Постанова

від 02.07.2020 по справі 280/4568/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 280/4568/18

адміністративне провадження № К/9901/34858/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Некстер

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року (колегія суддів: головуючий: Головко О.В., судді: Ясенова Т.І., Суховарова А.В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Некстер

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Некстер (далі - позивач, ТОВ Некстер ) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, Управління) від 22 травня 2018 року №0007221406, №0007231406, №0007241406, №0007251406.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Некстер на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

16 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Некстер на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, у якій позивач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що копія оскаржуваного рішення судом першої інстанції, всупереч вимогам, встановленим статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України, не була вручена представникам позивача (адвокатам Карлову В.Б., Павленко В.П.), якими надавалась професійна правнича допомога безпосередньо в суді першої інстанції та яким було передано на підставі договорів про надання правової допомоги повноваження на ведення справи в суді, що підтверджується відмовою суду першої інстанції від 12 серпня 2019 року №01-234-33779/19 направити копію оскаржуваного рішення, а також тим, що суд апеляційної інстанції неправильно зробив розрахунок судового збору, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги.

При цьому скаржник зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції було отримано 17 липня 2019 року за довіреністю представником ТОВ Некстер , який уповноважений товариством в особі керівника на отримання поштової письмової кореспонденції та не має повноважень за відсутності керівника передавати отриману кореспонденцію третім особам.

Відзив на касаційну скаргу відповідачем не надіслано.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ

ТОВ Некстер звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 травня 2018 року №0007221406, №0007231406, №0007241406, №0007251406.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року (повний текст виготовлено та підписано 2 липня 2019 року) у задоволенні позову відмовлено.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року вручено 17 липня 2019 року за довіреністю представнику ТОВ Некстер .

16 вересня 2019 року представником позивача, адвокатом Карловим В.Б. направлено апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року разом з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування вказаного клопотання скаржник зазначав, що позивачем пропущено строк на апеляційне оскарження внаслідок ненаправлення судом першої інстанції копії рішення представникам позивача - адвокату Карлову В.Б. та адвокату Павленко В.Г. Копію рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року було отримано представником Товариства з обмеженою відповідальністю НЕКСТЕР 17 липня 2019 року, який уповноважений Товариством на отримання поштової кореспонденції та не має повноважень передавати її третім особам.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ Некстер залишено без руху, надано скаржнику десятиденний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання до суду документа про сплату судового збору та письмових пояснень із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження з підтвердженням таких обставин належними доказами.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд дійшов висновку про те, що причини, викладені скаржником в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не можна вважати поважними, оскільки копія рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року отримана Товариством з обмеженою відповідальністю НЕКСТЕР 17 липня 2019 року, а дотримання вимог норми процесуального права є обов`язком для всіх учасників адміністративного процесу.

На виконання вимог ухвали суду представником позивача надано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю Некстер на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що жодних інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження з підтвердженням таких обставин належними доказами, апелянтом зазначено не було. Надані пояснення є аналогічними тим, що були викладені у клопотанні під час подання апеляційної скарги, яким вже було надано оцінку в ухвалі судді від 10 жовтня 2019 року.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Верховний Суд, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, в межах встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Таким чином, положення процесуального законодавства визначають, що строк на апеляційне оскарження поновлюється в разі подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду скаржнику, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення.

Отже, визначальним для висновку щодо наявності/відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження є встановлення обставин щодо дати вручення судового рішення, яке оскаржується.

Відповідно до частини третьої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів із дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня.

Згідно з частиною шостою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження підлягають оцінці на предмет їх поважності з врахуванням дотримання судом першої інстанції визначеного порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, та дотримання учасниками судового процесу добросовісного користування процесуальними правами.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року ухвалено у відкритому судовому засіданні 25 червня 2019 року за участі представника позивача, повний текст складено та підписано 2 липня 2019 року.

Копію вказаного судового рішення надіслано позивачу судом на адресу, вказану ним у позовній заяві, 8 липня 2019 року та отримано його представником за довіреністю 17 липня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

Апеляційна скарга на вказане рішення подана 16 вересня 2019 року.

Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження судових рішень в кожній конкретній справі залежить від вказаних у відповідній заяві причин, підтверджених належними доказами.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин, незалежних від позивача, унеможливила звернення до суду.

Єдиним обґрунтуванням причин пропущення строку є отримання копії постанови представником позивача, що неуповноважений передавати поштову кореспонденцію третім особам.

З даного приводу слід зазначити, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України чітко передбачено порядок направлення судового рішення та визначено, що день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення є днем його вручення.

За наведеного, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що причини, вказані представником позивача, не можуть вважатися поважними щодо пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки обставини, пов`язані з труднощами в організаційному процесі взаємодії між ТОВ Некстер та його представниками, не можуть вважатися такими, що об`єктивно і непереборно перешкоджали оскаржити судове рішення в межах встановленого законодавства строку.

Отже, колегія суддів не знаходить підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що надані скаржником докази поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження не підтверджують неможливість оскаржити рішення суду у місячний строк з моменту отримання оскаржуваного рішення, а саме з 17 липня 2019 року по 17 серпня 2019 року, як це передбачено вимогам Кодексу адміністративного судочинства, а вказані в клопотанні про усунення недоліків апеляційної скарги причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними в контексті приписів Кодексу адміністративного судочинства України та не можуть бути підставою для його поновлення.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Некстер залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх