Ухвала

від 30.06.2020 по справі 506/336/20

КРАСНООКНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/336/20

Провадження № 1-кп/506/61/20

У Х В А Л А

про відмову у затвердженні угоди про примирення

30.06.2020смт. Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 .

Секретаря ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні обвинувальний акт з додатками, який надійшов до суду разом з угодою про примирення, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202016035000096 від 15 травня 2020 року по обвинуваченню

ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.м.т. Красні Окни Одеської

області та мешканця АДРЕСА_1 ,

громадянина України, з середньою освітою, в шлюбі не перебуває,

не працює, раніше не судимого,

за участю сторони обвинувачення прокурора ОСОБА_4

представника юридичної особи, яка є потерпілою ОСОБА_5

та сторони захисту

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_6

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

17 червня 2020 року до суду з прокуратури Красноокнянського району Одеської області надійшов вищезазначений обвинувальний акт та угода про примирення, яка була укладена між представником юридичної особи, яка є потерпілою ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_3 , у присутності захисника ОСОБА_6 .

Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він 18 травня 2020 року близько 10:00 год., з метою таємного викрадення чужого майна , разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які не усвідомлювали неправомірності свого діяння , прибув на неогороджену територію підприємства споживчої кооперації «Хлібзавод Красноокнянського споживчого товариства», розташований по вул.Європейській, 25, в с.м.т.Окни Одеської області , і за допомогою металевих ломів та сокири , які були принесені з собою, демонтували фрагменти стіни приміщення підприємства споживчої кооперації «Хлібзавод Красноокнянського споживчого товариства» та складали камінь-котилець б/в та червону цеглу б/в у визначеному місці, з метою подальшого вивозу.

Таким чином, ОСОБА_3 , ввівши в оману ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , запевнивши, що його дії є законними, з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу, умисно , таємно, намагався викрасти 166 штук пиляного каменю-котильцю б/в вартістю 8 грн за штуку на суму 1328 гн , а також 202 штуки червоної цегли б/в ,вартістю 4 грн за штуку на суму 808 грн , чим намагався завдати зазначеному підприємству матеріальних збитків на загальну суму 2136 грн , але не довів свій злочинний намір до кінця, з причин ,що не залежали від його волі та не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, так як був виявлений на місці злочину працівниками поліції.

16 червня 2020 року між представником юридичної особи, яка є потерпілою ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_3 , у присутності захисника ОСОБА_6 було укладено угоду про примирення. За зазначеною угодою, сторони погодилися на призначення покарання за ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України у виді штрафу у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вважав, що зазначену угоду слід залишити без розгляду, так як обставини події, про які повідомили у судовому засіданні обвинувачений та представник юридичної особи, яка є потерпілою, є відмінними від того, що зазначено в обвинувальному акті, при цьому просив призначити справу до судового розгляду.

Представник юридичної особи, яка є потерпілою, підтримала позицію прокурора.

Обвинувачений та його захисник залишили розгляд цього питання на розсуд суду.

Вислухавши думки учасників судового процесу, суд прийшов до такого.

Відповідно до положень ст. 314 ч.3 п.1 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до ст.471 КПК України , в угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов`язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов`язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Згідно ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, в тому числі , якщо:

- умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;

- очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.

Суд, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України та закону, приходить до переконання, що при укладенні угоди допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення. Так ,і обвинувачений ,і представник юридичної особи, яка є потерпілою , повідомили суду, що червона цегла знаходилася у приміщенні котельні , з вільним доступом до вказаного приміщення.

Таким чином, незважаючи на те , що до котельні був вільний доступ, однак дозволу на проникнення до вказаного приміщення у ОСОБА_3 не було, зазначений об`єкт підприємства відповідає всім ознакам поняття «приміщення», а тому і дії ОСОБА_3 слід було кваліфікувати, в тому числі ,і за ч.3 ст.185 КК України .

Крім того, жодних підтверджень того, що ОСОБА_3 якимось чином вводив в оману ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо правомірності дій останніх на території підприємства , не надано , що може свідчити про наявність такої кваліфікуючої ознаки, як скоєння злочину групою осіб, і потребує додаткової перевірки.

До того ж, жодних умов при складанні угоди, як і наслідків їх невиконання, не зазначено, як і не зазначено позицію підозрюваного щодо визнання вини у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Таким чином, суд перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку, що необхідно відмовити у затвердженні угоди про примирення, оскільки встановлені обставини, передбачені п.п. 1,5 частини 7 статті 474 КПК України, зазначені вище обставини скоєння злочину потребують перевірки саме на стадії досудового розслідування, що унеможливлює призначення справи до судового розгляду. Тому кримінальне провадження слід повернути прокурору для продовження досудового розслідування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314,469,474 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в затвердженні угоди про примирення, укладеної 16 червня 2020 року між представником юридичної особи, яка є потерпілою ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_3 , за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202016035000096 від 15 травня 2020 року.

Кримінальне провадження повернути прокурору для продовження досудового розслідування.

Роз`яснити сторонам, що повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.

Ухвала про відмову в затвердженні угоди про примирення оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 03 липня 2020 року о 14.05 год.

Суддя ОСОБА_1