Рішення

від 07.07.2020 по справі 905/392/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.07.2020 Справа № 905/392/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Юрлагіній В.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЕКСІМ» , м.Кривий Ріг

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» , м.Маріуполь

про стягнення боргу у розмірі 1110847,49грн

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

В судовому засідання оголошувалась

перерв а з 18.06.2020 до 07.07.2020

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНСЕКСІМ , м.Кривий Ріг, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь , м.Маріуполь про стягнення боргу у розмірі 1110847,49грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідача виник обов`язок по сплаті коригуючих рахунків за договором №088ПТ/221 від 21.07.2014.

Ухвалою суду від 02.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/392/20; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

23.03.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив, просив суд розглянути справу №905/392/20 з врахуванням наданого відзиву; зобов`язати позивача надати обґрунтований розрахунок суми заборгованості, заявленої до стягнення, з посиланням на конкретні первинні документи, що стали підставою для її виникнення відповідно до умов договору; зобов`язати позивача надати коригуючи документи на оплату обладнання зі зміненою вартістю та з зазначенням курсу за яким вона розрахована - коригуючий рахунок, коригуючу накладну до розрахунку-корегуванню до податкової накладної на суму заборгованості заявлену до стягнення та докази їх надання відповідачу відповідно до умов договору, специфікацій; відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі; судові витрати покласти на позивача. Крім цього, надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату. Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, наполягає, що звертаючись до суду з позовом позивач не надав жодних доказів на підтвердження виконання умов спірного Договору та Специфікацій до нього, а саме надання відповідачу для оплати зміненої на дату оплати вартості продукції (курсової різниці) відвантажувальних документів, документів на оплату зі зміненою вартістю та з вказанням курсу за яким вона розрахована, коригуючого рахунку, коригуючої накладної до розрахунку-корегуванню до податкової накладної. Станом на теперішній час так і станом на момент звернення позивача до суду ним не були надані відповідачу передбачені умовами Специфікацій до спірного договору документи на коригування вартості поставленої продукції, внаслідок чого прострочка кредитора триває, а відповідно будь-які обов`язки для здійснення оплати зміненої вартості продукції у відповідача відсутні. Сума заборгованості стягнута рішенням від 16.08.2018 по справі №905/3510/16 у розмірі 6262356,41грн складалась як з основних так і коригуючих рахунків, що чітко вбачається зі змісту вищезазначеного рішення. Відповідно здійснення позивачем у позові розрахунку заборгованості на суму 6262356,41грн, що включає в себе заборгованість за основними та коригуючими рахунками, є помилковими. Предметом розгляду справи №905/3510/16 було стягнення заборгованості за поставлене обладнання за Специфікацією №2 від 06.04.2015 та Специфікацією №3 від 07.07.2015 по договору №088ПТ/221 від 21.07.2014, відповідно рішенням від 16.08.2018 по справі №905/3510/16 було стягнена заборгованість за двома специфікаціями, однак, позивач заявляє стягнення заборгованості за обладнання поставлене тільки за Специфікацією №2 від 06.04.2015. Документи скріплені електронним цифровим підписом.

09.04.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив з документами, в якому останній повідомив, що відповідачу спрямовувались коригуючі рахунки, відправлення отримано відповідачем. Крім того з заявою або листом щодо неотримання коригуючих рахунків відповідач до позивача не звертався. Вважає, що не надання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку оплати заборгованості за договором. Заборгованість, яка стягнута за рішенням суду в розмірі 6262356,41грн за умовами договору №088ПТ/221 від 21.07.2014 підлягає перерахуванню за курсом НБУ на дату сплати, тобто, на 22.03.2019. До відповіді на відзив позивач надав зокрема коригуючі рахунки та докази направлення їх відповідачу.

12.05.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив з документами та клопотання про відкладення розгляду справи №905/392/20. Документ скріплений електронним цифровим підписом. В запереченнях відповідач наполягає, що згідно рішення Господарського суду Донецької області від 16.08.2018 по справі №905/3510/16 сума заборгованості в розмірі 6262356,41грн складається як з основних так і коригучих рахунків, тому перерахунок позивачем здійснений не вірно. Відповідач наполягає, що позивачем не наданий обґрунтований розрахунок суми заборгованості. Втрати від прострочки оплати вартості обладнання поставленого за договором за основними рахунками були відшкодовані позивачу шляхом стягнення інфляційних витрат.

29.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли копії податкових накладних з квитанціями про прийняття.

Ухвалою суду від 02.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 18.06.2020.

Ухвалою від 18.06.2020 задоволено клопотання відповідача та оголошено перерву в судовому засіданні до 07.07.2020.

У судове засідання 07.07.2020 сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом направлення ухвал суду на їх юридичну адресу.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив:

У відповідності до рішення Господарського суду Донецької області по справі №905/3510/16 від 16.08.2018 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю Трансексім , м.Кривий Ріг, позивач, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь , м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 8278705,40грн, у тому числі основний борг в сумі 6262356,41грн, три проценти річних в сумі 238164,80грн, інфляція в сумі 926821,07грн та пеня в сумі 851363,12грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за типовим договором №088ПТ/221 (на придбання технологічного обладнання) від 21.07.2014 в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого обладнання.

Рішенням Господарського суду Донецької області по справі №905/3510/16 від 16.08.2018 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2020 встановлено наступне.

21.07.2014 між позивачем та відповідачем був підписаний типовий договір №088ПТ/221, за умовами якого позивач (постачальник) зобов`язався передати, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити запасні частини на умовах, передбачених даним договором.

Кількість, номенклатура обладнання вказуються у специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною (п.2.1 договору).

Згідно розділу 3 типового договору від 21.07.2014 №088ПТ/221 поставка обладнання здійснюється видами транспорту, вказаними у специфікаціях. Позивач зобов`язаний поставити обладнання на умовах, поставки, вказаних у специфікаціях згідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2000р. Строки поставки обладнання вказуються у специфікаціях.

Відповідно до п.4.3 договору загальна сума договору визначається як сумарна вартість обладнання, поставка якого здійснюється згідно доданих до нього специфікацій.

27.04.2015 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, якою внесено зміни до договору №088ПТ/221 від 21.07.2014 та викладено п.п.6.3, 8.1, 8.2. 8.3 в новій редакції.

На виконання умов типового договору №088ПТ/221 (на придбання технологічного обладнання) від 21.07.2014 сторонами було підписано специфікацію №2 від 06.04.2015 до типового договору від 21.07.2014 №088ПТ/221 на суму 12666311,12грн та специфікацію №3 від 07.07.2015 до типового договору від 21.07.2014 №088ПТ/221 на суму 2242493,23грн.

Згідно з наданими до матеріалів справи видатковими накладними позивачем за специфікацією №2 від 06.04.2015 до договору від 21.07.2014 №088ПТ/221 було поставлено відповідачу:

- за видатковою накладною №081101 від 11.08.2015 обладнання на суму 2841975,26грн;

- за видатковою накладною №090301 від 03.09.2015 обладнання на суму 1094323,15грн;

- за видатковою накладною №090302 від 03.09.2015 обладнання на суму 421524,00грн;

- за видатковою накладною №090303 від 03.09.2015 обладнання на суму 134666,86грн;

- за видатковою накладною №090304 від 03.09.2015 обладнання на суму 377294,96грн;

- за видатковою накладною №092901 від 29.09.2015 обладнання на суму 2134747,72грн;

- за видатковою накладною №111701 від 17.11.2015 обладнання на суму 1094323,15грн;

- за видатковою накладною №112601 від 26.11.2015 обладнання на суму 1175990,18грн;

- за видатковою накладною №120301 від 03.12.2015 обладнання на суму 681828,43грн;

- за видатковою накладною №120302 від 03.12.2015 обладнання на суму 547161,58грн;

- за видатковою накладною №123001 від 30.12.2015 обладнання на суму 547161,57грн;

- за видатковою накладною №123002 від 30.12.2015 обладнання на суму 733978,58грн;

- за видатковою накладною №11201 від 12.01.2016 обладнання на суму 421524,00грн;

- за видатковою накладною №11202 від 12.01.2016 обладнання на суму 377294,96грн;

- за видатковою накладною №20402 від 04.02.2016 обладнання на суму 134666,86грн.

Згідно з наданими до матеріалів справи видатковими накладними позивачем за специфікацією №3 від 07.07.2015 до договору від 21.07.2014 №088ПТ/221 було поставлено відповідачу:

- за видатковою накладною №112602 від 26.11.2015 обладнання на суму 787571,90грн;

- за видатковою накладною №120303 від 03.12.2015 обладнання на суму 249323,76грн.

Вказані видаткові накладні були підписані сторонами без заперечень та зауважень. Таким чином, на підставі типового договору №088ПТ/221 (на придбання технологічного обладнання) від 21.07.2014 та специфікації №2 від 06.04.2015, та специфікації №3 від 07.07.2015 позивачем було поставлено обладнання відповідачу на суму13755356,93 грн.

Позивачем на оплату вказаного товару було надано наступні рахунки-фактури №081101 від 11.08.2015, №090301 від 03.09.2015, №090302 від 03.09.2015, №090303 від 03.09.2015, №090304 від 03.09.2015, №092901 від 29.09.2015, №111701 від 17.11.2015, №112601 від 26.11.2015, №120301 від 03.12.2015, №12302 від 03.12.2015, №123001 від 30.12.2015, №123002 від 30.12.2015, №11201 від 12.01.2016, №11202 від 12.01.2016, №20402 від 04.02.2016, №112602 від 26.11.2015, №120303 від 03.12.2015.

Згідно п.6.3 типового договору №088ПТ/221 (на придбання технологічного обладнання) від 21.07.2014 постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку прийому обладнання оригінали наступних документів: рахунку на оплату обладнання, транспортних та супровідних документів, упаковочних документів, сертифікату або паспорту якості постачальника або виробника, сертифікатів санітарно-гігієнічного висновку та сертифікату радіологічної безпеки, акту приймання-передачі обладнання.

Відповідно до розділу 5 типового договору №088ПТ/221(на придбання технологічного обладнання) від 21.07.2014 оплата відповідачем обладнання здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, вказаний у договорі. Оплата за поставлене обладнання буде здійснюватися протягом строку, вказаного у специфікації, який відраховується з моменту поставки обладнання та надання документів, вказаних в п.6.3 договору - рахунку на оплату обладнання, транспортних та супровідних документів, упаковочних документів, сертифікату або паспорту якості постачальника або виробника, сертифікатів санітарно-гігієнічного висновку та сертифікату радіологічної безпеки, акту приймання-передачі обладнання.

Згідно специфікації №2 від 06.04.2015 до договору №088ПТ/221 від 21.07.2014 строк оплати поставленого обладнання 100% по факту поставки протягом 30 банківських днів.

Згідно специфікації №3 від 07.07.2015 до договору №088ПТ/221 від 21.07.2014 строк оплати поставленого обладнання 100% по факту поставки протягом 20 банківських днів.

Таким чином, за висновками суду, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача:

- за видатковою накладною №081101 від 11.08.2015 в строк до 23.09.2015;

- за видатковою накладною №090301 від 03.09.2015 в строк до 16.10.2015;

- за видатковою накладною №090302 від 03.09.2015 в строк до 16.10.2015;

- за видатковою накладною №090303 від 03.09.2015 в строк до 16.10.2015;

- за видатковою накладною №090304 від 03.09.2015 в строк до 16.10.2015;

- за видатковою накладною №092901 від 29.09.2015 в строк до 11.11.2015;

- за видатковою накладною №111701 від 17.11.2015 в строк до 29.12.2015;

- за видатковою накладною №112601 від 26.11.2015 в строк до 12.01.2016;

- за видатковою накладною №120301 від 03.12.2015 в строк до 18.01.2016;

- за видатковою накладною №120302 від 03.12.2015 в строк до 18.01.2016;

- за видатковою накладною №123001 від 30.12.2015 в строк до 12.02.2016;

- за видатковою накладною №123002 від 30.12.2015 в строк до 12.02.2016;

- за видатковою накладною №11201 від 12.01.2016 в строк до 22.02.2016;

- за видатковою накладною №11202 від 12.01.2016 в строк до 22.02.2016;

- за видатковою накладною №20402 від 04.02.2016 в строк до 18.03.2016;

- за видатковою накладною №112602 від 26.11.2015 в строк до 24.12.2015;

- за видатковою накладною №120303 від 03.12.2015 в строк до 31.12.2015.

Відповідно до п.5 специфікації №2 від 06.04.2015 до договору №088ПТ/221 від 21.07.2014 сторонами було узгоджено додаткові умови, а саме прив`язка до курсу НБУ при зміні курсу долару більше ніж на 3% на дату оплати, ціна підлягає відповідному перерахунку Курс на 23.03.2015 - 23,149873грн. Ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікації, вказана в гривнях, по зафіксованих в доларах по офіційному курсі НБУ 23.03.2015 (1 долар=23,149873грн). У випадку зміни офіційного (НБУ) курсу долару більше ніж на 3% (три процента), ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікації в гривнях переглядається пропорційно збільшенню/зменшенню курсу валюти на дату оплати по наступній формулі:

Ц2 = Ц1*К2/К1, де:

Ц2 - сума в гривнях, що підлягає сплаті;

Ц1 - сума в гривнях, зафіксована в специфікації;

К2 - курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 00:00 годин дати оплати;

К1 - курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 23.03.2015 (1 дол. США. = 23,149873).

Дані зміни будуть відбуватися автоматично, пропорційно зміні курсу, та не будуть вимагати ніяких додаткових домовленостей сторін. Оплата за обладнання відбувається в гривні. Зміни та зобов`язання зі сплати ціни обладнання, курс, по якому вони розраховані, вказуються постачальником у відвантажуючи документах і документах на оплату (рахунок і/або накладна). Постачальник зобов`язаний надати корегувальний рахунок, корегувальну накладну і розрахунок-корегування до податкової накладної.

Відповідно до п.5 специфікації №3 від 07.07.2015 до договору №088ПТ/221 від 21.07.2014 сторонами було узгоджено додаткові умови, а саме прив`язка до курсу НБУ при зміні курсу долару більше ніж на 3% на дату оплати, ціна підлягає відповідному перерахунку Курс на 10.04.2015 - 23,1435369грн. Ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікації, вказана в гривнях, по зафіксованих в доларах по офіційному курсі НБУ 10.04.2015 (1 долар=23,435369грн). У випадку зміни офіційного (НБУ) курсу долару більше ніж на 3% (три процента), ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікації в гривнях переглядається пропорційно збільшенню/зменшенню курсу валюти на дату оплати по наступній формулі:

Ц2 = Ц1*К2/К1, де:

Ц2 - сума в гривнях, що підлягає сплаті;

Ц1 - сума в гривнях, зафіксована в специфікації;

К2 - курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 00:00 годин дати оплати;

К1 - курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 10.04.2015 (1 дол. США. = 23,435369).

Дані зміни будуть відбуватися автоматично, пропорційно зміні курсу, та не будуть вимагати ніяких додаткових домовленостей сторін. Оплата за обладнання відбувається в гривні. Зміни та зобов`язання зі сплати ціни обладнання, курс, по якому вони розраховані, вказуються постачальником у відвантажуючих документах і документах на оплату (рахунок і/або накладна). Постачальник зобов`язаний надати коригуючий рахунок, коригуючу накладну і розрахунок-коригування до податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем виставлено відповідачу коригуючи рахунки на суму 518427,09грн, а саме:

- коригуючий рахунок №081101 від 29.04.2016 на оплату до рахунку №081101 від 11.08.2015 на суму 84018,50грн, у зв`язку зі зміною курсу долара на дати оплати 15.01.2016, 22.01.2016, 29.04.2016;

- коригуючий рахунок №090302 від 29.04.2016 на оплату до рахунку №090302 від 03.09.2015 на суму 36601,49грн, у зв`язку зі зміною курсу долара на дати оплати 29.01.2016, 29.04.2016;

- коригуючий рахунок №090304 від 29.04.2016 на оплату по рахунку №090304 від 03.09.2015 на суму 24395,58грн, у зв`язку зі зміною курсу долара на дату оплати 29.04.2016;

- коригуючий рахунок №092901 від 29.04.2016 на оплату до рахунку №092901 від 29.09.2015 на суму 187808,70грн, у зв`язку зі зміною курсу долара на дату оплати 29.04.2016;

- коригуючий рахунок №111701 від 29.04.2016 на оплату до рахунку №111701 від 17.11.2015р. на суму 96275,27грн, у зв`язку зі зміною курсу долара на дату оплати 29.04.2016;

- коригуючий рахунок №20402 від 29.04.2016 на оплату до рахунку №20402 від 04.02.2016 на суму 11847,59грн, у зв`язку зі зміною курсу долара на дату оплати 29.04.2016;

- коригуючий рахунок №112602 від 29.04.2016 на оплату до рахунку №112602 від 26.11.2015 на суму 58849,74грн, у зв`язку зі зміною курсу долара на дату оплати 29.04.2016;

- коригуючий рахунок №120303 від 29.04.2016 на оплату до рахунку №120303 від 03.12.2015 на суму 18630,22грн, у зв`язку зі зміною курсу долара на дату оплати 29.04.2016.

Як вбачається з наданих позивачем банківських виписок, оплата за поставлене обладнання відповідачем, всупереч вимогам договору та специфікацій була здійснена частково в сумі 8041427,61грн, зокрема:

- за видатковою накладною №081101 від 11.08.2015 була здійснена оплата 11.11.2015 на 50000,00грн, 13.11.2015 на суму 500000,00грн, 18.11.2015 на суму 500000,00грн, 04.12.2015 на суму 200000,00грн, 25.12.2015 на суму 343000,00грн, 15.01.2016 на суму 350000,00грн, 22.01.2016 на суму 250000,00грн, 29.04.2016 на суму 648975,26грн (сплачено в повному обсязі);

- за видатковою накладною №090301 від 03.09.2015 оплата здійснена не була;

- за видатковою накладною №090302 від 03.09.2015 була здійснена оплата 29.01.2016 на суму 321524,00грн та 29.04.2016 на суму 100000,00грн (сплачено в повному обсязі);

- за видатковою накладною №090303 від 03.09.2015 оплата здійснена не була;

- за видатковою накладною №090304 від 03.09.2015 була здійснена оплата 11.12.2015 на суму 100000,00грн та 29.04.2016 на суму 277294,96грн (сплачено в повному обсязі);

- за видатковою накладною №092901 від 29.09.2015 була здійснена оплата 29.04.2016 на суму 2134747,72грн (сплачено в повному обсязі);

- за видатковою накладною №111701 від 17.11.2015 була здійснена оплата 29.04.2016 на суму 1094323,15грн (сплачено в повному обсязі);

- за видатковою накладною №112601 від 26.11.2015 оплата здійснена не була;

- за видатковою накладною №120301 від 03.12.2015 оплата здійснена не була;

- за видатковою накладною №120302 від 03.12.2015 оплата здійснена не була;

- за видатковою накладною №123001 від 30.12.2015 оплата здійснена не була;

- за видатковою накладною №123002 від 30.12.2015 оплата здійснена не була;

- за видатковою накладною №11201 від 12.01.2016 оплата здійснена не була;

- за видатковою накладною №11202 від 12.01.2016 оплата здійснена не була;

- за видатковою накладною №20402 від 04.02.2016 була здійснена оплата 29.04.2016 на суму 134666,86грн (сплачено в повному обсязі);

- за видатковою накладною №112602 від 26.11.2015 була здійснена оплата 29.04.2016 на суму 787571,90грн;

- за видатковою накладною №120303 від 03.12.2015 була здійснена оплата 29.04.2016 на суму 249323,76грн.

Оплата за коригуючими рахунками відповідачем здійснена не була.

Таким чином, за висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 6262356,41грн за типовим договором від 21.07.2014 №088ПТ/221 щодо оплати отриманого за видатковими накладними обладнання з урахуванням коригуючих рахунків, всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Рішенням Господарського суду Донецької області по справі №905/3510/16 від 16.08.2018 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Трансексім , м.Кривий Ріг до Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь , м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 8278705,40грн, у тому числі основний борг в сумі 6262356,41грн, трьох процентів річних в сумі 238164,80грн, інфляції в сумі 926821,07грн та пені в сумі 851363,12грн, задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трансексім основний борг у сумі 6262356,41грн, три проценти річних в сумі 235702,74грн, інфляцію в сумі 696522,76грн, пеню в сумі 751546,20грн всього заборгованість в сумі 7946128,11грн, судовий збір в сумі 119191,93грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду по справі №905/3510/16 від 14.02.2019 встановлено зокрема наступне.

Умовами погодженими сторонами в специфікаціях №2 та №3, які є невід`ємними частинами договору №088ПТ/221 від 21.07.2014, визначено обов`язок відповідача оплатити обладнання у національній валюті України, з відповідним коригуванням пропорційно зміні курсу відповідної іноземної валюти (долара США) на дату оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідача боргу в розмірі 518427,09грн за корегуючими рахунками (курсова різниця) і позовні вимоги в цій частині визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Коригуючи рахунки, за якими нараховано курсову різницю, були виставлені позивачем до основних рахунків на оплату за видатковими накладними №081101 від 11.08.2015, №090302 від 03.09.2015, №090304 від 03.09.2015, №092901 від 29.09.2015, №111701 від 17.11.2015, №20402 від 04.02.2016, №112602 від 26.11.2015, №120303 від 03.12.2015.

На вказані основні рахунки на оплату позивачем одночасно здійснено нарахування інфляційних втрат, про що свідчить розрахунок позивача.

Разом із тим, покриття позивачеві матеріальних втрат від знецінення коштів передбачено договором за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США на дату оплати, яке задоволено судом.

За таких обставин, стягнення 347230,37грн інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов`язання (за видатковими накладними №081101 від 11.08.2015, №090302 від 03.09.2015, №090304 від 03.09.2015, №092901 від 29.09.2015, №111701 від 17.11.2015, №20402 від 04.02.2016, №112602 від 26.11.2015, №120303 від 03.12.2015), вираженого в гривнях, є за своїм змістом подвійною відповідальністю за невиконання зобов`язання, що суперечить нормам чинного законодавства.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вказане вище не врахував, у зв`язку з чим доводи відповідача в додаткових поясненнях до апеляційної скарги про неправомірність одночасного стягнення з боржника інфляційних втрат та курсової різниці знайшли своє підтвердження.

При цьому, нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати видаткових накладних, за якими не здійснювалось донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці є правомірним та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, встановила, що позивачем вірно обраховано інфляційні втрати:

за накладною №090301 від 03.09.2015 розмір інфляційних втрат з листопада 2015 року по жовтень 2016 року складає 135247,86грн;

за накладною №090303 від 03.09.2015 інфляційні втрати за період з листопада 2015 року по жовтень 2016 року складають 16643,53грн;

за накладною №123001 від 30.12.2015 інфляційні втрати за період з березня 2016 року по жовтень 2016 року складають 48423,04грн;

за накладною №123002 від 30.12.2015 інфляційні втрати за період з березня 2016 року по жовтень 2016 року складають 64956,09грн;

за накладною №11201 від 12.01.2016 інфляційні втрати за період з березня 2016 року по жовтень 2016 року складають 37304,29грн;

за накладною №11202 від 12.01.2016 інфляційні втрати за період з березня 2016 року по жовтень 2016 року складають 33390,08грн.

Розрахунок інфляційних втрат за накладною №112601 від 26.11.2015 за період з січня 2016 року по жовтень 2016 року є невірним, у зв`язку з арифметичними помилками, а тому сума, що підлягає стягненню за вказаною накладною складає 110427,74грн.

За накладними №120301 від 03.12.2015 та №120302 від 03.12.2015 позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період з січня 2016 року по жовтень 2016 року.

Судова колегія враховує, що за цими накладними відповідач повинен був сплатити вартість товару в строк до 18.01.2016.

При застосуванні індексу інфляції слід врахувати, що сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця (вказані роз`яснення містяться в листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).

Отже, враховуючи, що відповідач повинен був сплатити суму боргу до 18.01.2016, судова колегія вважає безпідставним нарахування інфляційних втрат за січень 2016р. за накладними №120301 від 03.12.2015 та №120302 від 03.12.2015.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, колегія суддів встановила, що за накладною №120301 від 03.12.2015 інфляційні втрати за період з лютого 2016 року по жовтень 2016 року складають 57372,20грн, а за накладною №120302 від 03.12.2015 за аналогічний період - 46040,70грн.

Отже, за результатами проведеного судом перерахунку, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в розмірі 549805,53грн, а тому рішення Господарського суду Донецької області від 16.08.2018 в цій частині підлягає зміні.

Постановою Східного апеляційного господарського суду по справі №905/3510/16 від 14.02.2019 апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення Господарського суду Донецької області від 16.08.2018 у справі №905/3510/16 змінено в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 696522,76грн та судового збору в розмірі 119191,93грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансексім» інфляційні втрати в розмірі 549805,53грн та 116990,52грн витрат зі сплати судового збору за подання позову. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансексім» на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» 3307,57грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 16.08.2018 у справі №905/3510/16 залишено без змін.

Відповідно до частини 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Тобто, рішення Господарського суду Донецької області від 16.08.2018 по справі №905/3510/16 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 в частині встановлення факту укладання типового договору №088ПТ/221 від 21.06.2014 між позивачем та відповідачем, узгодження сторонами додаткових умов, а саме прив`язки до курсу НБУ при зміні курсу долару більше ніж на 3% на дату оплати, а також неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань має преюдиційний характер для цієї справи, тому ці факти не повинні доводитися знову у відповідності зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНСЕКСІМ , м.Кривий Ріг, звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь , м.Маріуполь про стягнення боргу у розмірі 1110847,49грн, який виник з зв`язку зі здійснення позивачем перерахунку згідно договору №088ПТ/221 від 21.07.2014.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Відповідно до ч.2 ст.524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Вказаними нормами надано можливість визначення сторонами у зобов`язанні грошового еквівалента в іноземній валюті, а також можливість узгодження сторонами порядку визначення суми, що підлягає сплаті в такому випадку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 22.03.2019 сплатив в повному обсязі заборгованість, встановлену до стягнення рішенням Господарського суду Донецької області по справі №905/3510/16 від 16.08.2018 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2019, про що свідчить копія банківської виписки Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк по рахунку позивача від 22.03.2019.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем направлено відповідачу 02.07.2019, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист на ім`я ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь з поіменованим переліком вкладення, а також копією накладної Укрпошти №5002701528914 від 02.07.2019, наступні коригуючі рахунки на загальну суму 1010885,84грн:

- коригуючий рахунок №11202-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №11202 від 12.01.2016 на суму 66926,47грн;

- коригуючий рахунок №11201-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №11201 від 12.01.2016 на суму 74772,03грн;

- коригуючий рахунок №123001-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №123001 від 30.12.2015 на суму 97058,26грн;

- коригуючий рахунок №120302-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №120302 від 03.12.2015 на суму 97058,26грн;

- коригуючий рахунок №120301-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №120301 від 03.12.2015 на суму 120946,14грн;

- коригуючий рахунок №112601-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №112601 від 26.11.2015 на суму 208603,02грн;

- коригуючий рахунок №090303-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №090303 від 03.09.2015 на суму 23887,88грн;

- коригуючий рахунок №090301-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №090301 від 03.09.2015 на суму 194116,51грн;

- коригуючий рахунок №123002-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №123002 від 30.12.2015 на суму 127517,27грн.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач розрахував курсову різницю за наступною формулою:

курс долара США до гривні, встановлений НБУ на 23.03.2015 - 23,149873грн;

курс долара США до гривні, встановлений НБУ на дату оплати (22.03.2019) - 27,256311грн;

6262356,41грн х (27,256311/23,149873) = 7373203,90грн;

7373203,90грн - 6262356,41грн = 1110847,49 грн.

Проте, загальна сума боргу 6262356,41грн, що стягнута згідно рішення Господарського суду Донецької області від 16.08.2018 по справі №905/3510/16 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2019, складається як з основних, так і коригуючих рахунків, отже суд погоджується з твердженням відповідача, що нарахування позивачем курсової різниці на суму боргу 6262356,41 грн є помилковим.

Суд зазначає, що поставка за видатковими накладними №11202 від 12.01.2016, №11201 від 12.01.2016; №123001 від 30.12.2015; №120302 від 03.12.2015; №120301 від 03.12.2015; №112601 від 26.11.2015; №090303 від 03.09.2015; №090301 від 03.09.2015 була здійснена в рамках специфікації №2 від 06.04.2015 до договору від 21.07.2014 №088ПТ/221, а за видатковою накладною №123002 від 30.12.2015 - частково в рамках специфікації №2 від 06.04.2015 (на суму 547161,58грн з ПДВ) до договору від 21.07.2014 №088ПТ/221 та частково в рамках специфікації №3 від 07.07.2015 (на суму 186817,00грн з ПДВ) до договору від 21.07.2014 №088ПТ/221.

В коригуючих рахунках, наданих позивачем, розрахунок курсової різниці був здійснений у відповідності до умов договору від 21.07.2014 №088ПТ/221 та специфікацій №2 від 06.04.2015 та №3 від 07.07.2015.

Як вказано вище, в Постанові Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 по справі №905/3510/16 зазначено:

- за накладною №090301 від 03.09.2015 розмір інфляційних втрат з листопада 2015 р. по жовтень 2016 р. складає 135247, 86грн;

- за накладною №090303 від 03.09.2015 інфляційні втрати за період з листопада 2015 р. по жовтень 2016 р. складають 16643,53грн;

- за накладною №123001 від 30.12.2015 інфляційні втрати за період з березня 2016 р. по жовтень 2016 р. складають 48423,04грн;

- за накладною №123002 від 30.12.2015 інфляційні втрати за період з березня 2016 р. по жовтень 2016 р. складають 64956,09грн;

- за накладною №11201 від 12.01.2016 інфляційні втрати за період з березня 2016 р. по жовтень 2016 р. складають 37304,29грн.;

- за накладною №11202 від 12.01.2016 інфляційні втрати за період з березня 2016 р. по жовтень 2016 р. складають 33390,08грн.

Розрахунок інфляційних втрат за накладною №112601 від 26.11.2015 за період з січня 2016р. по жовтень 2016р. є невірним, у зв`язку з арифметичними помилками, а тому сума, що підлягає стягненню за вказаною накладною складає 110427,74 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, колегія суддів встановила, що за накладною №120301 від 03.12.2015 інфляційні втрати за період з лютого 2016р. по жовтень 2016р. складають 57372,20грн, а за накладною №120302 від 03.12.2015 за аналогічний період - 46040,70 грн.

Отже, за результатами проведеного судом перерахунку, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в розмірі 549805,53грн.

Відповідач наполягає, що втрати від прострочки оплати вартості обладнання за основними рахунками, які вже були відшкодовані позивачу шляхом стягнення інфляційних втрат, та стягнення за тими же рахунками курсової різниці є подвійною відповідальністю, що суперечить нормам чинного законодавства.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 524 зазначеного Кодексу зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Таким чином, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Разом із тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №905/192/18.

Умовами спірного договору поставки визначено обов`язок оплати обладнання у національній валюті України, з відповідним коригуванням пропорційно зміні курсу відповідної іноземної валюти (долара США) на дату оплати товару, одночасно інфляційні втрати від прострочки оплати вартості обладнання за основними рахунками були відшкодовані позивачу частково за період до жовтня 2016 року (включно), тоді як фактична оплата боргу за поставлене обладнання була здійснена тільки 22.03.2019.

Тому суд вважає, до стягнення підлягає різниця між вартістю коригуючих рахунків за здійсненими поставками та вартістю стягнутих та оплачених інфляційних втрат за ними на загальну суму 461080,31грн, а саме:

- коригуючий рахунок №11202-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №11202 від 12.01.2016: 66926,47грн (вартість коригуючого рахунку) - 33390,08грн (стягнуті та оплачені інфляційні втрати) = 33536,39грн;

- коригуючий рахунок №11201-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №11201 від 12.01.2016: 74772,03грн (вартість коригуючого рахунку) - 37304,29грн (стягнуті та оплачені інфляційні втрати) = 37467,74грн;

- коригуючий рахунок №123001-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №123001 від 30.12.2015: 97058,26грн (вартість коригуючого рахунку) - 48423,04грн (стягнуті та оплачені інфляційні втрати) = 48635,22грн;

- коригуючий рахунок №120302-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №120302 від 03.12.2015 на суму 97058,26грн (вартість коригуючого рахунку) - 46040,70грн (стягнуті та оплачені інфляційні втрати) = 51017,56грн;

- коригуючий рахунок №120301-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №120301 від 03.12.2015: 120946,14грн (вартість коригуючого рахунку) - 57372,20грн (стягнуті та оплачені інфляційні втрати) = 63573,94грн;

- коригуючий рахунок №112601-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №112601 від 26.11.2015: 208603,02грн (вартість коригуючого рахунку) - 110427,74грн (стягнуті та оплачені інфляційні втрати) = 98175,28грн;

- коригуючий рахунок №090303-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №090303 від 03.09.2015: 23887,88грн (вартість коригуючого рахунку) - 16643,53грн (стягнуті та оплачені інфляційні втрати) = 7244,35грн;

- коригуючий рахунок №090301-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №090301 від 03.09.2015: 194116,51грн (вартість коригуючого рахунку) - 135247,86грн (стягнуті та оплачені інфляційні втрати) = 58868,65грн;

- коригуючий рахунок №123002-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №123002 від 30.12.2015: 127517,27грн (вартість коригуючого рахунку) - 64956,09грн (стягнуті та оплачені інфляційні втрати) = 62561,18грн.

Заперечення відповідача щодо неналежного виконання позивачем передбаченого спірними специфікаціями обов`язку щодо надання розрахунку корегування до податкової накладної при здійснені перерахунку вартості обладнання, а саме реєстрації останнім в Єдиному реєстрі податкових накладних нових податкових накладних замість розрахунку коригування до податкової накладної судом не приймається до уваги, оскільки не може бути підставою для невиконання відповідачем свого зобов`язання, та здійснюється у відповідності до податкового законодавства, при цьому судом враховано, що відповідачем були отримані коригуючи рахунки, а згідно умов договору зміна ціни здійснюється автоматично без додаткових погоджень між сторонами.

Всі інші заперечення відповідача судом до уваги не взяті, оскільки не спростовують вищевикладених висновків суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 461080,31 грн.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСЕКСІМ , м.Кривий Ріг до Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь , м.Маріуполь про стягнення боргу у розмірі 1110847,49грн задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь (87501, Донецька область, м.Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок 1, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСЕКСІМ (50086, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Леоніда Бородича, будинок 13, код ЄДРПОУ 30950277) суму боргу в розмірі 461080,31грн, судовий збір в розмірі 6916,21грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

У судовому засіданні 07.07.2020 підписано повний текст рішення.

Позивач (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНСЕКСІМ (50086, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул.Леоніда Бородича, будинок 13, код ЄДРПОУ 30950277).

Відповідач (боржник) - Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь (87501, Донецька область, м.Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок 1, код ЄДРПОУ 00191158).

Суддя Г.Є. Курило