Постанова

від 02.07.2020 по справі 181/596/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2083/20 Справа № 181/596/19 Суддя у 1-й інстанції - Юр`єв О.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Мрія"

на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2019 року

по цивільній справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Мрія" до Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області, Фермерського господарства "Птиця А.П.", ОСОБА_1 , третя особа - Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, визнання та скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2019 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Мрія" (далі - ПСП "Мрія") звернулося до суду з позовом до Межівської селищної ради Межівського району Дніпропетровської області, Фермерського господарства "Птиця А.П." (далі - ФГ "Птиця А.П."), ОСОБА_1 , третя особа - Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, визнання та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Позовна заява мотивована тим, що 08.12.2014 року згідно розпоряджень Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № Р-522/0/313-14, № Р-523/0/313-14 та № Р-524/0/313-14 від 20.11.2014 року, між ПСП "Мрія" та Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області укладено договори оренди земельних ділянок, які є не витребуваними паями, що розташовані на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, а саме: пай № 534 площею 7,7989 га, пай № 535 площею 6,6064 га, та пай № 536 площею 6,5182 га, та додаткові угоди № 40, № 41 та № 44 від 20.04.2018 року про перегляд розміру орендної плати. Строк дії договорів становить п`ять років - до 08.12.2019 року, на підставі акту прийому-передачі земельні ділянки передані у користування ПСП "Мрія". Договори оренди зареєстровано виконавчим комітетом Райпільської сільської ради Межівського району, про що зроблені запис в Книзі реєстрації договорів.

До закінчення строку дії договорів оренди, а саме 04.04.2019 року між відповідачами ОСОБА_1 та ФГ " Птиця А.П. " були укладені договори оренди земельних ділянок № 4, № 5 та № 6 строком на 49 років, які 04.04.2019 року зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Петропавлівської районної державної адміністрації Руденко Ю.П. Про це стало відомо позивачу навесні 2019 року при виконанні невідомими особами сільськогосподарських робіт на спірних земельних ділянках за допомогою спеціалізованої техніки. За заявою директора ПСП "Мрія" було внесено до ЄРДР відомості та розпочато кримінальне провадження по факту самовільного захоплення земельної ділянки загальною площею 39,9918 га, серед яких маються земельні ділянки з кадастровими номерами: 1222687700:02:002:0664, 1222687700:02:002:0665 та 1222687700:02:002:0666. Наголошується про порушення переважного права орендаря ПСП "Мрія" на переукладання договору оренди землі після витребування власником свого земельного паю у зв`язку з укладанням договору оренди з новим орендарем без розірвання договору оренди землі з ПСП "Мрія".

Згідно п.п.2,3 Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою КМУ № 119 від 24.01.2000 року, реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної ради за місцем розташування земельної частки (паю). Державним реєстратором не було перевірено, на території якої сільської ради знаходиться земельна ділянка та чи відбувалась реєстрація договорів оренди з іншими особами.

В п.6 договорів оренди земельних ділянок від 08.12.2014 року, які укладено між ПСП "Мрія" та Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, встановлений п`ятирічний термін їх дії, у разі витребування паю його власником договір припиняється достроково або вносяться зміни у зв`язку із п.34 даного договору, яким серед іншого передбачено, що дія договору оренди припиняється у разі витребування паю його власником та в цьому випадку орендар і власник паю за власним бажанням можуть заключити між собою договір оренди земельної ділянки, що свідчить про переважне право у ПСП "Мрія" на переукладання договору. В разі відсутності бажання власника земельного паю, останній мав направити пропозицію позивачу про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки власнику, однак цього зроблено не було та земельна ділянка у ПСП "Мрія" не вилучалась. Така поведінка орендодавця є недобросовісною, а про укладання ОСОБА_1 договорів оренди земельних ділянок з ФГ " Птиця А.П ." позивачу стало відомо після появи сільськогосподарської техніки на земельній ділянці, яку орендує ПСП "Мрія".

Позивач вважав договори оренди земельних ділянок між ОСОБА_1 та ФГ " Птиця А.П. " укладеними до закінчення строку дії попередніх договорів та з порушенням переважного права попереднього орендаря, недійсними. Рішення Межівської селищної ради Дніпропетровської області № 926-18/VII, № 927-18/VII та № 928-18/VII від 28.03.2019 року Про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровими номерами 1222687700:02:002:0664, 1222687700:02:002:0665 та 1222687700:02:002:0666 є незаконними, оскільки прийняті без дослідження протоколу розподілу земельних паїв. Межівська селищна рада при винесенні вказаного рішення не повідомила власника землі та орендаря землі ПСП "Мрія", яке призвело до укладання недійсних договорів з ФГ "Птиця А.П.".

Ураховуючи викладене, збільшивши позовні вимоги, позивач просив суд: визнати недійсними договори оренди земельних ділянок площею 6,6064 га, 7,7989 га та 6,5182 га (кадастрові номера: 1222687700:02:002:0664, 1222687700:02:002:0665 та 1222687700:02:002:0666 відповідно), розташованих на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, укладені 04.04.2019 року між ОСОБА_1 та ФГ " Птиця А.П. "; визнати недійсними та скасувати рішення Межівської селищної ради Дніпропетровської області № 926-18/VII, № 927-18/VII та № 928-18/VII від 28.03.2019 року Про передачу у власність ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами 1222687700:02:002:0664, 1222687700:02:002:0665 та 1222687700:02:002:0666 ; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 06.11.2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПСП "Мрія", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Крім того, суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

У відзивах на апеляційну скаргу, відповідачі Межівська селищна рада Межівського району Дніпропетровської області та ФГ "Птиця А.П." просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що рішенням виконкому Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області від 24.11.2014 року № 59-61 вирішено зареєструвати договори оренди на не витребувані земельні паї №№ 534, 535 та 536 (т.1 а.с.16,21,26).

Згідно договорів оренди земельних ділянок від 08.12.2014 року (т.1 а.с.12-13,17-18,22-23), орендодавець - Межівська районна державна адміністрація Дніпропетровської області на підставі розпоряджень голови райдержадміністрації від 20.11.2014 року № Р-522/0/313-14, № Р-523/0/313-14 та № Р-524/0/313-14 (т.1 а.с.14,19,24) надав орендарю - ПСП "Мрія" у строкове платне користування земельні ділянки площею 7,7989 га, 6,6064 га та 6,5182 га (не витребувані паї колишнього КСП "13-річчя Жовтня"), розміщені на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області. Договори укладено терміном на п`ять років (п.6 договору). У разі витребування паю його власником договір припиняється достроково або вносяться зміни у зв`язку з п.34 цього договору. Орендна плата, з урахуванням додаткових угод № 40, № 41 та № 44 до договорів оренди земельних ділянок від 20.04.2018 року, становить 8 % від нормативно грошової оцінки одиниці площі ріллі по Дніпропетровській області, протягом року, щомісячно в розмірі 1/12 частини річної орендної плати протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця, протягом дії цього договору. Умовами договору оренди земельної ділянки серед іншого передбачено припинення його дії (п.34) у разі витребування паю його власником. В цьому випадку даний договір припиняється, а орендар і власник паю за власним бажанням можуть заключити між собою договір оренди земельної ділянки.

Так, в позові та заяві про збільшення позовних вимог (т.1 а.с.1-11, т.2 а.с.62-71) зазначається про те, що предметом договорів оренди від 08.12.2014 року є: пай № 534 площею 7,7989 га, кадастровий номер 1222687700:02:002:0666, пай № 535 площею 6,6064 га, кадастровий номер 1222687700:02:002:0665, та пай № 536 площею 6,5182 га, кадастровий номер 1222687700:02:002:0664, що не відповідає дійсності. З аналізу вказаних доказів вбачається, що договори оренди від 08.12.2014 року, укладені на не витребувані паї № 534, № 535, № 536 колишнього КСП "13-річчя Жовтня" без визначення їх кадастрових номерів та виділення в натурі на місцевості. Вказаний висновок витікає із аналізу текстів договорів, а саме пункту 1, а також розпоряджень голови РДА від 20.11.2014 року та відповідних рішень Райпільської сільської ради Межівського району від 24.11.2014 року.

Актами про прийом та передачу земельних ділянок в оренду ПСП "Мрія", без дати (т.1 а.с.15,20,25), підтверджується передача Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області ПСП "Мрія", в особі голови, земельних ділянок в натурі (на місцевості) за рахунок земель Райпільської сільської ради площами 7,7989 га, 6,6064 га та 6,5182 га, в тому числі рілля 7,7989 га, 6,6064 га та 6,5182 га (не витребувані паї № 534-536 колишнього КСП "13-річчя Жовтня") терміном на 5 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У зв`язку з відсутністю дати у вказаних актах, встановити дату передачі в оренду земельних ділянок, які складаються з не витребуваних паїв № 534, № 535, № 536 колишнього КСП "13-річчя Жовтня", не вбачається можливим. Проте сторони у судовому засіданні не заперечували факт користування позивачем вказаними паями.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005335827 , ПСП "Мрія", код ЄДРПОУ 30908288, яке має статут, являється юридичною особою. Видом діяльності, серед іншого, є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Платіжними дорученнями № 33 від 25.01.2019 року, № 85 від 25.02.2019 року, № 144 від 27.03.2019 року № 215 від 26.04.2019 року, № 310 від 24.05.2019 року, № 381 від 27.06.2019 року, № 428 від 29.07.2019 року та № 588 від 28.08.2019 року підтверджується сплата ПСП "Мрія" орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності по 9 704,68 грн. щомісячно (т.1 а.с.54-56)

Довідкою виконкому Межівської селищної ради Дніпропетровської області № 526 від 01.03.2019 року підтверджується, що на території Межівської територіальної громади за ПСП "Мрія" рахується 372,2629 га земельних угідь, з них: Веселівський старостинський округ - 5,291 га, Іванівський старостинський округ - 44,77 га та Райпільський старостинський округ - 322,2019 га. Зміни цільового призначення земель ПСП "Мрія" з 01.01.2008 року не відбувалось (т.1 а.с.50).

З витягу ЄРДР за номером кримінального провадження № 12019040480000142 від 26.04.2019 року вбачається звернення директора ПСП "Мрія" ОСОБА_3 з приводу самовільного захоплення земельної ділянки площею 39,9918 га, яку він орендує. Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч.1 ст. 197-1 КК України (т.1 а.с.51). Під час судового розгляду судом неодноразово роз`яснювалось право сторонам про можливість заявлення клопотання про витребування актуальної інформації щодо розгляду вказаного кримінального провадження. Проте жодна із сторін, у тому числі сторона позивача не виявили бажання скористатись цим правом. З пояснень представників позивача, наданих у судовому засіданні, встановлено, що дане кримінальне провадження є на момент розгляду справи зареєстрованим в ЄРДР, відомості про його закриття відсутні, підозра жодній особі не оголошена.

Письмовим повідомленням Петропавлівської РДА Дніпропетровської області, яке адресоване адвокату Федоровій О.М., підтверджується направлення реєстраційних справ по земельним ділянкам (серед яких з кадастровими номерами: 1222687700:02:002:0664, 1222687700:02:002:0665 та 1222687700:02:002:0666) до Межівської РДА для забезпечення зберігання у паперовій формі, інформацією щодо передачі у власність не витребуваних паїв колишнього КСП "13-річчя Жовтня" не володіє (т.1 а.с.58).

Згідно письмового повідомлення Межівської селищної ради Дніпропетровської області, яке адресоване адвокату Федоровій О.М., № 153 від 10.05.2019 року, земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами: 1222687700:02:002:0664, 1222687700:02:002:0665 та 1222687700:02:002:0666 на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передані громадянам у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Копії договорів оренди земельних ділянок в Межівській селищній раді відсутні (т.1 а.с.59-60).

Письмовими заявами ОСОБА_1 , які адресовані голові Межівської селищної ради підтверджується звернення від 15.03.2019 року, із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,5182 га, 7,7989 га та 6,6064 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за адресою: Райпільська сільська рада, кадастрові номери 1222687700:02:002:0664, 1222687700:02:002:0665 та 1222687700:02:002:0666, які рішеннями Межівської селищної ради № 926-18/VII, № 927-18/VII та № 928-18/VII від 28.03.2019 року були затверджені та передані у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідачу ОСОБА_1 (т.1 а.с.64-69).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номера інформаційних довідок: 165359915, 165360350 та 165361054, сформованих 03.05.2019 року, земельні ділянки площами 6,5182 га, 7,7989 га та 6,6064 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 1222687700:02:002:0664, 1222687700:02:002:0665 та 1222687700:02:002:0666 відповідно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1801738012226, номери записів про право власності: 30997192, 30996905 та 30997457 належать ОСОБА_1 . Дата державної реєстрації: 04.04.2019 року (т.1 а.с.148-150).

Також, судом були досліджені надані позивачем докази здійснення обробки орендованих ним земельних ділянок, а саме копії: договору про надання послуг № 15777АМS від 11.03.2019 року; додатку № 1 до договору про надання послуг № 15777АМS від 11.03.2019 року; платіжних доручень № 120 від 14.03.2019 року та № 205 від 23.04.2019 року, відповідно до яких ПСП "Мрія" сплатила ТОВ "Агротек" за надані послуги 27 300,00 грн. та 100 479,00 грн. відповідно; акту виконаних робіт № 89579АМS від 16.04.2019 року; рахунку на оплату по замовленню № 54957 від 21.02.2019 року на суму 623 649,68 грн., які сплачені платіжним дорученням № 80 від 25.02.2019 року; рахунку на оплату по замовленню № 55542 від 26.02.2019 року на суму 173 321,40 грн., покупцем являється ПСП "Мрія", які сплачені за видатковою накладною № АГ-25/03196 від 25.03.2019 року; рахунку-фактури до договору № 19 НХ 002 ДНЛВ № АI000013190 від 15.04.2019 року на суму 430 434,00 грн., покупцем являється ПСП "Мрія", які сплачені платіжним дорученням №180 від 15.04.2019 року та видатковою накладною № АI000011063 від 18.04.2019 року (т.1 а.с.129-144).

Судом встановлено, що понесені вищевказані витрати ПСП "Мрія" за цими документами відношення до цієї справи та правовідносин, що склалися між сторонами, не мають, а тому не відносяться до предмету доказування.

Судом за клопотанням позивача були витребувані копії реєстраційних справ на спірні земельні ділянки (т.2 а.с.2-48), з дослідження яких вбачається наступне.

Заявами про державну реєстрації прав та їх обтяжень ОСОБА_1 , реєстраційні номери заяв: № 33392412, дата реєстрації: 29.03.2019 року, № 33395007, дата реєстрації: 29.03.2019 року та № 33394823, дата реєстрації: 29.03.2019 року, підтверджується виникнення приватної форми власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 1222687700:02:002:0664, 1222687700:02:002:0665 та 1222687700:02:002:0666 у ОСОБА_1 .

Заявами про державну реєстрації прав та їх обтяжень ФГ "Птиця А.П.", реєстраційні номери заяв: № 33476699, дата реєстрації: 04.04.2019 року, №33476477, дата реєстрації: 04.04.2019 року та № 33476585, дата реєстрації: 04.04.2019 року, підтверджується право ФГ " Птиця А.П. " оренди земельних ділянок з кадастровими номерами земельних ділянок: 1222687700:02:002:0664, 1222687700:02:002:0665 та 1222687700:02:002:0666. Реєстрація проводилась центром надання адміністративних послуг Петропавлівської РДА Дніпропетровської області.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005110604, сформованого 13.03.2019 року, ОСОБА_2 є керівником юридичної особи ФГ "Птиця А.П.", ідентифікаційний код юридичної особи: 37909026, у якої видом діяльності, серед інших, є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (т.2 а.с.41-42).

З витребуваних судом належним чином завірених копій договорів оренди земельних ділянок № 4, № 5, № 6 від 04.04.2019 року (т.2 а.с.158-166), підтверджується, що орендодавцем ОСОБА_1 надано в оренду, а орендарем ФГ "Птиця А.П ." прийнято в строкове платне користування земельні ділянки, що призначені для сільськогосподарських потреб, площею 6,6064 га, кадастровий номер 1222687700:02:002:0665, площею 7,7989 га, кадастровий номер 1222687700:02:002:0666 та площею 6,5182 га, кадастровий номер 1222687700:02:002:0664, які знаходиться на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області. Договори укладено на 49 років, які пройшли державну реєстрацію 04.04.2019 року, що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Крім того, за клопотанням позивача, судом також були витребувані свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я відповідача ОСОБА_1 , посвідчені приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області 02.03.2018 року та 20.07.2018 року, зареєстровані в реєстрі за № 255 та № 902 відповідно підтверджується, що спадкоємцем майна у вигляді права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП "Райпільське" в с. Райполе, Межівського району, Дніпропетровської області після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є сестра та донька останніх ОСОБА_1 (т.2 а.с.188,190). Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Межівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області 21.05.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 594 спадкоємцем майна у вигляді права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності КСП "Райпільське" в с. Райполе, Межівського району, Дніпропетровської області після смерті ОСОБА_7 є донька останнього - ОСОБА_1 (т.2 а.с.189).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності, прийшовши до висновку, що спірні земельні ділянки були виділені в натурі з єдиного земельного масиву і у зв`язку з цим предмет договорів оренди земельних часток (паїв), укладених між ПСП "Мрія" та Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області змінився, оскільки паї зазначалися в умовних кадастрових гектарах і вказували на наявність речового, а не майнового права, а тому суд вважав цю обставиною підставою для застосування п.34 цього договору, за яким передбачено припинення його дії у разі витребування паю його власником. Орендар і власник паю за власним бажанням можуть укласти між собою договір оренди земельної ділянки, при цьому на зазначені правовідносини не розповсюджується правило переважного права на оренду.

З моменту виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) та з моменту виникнення права власності на земельну ділянку в порядку, встановленому законодавством, сертифікат, на підставі якого укладено договір оренди, утратив чинність, а укладений між сторонами договір оренди земельної частки (паю), є припиненим.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV від 06.10.1998 року відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами також договором оренди землі.

Згідно з ч.1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов`язки.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір.

Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

У постановах Верховного Суду України від 25.05.2016 року по справі № 911/1707/15, від 25.02.2015 року по справі №6-219цс14 зроблений правовий висновок, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди: з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб.

Баланс захисту прав орендодавця та орендаря в тому і полягає, що власник - орендодавець захищений правом вибору, здавати або не здавати своє майно в оренду, та правом змінювати умови договору при його переукладенні на новий строк; орендар, який належно виконував свої обов`язки за договором оренди, захищений тим, що за прийнятності для нього нових умов, саме він має переважне право укладення нового договору перед будь-якими іншими особами.

Разом з тим суд звертає увагу, що сторонами не заперечувалось набуття ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки, що призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходиться на території Райпільської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

Вказане нерухоме майно мало статус не витребуваних земельних ділянок, яка отримана ОСОБА_1 у власність в порядку спадкування та виділені в натурі на підставі рішення Межівської селищної ради Про передачу у власність ОСОБА_1 земельних ділянок . 04.04.2019 року відбулась державна реєстрація речового права.

Щодо понять земельна частка (пай) та земельна ділянка, слід також зазначити наступне.

Відповідно до п.8 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України сільськогосподарські підприємства, які до введення у дію Земельного кодексу України уклали з власниками земельних часток (паїв) договори оренди, можуть, за бажанням власників цих часток (паїв), замовити землевпорядній організації виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), видачі їх власникам державних актів на право власності на землю та оплатити виконання таких робіт. Сільськогосподарське підприємство має переважне право на оренду земельних ділянок у таких громадян на строк, що був обумовлений у договорі оренди земельної частки (паю), або, за погодженням сторін, на інший строк.

Поняття земельна частка (пай) було внесено Указом Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва . Зокрема в п.2 вищезазначеного нормативно-правового акта вказано на те, що організаціям землеустрою необхідно здійснити поділ земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості), а п.3 закріплювалася норма про те, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Земельна частка (пай) є правом на умовну земельну частку в гектарах з відповідною грошовою оцінкою без виділення у загальному масиві земель. Поняття земельна частка (пай) безпосередньо пов`язане з паюванням земель сільськогосподарського призначення, що належали власникам на праві колективної власності. Тому саме паювання цих земель розпочалося після прийняття 13.03.1992 року нової редакції Земельного Кодексу України, яким була законодавчо закріплена колективна власність на землю. Указом Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 року № 720 при паюванні земель було передбачено визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена КСП, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості).

Відповідно до ч.1 та ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду землі", громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Оспорювані договори оренди між ОСОБА_1 та ФГ " Птиця А.П. " укладалися стосовно певних земельних ділянок з певними кадастровими номерами на підставі свідоцтв про право власності на земельні ділянки, які були ідентифіковані кадастровими номерами, тобто мова йдеться вже про зовсім інше майно, яке не є тотожним з тим, стосовно якого були укладені договори оренди ПСП "Мрія" з Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області від 08.12.2014 року. З досліджених судом доказів та аналізу чинного законодавства, регулюючого даний вид правовідносин, суд вбачає, що позивач орендував згідно договорів від 08.12.2014 року - не виділені в натурі земельні ділянки, які мають статус об`єктів нерухомого майна, а лише не витребувані паї, які не були сформовані у земельні ділянки.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 16 Закону України "Про державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, тобто на момент укладення спірних договорів, земельні ділянки були виділені в натурі (на місцевості) (ч.1 ст. 1 Закону України "Про державний земельний кадастр").

Статтею 777 ЦК України та ст. 33 Закону України "Про оренду землі" вказується про переважне право наймача/орендодавця на поновлення договору оренди. Проте мова йдеться про договірні відносини між тими самими сторонами та щодо того самого предмета. В ситуації, що вирішується судом змінилася не тільки сторона договору, але й предмет, а тому таке право у позивача за цим позовом не виникає.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Пунктом 2.3. Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 року № 5, зареєстрованому в Мінюсті 23.02.2000 року. За № 101/4322, визначено, що в разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

За таких обставин, з моменту виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) та з моменту виникнення права власності на земельну ділянку в порядку, встановленому законодавством, сертифікат, на підставі якого укладено договір оренди, утратив чинність, а укладений між сторонами договір оренди земельної частки (паю), є припиненим.

Відповідно до ч.1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Вказана правова позиція кореспондується з абз.5 п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", де вказано, що при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі, суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.02.2000 року за № 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв`язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється. Враховуючи вимоги статей 203, 215 ЦК України про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Як зазначалось, власник-орендодавець захищений правом вибору, здавати або не здавати своє майно в оренду. Після державної реєстрації речового права ОСОБА_1 , як власник майна, після виділення її в натурі (на місцевості), скористалася правом вибору розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, наслідком чого 04.04.2019 року нею було укладено договори оренди земельних ділянок з ФГ "Птиця А.П.".

Правовою формою діяльності органів місцевого самоврядування є видання правових актів, що є однією з гарантій місцевого самоврядування.

У рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

Рішення Межівської селищної ради Про передачу земельної ділянки у власність від 28.03.2019 року є актом одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом його виконання. Це рішення прийняте на законних підставах з метою реалізації судового рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Межівської селищної ради (територія колишньої Райпільської сільської ради).

Доводи позивача, що передача земельних часток в натурі, які були зайняті ним як не витребувані паї, порушує його права, не ґрунтуються на законі, та не надає йому права звертатися з цим позовом до цих відповідачів, а також перевіряти членство ОСОБА_1 , яка право на частки (паї) отримала внаслідок спадкування. Також не підлягають застосуванню в даних відносинах норми ст. 148-1 ЗК України, як на те посилався позивач, оскільки як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 набула спірні земельні ділянки у власність у порядку спадкування права на невитребувані частки (паї), тому на неї не можуть переходити права і обов`язки попереднього власника, оскільки вказаного власника до витребування вказаного паю не було.

Частиною 2 статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України, статтею 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У справі, яка переглядається, встановлено, що позивач уклав договір оренди.

ОСОБА_1 - власник сертифікату на право на земельну частку (пай).

Вказаний сертифікат вважався правовстановлюючим документом при реалізації ним права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства та був дійсним до моменту виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки та отримання ОСОБА_1 державного акту на право власності на землю, що відповідає пункту 17 Розділу X Перехідні положення ЗК України.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У пункті 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.02.2000 року за № 101/4322, визначено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 (з відповідними змінами) "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" судам роз`яснено, що при розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з пунктом 2.3. Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23.02.2000 року за № 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акту на право приватної власності на землю зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства. З часу отримання особою державного акту на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, у зв`язку з чим змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) припиняється. Враховуючи вимоги статей 203, 215 ЦК України про недійсність правочину, переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акту на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.

Виходячи з наведених норм та враховуючи те, що з часу отримання ОСОБА_1 вказаного державного акту на право приватної власності на землю вона набула статусу власника земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, а тому договір оренди земельної частки (паю) від 08.12.2014 року, що укладений між ПСП "Мрія" та Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, слід вважати припиненим.

При цьому зміст пункту 34 укладеного між ПСП "Мрія" та Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області договору оренди земельної частки (паю) щодо переважного права на переукладання договору не може бути розцінений як примус для власника земельної ділянки і передбачає право, а не обов`язок на переукладення договору оренди.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 27.03.2007 року у справі № 6-7167сво06.

З таким правовим висновком неодноразово погоджувався й Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та враховував у своїх постановах: від 11.11.2018 року у справі № 484/301/18-ц (провадження № 61-39488св18), від 14.08.2019 року у справі № 484/4135/18-ц (провадження № 61-11820св19), від 30.10.2019 року у справі № 233/4198/18-ц (провадження № 61-11971св19), від 11.11.2019 року у справі № 484/4067/18-ц (провадження

№ 61-8657св19) та інші.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що невитребувана частка (пай) та сформована земельна ділянка відповідно до чинного законодавства із присвоєнням кадастрового номеру та виділенням на місцевості, не є ідентичними об`єктами, що також має істотне значення при вирішенні спору щодо наявності чи відсутності у позивача переважного права на продовження договору оренди. Держава в особі Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, надаючи позивачу в оренду право користування невитребуваними паями, не є власником не витребуваних паїв в розумінні об`єктів нерухомого майна - земельних ділянок, виділених на місцевості, оскільки вказані паї не мають статусу земельної ділянки, на яку можуть розповсюджуватись будь-які форми власності.

Саме поняття земельної ділянки міститься у ст. 79 ЗК України де вказано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Зі змісту даної норми закону випливає, що до ознак земельної ділянки, як об`єкта права власності, можна віднести: 1) межі земельної ділянки, які повинні існувати в натурі (на місцевості); 2) визначене місце розташування земельної ділянки; 3) встановлені права щодо земельної ділянки. А статтею 78 ЗК України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Що ж до поняття земельна частка (пай) , то воно було внесено у правовий простір Указом Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва . Зокрема в п.2 вищезазначеного нормативно-правового акта вказано на те, що організаціям землеустрою необхідно здійснити поділ земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості), а в п.3 закріплюється норма про те, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Земельна частка (пай) є правом на умовну земельну частку в гектарах з відповідною грошовою оцінкою без виділення у загальному масиві земель.

Таким чином, з аналізу вказаних норм вбачається, що лише земельні ділянки як об`єкти нерухомого майна можуть набуватися у власність, а не витребувані паї не мають статусу земельної ділянки і можуть передаватися у власність та набувати інших речових прав лише як право на земельну частку (пай) без виділення її в натурі (на місцевості).

Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Аналогічна норма закріплена і в п.34 договору від 08.12.2014 року, укладеного між позивачем та Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, де ця обставина була передбачуваною, оскільки позивач погодився на такі умови припинення, а тому принцип правової визначеності в даному випадку дотримано повністю.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Мрія" - залишити без задоволення.

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко