Рішення

від 03.11.2008 по справі 2-1011/08

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа 2-1011/08

РІШЕННЯ

Іменем України

03 листопада 2008 року Голосіївський районний суд м.  Києва в складі: головуючого судді Новак А.В. при секретарі Миколайчук Т.С. ,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП „РИНГ-ТРАНС",  про стягнення боргу за договорами позики від 29.12.1999 року та 17.02.2002 року, -

встановив:

У березні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до ПП „РИНГ-ТРАНС" про стягнення боргу за договорами позики від 29.12.1999 року та 17.02.2002 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив,  що в 29 грудня 1999 року позичив відповідачу 108000 гривень,  що було еквівалентно двадцяти тисячам доларів США,  для купівлі транспортних засобів. Позивач зазначає,  що між ними існувала домовленість про те,  що вони будуть співвласниками автомобіля та напівпричепа і всі доходи та витрати будуть розподіляти порівну,  однак протягом останніх п'яти років відповідач -директор ПП „РИНГ-ТРАНС" не дає йому доступу до транспртних засобів і жодних доходів він не отримує. Крім того,  у випадку неможливості виконання умов договору відповідач зобов'язався повернути йому 108000 гривень та 2% від суми боргу за період з 10.06.2005 року по 25.02.2006 рік,  що становить суму у розмірі 12960 гривень.

17.02.2002 року відповідач - директор ПП „РИНГ-ТРАНС" позичив у нього 160500 гривень,  що еквівалентно 30000 доларів США,  які зобов'язався повернути на першу вимогу протягом трьох місяців. Як зазначає позивач,  10.06.2005 року ним було надіслано ОСОБА_2 письмову вимогу,  про про повернення боргу за договором позики від 17.02.2002 року,  однак останній не надав йому жодної відповіді.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд повністю їх задовольнити.

Позивач явка якого судом була визнана обов'язковою,  в судовому засіданні пояснив,  що звертався до відповідача з приводу повернення грошових коштів згідно договору позики від 29.12.1999 року в усному порядку,  а тому у письмовій вимозі про повернення грошових коштів надіслану на адресу директора ПП „РИНГ-ТРАНС" від 10.06.2005 року ним вимагалось повернення боргу згідно розписки від 17 лютого 2002 року.

Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позовних вимог,  посилаючись на своєчасне повернення грошових коштів за договорами позики від 29.12.1999 року та 17.02.2002 року. Крім того вимогу про повернення боргу згідно розписки від 17.02.2002 року відповідач не

отримував. Щодо вимог позивача за договором позики від 29.12.1999 року,  відповідач та його представник просили суд застосувати наслідки позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін,  їх представників,  дослідивши матеріали справи,  суд вважає,  що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом достовірно встановлено,  що згідно розписки від 29.12.1999 року відповідач взяв у борг у позивача 108000 гривень,  що еквівалентно 20000 доларів США,  для купівлі транспортних засобів із зазначенням позивача співвласником та зобов'язанням розподілу доходів та витрат порівну,  а у випадку неможливості виконати договір відповідач зобов'язується пповернути позивачеві 20000 доларів США з виплатою 2% щомісячно(а.с.  8).

Згідно розписки від 17.02.2002 року відповідач взяв в борг у позивача 160500 гривень,  що еквівалентно 30000 доларів США,  які він зобов'язався повернути протягом трьох місяців на першу вимогу позивача (а.с.  7).

Позивач усно не звертався до відповідача з вимогою про повернення боргу за договором позики від 29.12.1999 року,  що особисто підтвердив в судовому засіданні,  а тому у письмовій вимозі про повернення грошових коштів надіслану на адресу директора ПП „РИНГ-ТРАНС" від 10.06.2005 року ним вимагалось повернення боргу лише згідно розписки від 17 лютого 2002 року.

Відповідно до  ст.  257 ЦК України,  загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 3 та частини 4 статті 267 ЦК України,  позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі,  зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі,  є підставою для відмови у позові.

За таких обставин,  твердження позивача,  що він звертався до відповідача з приводу повернення грошових коштів згідно договору позики від 29.12.1999 року в усному порядку,  судом не приймається до уваги,  не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду і суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення боргу за договором позики від 29 грудня 1999 року,  в зв'язку із спливом строків позовної давності.

10.06.2005 року на адресу директора ПП „РИНГ-ТРАНС" ОСОБА_2 позивач направив вимогу про повернення боргу за договором позики від 17.02.2002 року(а.с.  10-11).

Відповідно до ч. 2  ст.  1047 ЦК України,  на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ,  який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Суд вважає,  що матеріалами справи та текстом письмової розписки від 17.02.2002 року стверджується та обставина,  що кредитором є ОСОБА_1,  а боржником - приватне підприємство „РИНГ-ТРАНС",  тобто юридична особа,  однак вимога про повернення боргу згідно розписки від 17.02.2002 року   позивачем   була   надіслана   на   адресу   місця   реєстрації  директора

підприємства,  а не за фактичним місцезнаходженням підприємства,  в зв'язку з чим боржником не було отримано вимоги,  тобто не настало умови,  яка передбачена договором.  В ході розгляду справи позивачем не було вчинено жодних дій на усунення вказаних обставин,  що могло б слугувати доказом на підтвердження обгрунтованості вимог на які посилався ОСОБА_1 та його представник.

Відповідно до  ст.  1046 ЦК України,  за договором позики одна сторона(позичкодавець) передає у власність другій стороні(позичальникові) грошові кошти,  або інші речі,  визначені родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей,  визначених родовими ознаками.

В судовому засіданні позивач,  явка якого судом була визнана обов'язковою наголошував на ту обставину,  що грошові кошти він давав у борг саме підприємству,  оскільки мав за мету в подальшому отримати певні прибутки від діляності ПП „РИНГ-ТРАНС".

Дане твердження категорично заперечували в судовому засіданні представники відповідача. Зокрема директора ПП „РИНГ-ТРАНС" ОСОБА_2 пояснив,  що грошові кошти він брав у борг для своїх особистих потреб і жодних домовленостей між ним та позивачем з приводу спільної діяльності підприємства та розподілу його прибутків у них не було.

Суд вважає заслуговуючими на увагу твердження представників відповідача,  приймається судом до уваги,  оскільки в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження,  що грошові кошти надані позивачем спрямовувались на розвиток підприємства з метою подальшого отримання прибутків від його діяльності.

При цьому,  суд враховує,  що отримані кошти не були зараховані на розрахункові рахунки підприємства,  що також підтверджується поясненням представників відповідача,  про те що грошові кошти були взяті фізичною особою - ОСОБА_2 для власних потреб.

Аналізуючи письмову розписку від 17.02.2002 року написану ОСОБА_2 суд приходить до висновку,  що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт передачі ОСОБА_1 грошових коштів для розвитку підпиємства,  оскільки з тексту розпики вбачається наявність саме елементів договору позики укладеного між фізичними особами і відсутні будь-які докази на підтвердження спільної діяльності,  оскільки така діяльність регулюється Главою 77 Розділу III Книги П'ятої Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1  ст.  60 Цивільного-процесуального кодексу України,  кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,  крім випадків,  встановлених статтею 61 ЦПК України.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин,  на які посилались сторони,  як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених доказами,  дослідженими в судовому засіданні,  оцінивши їх належність,  допустимість,  достовірність,  а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності,  встановивши правовідносини,  які випливають із встановлених обставин та правові норми,  які підлягають застосуванню до цих правовідносин,  суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог повністю..

Питання про розподіл судових витрат вирішити в порядку  ст.  88 ЦПК України.

На підставі наведеного,  керуючись  ст.  ст.  10,  11,  15,  58,  60,  88,  208-209,  212-215,  223,  294-296 ЦПК України, -

вирішив:

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПП „РИНГ-ТРАНС",  про стягнення боргу за договорами позики від 29.12.1999 року та 17.02.2002 року - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Зазначені заява та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду м.  Києва через Голосіївський районний суд м.  Києва,  або в порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.