Рішення

від 02.07.2020 по справі 902/146/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2020 р. Cправа № 902/146/20

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "БТУ-ЦЕНТР" (вул. Промислова, буд.14, м. Ладижин, Вінницька область, 24321)

до : Фермерського господарства "Благодатна ферма" (вул. Комарова, буд.59, с. Берізки-Чечельницькі, Чечельницький район, Вінницька область, 24834)

про стягнення 103 182,80 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №20 від 13.02.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "БТУ-ЦЕНТР" про стягнення з Фермерського господарства "Благодатна ферма" 103 182,80 грн заборгованості за Договором поставки № 13/04/01-18Р від 13.04.2018.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 13/04/01-18Р від 13.04.2018 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 21.02.2020 позов залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків: 5 днів з дня вручення ухвали суду.

02.03.2020 до суду надійшла заява № 29 на виконання ухвали суду від 21.02.2020.

Ухвалою суду від 03.03.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/146/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 26.03.2020.

За наслідками судового засідання 26.03.2020 підготовче засідання відкладено на 30.04.2020.

Ухвалою суду від 30.04.2020 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 02.06.2020.

Ухвалою суду від 02.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2020.

01.07.2020 на електронну адресу суду надійшла заява № 91 від 01.07.2020 скріплена електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Василяко Р.О., у якій представник просить провести судове засідання по суті за відсутності представника позивача та задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

02.07.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання № б/н від 02.07.2020 скріплена електронним цифровим підписом керівника ФГ Благодатна ферма Марчука В .М. про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з неможливістю відповідача взяти участь у слуханні справи.

Підставою відкладення розгляду справи відповідач визначає продовження дії карантину до 31.07.2020, та намір подати відзив на позовну заяву.

Розглядаючи клопотання відповідача суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Недотримання строків розгляду справ судом порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Строк розгляду справи по суті збігає 02.07.2020.

Суд зауважує, що про призначення розгляду справи по суті на 02.07.2020 відповідач повідомлявся належним чином, ухвалою суду від 02.06.2020, яка 03.06.2020 направлена судом на електронну адресу відповідача. Також ухвала суду від 02.06.2020 направлена судом на поштову адресу відповідача, та, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 2145500026320, отримана останнім 10.06.2020.

Означеною ухвалою останньому роз`яснено положення ст. 207 ГПК України .

Проте, станом на 02.07.2020 матеріали справи не містять відзиву на позовну заяву з наведенням позиції відповідача щодо предмету спору, доказів в підтвердження чи спростування доводів позивача.

З урахуванням вищенаведеного, також приймаючи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою, з огляду на обмежений строк розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи.

Окремо суд звертає увагу відповідача на те, що запровадження протиепідемічних заходів у зв`язку зі спалахом коронавірусу не звільняє учасників справи від виконання процесуальних обов`язків визначених чинним Господарським процесуальним кодексом України.

На визначену судом дату представники сторін не з`явились.

При розгляді справи суд також зважає на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 02.07.2020 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "БТУ-ЦЕНТР" (позивач, за Договором Постачальник) та Фермерським господарством "Благодатна ферма" (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки № 13/04/01-18Р. (надалі Договір)

Згідно з предметом цього Договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити (передати) у власність біологічні препарати (інші біопрепарати, добрива та продукцію) Торгової марки Жива Земля , (надалі - Товар) в кількості, в асортименті та за ціною, зазначеною у Специфікаціях на поставку Товару, які є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти Товар та оплатити його вартість в строк на умовах, визначених даним Договором.

Постачальник гарантує, що Товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством. (п. 1.3. Договору)

Відповідно до п. 2.2. Договору поставка Товару здійснюється партіями на умовах поставки, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів INCОТЕRMS у редакції 2010 року, які зазначені у Специфікаціях (Додатках) на кожну окрему партію.

При передачі Товару Постачальник зобов`язаний передати всю необхідну документацію на Товар, а Покупець зобов`язаний прийняти Товар та підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу Товару. Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної уповноваженим представником Покупця та/або дата, зазначена в товарно-супроводжувальних документах Перевізника у відповідності з умовами поставки. (п. 2.3. Договору)

Відповідно до п. 4.1. Договору вартість одиниці Товару та загальна вартість цієї кількості Товару визначається у підписаній Сторонами Специфікації, що є його невід`ємною частиною Договору.

Загальна сума Договору визначається підписаними Сторонами всіма Специфікаціями. (п. 4.2. Договору)

Згідно із п. 5.2. Договору Покупець проводить оплату вартості Товару на умовах та в строки, які зазначаються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною до даного Договору.

У випадку несвоєчасної оплати Товару згідно умов Договору Покупець сплачує на користь Постачальника пеню, яка обчислюється з 6 (шостого) дня прострочення оплати відповідної партії Товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати. (п. 6.2. Договору)

Відповідно до п. 10.1. Договору цей Договір набирає законної сили з моменту підписання Сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому разі - до повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Додатком №1 до Договору (Специфікація № 1) від 13.04.2018 Сторони погодили найменування, ціну за одиницю та загальну вартість Товару, що поставляється. Загальна вартість Товару згідно даної Специфікації складає 48 642,00 грн. Строк поставки Товару визначено - квітень 2018 року. Повний розрахунок за Товару встановлено до 25.09.2018.

Додатком №2 до Договору (Специфікація № 2) від 14.05.2018 Сторони погодили найменування, ціну за одиницю та загальну вартість Товару, що поставляється. Загальна вартість Товару згідно даної Специфікації складає 1 012,50 грн. Строк поставки Товару визначено - травень 2018 року. Повний розрахунок за Товару встановлено до 25.09.2018.

Додатком №3 до Договору (Специфікація № 3) від 24.05.2018 Сторони погодили найменування, ціну за одиницю та загальну вартість Товару, що поставляється. Загальна вартість Товару згідно даної Специфікації складає 17 145,00 грн. Строк поставки Товару визначено - квітень 2018 року. Повний розрахунок за Товару встановлено до 25.09.2018.

На виконання Договору позивачем, за видатковими накладними:

№ 232 від 19.04.2018 на суму 1053,00 грн;

№ 231 від 20.04.2018 на суму 34 912,50 грн;

№ 341 від 03.05.2018 на суму 12 676,50 грн;

№ 400 від 14.05.2018 на суму 1 012,50 грн;

№ 283 від 24.05.2018 на суму 17 145,00 грн було поставлено відповідачу товар на загальну суму 66 799,50 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч.2 ст. 334 ЦК України до передання майна прирівнюється вручення товарно-розпорядчого документа на майно.

За змістом п. 3.10. Договору право власності на Товар, а також ризик випадкової загибелі Товару, переходять до Покупця в момент підписання відповідальною особою Покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної, що є підтвердженням належного виконання Постачальником умов даного Договору. Підписання представником Покупця видаткової накладної та скріплення печаткою або штампом (у разі наявності) підпису представника Покупця на видатковій накладній засвідчує належне виконання Постачальником умов даного Договору по поставці Товару та засвідчує узгодження з Покупцем асортименту, кількості, якості та вартості (ціни) Товару в видатковій накладній.

Досліджені судом зазначені вище видаткові накладні свідчать про передачу позивачем у власність відповідача вказаного у них поставленого товару, тобто виконання умов Договору.

Як стверджує позивач, та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем не здійснено жодних платежів за Договором.

З огляду на що позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 148 від 05.12.2019 в якій внесено пропозицію перерахувати суму боргу за Договором в розмірі 66 799,50 грн, яка, за доводами позивача, залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за Договором склала 66 799,50 грн.

Неналежне виконання зобов`язань за Договором стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення основного боргу та нарахування штрафних санкцій, обумовлених Договором.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов`язання по оплаті отриманого товару.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз Договору свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв`язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом терміни виконання відповідачем зобов`язання спливли, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови Договору в частині своєчасної оплати товару, що свідчить про неналежне виконання ним взятих на себе за Договором зобов`язань.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання по оплаті товару, отриманого від позивача на підставі Договору за видатковими накладними, покладеними в основу позову, доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не надав, а тому позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 66 799,50 грн.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення суму пені за період з 01.10.2018 по 13.02.2020 в розмірі 30 786,23 грн. та суму інфляційних втрат за період з жовтня 2018 по січень 2020 в розмірі 5 597,07 грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно ч.1ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд зауважує, що ч.6 ст.232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №907/65/18).

В пункті 6.2 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати Товару згідно умов Договору Покупець сплачує на користь Постачальника пеню, яка обчислюється з 6 (шостого) дня прострочення оплати відповідної партії Товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст визначеної сторонами у Договорі умови пункту 6.2. не встановлює іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції, а формулювання за кожний день прострочення безпосередньо вказує на погодження сторонами здійснення нарахування пені за неналежне виконання або несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором в межах строків, передбачених чинним законодавством України, а відтак, із застосуванням обмежень, встановлених приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, що відповідає принципу свободи договору.

Відтак, невірним є обрахування пені за весь час прострочення платежу, виходячи за межі шестимісячного строку нарахування, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України.

При цьому, у даному випадку позивачу слід врахувати передбачений ч.6 ст.232 ГК України шестимісячний строк та припинити нарахування пені 01.04.2019.

Перевіривши проведені позивачем нарахування суми пені в розмірі 30 786,23грн, суд дійшов висновку, що вказану санкцію позивачем нараховано відповідачу виходячи з умов укладеного між сторонами договору. Водночас, при нарахуванні пені позивачем не взято до уваги обмеження нарахування пені передбачені приписами ч.6 ст.232 ГК України, а саме, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та за окремими накладними позивачем допущено помилки при нарахуванні пені в частині періодів прострочки виконання зобов`язання.

Зважаючи на викладене, перевіривши за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE здійснені позивачем нарахування пені суд встановив, що з врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України, обґрунтованим є нарахування пені в період з 01.10.2018 по 01.04.2019, розмір якої, за розрахунком суду, складає 12 056,85 грн.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 30 786,23грн пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 12 056,85 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Дана норма підлягає застосовуванню за порушення грошового зобов`язання незалежно від того, чи передбачили її сторони у договорі.

Таким чином, суд вважає, що вимога щодо стягнення інфляційних втрат є правомірною, оскільки відповідає чинному законодавству.

Суд, перевіривши допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE розрахунок інфляційних втрат встановив, що розмір інфляційних втрат обраховано арифметично вірно, є обґрунтованим, а тому означена вимога позивача підлягає до задоволення.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу за правилами ст. 129 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства Благодатна ферма (вул. Комарова, буд.59, с. Берізки-Чечельницькі, Чечельницький район, Вінницька область, 24834, код ЄДРПОУ 40531206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "БТУ-ЦЕНТР" (вул. Промислова, буд.14, м. Ладижин, Вінницька область, 24321, код ЄДРПОУ 40753972) 84 453 грн 42 коп., з яких: 66 799 грн 50 коп. - борг; 12 056 грн 85 коп. - пеня; 5 597 грн 07 коп. - інфляційні втрати, та 1 720,45 грн витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовити.

Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Роз`яснити, що згідно положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" (реєстр.№3275) від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне рішення складено 06 липня 2020 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Академіка Амосова, буд. 1/34, оф. 1 (к. 84), с. Софіївка Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08131)

3 - відповідачу (вул. Комарова, буд.59, с. Берізки-Чечельницькі, Чечельницький район, Вінницька область, 24834)