Постанова

від 15.10.2020 по справі 905/392/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2020 р. Справа №905/392/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Плахов О.В. , суддя Шевель О.В.;

за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon" апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (вх.№1965Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 07.07.2020 у справі №905/392/20 (повний текст рішення складено 07.07.2020 у приміщенні господарського суду Донецької області суддею Курило Г.Є.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансексім", м.Кривий Ріг,

до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь,

про стягнення 1110847,49 грн,-

ВСТАНОВИЛА :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансексім", звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення боргу у розмірі 1110847,49 грн. В обґрунтування позовних вимог посилався на обов`язок відповідача зі сплати коригуючих рахунків за договором №088ПТ/221 від 21.07.2014.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.07.2020 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансексім" суму боргу в розмірі 461080,31 грн, судовий збір в розмірі 6916,21 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції мотивував його тим, що рішення господарського суду Донецької області від 16.08.2018 у справі №905/3510/16 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у частині встановлення обставин укладання типового договору №088ПТ/221 від 21.06.2014 між позивачем та відповідачем, узгодження сторонами додаткових умов, а саме: прив`язки до курсу НБУ при зміні курсу долару більше ніж на 3% на дату оплати, а також неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань мають преюдиційний характер для даної справи, тому ці обставини не повинні доводитися знову у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Господарським судом також встановлено, що відповідач 22.03.2019 сплатив у повному обсязі заборгованість, встановлену до стягнення рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/3510/16 від 16.08.2018, про що свідчить копія банківської виписки Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" по рахунку позивача від 22.03.2019. Загальна сума боргу 6262356,41 грн, стягнута згідно з вказаним рішенням господарського суду, складається як з основних, так і коригуючих рахунків, тому суд дійшов висновку, що нарахування позивачем курсової різниці на суму боргу у розмірі 6262356,41 грн, є помилковим. Ураховуючи, що умовами спірного договору поставки визначено обов`язок оплати обладнання у національній валюті України, з відповідним коригуванням пропорційно зміні курсу відповідної іноземної валюти (долара США) на дату оплати товару, а інфляційні втрати від прострочки оплати вартості обладнання за основними рахунками були відшкодовані позивачу частково за період до жовтня 2016 року (включно), тоді як фактична оплата боргу за поставлене обладнання здійснена тільки 22.03.2019, тому господарський суд дійшов висновку, що стягненню підлягає різниця між вартістю коригуючих рахунків за здійсненими поставками та вартістю стягнутих та оплачених інфляційних втрат за ними на суму 461080,31 грн.

Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" з рішенням не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить рішення господарського суду Донецької області від 07.07.2020 у справі №905/392/20 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, зокрема, пункт 1 ст.129 Конституції України, ст.530, 533, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.86 Господарського процесуального кодексу України. Апелянт зазначає, що позивач обрав способом захисту своїх порушених прав саме стягнення інфляційних втрат, а тому подальше його звернення до суду з вимогами про стягнення за тими ж самими рахунками курсової різниці є подвійною відповідальністю за невиконання зобов`язання, що суперечить нормам чинного законодавства. Скаржник вважає, що з боку позивача наявна прострочка, оскільки останній не вчинив у повному обсязі дії, передбачені специфікаціями до спірного договору, у частині надання відповідачу документів, необхідних для здійснення оплати збільшеної вартості продукції з урахуванням курсу долару на дату оплати.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 поновлено Приватному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь" строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на рішення господарського суду Донецької області від 07.07.2020 у справі №905/392/20. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 14.09.2020 о 10:00 годині. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 04.09.2020 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 заяву представника Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду 14.09.2020 о 10:00 год., у справі №905/392/20 задоволено. Ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 15.10.2020 о 10:45 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 заяву Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду "15" жовтня 2020 року о 10:45 год., у справі №905/392/20 задоволено, ухвалено провести судове засідання у режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

15.10.2020 від представника позивача до суду надійшли пояснення (вх.№9814) у справі.

У судовому засіданні у режимі відеоконференції представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала та просила задовольнити її у повному обсязі.

Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував вважає її безпідставною та необґрунтованою, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Господарським судом встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/3510/16 від 16.08.2018 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Трансексім до Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь про стягнення заборгованості за специфікаціями №2, №3 за договором №088ПТ/221 від 21.07.2014 у сумі 8278705,40 грн, у тому числі основний борг у сумі 6262356,41 грн, трьох процентів річних у сумі 238164,80 грн, інфляції у сумі 926821,07 грн та пені в сумі 851363,12 грн, задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трансексім основний борг у сумі 6262356,41 грн, три проценти річних у сумі 235702,74 грн, інфляцію у сумі 696522,76 грн, пеню у сумі 751546,20 грн, всього: заборгованість у сумі 7946128,11 грн, судовий збір у сумі 119191,93 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 рішення господарського суду Донецької області від 16.08.2018 у справі №905/3510/16 змінено в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі 696522,76 грн та судового збору у розмірі 119191,93 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансексім" інфляційні втрати у розмірі 549805,53 грн та 116990,52 грн витрат зі сплати судового збору за подання позову.

Предметом розгляду у справі №905/3510/16 було стягнення боргу з Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь за поставлене технологічне обладнання за спірним договором №088ПТ/221 від 21.07.2014 за специфікацією №2 від 06.04.2015 на суму 12666311,12 грн та специфікацію №3 від 07.07.2015 на суму 2242493,23 грн, які є невід`ємною частиною договору. Зокрема, за видатковими накладними позивачем за специфікацією №2 від 06.04.2015 до договору від 21.07.2014 №088ПТ/221 поставлено відповідачу:

- за видатковою накладною №081101 від 11.08.2015 обладнання на суму 2841975,26 грн;

- за видатковою накладною №090301 від 03.09.2015 обладнання на суму 1094323,15 грн;

- за видатковою накладною №090302 від 03.09.2015 обладнання на суму 421524,00 грн;

- за видатковою накладною №090303 від 03.09.2015 обладнання на суму 134666,86 грн;

- за видатковою накладною №090304 від 03.09.2015 обладнання на суму 377294,96 грн;

- за видатковою накладною №092901 від 29.09.2015 обладнання на суму 2134747,72 грн;

- за видатковою накладною №111701 від 17.11.2015 обладнання на суму 1094323,15 грн;

- за видатковою накладною №112601 від 26.11.2015 обладнання на суму 1175990,18 грн;

- за видатковою накладною №120301 від 03.12.2015 обладнання на суму 681828,43 грн;

- за видатковою накладною №120302 від 03.12.2015 обладнання на суму 547161,58 грн;

- за видатковою накладною №123001 від 30.12.2015 обладнання на суму 547161,57 грн;

- за видатковою накладною №123002 від 30.12.2015 обладнання на суму 733978,58 грн;

- за видатковою накладною №11201 від 12.01.2016 обладнання на суму 421524,00 грн;

- за видатковою накладною №11202 від 12.01.2016 обладнання на суму 377294,96 грн;

- за видатковою накладною №20402 від 04.02.2016 обладнання на суму 134666,86 грн.

Згідно з видатковими накладними позивачем за специфікацією №3 від 07.07.2015 до договору від 21.07.2014 №088ПТ/221 поставлено відповідачу:

- за видатковою накладною №112602 від 26.11.2015 обладнання на суму 787571,90 грн;

- за видатковою накладною №120303 від 03.12.2015 обладнання на суму 249323,76 грн.

Видаткові накладні були підписані сторонами без заперечень та зауважень.

На підставі типового договору №088ПТ/221 (на придбання технологічного обладнання) від 21.07.2014, специфікації №2 від 06.04.2015 та специфікації №3 від 07.07.2015 позивачем поставлено обладнання відповідачу на суму 13755356,93 грн.

Відповідно до пункту 5 специфікації №2 від 06.04.2015 до договору №088ПТ/221 від 21.07.2014 сторонами узгоджено додаткові умови, а саме: прив`язка до курсу НБУ при зміні курсу долару більше ніж на 3% на дату оплати, ціна підлягає відповідному перерахунку. Курс на 23.03.2015 - 23,149873 грн. Ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікації, вказана в гривнях, по зафіксованих в доларах по офіційному курсі НБУ 23.03.2015 (1 долар=23,149873 грн). У випадку зміни офіційного (НБУ) курсу долару більше ніж на 3% (три процента), ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікації в гривнях переглядається пропорційно збільшенню/зменшенню курсу валюти на дату оплати по наступній формулі:

Ц2 = Ц1*К2/К1, де:

Ц2 - сума в гривнях, що підлягає сплаті;

Ц1 - сума в гривнях, зафіксована в специфікації;

К2 - курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 00:00 годин дати оплати;

К1 - курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 23.03.2015 (1 дол. США. = 23,149873).

Дані зміни будуть відбуватися автоматично, пропорційно зміні курсу, та не будуть вимагати ніяких додаткових домовленостей сторін. Оплата за обладнання відбувається в гривні. Зміни та зобов`язання зі сплати ціни обладнання, курс, по якому вони розраховані, вказуються постачальником у відвантажуючи документах і документах на оплату (рахунок і/або накладна). Постачальник зобов`язаний надати корегувальний рахунок, корегувальну накладну і розрахунок-корегування до податкової накладної.

Відповідно до пункту 5 специфікації №3 від 07.07.2015 до договору №088ПТ/221 від 21.07.2014 сторонами узгоджено додаткові умови, а саме: прив`язка до курсу НБУ при зміні курсу долару більше ніж на 3% на дату оплати, ціна підлягає відповідному перерахунку. Курс на 10.04.2015 - 23,1435369 грн. Ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікації, вказана в гривнях, по зафіксованих в доларах по офіційному курсі НБУ 10.04.2015 (1 долар=23,435369 грн). У випадку зміни офіційного (НБУ) курсу долару більше ніж на 3% (три процента), ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікації в гривнях переглядається пропорційно збільшенню/зменшенню курсу валюти на дату оплати по наступній формулі:

Ц2 = Ц1*К2/К1, де:

Ц2 - сума в гривнях, що підлягає сплаті;

Ц1 - сума в гривнях, зафіксована в специфікації;

К2 - курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 00:00 годин дати оплати;

К1 - курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 10.04.2015 (1 дол. США. = 23,435369 грн).

Дані зміни будуть відбуватися автоматично, пропорційно зміні курсу, та не будуть вимагати ніяких додаткових домовленостей сторін. Оплата за обладнання відбувається в гривні. Зміни та зобов`язання зі сплати ціни обладнання, курс, по якому вони розраховані, вказуються постачальником у відвантажуючих документах і документах на оплату (рахунок і/або накладна). Постачальник зобов`язаний надати коригуючий рахунок, коригуючу накладну і розрахунок-коригування до податкової накладної.

Отже, під час розгляду справи №905/3510/16 були встановлені преюдиційні обставини, які мають значення для розгляду даної справи, предметом якої є стягнення курсової різниці у розмірі 1110847,49 грн за специфікацією №2 від 06.04.2015 до договору №088ПТ/221 від 21.07.2014, яка нарахована позивачем на суму заборгованості 6262356,41 грн за рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/3510/16 на дату оплати (березень 2019 року) за поставлене обладнання.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Тобто обставини, які встановлені під час розгляду справи №905/3510/16, не підлягають доказуванню у межах даної справи №905/392/20.

При цьому у межах розгляду справи №905/3510/16, зокрема, встановлено, що 21.07.2014 між позивачем та відповідачем укладено типовий договір №088ПТ/221, за умовами якого позивач (постачальник) зобов`язався передати, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити запасні частини на умовах, передбачених даним договором.

Кількість, номенклатура обладнання вказуються у специфікаціях до договору, які є його невід`ємною частиною (пункт 2.1 договору).

Згідно з розділом 3 типового договору від 21.07.2014 №088ПТ/221 поставка обладнання здійснюється видами транспорту, вказаними у специфікаціях. Позивач зобов`язаний поставити обладнання на умовах поставки, вказаних у специфікаціях згідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2000 року. Строки поставки обладнання вказуються у специфікаціях.

Відповідно до пункту 4.3 договору загальна сума договору визначається як сумарна вартість обладнання, поставка якого здійснюється згідно з доданими до нього специфікаціями.

27.04.2015 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, якою внесено зміни до договору №088ПТ/221 від 21.07.2014 та викладено пункти 6.3, 8.1, 8.2, 8.3 у новій редакції.

На виконання умов типового договору №088ПТ/221 (на придбання технологічного обладнання) від 21.07.2014 сторонами підписано, зокрема, специфікацію №2 від 06.04.2015 до типового договору від 21.07.2014 №088ПТ/221 на суму 12666311,12 грн, специфікацію №3 від 07.07.2015 до типового договору від 21.07.2014 №088ПТ/221 на суму 2242493,23 грн.

Господарським судом встановлено, що оплата за поставлене обладнання відповідачем всупереч вимог договору та специфікацій була здійснена частково.

Оплата за коригуючими рахунками відповідачем здійснена не була. За висновками суду свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів у сумі 6262356,41 грн за типовим договором від 21.07.2014 №088ПТ/221 щодо оплати отриманого за видатковими накладними обладнання з урахуванням коригуючих рахунків, всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, відповідач не виконав.

Судом апеляційної інстанції у постанові від 14.02.2019 у справі №905/3510/16, зокрема, встановлено, що умовами, погодженими сторонами, зокрема, у специфікації №2 та специфікації №3 до договору №088ПТ/221 від 21.07.2014 визначено обов`язок відповідача оплатити обладнання у національній валюті України, з відповідним коригуванням пропорційно зміні курсу відповідної іноземної валюти (долара США) на дату оплати товару.

На основні рахунки на оплату позивачем одночасно здійснено нарахування інфляційних втрат, разом з тим, покриття позивачу матеріальних втрат від знецінення коштів передбачено договором за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США на дату оплати, яке задоволено судом.

Узявши до уваги зазначені обставини, суд апеляційної інстанції встановив, що стягнення 347230,37 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов`язання (за видатковими накладними №081101 від 11.08.2015, №090302 від 03.09.2015, №090304 від 03.09.2015, №092901 від 29.09.2015, №111701 від 17.11.2015, №20402 від 04.02.2016, №112602 від 26.11.2015, №120303 від 03.12.2015), вираженого в гривнях, є за своїм змістом подвійною відповідальністю за невиконання зобов`язання, що суперечить нормам чинного законодавства.

При цьому нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати видаткових накладних, за якими не здійснювалось донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, є правомірним та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Таким чином, рішення господарського суду Донецької області від 16.08.2018 у справі №905/3510/16 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у частині встановлення обставин укладення типового договору №088ПТ/221 від 21.06.2014 між позивачем та відповідачем, узгодження сторонами у спірних специфікаціях додаткових умов до нього, а саме: прив`язки до курсу НБУ при зміні курсу долару більше ніж на 3% на дату оплати, а також неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, має преюдиційний характер для цієї справи, тому ці обставини не повинні доводитися у відповідності зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України, що правомірно взято до уваги господарським судом Донецької області.

Предметом позову у даній справі є матеріально - правова вимога позивача, щодо стягнення з відповідача боргу у розмірі 1110847,49 грн, як курсової різниці, нарахованої позивачем згідно зі специфікацією №2 від 06.04.2015 до договору №088ПТ/221 від 21.07.2014.

Згідно з частиною 1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Відповідно до частини 2 ст.524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина 2 ст.533 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Вказаними нормами надано можливість визначення сторонами у зобов`язанні грошового еквівалента в іноземній валюті, а також можливість узгодження сторонами порядку визначення суми, що підлягає сплаті у такому випадку.

Господарським судом правильно встановлено, що 22.03.2019 відповідач сплатив у повному обсязі заборгованість за рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/3510/16 від 16.08.2018 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2019, про що свідчить копія банківської виписки Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" по рахунку позивача від 22.03.2019 (а.с.44).

Як убачається з матеріалів справи позивачем направлено відповідачу 02.07.2019, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист на ім`я ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" з поіменованим переліком вкладення, а також копією накладної Укрпошти №5002701528914 від 02.07.2019, коригуючі рахунки на загальну суму 1010885,84 грн: - коригуючий рахунок №11202-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №11202 від 12.01.2016 на суму 66926,47 грн; - коригуючий рахунок №11201-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №11201 від 12.01.2016 на суму 74772,03 грн; - коригуючий рахунок №123001-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №123001 від 30.12.2015 на суму 97058,26 грн; - коригуючий рахунок №120302-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №120302 від 03.12.2015 на суму 97058,26 грн; - коригуючий рахунок №120301-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №120301 від 03.12.2015 на суму 120946,14 грн; - коригуючий рахунок №112601-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №112601 від 26.11.2015 на суму 208603,02 грн; - коригуючий рахунок №090303-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №090303 від 03.09.2015 на суму 23887,88 грн; - коригуючий рахунок №090301-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №090301 від 03.09.2015 на суму 194116,51 грн; - коригуючий рахунок №123002-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №123002 від 30.12.2015 на суму 127517,27 грн (а.с.89-108).

Зобов`язання згідно зі ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Відповідно до вимог ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як убачається з позовної заяви, позивач розрахував курсову різницю за такою формулою:

курс долара США до гривні, встановлений НБУ на 23.03.2015 - 23,149873 грн;

курс долара США до гривні, встановлений НБУ на дату оплати (22.03.2019) - 27,256311 грн;

6262356,41 грн х (27,256311/23,149873) = 7373203,90 грн;

7373203,90 грн - 6262356,41 грн = 1110847,49 грн.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що загальна сума боргу 6262356,41 грн, стягнута за рішенням господарського суду Донецької області від 16.08.2018 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі №905/3510/16, складається як з основних, так і коригуючих рахунків, а тому нарахування позивачем курсової різниці на суму боргу 6262356,41 грн є помилковим.

Матеріалами справи підтверджується, що поставка за видатковими накладними №11202 від 12.01.2016, №11201 від 12.01.2016; №123001 від 30.12.2015; №120302 від 03.12.2015; №120301 від 03.12.2015; №112601 від 26.11.2015; №090303 від 03.09.2015; №090301 від 03.09.2015 здійснена в рамках специфікації №2 від 06.04.2015 до договору від 21.07.2014 №088ПТ/221, а за видатковою накладною №123002 від 30.12.2015 - частково в рамках специфікації №2 від 06.04.2015 (на суму 547161,58 грн з ПДВ) до договору від 21.07.2014 №088ПТ/221 та частково в рамках специфікації №3 від 07.07.2015 (на суму 186817,00 грн з ПДВ) до договору від 21.07.2014 №088ПТ/221.

У коригуючих рахунках розрахунок курсової різниці здійснений у відповідності до умов договору від 21.07.2014 №088ПТ/221 та специфікацій №2 від 06.04.2015 та №3 від 07.07.2015.

З матеріалів справи убачається, що судом апеляційної інстанції у справі №905/3510/16 перевірено заявлені до стягнення суми інфляційних втрат по кожній накладній за відповідний період та за результатами проведеного судом перерахунку, стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 549805,53 грн (а.с.27-42).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що втрати від прострочки оплати вартості обладнання за основними рахунками вже відшкодовані позивачу шляхом стягнення інфляційних втрат, а стягнення за тими ж рахунками курсової різниці є подвійною відповідальністю, що суперечить нормам чинного законодавства.

Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення зазначив, що стягненню підлягає саме різниця між вартістю коригуючих рахунків за здійсненими поставками та вартістю стягнутих та вже оплачених інфляційних втрат, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 524 зазначеного Кодексу зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Таким чином, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Разом із тим, у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 11.10.2018 у справі №905/192/18.

Умовами спірного договору поставки визначено обов`язок оплати обладнання у національній валюті України, з відповідним коригуванням пропорційно зміні курсу відповідної іноземної валюти (долара США) на дату оплати товару, одночасно інфляційні втрати від прострочки оплати вартості обладнання за основними рахунками відшкодовані позивачу частково за період до жовтня 2016 року (включно), тоді як фактична оплата боргу за поставлене обладнання здійснена тільки 22.03.2019.

Колегія суддів вважає, що господарський суд правильно урахував, що стягненню підлягає різниця між вартістю коригуючих рахунків за здійсненими поставками та вартістю стягнутих та оплачених інфляційних втрат за ними на загальну суму 461080,31 грн, а саме: - коригуючий рахунок №11202-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №11202 від 12.01.2016: 66926,47 грн (вартість коригуючого рахунку) - 33390,08 грн (стягнуті та оплачені інфляційні втрати) = 33536,39 грн; - коригуючий рахунок №11201-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №11201 від 12.01.2016: 74772,03 грн (вартість коригуючого рахунку) - 37304,29 грн (стягнуті та оплачені інфляційні втрати) = 37467,74 грн; - коригуючий рахунок №123001-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №123001 від 30.12.2015: 97058,26 грн (вартість коригуючого рахунку) - 48423,04 грн (стягнуті та оплачені інфляційні втрати) = 48635,22 грн; - коригуючий рахунок №120302-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №120302 від 03.12.2015 на суму 97058,26 грн (вартість коригуючого рахунку) - 46040,70 грн (стягнуті та оплачені інфляційні втрати) = 51017,56 грн; - коригуючий рахунок №120301-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №120301 від 03.12.2015: 120946,14 грн (вартість коригуючого рахунку) - 57372,20 грн (стягнуті та оплачені інфляційні втрати) = 63573,94 грн; - коригуючий рахунок №112601-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №112601 від 26.11.2015: 208603,02 грн (вартість коригуючого рахунку) - 110427,74 грн (стягнуті та оплачені інфляційні втрати) = 98175,28 грн; - коригуючий рахунок №090303-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №090303 від 03.09.2015: 23887,88 грн (вартість коригуючого рахунку) - 16643,53 грн (стягнуті та оплачені інфляційні втрати) = 7244,35 грн; - коригуючий рахунок №090301-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №090301 від 03.09.2015: 194116,51 грн (вартість коригуючого рахунку) - 135247,86 грн (стягнуті та оплачені інфляційні втрати) = 58868,65 грн; - коригуючий рахунок №123002-кор від 22.03.2019 до видаткової накладної №123002 від 30.12.2015: 127517,27 грн (вартість коригуючого рахунку) - 64956,09 грн (стягнуті та оплачені інфляційні втрати) = 62561,18 грн.

У ході судового розгляду справи представник позивача зазначив, що позивач скористався своїм правом на захист у судовому порядку та звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за коригуючими рахунками, що передбачено умовами договору. Також зазначив, що заборгованість за рішенням суду у справі 905/3510/16 відповідач погасив у березні 2019 року, в курсова різниця та інфляційні втрати нараховані позивачем за різні періоди 2016 - 2019 років.

Отже, господарський суд правильно урахував ту обставину, що втрати, пов`язані з інфляційними процесами у державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, і фактично сума, що виникає у зв`язку з курсовою різницею і є інфляційними втратами.

Тому доводи апелянта про застосування до нього подвійної відповідальності шляхом стягнення інфляційних втрат та курсової різниці за тими ж рахунками є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Також апелянт зазначає про неналежне виконання позивачем передбаченого спірними специфікаціями обов`язку щодо надання розрахунку корегування до податкової накладної при здійснені перерахунку вартості обладнання, а саме: реєстрації останнім в Єдиному реєстрі податкових накладних нових податкових накладних замість розрахунку коригування до податкової накладної.

Колегія суддів зазначає, що вказані обставини не є підставою для невиконання відповідачем свого зобов`язання за спірним договором та здійснюється у відповідності до податкового законодавства, при цьому судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем отримані коригуючи рахунки, а відповідно до умов договору зміна ціни здійснюється автоматично без додаткових погоджень між сторонами.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно застосував приписи вищенаведених норм до встановлених обставин справи, а отже, висновок господарського суду в частині стягнення з відповідача позовних вимог у розмірі 461080,31 грн є обґрунтованим.

Відтак доводи апеляційної скарги заявника не отримали підтвердження.

У справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуально кодексу України, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.269, 270, пунктом 1 ст.275, ст.276, ст.282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.07.2020 у справі №905/392/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.10.2020.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.В. Шевель