцем або самозайнятою особою (п. 14 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

За висновками Пленуму Верховного Суду України (п. 7 постанови №1 від 27.02.2009 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ) (далі - постанова Пленуму №1), відкриваючи провадження у справі, суд має з`ясувати, за правилами якого судочинства підлягає розгляду заява. Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб`єктного складу), то всі справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб`єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму № 1 відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, відповідачами є особи, яким пред`явлено вимогу, згідно ч. 1 ст. 47 ГПК України позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів.

Таким чином, аналіз вищенаведених процесуальних норм свідчить про право (а не обов`язок) позивача пред`явити вимогу до особи (однієї або кількох) з метою захисту свого порушеного, невизнаного, чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Як встановлено матеріали справи, позивач звернувся з позовом саме до відповідача - ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА" як засновника газети «Народна Трибуна» та поширювача спірної інформації, що не заперечується останнім.

З огляду на наведене, встановлений судом суб`єктний склад учасників справи, які є юридичними особами, а отже, особами, зазначеними в ст. 4 ГПК України, та предмет спору у справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, відповідно твердження апелянта, що дана позовна заява має розглядатись за правилами цивільного судочинства та те, що суд безпідставно не залучив до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_1 - автора спірної статті колегією суддів не приймаються до уваги.

Крім того, не може бути прийнятий в якості належного доказу і наданий апелянтом під час апеляційного перегляду справи наказ №10 від 25.05.2020 про звільнення ОСОБА_1 з керівної посади відповідача, оскільки він не подавався суду першої інстанції, а як на момент поширення спірної статті, так і на день подання позовної заяви керівником ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА" та автором спірної статті була ОСОБА_1 , а тому будь-які посилання відповідача на зміну керівника не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦК України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про інформацію інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України Про інформацію встановлено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Згідно з приписами 5 Закону України Про інформацію кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 Закону України Про інформацію визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 вказаної статті ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Відповідно ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями (ч. 2 ст. 200 ЦК України).

Згідно зі ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до правової позиції, викладеної в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Згідно з ч. 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно із п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи :

- при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право;

- під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі;

- поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи;

- негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу д Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Отже, підставою для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме:

- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб;

- поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

- поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності;

- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

При цьому недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається відповідно до ст. 277 ЦК України на відповідача, проте позивач має право подати докази на підтвердження недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього порушено його особисті немайнові права (п.18 вищезгаданої постанови Пленуму №1).

На підтвердження розміщення спірної інформації ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА" позивачем надано газету «Народна Трибуна» від 22.06.2019, випуск № 25 (12371), в якій міститься стаття під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » , автором якої є директор відповідача (на час звернення з відповідним позовом) - ОСОБА_7 .

У вказаній статті викладено наведену вище інформацію, яка порушує особисті немайнові права підприємства позивача, зокрема, право на ділову репутацію та її недоторканність. Відповідач в оспорюваній статті оперує неперевіреними даними, фактично висвітлює нібито незаконну діяльність підприємства позивача та формує відповідну негативну думку про нього у представників громади, органу місцевого самоврядування, орендодавців, що є неприпустимим.

Слід зазначити, що у спірному сюжеті міститься інформація, що носить стверджувальний характер, в ній йдеться про встановлені факти, така інформація є негативною і завдає шкоди діловій репутації позивача, оскільки дискредитує підприємство, що вирощує сільськогосподарську продукцію .

Твердження скаржника про те, що суд безпідставно не з`ясував обставини щодо наявності відкритого кримінального провадження №12019160230000241 від 02.06.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, є хибними, оскільки відповідно до ст. 74 ГПК України обов`язок доказування обставин справи покладається на сторони, а суду першої інстанції скаржником в порядку ст.ст. 73-80 ГПК України не подавались жодні докази щодо зазначеного провадження, крім того і на теперішній час відсутні відомості щодо його результатів.

За наведених обставин слід погодитись з висновком місцевого господарського суду про те, що поширення оспорюваної інформації порушує особисті немайнові права позивача, тобто порочить його ділову репутацію.

Враховуючи зазначене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про те, що поширена відповідачем інформація є недостовірною, не підтвердженою доказами і підлягає спростуванню саме відповідачем, а відтак позовні вимоги позивача правомірно задоволені у повному обсязі.

При цьому доводи апелянта про те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з заявою про спростування інформації, яку він вважав недостовірною, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наявність в матеріалах справи листа - відповіді ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА" на адвокатський запит позивача б/н від 31.07.2019, адресованого керівнику ПП "ЛЕВЧИК", зі змісту якого вбачається, що позивач звертався до відповідача із відповідною заявою, при цьому доказів які б спростовували означене відповідачем не надано.

Інші доводи апелянта є також безпідставними і необґрунтованими, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено в рішенні місцевого господарського суду, і підстав для його скасування не знаходить.

Таким чином рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2020 у справі №916/160/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА" - без задоволення.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати скаржника по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.06.2020 у справі №916/160/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Друкований та радіомовний засіб масової інформації "НАРОДНА ТРИБУНА" - без задоволення.

Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.11.2020 о 16.00.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя В.М.Головей

Суддя Я.Ф.Савицький