Рішення

від 24.06.2020 по справі 902/907/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2020 р. Cправа №902/907/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дорофіївське", с.Посухівка Уманського району Черкаської області

до фермерського господарства "Ліщинецьке об`єднане", с.Ліщинці Погребищенського району Вінницької області

про стягнення 267678,41 грн заборгованості згідно договору оренди

представники сторін в судове засідання не з`явилися.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дорофіївське" про стягнення з фермерського господарства "Ліщинецьке об`єднане" 267678,41 грн заборгованості, нарахованої з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди сільськогосподарської техніки №08/10-18 від 08.10.2018 стосовно оплати за користування майном, з яких: 241800,00 грн - основний борг; 18350,8 грн - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів; 7527,61 грн - 3% річних.

29.05.2020 по вказаній справі судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті на 24.06.2020.

На визначену судом дату (24.06.2020) представники сторін в судове засідання не з`явилися, хоча про місце, дату та час його проведення останні повідомлені належним чином.

При цьому суд враховує, що 23.06.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про оголошення перерви в розгляді справи №902/907/19 по суті до вирішення в Північно-Західному апеляційному господарському суді апеляційної скарги ФГ "Ліщинецьке об`єднане" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29.05.2020.

При розгляді вказаного клопотання суд враховує, що можливість оголошення перерви в судовому засіданні при розгляді справи по суті передбачена положеннями статті 216 Господарського процесуального кодексу України відповідно до яких, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

З викладеного слідує, що оголошення перерви в судовому засіданні є правом суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою недопущення затягування строків вирішення спору. Однак, в даному випадку суд вважає, що наявні у матеріалах справи докази достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Одночасно слід зазначити, що вирішення питання апеляційним судом щодо прийняття відзиву у справі не впливає на результат вирішення даного спору.

Відповідно до ч.1 ст.195 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Тобто відзив - це письмовий документ, у якому відповідач викладає свої заперечення проти позову та їх матеріально-правові й процесуальні підстави.

Поряд з тим, суд констатує, що дана справа перебуває на стадії судового розгляду по суті, завданням якої відповідно до ст.194 Господарського процесуального кодексу України є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Таким чином, відзив на позовну заяву не зумовлює виникнення нових обставин справи, а тому його наявність/відсутність не впливає на можливість прийняття рішення по суті позовних вимог на підставі зібраних доказів, які дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Окрім того слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи наведене вище, а також строк перебування даної справи в провадженні господарського суду, в задоволенні клопотання відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні слід відмовити.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що сторони належним чином повідомлені про дане судове засідання. Неявка останніх є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

08.10.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Дорофіївське" (далі по тексту також - орендодавець, позивач) та фермерським господарством "Ліщинецьке об`єднане" (далі по тексту також - орендар, відповідач) укладено договір оренди сільськогосподарської техніки № 8/10-18 (далі по тексту також - Договір).

В порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендодавець зобов`язується передати у тимчасове платне користування трактор колісний CASE STX 500 реєстраційний номер НОМЕР_1 ; Борону диско-чизельну БДЧ-7,0; Культиватор WILL RICH DC III (далі по тексту - об`єкт оренди) з екіпажем/ персоналом, а орендар - прийняти, оплатити користування і своєчасно повернути об`єкт оренди у справному стані з урахуванням нормального зносу відповідно до Акту приймання-передачі, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною (п. 1.1 Договору).

Згідно до п.1.3 Договору вартість переданого в оренду об`єкту оренди становить 1890208,36 грн, без урахування ПДВ.

Об`єкт оренди передається орендарю на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі №1, який є невід`ємною частиною цього Договору (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.2.7 Договору орендар передає орендодавцю об`єкт оренди в день закінчення строку оренди, який визначений у п.3.1 цього Договору, або у день дострокового припинення даного Договору. Передача об`єкта оренди орендодавцю оформлюється Актом прийому-передачі № 2, який складається в двох примірниках та підписується сторонами (їх уповноваженими представниками). Об`єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі №2, який є невід`ємною частиною цього Договору.

За користування об`єктом оренди орендар зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, у розмірі 496 800,00 грн, враховуючи ПДВ (п.5.1 Договору).

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем у безготівковій формі шляхом перерахування грошової суми, зазначеної у пункті 5.1. цього Договору, на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата сплачується орендарем протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг.

На виконання умов Договору, 08.10.2018, сторонами підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі № 1, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв:

- трактор колісний CASE STX 500 реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- борону диско-чизельну БДЧ-7,0;

- культиватор WILL RICH DC III.

При цьому сторони в пункті 2 даного Акту засвідчили, що претензій одна до одної не мають.

В подальшому, 31.10.2018, сторонами підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі № 2, згідно якого орендар передав, а орендодавець прийняв:

- трактор колісний CASE STX 500 реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- борону диско-чизельну БДЧ-7,0;

- культиватор WILL RICH DC III.

Згідно до пункту 5 Акта № 2 претензій одна до одної сторони не мають.

Окрім того, 31.10.2018 сторонами обопільно підписано та скріплено печатками Акт надання послуг № 7 про те, що на підставі Договору № 8/10-18 від 08.10.20108 виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): послуги оренди, загальна вартість яких склала 496800,00 грн з ПДВ. При цьому замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

На підставі вказаного акту та умов Договору позивачем виставлено рахунок на оплату №10 від 31.10.2018 на суму 496800,00 грн.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема виписок банку від 29.11.2018 та від 27.12.2018, відповідачем сплачено на рахунок позивача грошові кошти в сумі 255000,00 грн із зазначенням наступного призначення платежу: "оплата послуг оренди с/г техніки з екіпажем зг.рах. №10 від 31.10.2018.

Таким чином, неоплаченими залишилися послуги на суму 241800,00 грн, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини суд зважає на наступні законодавчі положення.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

З моменту укладення сторонами договорів оренди сільськогосподарської техніки між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору оренди майна а, відтак, правовідносини, які виникли у зв`язку з його виконанням регулюються положеннями глави 58 ЦК України, глави 30 ГК України.

У відповідності до ч.ч. 1, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч. 1, 4 ст.286 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких останній звернувся, оскільки матеріалами справи підтверджено факт користування відповідачем майном та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за орендоване майно - сільськогосподарську техніку.

При цьому надаючи оцінку запереченням відповідача, наведеним в клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи, щодо підписання Акту наданих послуг №7 від 31.10.2018 зі сторони ФГ "Ліщинецьке об`єднане" слід зазначити наступне.

Так, суд враховує, що договір, специфікація, акти приймання-передачі та, зокрема, Акт надання послуг №7 від 31.10.2018, які є в матеріалах даної справи містять відтиск печатки відповідача. При цьому останній не надав доказів на підтвердження втрати, викрадення печатки, або, що печатка іншим незаконним шляхом вибула з володіння ФГ "Ліщинецьке об`єднане".

У постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі у зв`язку із чим.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відтиск печатки, зокрема на Акті наданих послуг є свідченням участі ФГ "Ліщинецьке об`єднане" у правовідносинах за Договором №8/10-18 від 08.10.2018 та належним доказом отримання останнім послуг, вказаних у ньому.

При цьому суд враховує, що в матеріалах справи наявні виписки банку про здійснення відповідачем часткових платежів згідно рахунку, виставленому на підставі Договору №8/10-18 від 08.10.2018 та, відповідно, Акту надання послуг №7 від 31.10.2018.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 241800,00 грн заборгованості по орендній платі підлягають задоволенню.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача 18350,80 грн - інфляційних втрат та 7527,61 грн - 3% річних, з огляду на що суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось раніше, згідно пункту 5.2 Договору орендна плата сплачується орендарем протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний оплати вартість отриманих послуг до 15.11.2018, однак як встановлено судом, останнім не було виконано вказаний обов`язок.

З огляду на викладене, оскільки судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язань визначених умовами Договору в частині сплати вартості отриманих послуг, вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних, інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими.

Оцінюючи визначений позивачем період нарахування штрафних та компенсаційних нарахувань суд зазначає, що останнім здійснено розрахунок також і щодо дня фактичної сплати відповідачем коштів.

Поряд з тим, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

З огляду на викладене, здійснивши перевірку правильності розрахунку компенсаційних нарахувань судом встановлено, що розмір інфляційних втрат визначений позивачем не перевищує розмір визначений судом, тоді як 3% річних становить 7009,80 грн.

З огляду на викладене підлягає задоволенню 3% річних в розмірі 7009,80 грн та інфляційні втрати в розмірі 18350,80 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення нарахування.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

За правилами ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд враховує, що 24.06.2020 від представника позивача надійшла заява про призначення судового засідання для вирішення вказаного питання.

Так, приписами ч.1 ст.221 ГПК України визначено: "Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог."

Таким чином, з метою вирішення питання стосовно розподілу витрат на правову допомогу слід призначити судове засідання.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 221 ст. ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, 333 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства "Ліщинецьке об`єднане" (вул.Колгоспна, буд.2, с.Ліщинці, Погребищенський район, Вінницька обл., 22216, код юридичної особи 34142930) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дорофіївське" (вул.Будьонного, буд.18, с.Посухівка, Уманський район, Черкаська обл., 20373, код юридичної особи 39011659) 241800,00 грн - заборгованості; 7009,80 грн - 3% річних; 18350,80 грн - інфляційних втрат; 4007,41 грн - відшкодування судового збору.

3. В позові в частині стягнення 517,81 грн - 3% річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Призначити судове засідання для вирішення питання стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу, яке відбудеться 16 липня 2020 року о 12 год. 30 хв. в приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, 3-й поверх), про що повідомити сторони в тому числі шляхом направлення їм телефонограм.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

7. Додатково дане рішення направити на наступні електронні адреси: mvdovychenko22@gmail.com (представника позивача) та v.zhelikhovskiy@gmail.com (представника відповідача).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 06 липня 2020 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул.Будьонного, буд.18, с.Посухівка, Уманський район, Черкаська обл., 20373);

3 - відповідачу (вул.Колгоспна, буд.2, с.Ліщинці, Погребищенський район, Вінницька обл., 22216)