Постанова

від 16.03.2021 по справі 905/392/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/392/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

на рішення Господарського суду Донецької області від 07.07.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансексім"

до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"

про стягнення 1 110 847,49 грн.

(уповноважені представники сторін у судове засідання не з`явилися).

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансексім", звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про стягнення боргу у розмірі 1 110 847,49 грн. В обґрунтування позовних вимог посилався на обов`язок відповідача зі сплати коригуючих рахунків за договором від 21.07.2014 № 088ПТ/221.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем 21.07.2014 укладено типовий договір №088ПТ/221, за умовами якого позивач (постачальник) зобов`язався передати, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити запасні частини на умовах, передбачених даним договором та специфікацій до договору, які є його невід`ємною частиною (пункт 2.1 договору).

На виконання умов типового договору №088ПТ/221 (на придбання технологічного обладнання) від 21.07.2014 сторонами підписано, зокрема, специфікацію №2 від 06.04.2015 до типового договору від 21.07.2014 №088ПТ/221 на суму 12666311,12 грн, специфікацію №3 від 07.07.2015 до типового договору від 21.07.2014 №088ПТ/221 на суму 2242493,23 грн.

Відповідно до пункту 5 специфікації №2 від 06.04.2015 до договору №088ПТ/221 від 21.07.2014 сторонами узгоджено додаткові умови, а саме: прив`язка до курсу НБУ при зміні курсу долару більше ніж на 3% на дату оплати, ціна підлягає відповідному перерахунку. Курс на 23.03.2015 - 23,149873 грн. Ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікації, вказана в гривнях, по зафіксованих в доларах по офіційному курсі НБУ 23.03.2015 (1 долар=23,149873 грн). У випадку зміни офіційного (НБУ) курсу долару більше ніж на 3% (три процента), ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікації в гривнях переглядається пропорційно збільшенню/зменшенню курсу валюти на дату оплати по наступній формулі:

Ц2 = Ц1*К2/К1, де:

Ц2 - сума в гривнях, що підлягає сплаті;

Ц1 - сума в гривнях, зафіксована в специфікації;

К2 - курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 00:00 годин дати оплати;

К1 - курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 23.03.2015 (1 дол. США. = 23,149873).

Дані зміни будуть відбуватися автоматично, пропорційно зміні курсу, та не будуть вимагати ніяких додаткових домовленостей сторін. Оплата за обладнання відбувається в гривні. Зміни та зобов`язання зі сплати ціни обладнання, курс, по якому вони розраховані, вказуються постачальником у відвантажуючи документах і документах на оплату (рахунок і/або накладна). Постачальник зобов`язаний надати корегувальний рахунок, корегувальну накладну і розрахунок-корегування до податкової накладної.

Відповідно до пункту 5 специфікації №3 від 07.07.2015 до договору №088ПТ/221 від 21.07.2014 сторонами узгоджено додаткові умови, а саме: прив`язка до курсу НБУ при зміні курсу долару більше ніж на 3% на дату оплати, ціна підлягає відповідному перерахунку. Курс на 10.04.2015 - 23,1435369 грн. Ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікації, вказана в гривнях, по зафіксованих в доларах по офіційному курсі НБУ 10.04.2015 (1 долар=23,435369 грн). У випадку зміни офіційного (НБУ) курсу долару більше ніж на 3% (три процента), ціна, загальна вартість обладнання і сума специфікації в гривнях переглядається пропорційно збільшенню/зменшенню курсу валюти на дату оплати по наступній формулі:

Ц2 = Ц1*К2/К1, де:

Ц2 - сума в гривнях, що підлягає сплаті;

Ц1 - сума в гривнях, зафіксована в специфікації;

К2 - курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 00:00 годин дати оплати;

К1 - курс дол. США до гривні, встановлений НБУ на 10.04.2015 (1 дол. США. = 23,435369 грн).

Дані зміни будуть відбуватися автоматично, пропорційно зміні курсу, та не будуть вимагати ніяких додаткових домовленостей сторін. Оплата за обладнання відбувається в гривні. Зміни та зобов`язання зі сплати ціни обладнання, курс, по якому вони розраховані, вказуються постачальником у відвантажуючих документах і документах на оплату (рахунок і/або накладна). Постачальник зобов`язаний надати коригуючий рахунок, коригуючу накладну і розрахунок-коригування до податкової накладної.

Оскільки ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" розрахувалося частково за поставлене технологічне обладнання за спірним договором №088ПТ/221 від 21.07.2014 за специфікацією №2 від 06.04.2015 на суму 12666311,12 грн та специфікацію №3 від 07.07.2015 на суму 2 242 493,23 грн, позивач звернувся із позовом про стягнення заборгованості за специфікаціями №2, №3 за договором №088ПТ/221 від 21.07.2014 у сумі 8 278 705,40 грн, у тому числі основний борг у сумі 6 262 356,41 грн, трьох процентів річних у сумі 238164,80 грн, інфляції у сумі 926 821,07 грн та пені в сумі 851363,12 грн.

Ці позовні вимоги були предметом розгляду Господарського Донецької області у справі № 905/3510/16, у якій рішенням від 16.08.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансексім" основний борг у сумі 6 262 356,41 грн, три проценти річних у сумі 235702,74 грн, інфляцію у сумі 696522,76 грн, пеню у сумі 751546,20 грн, всього: заборгованість у сумі 7 946 128,11 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 рішення Господарського суду Донецької області від 16.08.2018 у справі №905/3510/16 змінено в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі 696 522,76 грн та судового збору у розмірі 119 191,93 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансексім" інфляційні втрати у розмірі 549 805,53 грн.

Звертаючись із позовом у справі № 905/392/19 позивач зазначає, що ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" сплатило заборгованість за договором № 088ПТ/221 у розмірі 6 262 356,41 грн 22.03.2019. Водночас у відповідача виник обов`язок зі сплати суми заборгованості у розмірі1 110 847,49 грн, з урахуванням специфікації № 2 до спірного договору, відповідно до якої ціна, загальна вартість обладнання переглядається пропорційно збільшенню/зменшенню курсу валюти на дату оплати за відповідною формулою.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.07.2020 у справі № 905/392/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2020, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансексім" суму боргу в розмірі 461 080,31 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судові рішення аргументовані тим, що рішення господарського суду Донецької області від 16.08.2018 у справі №905/3510/16 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у частині встановлення обставин укладання типового договору від 21.06.2014 № 088ПТ/221 між позивачем та відповідачем, узгодження сторонами додаткових умов, а саме: прив`язки до курсу НБУ при зміні курсу долару більше ніж на 3% на дату оплати, а також неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань мають преюдиціальний характер для даної справи, тому ці обставини не повинні доводитися знову у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач 22.03.2019 сплатив у повному обсязі заборгованість, встановлену до стягнення рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/3510/16 від 16.08.2018, про що свідчить копія банківської виписки Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" по рахунку позивача від 22.03.2019. Загальна сума боргу 6 262 356,41 грн, стягнута згідно з вказаним рішенням господарського суду, складається як з основних, так і коригуючих рахунків, тому нарахування позивачем курсової різниці на суму боргу у розмірі 6 262 356,41 грн, є помилковим. Ураховуючи, що умовами спірного договору поставки визначено обов`язок оплати обладнання у національній валюті України, з відповідним коригуванням пропорційно зміні курсу відповідної іноземної валюти (долара США) на дату оплати товару, а інфляційні втрати від прострочки оплати вартості обладнання за основними рахунками були відшкодовані позивачу частково за період до жовтня 2016 року (включно), тоді як фактична оплата боргу за поставлене обладнання здійснена тільки 22.03.2019, тому стягненню підлягає різниця між вартістю коригуючих рахунків за здійсненими поставками та вартістю стягнутих та оплачених інфляційних втрат за ними на суму 461 080,31 грн.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1 Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Донецької області від 07.07.2020 і постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у справі № 905/392/20, ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.10.2018 у справі № 905/192/18 щодо невідповідності нормам законодавства одночасного покриття матеріальних втрат від знецінення коштів передбаченого договором за рахунок донарахування вартості товару з урахування курсової різниці національної валюти до долара США на дату оплати та стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов`язання, вираженого у гривнях, що за своїм змістом є подвійною відповідальністю за невиконання зобов`язання.

Заявник стверджує, що за результатами розгляду справи № 905/3510/16 стягнено інфляційні втрати на суму заборгованості за основними рахунками за поставку обладнання за договором від 21.06.2014 № 088ПТ/221, а тому стягнення курсової різниці у справі № 905/392/19 призведе до подвійної відповідальності.

Також скаржник, посилаючись на приписи статті 86 ГПК України вказує, що суди першої і апеляційної інстанцій не прийняли до уваги доводи стосовно того, що позивач здійснив реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних нових податкових накладних замість розрахунку коригування до податкової накладної, внаслідок чого відповідач позбавлений права скористатися податковим кредитом за відповідними поставками.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Предметом позовних вимог є стягнення боргу у розмірі 1 110 847,49 грн як курсової різниці, нарахованої позивачем згідно зі специфікацією №2 від 06.04.2015 до договору №088ПТ/221 від 21.07.2014.

Основним питанням під час розгляду справи № 905/392/19 є неможливість, на думку скаржника, стягнення курсової різниці за накладними, за якими вже стягнуто інфляційні втрати від прострочки оплати вартості обладнання, оскільки це призведе до подвійної відповідальності.

5.4. Заявник як підставу касаційного оскарження зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та стверджує, що судами не взято до уваги висновок Верховного Суду викладений у постанові від 11.10.2018 у справі № 905/192/18 щодо невідповідності нормам законодавства одночасного покриття матеріальних втрат від знецінення коштів, передбаченого договором за рахунок донарахування вартості товару з урахування курсової різниці та стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов`язання, вираженого у гривнях, що за своїм змістом є подвійною відповідальністю за невиконання зобов`язання.

5.5. Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 524 зазначеного Кодексу зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Разом із тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17.

Таким чином, покриття позивачеві матеріальних втрат від знецінення коштів передбачено договором за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США на дату оплати, яке задоволено судами, а відтак, стягнення у цьому випадку інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов`язання, вираженого в гривнях, є за своїм змістом подвійною відповідальністю за невиконання зобов`язання, що суперечить нормам чинного законодавства.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 905/192/18.

5.6. З наведеного висновку Верховного Суду слідує неможливість одночасного покриття позивачеві матеріальних втрат від знецінення коштів передбачено договором за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США на дату оплати та стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов`язання, вираженого в гривнях.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що існує усталена практика Верховного Суду про те, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 130/1058/16; від 23.10.2019 у справі № 369/661/15-ц; від 23.09.2019 справі № 638/4106/16-ц; від 20.02.2019 у справі № 638/10417/15-ц. Така ж позиція врахована Верховним Судом у справі № 905/192/18, на яку заявник посилається на обґрунтування підстави касаційного оскарження.

Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на необхідності відновлення еквівалентом іноземної валюти втрат від знецінення національної валюти внаслідок інфляції.

Тобто, у разі порушення грошового зобов`язання позивач очікує, що його втрати будуть відновлені у повному обсязі з урахуванням умов спірного договору щодо оплати обладнання у національній валюті України, з відповідним коригуванням пропорційно зміні курсу відповідної іноземної валюти (долара США) на дату оплати товару.

Колегія суддів зауважує, що встановлення умови у спірному договору щодо здійснення сплати за отримане обладнання у національній валюті України, з відповідним коригуванням пропорційно зміні курсу відповідної іноземної валюти (долара США) на дату оплати товару, має на меті поновити увесь обсяг втрат, які позивач отримав унаслідок зміни курсу гривні до долара США. Позивач має право отримати ті кошти, які він не отримав внаслідок порушення грошового зобов`язання і змін курсу. Фактично перегляд ціни, загальної вартості обладнання пропорційно збільшенню/зменшенню курсу є коригуванням вартості товару, повну та належну сплату якого очікує позивач. Саме коригуючі рахунки визначають усю суму грошових коштів, яка підлягає сплаті відповідно до договору. Однак, без здійснення оплати усієї суми не можна дійти висновку про відновлення усіх понесених втрат. У свою чергу, помилковим було б покладення на відповідача обов`язку щодо повної сплати коштів за коригуючими рахунками за тими видатковими накладними, за якими вже сплачено інфляційні втрати. Тобто, недопустиме стягнення інфляційних втрат, якщо одночасно покриваються матеріальні втрати від знецінення коштів, передбаченого договором за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, оскільки останніми охоплюється стягнення боргу з урахування встановленого індексу інфляції, що передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, під час розгляду справи № 905/392/19 дослідженню підлягало питання щодо розмежування заявленої до стягнення суми боргу із уже сплаченими інфляційними втратами.

5.7. Суди попередніх інстанцій зазначили, що обставини встановлені під час розгляду справи №905/3510/16 мають преюдиціальне значення для справи № 905/392/19. Зокрема, встановлено, що укладеним між сторонами типовим договором від 21.06.2014 № 088ПТ/221 та відповідними специфікаціями до нього, узгоджено: прив`язку до курсу НБУ при зміні курсу долару більше ніж на 3% на дату оплати, а також відповідальність за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань

Судами також встановлено, що загальна сума боргу 6 262 356,41 грн, стягнута за результатом розгляду справи №905/3510/16, складається як з основних, так і коригуючих рахунків. Водночас судами у справі №905/3510/16 перевірено заявлені до стягнення суми інфляційних втрат по кожній накладній за відповідний період та за результатами проведеного судом перерахунку, стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 549 805,53 грн.

Здійснюючи аналіз стягнутого боргу у справі №905/3510/16, а також заявлених до стягнення сум грошових коштів у справі № 905/392/19, суди дійшли висновку, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог, а саме лише в частині різниці між вартістю коригуючих рахунків за здійсненими поставками та вартістю стягнутих та оплачених інфляційних втрат за ними у справі № 905/3510/16, на загальну суму 461 080,31 грн.

Суди керувалися тим, що втрати, пов`язані з інфляційними процесами у державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, і фактично сума, що виникає у зв`язку з курсовою різницею і є інфляційними втратами.

Тобто, суди вірно врахували, що сума боргу за коригуючими рахунками підлягає стягненню лише в тій частині, якою не відновлено у повному обсязі втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, шляхом стягнення у справі № 905/3510/16 інфляційних втрат за відповідними видатковими накладними.

Колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог, не суперечить правовому висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеного у постанові від 11.10.2018 у справі № 905/192/18, оскільки у цьому випадку не відбувається застосування подвійної відповідальності, а лише відновлення втрат від знецінення національної валюти внаслідок інфляції у повному обсязі. За таких обставин, відсутні підстави вважати, що суди допустили помилкове тлумачення норм матеріального права під час розгляду справи № 905/392/19.

5.8. У свою чергу, Верховний Суд вважає безпідставними твердження заявника стосовно того, що суди першої і апеляційної інстанцій не прийняли до уваги доводи стосовно того, що позивач здійснив реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних нових податкових накладних замість розрахунку коригування до податкової накладної, внаслідок чого відповідач позбавлений права скористатися податковим кредитом за відповідними поставками.

Зокрема, у рішеннях у справі № 905/392/19 судами зазначено, що вказані доводи не можуть бути підставою для невиконання відповідачем свого зобов`язання, та здійснюється у відповідності до податкового законодавства, при цьому відповідачем були отримані коригуючи рахунки, а згідно умов договору зміна ціни здійснюється автоматично без додаткових погоджень між сторонами.

5.9. З наведеного убачається, що доводи, викладені у касаційній скарзі щодо наявності підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди, ґрунтуються на переоцінці обставин справи, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення і постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки підстав для скасування рішень у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 07.07.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у справі № 905/392/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

О. В. Случ