Ухвала

від 06.07.2020 по справі 810/3902/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 липня 2020 року № 810/3902/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

при секретарі судового засідання Лубянській Д.С.,

за участі:

представника позивача - Репетька О.Г.,

представника відповідача - Ломінського Є.Л.,

розглянувши у м. Києві, у відкритому судовому засіданні заяву про відвід в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, у якому просить:

- визнати дії відповідача щодо скасування кадастрового номеру №3222484001:01:023:0291 та присвоєння нового кадастрового номеру 3222484001:01:023:5025 земельній ділянці для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,1618 га у АДРЕСА_1 , зміну її цільового призначення та передачу цієї земельної ділянки фізичній особі у приватну власність;

- ухвалили рішення про повернення земельної ділянки за кадастровим номером 3222484001:01:023:5025 територіальній громаді села Крюківщина та зобов`язати відповідача відновити її кадастровий номер встановлений у ході державної реєстрації земельної ділянки 14.02.2012 та її цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку;

- зобов`язати відповідача розглянути та затвердити проектну документацію на земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 площею 0,1618 га та прийняти рішення про надання її у власність корінному жителю села Крюківщина ОСОБА_1 , який стоїть на черзі на отримання земельної ділянки з 2003 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року позов залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року, залишеною без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2019 року, позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішеннями позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 11.12.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року скасовано і передано справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

20 травня 2020 року адміністративна справа №810/3902/18 надійшла до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 09.06.2020 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

У підготовче судове засідання, призначене на 06.07.2020, прибули представник позивача та представник відповідача.

Під час судового засідання представником позивача було заявлено заяву про відвід судді Лисенко В.І., мотивуванням якої, є думка позивача щодо прямої заінтересованості даного складу суду у результаті розгляду справи №810/3902/18, з огляну на наявність ухвали Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 про повернення позовної заяви.

Представник відповідача проти задоволення вказаної заяви заперечував, вказував на те, що відсутні підстави для відводу судді, передбачені статтею 36 КАС України.

Розглянувши заяву позивача про відвід судді Лисенко В.І., суд дійшов наступного висновку.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Отже, інститут відводу (самовідводу) судді створений з метою можливості зміни складу суду у чітких, виключних випадках, наведених вище.

Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначений статтею 40 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини третьої вказаної статті, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Цією ж статтею передбачено, що у випадку, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Дослідивши та проаналізувавши заявлений позивачем відвід, суд дійшов висновку про його безпідставність та необґрунтованість, пояснюючи це наступним.

Згідно з частиною 1 статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.

Згідно з частиною 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 27, 28 і 30 рішення у справі Фей проти Австрії (заява від 24.02.1993 №255), п. 42 рішення у справі Веттштайн проти Швейцарії (заява №33958/96).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі Білуха проти України зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду . Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного . Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими .

Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі № 800/592/17, від 01.10.2018 в адміністративній справі № 9901/673/18 та 04.10.2018 (провадження № 11-429сап18).

Враховуючи викладене, зазначені позивачем обставини в обґрунтування заяви про відвід судді є суб`єктивними, не підтвердженими належними та допустимими доказами, в зв`язку з чим заява позивача про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., в адміністративній справі №810/3902/18, є невмотивована.

Як наслідок, суд зазначає про необхідність зупинення провадження в адміністративній справі №320/598/19 на підставі пункту 8 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, до вирішення питання про відвід.

Керуючись статтями 36, 39, 40, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Визнати необґрунтованим заявлений представником позивача відвід та зупинити провадження в адміністративній справі №810/3902/18 за позовом ОСОБА_1 до Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, до вирішення питання про відвід.

Передати адміністративну справу №810/3902/18 для реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду та визначення складу суду для розгляду заяви про відвід.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Лисенко В.І.