Рішення

від 30.06.2020 по справі 380/2581/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2581/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп`як О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Ходорівської міської ради про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Ходорівської міської ради (81750, Львівська область, Жидачівський район, м. Ходорів, вул. Грушевського, 38) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, в якій просить суд:

- визнати протиправним рішення Ходорівської міської ради № 3298 від 12.12.2019 року про відмову у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель Жирівського старостинського округу;

- зобов`язати відповідача втретє повторно розглянути клопотання від 15.05.2018 року у порядку встановленому ст. 118 Земельного кодексу України за наслідками якого надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель Жирівського старостинського округу;

- стягнути на користь позивача сплачений судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ходорівська міська рада рішенням від 12.12.2019 року № 3298 відмовила позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель Жирівського старостинського округу. Позивач вважає спірну відмову Ходорівської міської ради незаконною і необґрунтованою та такою, що суперечить Конституції України та Земельному кодексу України, оскільки в них не наведено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України. Вказує, що проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не затверджений у встановленому законом порядку. Викопіювання з проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), на який покликається відповідач, не містить жодних посилань на те, що земельна ділянка площею 6 га, в межах якої позивач бажає отримати 2 га, визначена як землі під пасовищем для випасу громадської худоби.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп`як О.О.

Ухвалою суду від 03 квітня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 30 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та просив у задоволенні позову відмовити з наступних підстав. При ухваленні рішення XXXIV сесії VIII-го скликання Ходорівської міської ради від 12.12.2019 року №3298 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 с. Жирова, Жидачівського району Львівської області", сесія міської ради керувалася висновком постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин, екології, архітектури та адміністративно-територіального устрою від 11.12.2019 року № 7 та Протоколом засідання постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин, екології, архітектури та адміністративно - територіального устрою №34 від 11.12.2019 року, якими рекомендовано винести на розгляд сесії Ходорівської міської ради проект рішення, щодо відмови у задоволенню клопотання громадянки ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 від 15.05.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 гектарів для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах села Жирова Жидачівського району Львівської області (КОАТУУ: 4621582700 Зона: 05 Квартал: 005), сусідня земельна ділянка 4621582700:02:000:0237 з наступних підстав. Бажана земельна ділянка площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, місцезнаходження якої вказане у додатках до позовної заяви від 13.03.2020 року на аркуші під назвою "Графічні матеріали" та на яку претендує позивач знаходиться у земельному масиві площею 6,0 га в межах села Жирова Жидачівського району, Львівської області та згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва власникам сертифікатів Жирівської сільської ради (надалі - проект), розробленого Державним підприємством "Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", погодженого Жирівською сільською радою та Відділом Держземагенства у Жидачівському районі, визначена як землі під пасовищем для випасу громадської худоби, позначена на проект, умовними знаками "€ € €", згідно Рисунка 1.1 - Умовні знаки для землевпорядних планів. Враховуючи вказане, дана земельна ділянка не може бути передана Ходорівською міською радою безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 так, як згідно абзацу 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (в даному випадку це є проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарською виробництва власникам сертифікатів Жирівської сільської ради, розробленою Державним підприємством "Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", погодженого Жирівською сільською радою та Відділом Держземагенства у Жидачівському районі), так як така в даному випадку визначена вказаним проектом як землі під пасовищем для випасу громадської худоби. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач подала відповідь на відзив, де зазначила наступне. Відповідач надав суду лише частину проекту - Схему розподілу земельних ділянок власникам земельних часток (поїв), яка не затверджена в порядку, визначеному ст. 186 Земельного кодексу України. Зазначає, що жодного громадського простору не існує. Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) показує, що бажана земельна ділянка вільна, на ній не позначено жодних інших сформованих земельних ділянок та паїв, а лише зазначено характеристику земель, а саме, землі бажаної земельної ділянки є сінокосом, що не свідчить про зареєстроване громадське пасовище.

Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

ОСОБА_1 подано до Ходорівської міської ради клопотання від 15.05.2018 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства в межах села Жирова Жидачівського району Львівської області та долучено копії паспорту, ідентифікаційного коду, графічні матеріали, де зображено бажане місце розташування земельної ділянки.

Ходорівська міська рада листом від 20.06.2018 № 892 надала відповідь позивачу за підписом старости Жирівського старостинського округу О.М. Пивовар та Ходорівського міського голови О.Т. Коцовський, з наступним змістом : Розглянувши Ваше клопотання (вх.№555 від 24.05.2018) про надання земельної ділянки на території Жирівського старостинського округу для ведення особистого селянського господарства безоплатно у власність та не включення в списки на отримання середньої земельної частки (паю) Ходорівська міська рада повідомляє наступне: дана земельна ділянка, яка зображена в додатку до клопотання є пасовищем на якому випасається громадська худоба. Щодо не включення в списки на отримання середньої земельної частки (паю) міська рада рекомендує вирішувати в судовому порядку.

Позивач, не погодившись з діями відповідача звернулася з позовом до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року позов задоволено частково - визнано протиправною бездіяльність Ходорівської міської ради щодо розгляду клопотання від 15.05.2018 року ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства; зобов`язано Ходорівську міську раду розглянути клопотання від 15.05.2018 року у порядку встановленому ст. 118 Земельного кодексу України про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства. В інший частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення ЛОАС - без змін.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, відповідачем повторно розглянуто заяву позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства в межах села Жирова Жидачівського району Львівської області.

Ходорівська міська рада рішенням від 12.12.2019 року № 3298 відмовила позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель Жирівського старостинського округу.

Не погодившись з повторною відмовою Ходорівської міської ради у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України).

Згідно ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами частини 1 та 2 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом частини першої статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В свою чергу, п. а ч.3 ст.22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до норм статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною першою статті 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Поряд із цим, статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, серед інших належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)..

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За змістом абзаців 1 та 3 частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Слід зазначити, що Законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян.

При цьому, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. А відтак, для прийняття відповідного рішення суб`єкту владних повноважень необхідно здійснити перевірку відповідності місця розташування бажаних замовниками об`єктів вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Між тим, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 19 вересня 2019 року № 398/1456/16-а.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, позивач подала: копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, графічний матеріал з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, довідку з архіву, довідку ліквідатора. До матеріалів справи не долучено довідки ліквідатора та довідки з архіву.

З матеріалів справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем враховано, що бажана позивачем земельна ділянка площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства знаходиться у земельному масиві площею 6,0 га та в межах села Жирова Жидачівського району Львівської області та згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва власникам сертифікатів Жирівської сільської ради, розробленого Державним підприємством Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , погодженого Жирівською сільською радою та Відділом Держземагенства у Жидачівському районі, визначена як землі під пасовищем для випасу громадської худоби, позначена на проекті умовними знаками, згідно Рисунка 1.1 - Умовні знаки для землевпорядних планів.

Відповідачем до відзиву долучено копії викопіювання з проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва власникам сертифікатів Жирівської сільської ради.

Статтею 22 ЗК України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно зі статтею 37 Закону України "Про охорону земель" використання земельних ділянок, що призводить до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність, зокрема, розорювання сіножатей, пасовищ. Поряд із цим, відповідно до ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних: чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

При цьому, як вказано у спірному рішенні та підтверджується долученим відповідачем викопіюванням з проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва власникам сертифікатів Жирівської сільської ради, земельна ділянки площею 2,00 га, яку позивач хотіла отримати у власність, входять до складу земельного масиву площею 6,0 га в межах села Жирова Жидачівського району Львівської області та згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва власникам сертифікатів Жирівської сільської ради визначена як землі під пасовищем.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України підставою відмови у наданні дозволу може бути, зокрема, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом не беруться до уваги доводи позивача щодо ненадання відповідачем протоколу власників земельних часток (паїв) про затвердження проекту землеустрою як на підставу його нечинності, оскільки проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва власникам сертифікатів Жирівської сільської ради, розробленого Державним підприємством Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , погодженого Жирівською сільською радою та Відділом Держземагенства у Жидачівському районі. Доказів відсутності протоколу власників земельних часток (паїв) про затвердження проекту землеустрою позивачем не подано. Окрім того, відповідно до ст.7 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів. Відтак, у відповідача зберігається лиш проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Крім того, у позовній заяві позивач заперечує наявність в неї паю.

Відповідно до п.9 Перехідних положень ЗК України, громадяни - власники земельних часток (паїв) можуть виділяти земельні ділянки в натурі (на місцевості) єдиним масивом.

Відтак, відповідачем при прийнятті рішення №3298 від 12.12.2019 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: с. Жирова, Жидачівського району Львівської області правомірно враховано положення ч.7 ст.118 ЗК України, з врахуванням проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва власникам сертифікатів Жирівської сільської ради, погодженого Жирівською сільською радою та Відділом Держземагенства у Жидачівському районі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідач обґрунтував правомірності відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з чим рішення Ходорівської міської ради № 3298 від 12.12.2019 року про відмову у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель Жирівського старостинського округу не підлягає скасуванню.

Оскільки позовні вимоги про зобов`язання відповідача втретє повторно розглянути клопотання від 15.05.2018 року у порядку встановленому ст. 118 Земельного кодексу України за наслідками якого надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, - є похідними від вимог про визнання протиправним рішення № 3298 від 12.12.2019 року, з врахуванням вищенаведених висновків суду, тому у задоволенні таких слід відмовити.

Відтак, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Ходорівської міської ради про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.07.2020 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна