Рішення

від 30.06.2020 по справі 200/1138/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 р. Справа№200/1138/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дмитрієва В.С., при секретарі судового засідання Лисинської А.О.,

за участю:

представника позивача - Балашова Ю.В.,

представника відповідача - Вовченка С.П.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відео конференції в порядку загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕХЕНЕРГО" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

28 січня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕХЕНЕРГО" до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000125514 від 1 листопада 2019 року на суму 470125 грн., яке винесено Головним управлінням ДПС у Донецькій області за результатами Акта перевірки від 16 жовтня 2019 року №89/05-99-05-14/39089196.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акта перевірки є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України, оскільки достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження є податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних платником податку,крім того до податкового кредиту в період лютий - березень 2018 року ТОВ МЕХЕНЕРГО віднесло лише ті податкові накладні, які виписані і зареєстровані у ЄРПН. Позивач вказав, що висновки акта перевірки зроблені на підставі нерозглянутих документів, оскільки декларація з податку на додану вартість за березень 2018 року в проведенні перевірки не використовувалася, при цьому зроблено висновок про заниження податку на додану вартість за березень 2018 року. Позивач зазначив, що роботи контрагентом ТОВ Рекон-Постач , як субпідрядником, були виконані в повному обсязі, отримані ТОВ МЕХЕНЕРГО у лютому 2018 року, повністю сплачені протягом березня - вересня 2018 року і передані кінцевому замовнику робіт ПрАТ ММК ім. Ілліча . Вважає податкове повідомлення-рішення, що винесено на підставі висновку Акта перевірки від 16 жовтня 2019 року №89/05-99-05-14/39089196 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, 3 березня 2020 року надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що перевіркою установлено здійснення документального оформлення ТОВ МЕХЕНЕРГО операцій, які фактично не відбулися в межах господарської діяльності підприємства з метою отримання податкової вигоди у вигляді використання сум податкового кредиту на нібито отримані роботи від ТОВ РЕКОН ПОСТАЧ та, як наслідок, зменшення податкових зобов`язань з ПДВ. Так до перевірки не надано: ліцензія на виконання ремонтних робіт; документи, підтверджуючих узгодженого сторонами списку працівників для перебування на території ПРАТ ММК ім. Ілліча та виконання капітального ремонту котла за умов викладених у п. 6 договору, укладеного з постачальником ТОВ РЕКОН-ПОСТАЧ №01-11-17 від 1 листопада 2017 року; документи, які б підтверджували факт прийняття, витрачення, списання тмц, запчастин, деталей та іншого приладдя ТОВ Рекон-Постач від ТОВ Мехенерго . При цьому позивач не був позбавлений можливості на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення надати відповідачу відповідні документи, проте останній не скористався своїм правом, визначеним Податковим кодексом України, таким чином зазначені документи, в розумінні п. 44.1., п. 44.6 ст. 44 ПКУ були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності. Відповідач вказав, що відповідно до Єдиного реєстру судових рішень України ТОВ Рекон-Постач є фігурантом кримінальних справ щодо суб`єкта господарювання з ознаками фіктивності. Таким чином, перевіркою встановлено неправомірного визначення податкового кредиту у декларації з ПДВ за лютий - березень 2018 року, що призвело до заниження податку на додану вартість. Вважає, що рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

17 березня 2020 року представник позивача надав заперечення на відзив у яких вказав, що до перевірки були надані документи, які є обов`язковими та які є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребують будь-якого іншого додаткового підтвердження. Посилання відповідача на Єдиний реєстр досудових розслідувань вважає неприйнятним, оскільки вони датовані вже після укладення Договору від 1 листопада 2017 року та отримання робіт за цим договором, та будь який протиправний зв`язок з позивачем не згадується. Вважає, що висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються належними доказами.

2 квітня 2020 року відповідач надав пояснення по справі у яких заперечив щодо розміру витрат на правничу допомогу та по суту спору вказав, що надані позивачем акти прийомки виконаних підрядних робіт підписані не уповноваженою на те особою, оскільки на дату складання/підписання зазначених актів за даними звітності ТОВ Рекон Постач директором були інші особи.

У відзиві на пояснення представник позивача щодо підписанта зі сторони ТОВ Рекон-Постач вказав, що акти виконаних робіт були підписані після виконання, прийняття та оплати робіт, тому підписант з печаткою, з виконаними роботами, з оформленими та зареєстрованими відповідним чином податковими накладними не впливав на предмет договору, оскільки він був належним чином виконаний, при цьому позивач не має можливості контролювати дії контрагентів, які не стосуються предмету договору, при цьому підписантом може бути особа за довіреністю.

Ухвалою суду від 3 лютого 2020 року вирішено відкрити провадження в адміністративній справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 3 березня 2019 року.

Ухвалою суду від 17 лютого 2020 року відмовлено у задоволені клопотання представника позивача про проведення підготовчого засідання в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 3 березня 2020 року задоволено клопотання представника позивача про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 3 березня 2020 року відкладено підготовче засідання до 2 квітня 2020 року.

Ухвалою суду від 2 квітня 2020 року витребувано докази у справі, продовжено підготовче провадження на тридцять днів, призначено підготовче засідання на 5 травня 2020 року.

Ухвалою суду від 5 травня 2020 року продовжено строк для надання витребуваних документів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 2 червня 2020 року.

Ухвалою суду від 20 травня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 2 червня 2020 року вирішено продовжити строк для надання витребуваних документів, відкласти розгляд справи та призначити судове засідання на 30 червня 2020 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін, які з`явилися у судове засідання, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕХЕНЕРГО" (ідентифікаційний код юридичної особи: 39089196; місцезнаходження: Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Миру, будинок 114) зареєстровано в якості юридичної особи 10 лютого 2014 року, основними видами діяльності згідно КВЕД 43.21, 43.22 є:Електромонтажні роботи, Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, перебуває на обліку в Маріупольському управлінні Головного управління ДПС у Донецькій області.

У період з 2 жовтня 2019 року по 8 жовтня 2019 року головним державним ревізором-інспектором Маріупольського відділу перевірок платників управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУДПС у Донецькій області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 ПК України, та відповідно до наказу ГУДПС у Донецькій області від 30 вересня 2019 року №227, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ МЕХЕНЕРГО (код ЄДРПОУ 39089196) з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ Рекон-постач (код ЄДРПОУ:41628044) за лютий 2018 року, з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у лютому, березні 2018 року.

За результатами перевірки складено Акт від 16 жовтня 2019 року №89/05-99-05-14/39089196 за висновками якого встановлено порушення п. П.44.1, п.44.6 ст.44, пп.192.1.2 п.192.1 ст.192, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 розділу V Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями), внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у декларації з ПДВ за лютий-березень 2018 року в сумі 376100 грн., по оформленим у лютому 2018року операціям з ТОВ Рекон-Постач , що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 376100 грн., у тому числі за лютий 2018 року в сумі 330533 грн. та за березень 2018 року в сумі 45567 грн.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивач надав на нього заперечення.

За результатами розгляду заперечень на Акт перевірки, відповідач, листом від 30 жовтня 2019 року №18903/10/05-99-05-14, висновки до акта документальної перевірки від 16 жовтня 2019 року №№89/05-99-05-14/39089196 залишив без змін.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки відповідачем 1 листопада 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №000125514, яким ТОВ МЕХЕНЕРГО збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 473125 грн., з яких сума за податковим зобов`язанням збільшено 376100 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -94025 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 9 січня 2020 року №884/799-00-08-05-02-06 ДПС України скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Розділ V Податкового кодексу України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно статті 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інш.).

Слід зазначити, що податкова накладна не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Згідно частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 вказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням наведеного вище суд зауважує, що інформація, що міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу щодо порушення вимог чинного законодавства позивачем, суд зазначає наступне.

Так, між ПрАТ Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча (замовник) та ТОВ МЕХЕНЕРГО (підрядник) 6 грудня 2016 року було укладено договір №2372 підряду на поточні ремонтні роботи та технічне обслуговування. Згідно пункту 1.3 вказаного вище договору, сторони допускають, за умови надання в письмовій формі згоди Замовника, залучення Підрядником спеціалізованих підприємств (організацій) Субпідрядників для виконання окремих об`ємів робіт на виконання вказаного Договору (том 1, а.с. 74).

Згідно специфікації №5 до Договору №2372 від 6 грудня 2016 року Підрядник зобов`язується виконати роботи по капітальному ремонту компресора К-1700 №3, Кисневого цеху, ПрАТ ММУ ім. Ілліча , згідно специфікації №6 до Договору №2372 від 6 грудня 2016 року Підрядник зобов`язується виконати роботи по капітальному ремонту котла ТП-150 СТ №11 ТЄЦ-1 ПрАТ ММУ ім. Ілліча (том 1 а.с. 83, 84).

1 листопада 2017 року між ТОВ МЕХЕНЕРГО (Підрядник) та ТОВ Рекон Постач (Субпідрядник) був укладений Договір № 01-11-17 (підряду на поточний ремонт и технічне обслуговування), за умов п. 2 даної угоди Підрядчик поручає, а Субпідрядникзобов`язується на свій риск виконати в порядкута на умовахцього Договору роботи, перелік яких наводиться у специфікаціях (том 1, а.с. 38-45).

Згідно Специфікації № 1-9 до Договору № 01-11-17 від 1 листопада 2017 року Субпідрядник зобов`язується виконати роботи по капітальному ремонту котла ТП-150: заміна трубопроводу, обмурувальні роботи; заміна трубопроводу, роботи по ізолюванню, фарбування, заміна кип`ятильного пучка, заміна водяного економайзера, заміна секцій повітрянагрівача, ревізійний ремонт запірної арматури, механічна зачистка ( том 1, а.с. 46-54).

ТОВ Рекон Постач оформлено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на адресу ТОВ МЕХЕНЕРГО у лютому 2018 року на загальну суму 2256600 грн., у тому числі ПДВ 376100 грн., з надання послуг - капітальний ремонт компресора К-1700 №3, Кисневого цеху, Капітальний ремонт котла ТП-150 №11, ТЕЦ-1 на об`єкті ПРАТ "ММК ІМ.ІЛЛІЧА" (том 1, а.с. 136).

На підтвердження виконання вказаного вище договору позивачем надано: Акт № 5-001 приймання виконаних робіт по виконанню підрядних робіт Капітальний ремонт котла ТП-150 №11. ТЕЦ-1 роботи по ізолюванню за лютий 2018 року;Акт № 5-002 приймання виконаних робіт по виконанню підрядних робіт Капітальний ремонт котла ТП-150 №11. ТЕЦ-1 заміна кип`ятильного пучка за лютий 2018 року;Акт № 5-003 приймання виконаних робіт по виконанню підрядних робіт Капітальний ремонт котла ТП-150 №11. ТЕЦ-1 заміна трубопроводу за лютий 2018 року;Акт № 5-004 приймання виконаних робіт по виконанню підрядних робіт Капітальний ремонт котла ТП-150 №11. ТЕЦ-1 заміна секцій повітрянагрівача за лютий 2018 року;Акт № 5-005 приймання виконаних робіт по виконанню підрядних робіт Капітальний ремонт котла ТП-150 №11. ТЕЦ-1 ревізійний ремонт запірної арматури за лютий 2018 року;Акт № 5-006 приймання виконаних робіт по виконанню підрядних робіт Капітальний ремонт котла ТП-150 №11. ТЕЦ-1 обмурувальні роботи за лютий 2018 року;Акт № 5-007 приймання виконаних робіт по виконанню підрядних робіт Капітальний ремонт котла ТП-150 №11. ТЕЦ-1роботи по фарбуванню за лютий 2018 року;Акт № 5-008 приймання виконаних робіт по виконанню підрядних робіт Капітальний ремонт котла ТП-150 №11. ТЕЦ-1заміна водяного економайзера за лютий 2018 року;Акт № 5-009 приймання виконаних робіт по виконанню підрядних робіт Капітальний ремонт котла ТП-150 №11. ТЕЦ-1 механічна зачистка за лютий 2018 року (том 1, а.с. 55-73).

На виконання Договору підряду Капітального ремонту котла ТП-150 №11. ТЕЦ-1 від 6 грудня 2016 року №2372 укладеного між позивачем та ПрАТ ММК ім. Ілліча позивачемнадано: Акт №5 капітальний ремонт Котла ТП-150 №11. ТЕЦ-1, ТЕЦ-1 за лютий 2018 року (том 1 а.с. 85-97).

Також позивачем надано: Акт№5 від 22 лютого 2018 року на матеріали, деталі, вузли, конструкції, обладнання та інші товарно-матеріальні цінності ТЕЦ-1, що використані при проведенні капітального ремонту Котла ТП-150 №11. ТЕЦ-1, ТЕЦ-1 (том 1, а.с. 101-103),

На виконання Договору підряду Капітального ремонту котла Компресора К-1700 №3 Кисневий цех від 6 грудня 2016 року №2372 укладеного між позивачем та ПрАТ ММК ім. Ілліча позивачем надано: Акт №8 за лютий 2018 року, Акт №8 за лютий 2018 року (том 1 а.с. 104-107, 121).

Також позивачем надано: Акт №8 від 23 лютого 2018 року на матеріали, деталі, вузли, конструкції, обладнання та інші товарно-матеріальні цінності Кисневий цех, що використані при проведенні капітального ремонту компресора К-1700 №3, Акт приймання-передачі сировини, запасних частин та інших ТМЦ №4901605865 від 23 лютого 2018 року/8, Акт списання №4901668059/190000127527/8 від 27 лютого 2018 року, Акт №Z002 130000034630 02.18 001/8 використаних матеріалів у лютому 2018 року, акт № 5 від 22.02.2018 на оприбуткування матеріалів, деталей, вузлів, конструкцій, обладнання та інших тмц, отриманих при демонтажу основних засобів при проведені робіт (форма № ОР-02), Акт № 8 від 23 лютого 2018 року на матеріали, деталі, вузли, конструкції, обладнання та інші тмц ТЕЦ-1 витрачені при проведені робіт (форма № ОР -03), Акт № 4901615865 від 23 лютого 2018/8 року приймання-передачі сировини, запасних частин та інших ТМЦ, Акт № 4901668903 від 23 лютого 2018/8 приймання-передачі сировини, запасних частин та інших ТМЦ, Акт списання тмц № 4901616701/190000127527/8, Акт списання тмц № 4901668059/190000127527/8, Акт на витрачені матеріали № 2002_130000034630_02.18_001/8, Акт № 8 від 23 лютого 2018 на оприбуткування матеріалів, деталей, вузлів, конструкцій, обладнання та інших тмц, отриманих при демонтажу основних засобів при проведені робіт (форма № ОР-02), Акт № 2003_1900000127527_02.18_001/8 на оприбуткування демонтованих тмц, отриманих при проведені ТО и Р Капітальний ремонт 490-М17-003-001-001 Повітряний компресор К-1700 № 3 від 23 лютого 2018 року, Акт № 2001_130000034630_02.18_001/8 на надання послуг, прибуткові ордери від 23 лютого 2018 року.

На підтвердження здійснення оплати Позивачем виконання робіт субпідрядником надано платіжні доручення (т. 1, а.с. 146-165).

Наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період.

З акта перевірки №89/05-99-05-14/39089196 від 16 жовтня 2019 року вбачається, що вищенаведені висновки перевірки обґрунтовані не наданням до перевірки:

- копії ліцензії на виконання ремонтних робіт субпідрядчика, відповідно до вимог п. 2 договору укладеного з постачальником ТОВ "РЕКОН-ПОСТАЧ" № 01-11-17 від 01 листопада 2017 року;

- документів, підтверджуючих узгодженого сторонами списку працівників для перебування на території ПрАТ ММК ім. Ілліча на виконання капітального ремонту котла за умов викладених у п. 6 договору, укладеного з постачальником ТОВ "РЕКОН-ПОСТАЧ" № 01-11-17 від 01 листопада 2017 року;

- документи, які підтверджують факт прийняття, витрачення, списання тмц, запчастин, деталей та іншого приладдя ТОВ Реконпостач від ТОВ Мехенерго для виконання капітального ремонту котла, як це визначено п. 5.3 договору № 01¬11-17 від 01 листопада 2017 року.

Стосовно не надання копії ліцензії на виконання ремонтних робіт субпідрядника суд зазначає, що відомості щодо наявності чи відсутності ліцензій і дозволів у підрядників контрагентів не є документами бухгалтерського обліку, такі ліцензії є документами державного зразка, які засвідчують право ліцензіата на провадження зазначеного в них видів господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Окремо слід зазначити, що такі документи маютьз находитись не у позивача, а у осіб, які здійснюють підрядні роботи.

Крім того, відповідно до договору субпідряду № 01-11-17 від 01 листопада 2017 року наявність ліцензії необхідна за умови виконання рібіт, якщо така вимога передбачена нормативними документами, відповідачем не доведено, що виконанні роботи ТОВ Реконпостач за спірним договором потребують наявність такої ліцензії.

Стосовно не надання документів, підтверджуючих узгодженого сторонами списку працівників для перебування на території ПрАТ ММК ім. Ілліча длясписку працівників для перебування на території ПрАТ ММК ім. Ілліча на виконання капітального ремонту котла суд зазначає, що такі відомості також не є документами бухгалтерського обліку, крім того, в матеріалах адміністративної справи містяться копії тимчасових перепусток 12 осіб (том 1, а.с. 167).

Слід зазначити, що відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод підряду з позивачем. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року № К/9901/873/18.

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30 січня 2018 року у справі № 2а/1770/3360/12, від 19 червня 2018 року у справі № 826/7704/16 (адміністративне провадження № К/9901/38191/18).

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 826/7704/16 (адміністративне провадження № К/9901/38191/18) та від 17 квітня 2018 року у справі № 820/475/17 (адміністративне провадження № К/9901/4907/17).

Стосовно тверджень відповідача щодо вчинення кримінального правопорушення ТОВ "Рекон-Постач", суд зазначає, що будь яких доказів щодо притягнення службових осіб позивача чи його контрагентів до кримінальної відповідальності, або вироків суду не надано.

До того ж суд звертає увагу, що кримінальне провадження №32018110000000029, на яке посилається відповідач, порушено 4 травня 2018 року, тобто вже після укладення Договору №01-11-17 від 1 листопада 2017 року і отримання виконаних робіт за цим договором.

Сам факт наявності кримінального провадження не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. Кримінальне провадження, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 КАС України не є безумовною підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. Тому необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій з вказаним контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 808/2519/15, від 24 березня 2020 року у справі № 400/355/19.

Слід звернути увагу, що ст. 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

За таких обставин в ході дослідження доказів, необхідних для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угоди, встановлено, що доводи відповідача стосовно не проведення господарських операцій є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи.

Крім того, матеріали справи не містять доказів реалізації Відповідачем повноважень, передбачених пп. 20.1.30 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, щодо визнання договору Позивача з ТОВ "Рекон-постач" недійсним, притягнення службових осіб до кримінальної відповідальності за здійснення нікчемних операцій з контрагентом та доказів відсутності змін в активах Позивача за його операціями з ТОВ "Рекон-Постач" за спірний період.

Стосовно посилань відповідача на підписання актів приймання робіт не уповноваженою особою, суд зазначає, що відповідачем не заперечується та матеріалами справи підтверджується, що на час укладання договору підряду №01-11-17 від 1 листопада 2017 року, директором ТОВ Рекон-постач був ОСОБА_1 , який і є підписантом вказаного договору та актів.

При цьому під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, адміністративнепровадження № К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження № К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а (адміністративне провадження № К/9901/19905/18).

Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи, суд вважає вищевказану угоду документально підтвердженою та такою, що виконана сторонами.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірності своїх рішень. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями частини 2 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст.134 КАС України).

Частинами 4, 5, 6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як убачається з матеріалів справи, судові витрати складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.

Так, позивачем при поданні адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 7051,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням №12 від 20 січня 2020 року (том 1, а.с.174).

Також, матеріалами справи підтверджено, що 20 жовтня 2019 року між ТОВ МЕХЕНЕРГО та адвокатським бюро Балашов та партнери укладено договір №10/19 про надання правової допомоги. Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на правничу допомогу вартість послуг складає 33800 грн.

Згідно платіжного доручення №11 від 20 січня 2020 року ТОВ МЕХЕНЕРГО здійснило оплату претензійно-позовної роботи та представництво клієнта, згідно рах.№4 від 20 січня 2020 року у розмірі 35000 грн.(том 1, а.с. 172). При цьому надане платіжне доручення не містить посилання на договір №10/18 від 20 жовтня 2019 року, копія рах.№4 від 20 січня 2020 року в матеріалах справи відсутня.

Так, при вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Балашова Ю.В. враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною.

Зокрема, не можна вважати такими, що пов`язані саме з розглядом справи, складання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат (1200 грн.), підготовка додатків до позовної заяви (1800 грн.), підготовка копії позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам (1800 грн.), тощо.

Суд ураховує, що представником позивача за договором виконано роботу з надання правової допомоги: підготовку та направлення позовної заяви, відповіді на відзив, заперечення, але суд вважає, що розмір суми витрат на правничу допомогу є не співмірним із складністю цієї справи.

Ураховуючи викладене вище, суд вважає спів мірною у цій справі компенсацією вартості витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Таким чином, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь позивача судового збору в сумі 7051,88 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн., що у загальному розмірі складає 14051,88 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №000125514 від 1 листопада 2019 року на суму 470125 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул.130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ: 39406028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕХЕНЕРГО" (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миру, б. 114; код ЄДРПОУ: 39089196) судові витрати в сумі 14051,88 грн.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 30 червня 2020 року у присутності представників сторін, повний текс рішення складено 7 липня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України строки визначені статтею 295 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії карантину.

Суддя В.С. Дмитрієв