Ухвала

від 08.07.2020 по справі 904/1469/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

08.07.2020м. ДніпроСправа № 904/1469/20

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бон Фрукт"

про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти,

у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бон Фрукт" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" (смт. Слобожанське, Дніпровського району, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором поставки товару № 221118-Д від 22.11.2018 у загальному розмірі 602 761 грн. 56 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бон Фрукт" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки товару № 221118-Д від 22.11.2018 у загальному розмірі 602 761 грн. 56 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 503 475 грн. 93 коп. - основний борг;

- 84 052 грн. 10 коп. - пеня;

- 6 666 грн. 61 коп. - інфляційні втрати;

- 8 566 грн. 92 коп. - 3% річних.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 041 грн. 42 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки товару № 221118-Д від 22.11.2018 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 503 475 грн. 93 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 4.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 28.07.2019 по 04.03.2020 в сумі 84 052 грн. 10 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період прострочення з серпня 2019 року по січень 2020 року в сумі 6 666 грн. 61 коп., а також 3% річних за загальний період з 28.07.2019 по 04.03.2020 у сумі 8 566 грн. 92 коп.

Ухвалою суду від 25.03.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх. суду № 30465/20 від 07.07.2020), в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах сумі 602 761 грн. 56 коп., що містяться на рахунках в будь-яких банківських або інших кредитно-фінансових установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг".

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що на сьогоднішній день відповідач всіляко уникає виконання зобов`язань за договором. У разі задоволення позовної заяви існує реальна загроза того, що грошові кошти наявні на банківських рахунках ТОВ "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" до набрання рішення законної сили, можуть бути виведені/списані з рахунків останнього, а отже виконання рішення суду буде фактично неможливим і відповідач уникне відповідальності за порушення ним умов договору та сплати заборгованості. Враховуючи викладене, на думку позивача є законні та обґрунтовані підстави для задоволення заяви про забезпечення позову та накладення арешту на рахунки ТОВ "Кью.Еф.Ем Кейтерінг".

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви,

ВСТАНОВИВ:

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Разом з тим, статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.

В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення боржником дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з кредитором, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, всупереч вищевказаних положень чинного законодавства заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" в межах ціни позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Так, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що на сьогоднішній день відповідач всіляко уникає виконання зобов`язань за договором; у разі задоволення позовної заяви існує реальна загроза того, що грошові кошти наявні на банківських рахунках ТОВ "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" до набрання рішення законної сили, можуть бути виведені/списані з рахунків останнього, а отже виконання рішення суду буде фактично неможливим і відповідач уникне відповідальності за порушення ним умов договору та сплати заборгованості.

Позивач наголошує, що незастосування заходів забезпечення позову унеможливить оперативне ефективне виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

При цьому, заявником не надано належних доказів на підтвердження вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Кью.Еф.Ем Кейтерінг" дій, направлених на зменшення наявних на її рахунках грошових коштів, тоді як умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Бон Фрукт" не надано будь-яких належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Таким чином, заявником не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного виду забезпечення позову, а лише зазначено, що боржник ухиляється у добровільному порядку повернути безпідставно отримані грошові кошти та продовжує безпідставно ними користуватися, а також про ймовірне, на думку заявника, зникнення чи зменшення за кількість майна боржника на момент виконання рішення. Однак жодна з наведених обставин не підтверджена належними доказами та має характер необґрунтованого припущення.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову та накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Бон Фрукт" в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 08.07.2020.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.В. Фещенко