Постанова

від 30.06.2020 по справі 0440/5203/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2020 року м. Дніпросправа № 0440/5203/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року (головуючий суддя Конєва С.О.)

у справі № 0440/5203/18

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Дніпровської міської

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спора на стороні відповідача Приватне підприємство Зігфрід-М , Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Технополіс , Товариство з обмеженою відповідальністю Автотранссервіс , Товариство з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205 , Приватне акціонерне товариство Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11255 , Товариство з додатковою відповідальністю Автопромінь , Товариство з обмеженою відповідальністю Автотрансфер , Приватне виробничо-сервісне підприємство СТО Карлссон , Приватне підприємство Автоекспрес-Дніпро , Приватне акціонерне товариство Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11201 , Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерспецмаркет , Приватне підприємство - фірма Автострада , Товариство з обмеженою відповідальністю Меркер , Державна регуляторна служба України

про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спора на стороні відповідача Приватне підприємство Зігфрід-М , Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Технополіс , Товариство з обмеженою відповідальністю Автотранссервіс , Товариство з додатковою відповідальністю Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205 , Приватне акціонерне товариство Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11255 , Товариство з додатковою відповідальністю Автопромінь , Товариство з обмеженою відповідальністю Автотрансфер , Приватне виробничо-сервісне підприємство СТО Карлссон , Приватне підприємство Автоекспрес-Дніпро , Приватне акціонерне товариство Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11201 , Товариство з обмеженою відповідальністю Інтерспецмаркет , Приватне підприємство - фірма Автострада , Товариство з обмеженою відповідальністю Меркер , Державна регуляторна служба України, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 25.05.2017, від 19.09.2017, від 14.11.2017, якими вносились зміни до рішень виконкому міської ради про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються певними суб`єктами господарювання, залученими до участі у справі як треті особи, а тако рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради №158 від 20.02.2018 (регуляторний акт) Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпрі .

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням процедури прийняття цих рішень як регуляторних актів згідно встановлених Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності вимог.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 15.03.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що підстави для оскарження рішень Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №371-382 від 25.05.2017, №869, №870, №872 від 14.11.2017 за приписами ч.3 ст.264 КАС України відсутні, оскільки із прийняттям рішення №158 від 20.02.2018 у місті Дніпрі розпочав діяти єдиний тариф на проїзд на всіх автобусних маршрутах загального користування у місті Дніпрі у розмірі 7 грн., а відповідно, оскаржувані рішення від 25.05.2017 №№371, 372, 373, 374, 375, 376, 377, 378, 379, 380, 381, 382; від 19.09.2017 №708; від 14.11.2017 №№869, 870, 871, 872 (за якими були встановлені тарифи на різні маршрути у різних розмірах від 4,5 до 7 грн.), втратили свою чинність.

Що стосується правомірності прийнятого Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради рішення №158 від 20.02.2018, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, дотримано процедуру прийняття цього рішення щодо його оприлюднення у порядку, встановленому Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , що дозволяло позивачеві ознайомитися із відповідним проектом регуляторного акта та аналізом регуляторного впливу на офіційному веб-сайті міської ради та надати відповідні пропозиції та зауваження, а також і прийняти участь у обговоренні оскаржуваного проекту рішення, а отже, права позивача, у даному випадку, порушені не були.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована незгодою з висновками суду першої інстанції, зазначає, що судом не в повному обсязі досліджено всі обставини справи. Доводи в апеляційній скарзі гуртуються на викладених аргументах в позовній заяві. Позивач фактично оскаржує рішення суду першої інстанції щодо висновків суду про дотримання відповідачем процедури оприлюднення рішення виконкому № 158 від 20.02.2018.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 у адміністративній справі №0440/5203/18 скасовано, провадження у справі закрито в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 25.05.2017 №№ 371-382, від 14.11.2017 №№869-872.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 залишено без змін.

Апеляційний суд встановив, що оскаржувані позивачем рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №№371-382 від 25.05.2017 вже переглядалися в судовому порядку за позовом Громадської організації Платформа Громадський Контроль і рішенням Бабішкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2018 у справі №200/16545/17, яке набрало законної сили, встановлена правомірність їх прийняття. Також рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 у справі №804/340/18 за позовом Громадської організації Платформа Громадський Контроль , яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018, визнано протиправними та нечинними рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради №869, №870, №872 від 14.11.2017.

Що стосується правомірності прийнятого виконавчим комітетом Дніпровської міської ради рішення №158 від 20.02.2018, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, було дотримано процедуру його прийняття щодо його оприлюднення у порядку, встановленому Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі №0440/5203/18 в частині скасування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 та закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними та скасування рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 25 травня 2017 року №№371-382 скасовано, справу в цій частині направлено для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі №0440/5203/18 в частині скасування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 та закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними та скасування рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради №869, №870, №872 від 14.11.2017 змінено в частині мотивування підстав для закриття провадження у справі в цій частині.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 в частині, що залишена без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019, та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі №0440/5203/18 - залишено без змін.

Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції дійшов до передчасного висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними та скасування рішень Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 25 травня 2017 року №№371-382 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України у зв`язку з тим, що вказані рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради вже переглядалися в судовому порядку за позовом Громадської організації Платформа Громадський Контроль та рішенням Бабішкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2018 року у справі №200/16545/17, яке набрало законної сили, встановлена правомірність їх прийняття.

Як зазначено судом касаційної інстанції, при вирішенні судом питання закриття провадження у справі з підстав наявності таких, що набрали законної сили, постанови чи ухвали суду про закриття провадження у справі, необхідним є встановлення обставин ухвалення таких у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Предмет позову становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. Характер позовної вимоги визначається характером спірних матеріальних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Ними будуть: юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення; доказові факти, тобто ті, що тісно пов`язані з фактами матеріально-правового характеру і на підставі яких можна зробити висновок про їх наявність чи відсутність.

Сторони є складовими поняття учасників справи, що охоплює позивача і відповідача - суб`єкта владних повноважень, до яких звернена вимога позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі у справі №200/16545/17 та у даній справі є різними.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі в частині зазначених вище позовних вимог, вказаних обставин не врахував, помилково керувався нормами п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, що призвело до постановлення незаконного судового рішення. Також Верховний Суд зазначив, що рішення суду першої інстанції в цій частині не було переглянуто апеляційним судом по суті заявлених позивачем позовних вимог.

Таким чином, перегляду апеляційним судом в межах даного апеляційного провадження підлягає рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 25.05.2017 №№ 371 - 382.

Повноважні представники сторін, третіх осіб в судове засідання не з`явились, про час і місце судового засідання означені особи повідомлені судом належним чином.

Приймаючи до уваги, що суд не визнавав обв`язкою участь у судовому засіданні учасників справи, апеляційний суд, керуючись ч.2 ст.313 КАС України, вважає, що неявка означених вище осіб не перешкоджає розгляду справи.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ст.311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, а також враховуючи мотиви та висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 30.04.2020 (ч.5 ст.353 КАС України), апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 25.05.2017 виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийняті рішення:

№371 Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10.03.2015 №164 Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ПрАТ АТП 11255 , а саме на автобусних маршрутах №33 - 6 грн.; № 15, 30, 78, 84 - 5 грн., №90 - 7 грн.;

№372 Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10.03.2015 №163 "Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ТОВ ВФ Технополіс , а саме на автобусних маршрутах № 32, 40, 57, 57А, 88, 88А, 116 - 6 грн.; №149 - 5 грн.; №77 - 7 грн.;

№373 Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10.03.2015 №169 Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ПП Зігфрід-М , а саме на автобусних маршрутах №41, 86, 156 - 6 грн.; №99, 108, 113 - 5 грн.; №141 - 7 грн.;

№374 Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10.03.2015 №168 Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ТОВ Інтерспецмаркет , а саме на автобусних маршрутах №118 - 6 грн.;

№375 Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10.03.2015 №155 Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ТОВ Меркер , а саме на автобусних маршрутах №2, 5, 6 - 5 грн.; №11 - 4 грн.;

№376 Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10.03.2015 №166 Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ПП фірмою Автострада , а саме на автобусних маршрутах №9, 109 - 6 грн.; №92 - 5 грн.;

№377 Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10.03.2015 №159 Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ТОВ Автотранссервіс , а саме на автобусних маршрутах №18, 19, 35, 60, 87Б, 95, 95А, 119, 120, 121, 135, 157, 157А - 6 грн.; №34, 66, 105, 111, 115, 131, 155 - 5 грн.;

№378 Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10.03.2015 №162 Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ПАТ ДАТП 11201 , а саме на автобусних маршрутах №39, 114, - 5 грн.; №92А - 4,5 грн.;

№379 Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10.03.2015 №160 Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ПВСП СТО Карлссон , а саме на автобусних маршрутах №20, 55, 75, 79, 136, 136А, 156А - 6 грн.; №13, 20А, 50, 96 - 5 грн.;

№380 Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ПП Автоекспрес-Дніпро , а саме на автобусному маршруті №100 - 6 грн.;

№381 Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10.03.2015 №165 Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ТОВ Автотрансфер , а саме на автобусних маршрутах №44 - 5 грн.;

№382 Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 10.03.2015 №172 Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються ТДВ Автопромінь , а саме на автобусних маршрутах №152, 152А - 6 грн.

Приймаючи ці рішення, відповідач керувався, як в них зазначено, Законом України Про автомобільний транспорт , Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 №1548 Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо врегулювання цін (тарифів) , Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 17.11.2009 №1175 Про затвердження Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту .

Спірними рішеннями виконавчого комітету міської ради від 25.05.2017 №№371, 372, 373, 374, 375, 376, 377, 378, 379, 381, 382 внесено зміни до рішень виконкому міської ради від 10.03.2015 №№155, 159, 160, 162, 163, 164, 165, 166, 168, 169, пункт 1 цих рішень викладено в новій редакції: встановлено граничні тарифи на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, не віднесених до державного (регіонального) замовлення, які надаються ПрАТ АТП11255 , ТОВ ВФ "Технополіс , ПП Зігфрід-М , ТОВ Інтерспецмаркет , ТОВ Меркер , ПП Автострада , ТОВ Автотранссервіс , ПАТ ДАТП11201 , ПВСП СТО Карлссон , ТДВ Автопромінь , ТОВ Автотрансфер . Рішенням виконавчого комітету міської ради від 25.05.2017 №380 встановлено граничні тарифи на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міському автобусному маршруті загального користування, які надаються ПП Автоекспрес Дніпро .

20.02.2018 виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийнято рішення (регуляторний акт) №158 Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпрі , п.1 якого установлено граничні тарифи на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпрі:

- на соціально захищених маршрутах у звичайному режимі руху - 3,50 грн.;

- на автобусних маршрутах загального користування, що обслуговуються у звичайному режимі руху, які не віднесено до державного (регіонального) замовлення - 7 грн.

Оскаржуючи означені рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради, позивач виходив з того, що ці рішення не відповідають процедурі їх прийняття, встановленої чинним законодавством, встановлені вказаними рішеннями тарифи є економічно необґрунтованими та безпідставними, окрім того, з метою уникнення дотримання процедури прийняття регуляторного акта у 2017 році відповідач розбив спірні рішення на декілька однорідних, які регулюють сугубо перевезення на одному маршруті, однак такі дії не призвели до втрати цими рішеннями ознак регуляторного акта, не обмежили коло осіб, на яких розповсюджується їх дія, у оскаржуваних рішеннях відповідача йде мова про підвищення тарифів на проїзд у міському пасажирському автомобільному транспорті, а тому позивач, як і інші мешканці міста Дніпра, мав право взяти участь у обговоренні підстав підвищення тарифів на проїзд, надати свої зауваження, однак через не оприлюднення саме в друкованих засобах масової інформації проектів цих рішень у строк та у порядку визначеному чинним законодавством, позивач та мешканці міста неправомірно були позбавлені такого права..

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про оскарження рішень виконкому від 05.05.2017 №№ 371-382.

Відповідно до пп. 2 п. а ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні № 280/97-ВР від 21.05.1997 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні повноваження, зокрема, щодо встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про автомобільний транспорт № 2344-III від 05.04.2001 забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

За частиною 6 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради у межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймається на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписується сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності - ч.12 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Статтею 1 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначено, що регуляторний акт це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти.

Відповідно до ст. 5 цього Закону забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає: встановлення єдиного підходу до підготовки аналізу регуляторного впливу та до здійснення відстежень результативності регуляторних актів; підготовку аналізу регуляторного впливу; планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів; оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю; відстеження результативності регуляторних актів; перегляд регуляторних актів; систематизацію регуляторних актів; недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти; викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта; оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Виходячи з аналізу наведених норм, вбачається, що за своєю правовою природою рішення (акт) органу місцевого самоврядування чи його виконавчого органу (яким у даному випадку є виконавчий комітет Дніпровської міської ради) є регуляторним актом за умови, якщо таким рішенням (актом) змінені норми права, рішення розраховане на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, з метою встановлення тарифів на перевезення населення у відповідному населеному пункті.

Така правова позиція узгоджується із правовою позицією, яка міститься у висновках, викладених у постановах Верховного Суду у справах від 31.01.2018 №490/2099/15-а, від 08.05.2018 у справі №405/5819/14-а, від 21.12.2018 у справі №591/1335/15-а, від 20.02.2019 у справі №812/1177/18.

Оскаржувані рішенні виконавчого комітету міської ради від 25.05.2017 №№371 - 382 не містять кінцевої дати застосування, застосовуються неодноразово. У пунктах 1 зазначених рішень установлені граничні тарифи на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування, які надаються різними перевізниками, на різних автобусних маршрутах, коло осіб, до яких вони застосовуються не визначено.

За таких обставин, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що перелічені вище оскаржувані рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради є регуляторними актами і повинні були прийматися із дотриманням процедури, встановленої Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Відповідно до ст.9 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта повинно містити:

- стислий виклад змісту проекту;

- поштову та електронну, за її наявності, адресу розробника проекту та інших органів, до яких відповідно до цього Закону або за ініціативою розробника надсилаються зауваження та пропозиції;

- інформацію про спосіб оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу (назва друкованого засобу масової інформації та/або адреса сторінки в мережі Інтернет, де опубліковано чи розміщено проект регуляторного акта та аналіз регуляторного впливу, або інформація про інший спосіб оприлюднення, передбачений частиною п`ятою статті 13 цього Закону);

- інформацію про строк, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань;

- інформацію про спосіб надання фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями зауважень та пропозицій.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій не може бути перешкодою для проведення громадських слухань та будь-яких інших форм відкритих обговорень цього проекту регуляторного акта.

Статтею 13 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності встановлені способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності.

Положеннями зазначеної статті встановлено, що план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Звіт про відстеження результативності регуляторного акта оприлюднюється шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації регуляторного органу, який прийняв цей регуляторний акт, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці цього регуляторного органу в мережі Інтернет.

При визначенні регуляторними органами друкованих засобів масової інформації, в яких публікуються документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті:

- надається перевага офіційним друкованим засобам масової інформації;

- забезпечується відповідність сфери компетенції регуляторного органу на відповідній території сфері розповсюдження друкованого засобу масової інформації.

Якщо в межах адміністративно-територіальної одиниці чи в населеному пункті не розповсюджуються друковані засоби масової інформації, а місцеві органи виконавчої влади, територіальні органи центральних органів виконавчої влади, органи та посадові особи місцевого самоврядування не мають своїх офіційних сторінок у мережі Інтернет, документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті, можуть оприлюднюватися у будь-який інший спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи до відповідної територіальної громади.

Витрати, пов`язані з оприлюдненням документів, зазначених у частинах першій - третій цієї статті, фінансуються за рахунок розробників проектів регуляторних актів або регуляторних органів, які оприлюднюють ці документи.

З аналізу наведених вище положень Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності вбачається, що цим Законом розробнику проектів рішень та аналізів регуляторного впливу, надано право вибору щодо опублікування повідомлення - чи це буде офіційне друковане видання, чи офіційна сторінка в мережі Інтернет.

Отже, помилковим є висновок позивача про те, що повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту, сам проект регуляторного акту та аналіз регуляторного впливу, обов`язково повинні оприлюднюватись в друкованих засобах масової інформація.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №591/6936/15-а (2а/591/382/15) та від 26.09.2019 у справі №712/8834/17, а також в постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі, що розглядається, і враховується апеляційним судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Наявні у справі матеріали свідчать, що оскаржені позивачем рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради №№371-382 від 25.05.2017 переглядалися в судовому порядку за позовом Громадської організації Платформа Громадський Контроль . Рішенням Бабішкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2018 у справі №200/16545/17, яке набрало законної сили, встановлена правомірність їх прийняття.

При цьому, Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська у рішенні від 17.04.2019 встановлено, що проекти рішень виконкому міської ради від 25.05.2017 року №№371,372,373,374,376,378,379,380,381,382 оприлюднені 19.04.2017 на офіційному сайті Дніпровської міської ради, проекти рішень виконкому від 25.05.2017 №№375, 377 оприлюднені 06.04.2017. Датою оприлюднення прийнятих рішень є 30.05.2017.

За правилами ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, встановлені судом обставини свідчать про дотримання відповідачем законодавчо встановлених вимог по оприлюдненню відповідної інформації щодо повідомлення про опублікування проектів рішень у порядку, передбаченому законом.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що постановою від 30.04.2020 у справі, що розглядається, Верховний Суд визнав вірними висновки суду першої інстанції в рішенні від 15.03.2019 та висновки Третього апеляційного адміністративного суду в постанові від 17.07.2019 у справі № 0440/5203/18 в частині, що стосується правомірності прийнятого виконавчим комітетом Дніпровської міської ради рішення від 20.02.2018 № 158. Суд встановив, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, дотримано процедуру його прийняття щодо його оприлюднення у порядку, встановленому Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , що дозволяло позивачеві ознайомитися із відповідним проектом регуляторного акта та аналізом регуляторного впливу на офіційному веб-сайті міської ради та надати відповідні пропозиції та зауваження, а також і прийняти участь у обговоренні оскаржуваного проекту рішення, а отже, права позивача, у даному випадку, порушені не були.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що із прийняттям рішення №158 від 20.02.2018 у місті Дніпрі розпочав діяти єдиний тариф на проїзд на всіх автобусних маршрутах загального користування у місті Дніпрі у розмірі 7 грн., а відповідно, оскаржувані рішення від 25.05.2017 №№371, 372, 373, 374, 375, 376, 377, 378, 379, 380, 381, 382 (за якими були встановлені тарифи на різні маршрути у різних розмірах від 4,5 до 7 грн.), втратили свою чинність.

Наведений правовий висновок узгоджується із висновком, викладеним у рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009р. №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 у якому зазначено, що загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, що також узгоджується і з правовою позицією, викладеною в абзаці 5 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року №4-зп.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Втрата чинності регуляторного акту, як і підзаконного може бути з дати скасування: а) прямого (формального) - скасовує орган, який прийняв цей акт або інший орган, якому закон надає таке право; б) фактичного - прийняття нового акта вищої або однакової юридичної сили з того ж предмета регулювання, без формального скасування старого акта.

Частиною 3 ст. 264 КАС України передбачено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що на момент звернення позивача до суду (липень 2018 року), єдиний тариф на проїзд на всіх автобусних маршрутах у м. Дніпрі встановлено згідно прийнятого виконавчим комітетом Дніпровської міської ради рішення №158 від 20.02.2018, у зв`язку з чим рішення виконкому 25.05.2017 №№371-382 є такими, що втратили свою чинність, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову в частині оскарження рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 25.05.2017 №№ 371-382.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року у справі № 0440/5203/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про оскарження рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 25.05.2017 №№ 371-382 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко