Постанова

від 30.06.2020 по справі 904/5268/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2020 м. Дніпро Справа № 904/5268/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Балакін Є.В., ордер серії ЧК № 114461 від 16.12.2019, адвокат;

від відповідача: Самуха В.О., ордер серії ДП № 746/050 від 01.09.2019, адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вишневе на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у справі № 904/5268/19 (суддя Євстигнеєва Н.М.) повний текст рішення складено 27.02.2020

за позовом: Приватного підприємства Гарант-Трейд , м. Звенигородка Черкаської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вишневе , с. Вишневе Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у розмірі 1552242,10 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

В листопаді 2019 року Приватне підприємство Гарант-Трейд (далі - ПП Гарант Трейд , позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вишневе (далі - ТОВ АФ Вишневе , відповідач) заборгованість у сумі 1552242,10 грн, з яких:

- основний борг у сумі 1176000,00 грн;

- 3 % річних у сумі 98978,10 грн;

- інфляційні втрати у сумі 277264 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу з відстрочкою платежу від 22 липня 2017 року в частині повної та своєчасної оплати за переданий транспортний засіб. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 24.07.2017 по 01.11.2019 у сумі 98978,10 грн та інфляційні збитки за період з жовтня 2017 по травень 2019 роки у сумі 277264,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 по справі № 904/5268/19 позов ПП Гарант-Трейд до ТОВ АФ Вишневе про стягнення заборгованості у сумі 1552242,10 грн - задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ АФ Вишневе на користь ПП Гарант-Трейд заборгованість за договором купівлі-продажу у сумі 1176000,00 грн, три відсотки річних у сумі 98961,66 грн, втрати від інфляції у сумі 277264,00 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 23283,38 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду відповідач оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить: скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ПП Гарант-Трейд до ТОВ АФ Вишневе про стягнення заборгованості.

Апеляційна скарга мотивована незгодою апелянта з рішенням суду першої інстанції, яке на його думку, прийняте з істотним порушенням вимог матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, внаслідок чого суд дійшов до передчасного та помилкового висновку щодо наявності будь-яких грошових зобов`язань у сторони відповідача з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, встановивши у судовому рішенні факт укладення між сторонами саме попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу, помилково застосував до врегулювання відносин сторін положення ст. 655 ЦК України, які стосуються виконання саме основного договору купівлі-продажу, а не попереднього договору. Тобто, суд першої інстанції помилково не застосував до попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу норми матеріального права (частини 1, 2, 3 ст. 635 ЦК України ст. 182 ГК України), які це питання регулюють, та не пересвідчився, чи укладено між сторонами основний договір купівлі-продажу транспортного засобу, чи не припинилася дія попереднього договору, та які обов`язки сторін у зв`язку із цим виникли або припинилися.

Суд першої інстанції не визначився з фактом укладання між сторонами основного договору купівлі-продажу, а також з тим, чи підлягають стягненню будь-які кошти, враховуючи, що відповідно до положень ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов`язання за попереднім договором припинені між сторонами, оскільки основний договір так і не був укладений.

На думку апелянта, у випадку не укладення основного договору та закінчення строку дії попереднього договору (02.12.2017), у відповідача не виникло жодних грошових зобов`язань по сплаті коштів позивачу, а виник тільки обов`язок повернути суму авансу підприємству відповідача.

3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

22 липня 2017 року між ПП Гарант-Трейд (продавець) та ТОВ АФ Вишневе (покупець) укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу з відстрочкою платежу, відповідно до умов якого (п. 1.1.) продавець передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні - покупцеві, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору (об`єктом) є комбайн зернозбиральний Class Lexion 480 в комплекті з жаткою Class V900 та візком для транспортування жатки (п. 1.2. договору).

Об`єкт перебуває на території продавця за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Чорновола, 52 (п. 2.2. договору).

Згідно пунктів 2.4., 2.4.1. договору право власності на об`єкт належить продавцю на підставі митної декларації UA101070/2017/011916 від 27.06.2017.

Продаж об`єкту здійснюється за погоджену сторонами ціну в сумі 3036000,00 грн, що еквівалентно станом на момент підписання договору 100000,00 євро. При оплаті коштів на розрахунковий рахунок продавця сума гривні зараховується еквівалентно валюті євро згідно курсу покупки валюти КБ ПриватБанк на день оплати кожного платежу (п. 2.8.1. договору).

Згідно п. 2.8.2. договору загальна сума договору складається з одного авансового платежу, чергових платежів та останнього платежу на період дії цього договору, але до повного погашення грошових сум платежів встановлених цим договором, а саме: авансовий платіж - 700 00,00 грн.; - черговий платіж - 2 100 00,00 грн; - останній платіж - 236 000,00 грн (корегується згідно курсу покупки валюти євро КБ ПриватБанк на день оплати кожного платежу). Авансовий платіж покупець зобов`язується здійснити на момент підписання цього договору.

Покупець зобов`язується сплачувати вказані платежі з моменту підписання цього договору відповідно до наступного графіку (п. 2.8.3. договору):

авансовий платіж у сумі 500000,00 грн до 24.07.2017,

черговий платіж у сумі 200000,00 грн до 26.07.2017,

черговий платіж у сумі 700000,00 грн до 01.09.2017,

черговий платіж у сумі 700000,00 грн до 01.10.2017,

черговий платіж у сумі 700000,00 грн до 01.11.2017,

Останній платіж у сумі 236000,00 грн до 01.12.2017.

Продавець зобов`язується передати покупцю об`єкт одразу після укладення дійсного попереднього договору в місці його укладення (підписання) сторонами або за місцезнаходженням продавця, зокрема після сплати покупцем авансового платежу відповідно до цього договору (п. 2.9.1. договору).

Діями сторін, що свідчать про передачу об`єкту від продавця до покупця, є передача ключів від об`єкту останньому, а також підписання Акту приймання-передачі об`єкту від продавця (п. 2.9.2. договору).

Згідно з п. 2.10.1. договору, зобов`язання продавця вважаються виконаними у момент (виконання всіх умов) підписання цього договору, та/або фактичної передачі об`єкту покупцю, та/або зняття з реєстрації продавця (якщо таке мало місце) та звільнення (передачі покупцю) ним об`єкту.

Згідно з п. 2.10.2. договору зобов`язання покупця вважаються виконаними у момент (виконання всіх умов) підписання цього договору та повного грошового розрахунку покупця з продавцем відповідно до зазначеного в цьому договорі графіку погашення встановлених платежів.

Згідно з п. 2.11.1 договору сторони заявляють, що цей договір відповідає дійсним намірам сторін і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину.

Сторони заявляють, що однаково розуміють значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажаючи настанню саме тих правових наслідків, що створюються даним договором.

Згідно з п. 3.1., 3.2. договір набирає чинності з моменту його укладання сторонами і діє до 02 грудня 2017 року, але до повного погашення грошових сум платежів відповідно до графіка погашення, встановленого цим договором. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На виконання пункту 2.9. договору купівлі-продажу транспортного засобу ПП Гарант-Трейд передало, а ТОВ АФ Вишневе отримало об`єкт договору, а саме: комбайн зернозбиральний Class Lexion 480, рік випуску 2003, серійний номер комбайна НОМЕР_1 в комплекті з жаткою Class V900 та візком для транспортування жатки, ключі від транспортного засобу, про що складено та підписано Акт прийому-передачі до попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу від 22.07.2017 (а. с. 19).

Комбайн зернозбиральний Class Lexion 480, рік випуску 2003, серійний номер комбайна НОМЕР_1 в комплекті з жаткою Class V900 та візком для транспортування жатки, ключі від транспортного засобу отримано за довіреністю директором ТОВ АФ Вишневе Ружанським Б.В. (довіреність № 22/7 від 22.07.2017, а. с. 20).

Листом від 27.05.2019 позивачем на адресу відповідача направлено Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 22.07.2017 по 01.01.2019 з проханням один екземпляр акту підписаного та скріпленого печаткою повернути ПП Гарант-Трейд (а. с. 21). Також на адресу відповідача направлялась претензія про погашення заборгованості (а. с. 22-25).

ТОВ АФ Вишневе здійснило оплату вартості придбаного транспортного засобу частково на суму 1860000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:

№ 1121 від 24 липня 2017 року на суму 300000 грн,

№ 1131 від 26 липня 2017 року на суму 200000 грн,

№ 1195 від 21 вересня 2017 року на суму 50000 грн,

№ 1236 від 09 жовтня 2017 року на суму 100000 грн,

№ 1314 від 11 грудня 2017 року на суму 50000 грн,

№ 7046 від 13 грудня 2017 року на суму 50000 грн,

№ 1319 від 15 липня 2017 року на суму 50000 грн,

№ 1339 від 27 грудня 2017 року на суму 100000 грн,

№ 1359 від 05 січня 2018 року на суму 100000 грн,

№ 1439 від 05 липня 2018 року на суму 150000 грн,

№ 1501 від 09 липня 2018 року на суму 100000 грн,

№ 1507 від 16 липня 2018 року на суму 100000 грн,

№ 1513 від 18 липня 2018 року на суму 75000 грн,

№ 1590 від 11 вересня 2018 року на суму 20000 грн,

№ 1617 від 21 вересня 2018 року на суму 50000 грн,

№ 1630 від 25 вересня 2018 року на суму 30000 грн,

№ 1655 від 10 жовтня 2018 року на суму 30000 грн;

№ 1658 від 12 жовтня 2018 року на суму 100000 грн,

№ 1664 від 19 жовтня 2018 року на суму 100000 грн,

№ 1684 від 25 жовтня 2018 року на суму 105000 грн (а. с. 26-45).

Заборгованість, яка залишилась не сплаченою, складає 1176000,00 грн.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за проданий товар у сумі 1176000,00 грн, 3 % річних у сумі 98978,10 грн, та інфляційні втрати у сумі 277264,00 грн.

4. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладання договору купівлі-продажу, строки оплати вартості придбаного товару, виникнення прострочки виконання зобов`язання та наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення строків оплати придбаного товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Положеннями ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін у даній справі виникли з попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу з відстрочкою платежу від 22.07.2017.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За загальним правилом, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Місцевим господарським судом встановлено, що оплата придбаного транспортного засобу мала здійснюватися у відповідності до графіку, який узгоджено сторонами в договорі (п. 2.8.3.).

З наведеного вбачається, що строк оплати вартості придбаного відповідачем за договором купівлі-продажу транспортного засобу є таким, що настав.

В установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання не виконав.

Доказів оплати вартості придбаного товару у сумі 1176000,00 грн., станом як на дату звернення з позовом до суду, так і на дату прийняття судом рішення, відповідач суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.

За таких обставин, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 1176000,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є правильним.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період з 24.07.2017 по 01.11.2019 у сумі 98978,1 грн, та втрати від інфляції у сумі 277264,00 грн за період з жовтня 2017 року по травень 2019 року.

За перерахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три відсотки річних у сумі 98961,66 грн (за виключенням дня фактичної оплати).

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині сум річних та інфляційних втрат відповідачем в апеляційному порядку не оспорюється, колегія суддів питання правомірності розрахунків вказаних сум судом першої інстанції не перевіряє.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає правильним рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1552225,66 грн, з яких: основний борг у розмірі 1176000,00 грн, три відсотки річних у розмірі 98961,66 грн, втрати від інфляції у сумі 277264,00 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 23283,38 грн.

Доводи апелянта мотивовані незгодою з рішенням суду першої інстанції, яке на його думку, прийняте з істотним порушенням вимог матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, внаслідок чого, суд дійшов до передчасного та помилкового висновку щодо наявності будь-яких грошових зобов`язань у сторони відповідача, колегія суддів відхиляє з огляду на вище наведене.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції, встановивши у судовому рішенні факт укладення між сторонами саме попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу, помилково застосував до врегулювання відносин сторін положення ст. 655 ЦК України, які стосуються виконання саме основного договору купівлі-продажу, а не попереднього договору, колегія суддів також відхиляє, оскільки апелянт надав помилкову оцінку характеру правовідносин, які склались між сторонами.

Так, поза увагою апелянта залишились обставини виконання договору з точки зору впливу цих обставин на кваліфікацію відносин, які склались між сторонами, адже передаючи майно або вчиняючи інші дії, які необхідно вчинити для укладення основного договору, який за своєю природою є реальним, такий попередній договір може бути кваліфікований як основний, якщо сторони домовились про всі його істотні умови.

При цьому при оцінці правовідносин, що склалися між сторонами, суд повинен надати оцінку не назві договору, а його умовам, і в залежності від цього визначити характер правовідносин.

Відповідно до ст. 182 ГК України за попереднім договором суб`єкт господарювання зобов`язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором; відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 635 ЦК України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

У даному випадку, сторони у попередньому договорі визначили всі істотні умови (п. 2.11.7 договору), які необхідні для його виконання в цілому, а саме: визначили предмет (об`єкт), ціну (вартість об`єкта), строки та порядок погашення платежів (відповідно до графіку), визначили момент передачі об`єкта від продавця покупцю, строк договору.

Майно (об`єкт продажу) передано продавцем покупцю, а останнім майно прийнято.

Згідно графіку погашення платежів, термін останнього платежу припадає на передостанній день строку дії даного договору, тобто до 01.12.2017.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що відповідач після закінчення дії попереднього договору продовжував здійснювати погашення платежів, визначених у графіку попереднього договору, а саме за платіжними дорученнями від: 11.12.2017, 13.12.2017, 15.12.2017, 27.12.2017, 05.01.2018, 05.07.2018, 09.07.2018, 16.07.2018, 18.07.2018,11.09.2018, 21.09.2018, 25.09.2018, 10.10.2018, 12.10.2018, 19.10.2018, 25.10.2018 (а. с. 30-45), тобто відповідач продовжував виконувати умови договору.

При цьому, колегія суддів зауважує, що жодним пунктом умов попереднього договору не визначено строки для укладення основного договору , а відповідно цей попередній договір слід кваліфікувати як основний (остаточний) договір.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що сторонами укладено договір купівлі-продажу (незалежно від його назви, як попереднього договору), який виконувався сторонами відповідно до його умов.

Колегія суддів також зауважує, що виконання договору сторонами саме по собі виключає можливість визначення цього договору як попереднього.

Таким чином, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції помилково не застосував до попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу норми матеріального права (частини 1, 2, 3 ст. 635 ЦК України ст. 182 ГК України), які це питання регулюють, та не пересвідчився, чи укладено між сторонами основний договір купівлі-продажу транспортного засобу, чи не припинилася дія попереднього договору, та які обов`язки сторін у зв`язку із цим виникли або припинилися, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на зазначене вище.

Відповідно до статей 73, 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги задоволенню не підлягають, оскільки не спростовують правильних висновків встановлених судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів зауважує, що всі заперечення відповідача стосовно позову повинні були заявлені та з`ясовані в суді першої інстанції. Разом з тим відповідач жодного разу в судове засідання до суду першої інстанції не з`явився, жодного заперечення щодо позову не надав.

5. Висновки за результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегією суддів Центрального апеляційного господарського суду при перегляді рішення суду першої інстанції не встановлено неправильного застосування норм матеріального права та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які в силу приписів ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Доводи апелянта не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

6. Розподіл судового збору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на відповідача - ТОВ АФ Вишневе .

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вишневе на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у справі № 904/5268/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у справі № 904/5268/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.07.2020.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд