Постанова

від 21.10.2020 по справі 902/907/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року Справа № 902/907/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з`явився

відповідача: представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ліщинецьке об`єднане" на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.06.20р. (ухваленого суддею Нешик О.С. повний текст складено 06.07.20р.) у справі № 902/907/19

за позовом ТОВ "Дорофіївське"

до Фермерського господарства "Ліщинецьке об`єднане"

про стягнення 267678,41 грн. заборгованості згідно договору оренди

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Дорофіївське" (надалі - позивач) звернувся в Господарський суд Вінницької області з позовом до фермерського господарства "Ліщинецьке об`єднане" (надалі - відповідач) про стягнення 241800,00 грн. боргу; 18350,8 грн інфляційних процесів; 7527,61 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.06.20 року у справі № 902/907/19 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача: 241800,00 грн. заборгованості; 7009,80 грн. 3% річних; 18350,80 грн. інфляційних втрат; в частині стягнення 517,81 грн. 3% річних в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відтиск печатки на Акті наданих послуг є свідченням участі ФГ "Ліщинецьке об`єднане" у правовідносинах за Договором №8/10-18 від 08.10.2018 та належним доказом отримання останнім послуг, вказаних у ньому. При цьому суд врахував, що в матеріалах справи наявні виписки банку про здійснення відповідачем часткових платежів згідно рахунку, виставленому на підставі Договору №8/10-18 від 08.10.2018 та, відповідно, Акту надання послуг №7 від 31.10.2018.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 241800,00 грн заборгованості по орендній платі підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вказав, що оскільки відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язань визначених умовами Договору в частині сплати вартості отриманих послуг, вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних, інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими.

Оцінюючи визначений позивачем період нарахування штрафних та компенсаційних нарахувань суд зазначає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши перевірку правильності розрахунку компенсаційних нарахувань судом встановлено, що розмір інфляційних втрат визначений позивачем не перевищує розмір визначений судом, тоді як 3% річних становить 7009,80 грн.

А тому, підлягають задоволенню 3% річних в розмірі 7009,80 грн та інфляційні втрати в розмірі 18350,80 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції необгрунтовано відмовив в задоволені клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано карантинними обмеженнями та неможливістю підготувати відзив на позовну заяву.

Стверджує, що метою укладення Договору оренди була не оренда сільськогосподарської техніки, а виконання позивачем робіт з оранки сільськогосподарських земель відповідача. Вказане свідчить про удаваність даного Договору, яким по суті, були підмінені відносини послуг відносинами оренди.

Крім того, відповідач звернув увагу на те, що п. 5.1 Договору передбачено, що орендна плата сплачується саме за користування об`єктом оренди, в той час як неможливість користування об`єктом оренди за його призначенням з причин неповного виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем є ознакою безпідставністю стягнення орендної плати.

Вважає, що удаваний характер Договору свідчить про його недійсність, а недійсні правочини не підлягають виконанню і несуть за собою наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України.

Апелянт стверджує, що наданий позивачем акт наданих послуг не відповідає вимогам ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, зазначив, що суд правомірно дійшов висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких останній звернувся, оскільки матеріали справи підтверджено факт користування відповідачем майном та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони відповідача за орендоаване майно.

В судове засідання представники сторін не з`явились.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін, оскільки останні не скористались своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2018 між ТОВ "Дорофіївське" та ФГ "Ліщинецьке об`єднане" укладено договір оренди сільськогосподарської техніки № 8/10-18.

Відповідно до п.1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендодавець зобов`язується передати у тимчасове платне користування трактор колісний CASE STX 500 реєстраційний номер НОМЕР_1 ; Борону диско-чизельну БДЧ-7,0; Культиватор WILL RICH DC III (далі по тексту - об`єкт оренди) з екіпажем/персоналом, а орендар - прийняти, оплатити користування і своєчасно повернути об`єкт оренди у справному стані з урахуванням нормального зносу відповідно до Акту приймання-передачі, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно до п.1.3 Договору вартість переданого в оренду об`єкту оренди становить 1890208,36 грн, без урахування ПДВ.

Об`єкт оренди передається орендарю на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі №1, який є невід`ємною частиною цього Договору (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.2.7 Договору орендар передає орендодавцю об`єкт оренди в день закінчення строку оренди, який визначений у п.3.1 цього Договору, або у день дострокового припинення даного Договору. Передача об`єкта оренди орендодавцю оформлюється Актом прийому-передачі № 2, який складається в двох примірниках та підписується сторонами (їх уповноваженими представниками). Об`єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі №2, який є невід`ємною частиною цього Договору.

За користування об`єктом оренди орендар зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, у розмірі 496 800,00 грн, враховуючи ПДВ (п.5.1 Договору).

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем у безготівковій формі шляхом перерахування грошової суми, зазначеної у пункті 5.1. цього Договору, на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата сплачується орендарем протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору 08.10.2018р. позивач передав, а відповідач прийняв: трактор колісний CASE STX 500 реєстраційний номер НОМЕР_1 ; борону диско-чизельну БДЧ-7,0; культиватор WILL RICH DC III, що підтверджується актом приймання-передачі № 1 від 08.10.18 р.

Пунктом 2 вказаного Акту сторони засвідчили, що претензій одна до одної не мають. Акт підписаний та скріплений відтисками печаток обох сторін.

31.10.2018р. відповідач повернув орендодавцю орендоване майно: трактор колісний CASE STX 500 реєстраційний номер НОМЕР_1 ; борону диско-чизельну БДЧ-7,0; культиватор WILL RICH DC III, що підтверджується актом прийманні-передачі № 2 від 31.10.18 р.

Крім того, сторони підписали акт надання послуг № 7 від 31.10.2018 р., з якого вбачається, що на підставі Договору № 8/10-18 від 08.10.20108 виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): послуги оренди, загальна вартість яких склала 496800,00 грн з ПДВ. При цьому замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №10 від 31.10.2018 на оплату послуг оренди в сумі 496800,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за отримані послуги оренди розрахувався частково в сумі 255000 грн., що підтверджується виписками банку від 29.11.2018 на суму 155000 грн та від 27.12.2018 р. на суму 100000 грн., із зазначенням призначення платежу: "оплата послуг оренди с/г техніки з екіпажем зг.рах. №10 від 31.10.2018р.

Таким чином, неоплаченими залишилися послуги на суму 241800,00 грн, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Аналізуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч. 1, 4 ст.286 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Водночас, порушенням зобов`язання згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Неналежним виконанням, виходячи з встановлених судом обставин, є несплата відповідачем орендної плати протягом значного періоду часу, що також тягне за собою правові наслідки, передбачені ч.1 ст.782 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав умови договору та передав відповідачу майно, що підтверджується: актом приймання-передачі № 1 від 08.10.18 р., актом приймання-передачі № 2 від 31.10.18р., актом надання послуг № 7 від 31.10.18 р. на суму 496800 грн.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи відповідач, що акт № 7 від 31.10.18 р. не є первинним документом та не відповідає вимогам ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , виходячи з наступного.

Відповідно до вимог вищевказаного абз.9 ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт надання послуг містять такі обов`язкові реквізити, як дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому надано послуги; зміст та обсяг господарської операції - послуги оренди , одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі "замовник" та "виконавець" та засвідчені ці дані відтиском печаток сторін.

Апеляційний суд зазначає, що в актах надання послуг не зазначено посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції з отримання наданих послуг за наявності підпису у акті, який засвідчений відтиском печатки відповідача, не може свідчить про те, що такі акти є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на актах є свідченням участі уповноваженої особи у здійсненні господарської операції.

А тому, судова колегія дійшла висновку про те, що акт надання послуг, який наданий позивачем в підтвердження факту надання послуг з оренди майна та отримання їх відповідачем відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та можуть вважатися первинними документами.

Тобто, вказаний акти виконаних робіт є належними доказами здійснення господарської операції позивачем, а тому, є підставою виникнення обов`язку відповідача щодо здійснення розрахунків за послуги оренди.

За користування об`єктом оренди орендар зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, у розмірі 496 800,00 грн, враховуючи ПДВ (п.5.1 Договору).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем у безготівковій формі шляхом перерахування грошової суми, зазначеної у пункті 5.1. цього Договору, на поточний рахунок орендодавця. Орендна плата сплачується орендарем протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково виконав умови договору в частині оплати послуг оренди в сумі 255000 грн., внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 241800 грн.

Колегія суддів дійшла, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач виконав свої договірні зобов`язання та провів розрахунки з позивачем в сумі 241800 грн. в установлені договором оренди строки.

Разом з тим, доказів на підтвердження того, що між сторонами існували інші договірні відносини, зокрема, виконання робіт з оранки сільськогосподарських земель, матеріали справи не містять, а тому, колегія суддів вважає необгрунтованим доводи відповідача про те, що Договір оренди є удаваним. Крім того, Договір оренди від 08.10.18 р. в судовому порядку недійсним не визнавався.

Апеляційним судом встановлено та матеріалами справи підтверджено факт вчинення спірного правочину і наступне його прийняття до виконання та схвалення відповідачем, при цьому відсутні зауваження і заперечення з боку відповідача, а тому доводи апелянта про неможливість користування об`єктом оренди з причин неповного виконання зі сторони орендодавця зобов`язань є безпідставними.

Враховуючи вказане, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати в сумі 241800 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню, а тому залишає оскаржуване рішення в цій частині без змін.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 18350,80 грн - інфляційних втрат та 7527,61 грн - 3% річних, колегія суддів враховує наступне.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось раніше, згідно пункту 5.2 Договору орендна плата сплачується орендарем протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Здійснивши розрахунок, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 7009,80 грн та інфляційні втрати в розмірі 18350,80 грн.

Разом з тим, апеляційний суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні клопотання представника відповідач про відкладення розгляду справи у зв`язку із карантинними заходами та неможливістю підготувати відзив на позовну заяву.

Оскільки, саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням у країні карантину, діяв в межах чинного законодавства, керувався процесуальними нормами щодо строків розгляду справи в суді першої інстанції, а відповідач не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України, проте не скористався своїм правом, у клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначив причин, які безпосередньо перешкоджають йому взяти участь у судовому засіданні.

Крім того, доводи апелянта про порушення права відповідача на підготовку відзиву на позовну заяву, були предметом дослідження під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29 травня 2020 р. у справі № 902/907/19. за результатами розгляду якої судом винесена постанова.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України, судові витрати слід залишити за відповідачем.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ліщинецьке об`єднане" на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.06.20р. у справі № 902/907/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 24.06.20р. у справі № 902/907/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/907/19 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "26" жовтня 2020 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.