Рішення

від 07.07.2020 по справі 551/77/20

ШИШАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №551/77/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2020 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Сиволапа Д.С.,

секретаря - Кулинченко О.А.,

за участю представників позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачів за первісним позовом (позивачів за зустрічним позовом) ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

їх представника - адвоката Божко Т.Б.,

третьої особи ОСОБА_5 ,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Шишаки Полтавської області цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про визнання права власності на спадкове майно, зустрічним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , про усунення від спадкування, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Полтавська районна державна нотаріальна контора, Шишацька селищна рада, ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2020 року ОСОБА_1 в інтересах позивача ОСОБА_6 звернувся до Шишацького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно у вигляді земельної ділянки.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_7 .

До складу спадкового майна померлої входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,98га, яка розташована на території Шишацької селищної ради.

06 грудня 2016 року померла склала заповіт за яким заповідала все своє майно племіннику ОСОБА_3 .

Позивач, як непрацездатна донька спадкоємиці має право на обов`язкову частку у спадщині та вчасно прийняла спадщину, але нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку, мотивуючи свою відмову неможливістю встановити коло спадкоємців.

В зв`язку з цим, посилаючись на відповідні норми ЦК та ЦПК України представник позивача просив визнати за позивачем право власності на 1/4 частину спадкової земельної ділянки в порядку спадкування за законом.

Ухвалою суду від 29 січня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження.

18 лютого 2020 року відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до суду подано спільну зустрічну позовну заяву до ОСОБА_6 про усунення останньої від спадкування.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_6 не відвідувала матір в останні декілька років її життя та не піклувалась про неї, незважаючи на те, що через похилий вік та стан здоров`я вона потребувала сторонньої допомоги.

В той же час необхідну допомогу та підтримку померлій постійно надавали її племінники ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Останній рік свого життя померла ОСОБА_7 проживала у квартирі ОСОБА_4 через неможливість самостійного проживання. Після її смерті на племінників лягли організаційні та фінансові питання по організації поховання. На похорон матері ОСОБА_6 також не приїхала.

Ухвалою суду від 28 лютого 2020 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду, а первісні та зустрічні позовні вимоги об`єднані в одне провадження.

13 березня 2020 року представником ОСОБА_6 ОСОБА_1 надано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому він заперечував проти зустрічних позовних вимог з огляду на їх недоведеність. Натомість вказав, що ОСОБА_6 навпаки допомагала матері, зокрема на її 80 річний ювілей подарувала 400 доларів США та придбала новий холодильник. Про час смерті матері вона дізналась за 5 годин до часу поховання, а отже за погодженням з іншими родичами приїхала вже на поминки. Крім того, вважає, що позбавлення судом права на обов`язкову частку у спадщині положеннями ЦК України не передбачено.

22 червня 2020 року представником ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подано заперечення на вказаний відзив в якому вказано, що відповідач за зустрічним позовом не надала доказів свого піклування про матір.

В судовому засіданні представники позивач за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали первісні позовні вимоги та заперечували проти задоволення зустрічних позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на зустрічну позовну заяву. Навели доводи, аналогічні доводам позовної заяви та відзиву на зустрічну позовну заяву.

Відповідачі за первісним позовом (позивачі за зустрічним позовом) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також їх представник заперечували проти первісного позову з підстав наведених у зустрічній позовній заяві, зустрічні позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні.

Третя особа ОСОБА_5 підтримала зустрічний позов та заперечувала щодо задоволення первісних позовних вимог.

Будучи належним чином повідомленими судом про час та місце розгляду справи, відповідач Супрунівська сільська рада, треті особи: Полтавська районна держана нотаріальна контора, Шишацька селищна рада в судове засідання не з`явились. Перші дві юридичні особи у своїх письмових заявах просили розглядати справу у їх відсутність, свою правову позицію не висловлювали. Шишацька селищна рада про причини неявки суд не повідомила, заяв та клопотань від неї не надходило.

Заслухавши пояснення присутніх учасників судового розгляду, допитавши свідків та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступні юридичні факти та правовідносини, що їх супроводжують.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Супрунівка Шишацького району Полтавської області у віці 87 років померла ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 01.06.2017 (а.с.18).

В період з 02.11.2016 по ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 проживала за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.44), а до цього у АДРЕСА_2 (а.с.56).

На підставі держаного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 525651, виданого Шишацькою селищною радою за № 928 померлій належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,98га, розташована на території Шишацької селищної ради (а.с.17).

Донькою померлої є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про її народження та шлюб (а.с. 13-14).

ОСОБА_6 є громадянкою Російської Федерації, що підтверджується відповідним паспортом на її ім`я № НОМЕР_2 , виданим 27.01.2011 органом ФМС № 50019 (а.с.6-9).

Згідно пенсійного посвідчення НОМЕР_6 ОСОБА_6 з 23.08.2006 року призначена пенсія по старості (а.с.16).

Як встановлено судом з матеріалів спадкової справи № 317/2017 щодо майна померлої ОСОБА_7 , яка заведена та ведеться Полтавською районною державною нотаріальною конторою (а.с. 127) за життя ОСОБА_7 залишила декілька заповітів. Перший заповіт, посвідчений 12.10.2004 Державним нотаріусом Шишацької районної державної нотаріальної контори Голубицькою Н.І., згідно якого ОСОБА_7 все її майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось заповідала ОСОБА_6 (а.с.136).

Другий заповіт посвідчений 06 грудня 2016 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Кравченко О.О. Згідно тексту даного заповіту заповідач ОСОБА_7 із належного їй майна заповідала ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,98га з кадастровим номером 5325755100:00:046:0031 (а.с.135).

Останній прийняв спадщину, подавши 11.07.2017 відповідну заяву нотаріусу. Крім нього заяви про прийняття спадщини вчасно подали ОСОБА_4 , як спадкоємець за законом п`ятої черги та ОСОБА_6 , як спадкоємець за законом першої черги (а.с. 128-130).

Своїм листом від 10.12.2020 № 02/14/1981 завідувач Полтавською районною державною нотаріальною конторою Замулко Л.В. відмовила представнику ОСОБА_6 - ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на спадщину в зв`язку з відсутністю можливості встановлення кола спадкоємців та необхідністю перерозподілу спадкового майна. Для вирішення питання по суті рекомендувала звернутись до суду(а.с. 19).

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК)..

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК).

Згідно з ч.ч 1-2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ч.ч 1-2 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Таким чином, останній у часі заповіт ОСОБА_7 від 06.12.2016 скасував її попередній заповіт від 20.10.2004 лише в частині земельної ділянки, право на спадкування якої за останнім заповітом переходить до ОСОБА_3 . В той же час за заповітом від 20.10.2004 ОСОБА_6 є спадкоємцем всього іншого майна померлої ОСОБА_7 .

Відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

На момент відкриття спадщини спадкоємець ОСОБА_6 отримувала пенсію за старістю відповідно до законодавства Російської Федерації та досягла віку 65 років, а отже є повнолітньою непрацездатною донькою спадкоємиці відповідно до ст.ст. 1, 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Відповідно до ч.1 ст. 1266 ЦК внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

З пояснень сторін та матеріалів справи судом встановлено, що крім ОСОБА_6 до кола спадкодавців першої черги за законом за правом представлення входить онука померлої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько якої та відповідно син спадкодавця ОСОБА_10 помер до відкриття спадщини. Вищевказана обставина сторонами не заперечується.

Таким чином, у разів спадкування за законом ОСОБА_6 та ОСОБА_5 належало б по 1/2 частині спадкового майна.

Виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_6 , яка вчасно прийняла спадщину, має право на обов`язкову частку у спадщині у вигляді 1/4 частини земельної ділянки, яку ОСОБА_7 заповідала (заповіт від 06.12.2016) ОСОБА_3 .

В той же час вона позбавлена можливості оформити своє право на вказане спадкове майно в нотаріальному порядку через те, що воно не визнається іншими особами, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а нотаріус має труднощі щодо встановлення кола спадкоємців та обсягу належного їм спадкового майна.

Надаючи оцінку зустрічним позовним вимогам, суд виходив з наступного.

Відповідно до абз. 2 ч.3 ст. 1224 ЦК не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Частиною 6 ст. 1224 ЦК визначено, що положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Згідно роз`яснень, наведених у абз. 2-3 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування правило частини п`ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

У своїй Постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 52/12158/14-ц Верховний Суд висловив позицію, що при встановленні факту ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для життєдіяльності спадкодавця, наявність можливості для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_6 з 23.08.2006 року сама є непрацездатною особою за віком, а отже з цього часу в неї відсутній безумовний обов`язок матеріально утримувати матір.

З матеріалів справи, пояснень сторін, а також показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 судом встановлено, що ОСОБА_7 в останні роки свого життя в силу віку та стану здоров`я, хоча і потребувала періодичної сторонньої допомоги, але у безпорадному стані не перебувала. Зокрема, вона самостійно себе обслуговувала, могла приготувати або розігріти їжу, пересувалась по подвір`ю та виходила за його межі, виконувала певну роботу на городі.

При цьому згідно відповідей лікувальних закладів на стаціонарному лікуванні вона жодного разу не перебувала, а амбулаторної допомоги потребувала лише за два тижні до дня смерті (а.с. 153, 178, 197, 220). Суттєве погіршення стану здоров`я потерпілої, коли вона не вставала з ліжка згідно медичної документації, пояснень сторін та показань свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 відбулось в останній місяць її життя.

Померла мала власне житло, отримувала пенсію за віком, крім того в період з 2009 по 2016 рік їй два рази на тиждень надавалась допомога вдома соціальним працівником в рамках Закону України Про соціальні послуги (а.юс.56). При цьому суд бере до уваги, що підставою для надання такої соціальних послуг згідно вимог даного закону є не безпорадний стан, а складні життєві обставини, які можуть бути обумовлені різними факторами, зокрема похилий вік, малозабезпеченість тощо (п.15 ст. 1).

З пояснень сторін та свідків судом встановлено, що посильну допомогу по господарству ОСОБА_7 надавали її родичі її племінники ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , дальні родичі ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , інші родичі та сусіди, а отже спадкодавець була готова приймати таку допомогу та приймала її не лише від доньки ОСОБА_6 , а й від інших осіб.

Отримуючи незначну за розміром пенсію, ОСОБА_7 надавала матеріальну допомогу племінниці ОСОБА_13 та онукам.

Згідно ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачами за зустрічними позовними вимогами не доведено належними доказами факт перебування ОСОБА_7 саме у безпорадному стані та свідомого ухилення ОСОБА_6 від надання допомоги спадкоємцю незважаючи на те, що обов`язок доказування вказаних фактів покладається саме на них, оскільки саме з цих підстав ними було заявлено зустрічний позов.

Натомість суд вважає, що являючись громадянкою Російської Федерації на тлі суттєвого погіршення міжнародних сосунків між Україною та Російською Федерацією, обумовлених фактом анексії АР Крим та збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, ОСОБА_6 мала суттєві перешкоди для відвідування матері. Крім того, вона не мала можливості здійснювати тривалий догляд за матір`ю за місцем її проживання, оскільки відповідно до українського законодавства, максимальний термін безвізового перебування в країні для громадян Російської Федерації становить 90 днів протягом 180 з дня першого в`їзду. Належність ОСОБА_7 до громадянства України, її похилий вік, отримання пенсії за місцем проживання також значно ускладнювали можливість її переїзду до доньки в Російську Федерацію.

При цьому суд виходить з того, що ОСОБА_6 сама є особою похилого віку (на день смерті матері 66 років), є пенсіонером за віком, а отже не мала достатньої можливості для особистої та фінансової допомоги матері в необхідних розмірах. В той же час матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_6 час від часу навідувала матір, зокрема приймала участь у святкуванні її 80 річчя, привозила їй подарунки, періодично спілкувалась телефоном тобто приймала участь у житті матері та здійснювала посильне піклування за нею. На прохання ОСОБА_6 періодичну допомогу по господарству ОСОБА_7 надавав ОСОБА_1 .

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується факт того, що ОСОБА_6 мала можливість забезпечувати постійну допомогу та підтримку своєї матері ОСОБА_7 , але свідомо уникала цього.

Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.ч. 3, 5 ст. 1224 ЦК України, а отже вважає необхідним відмовити у задоволені зустрічних позовних вимог.

Виходячи з вищевказаних обставин, а також враховуючи те, що сторонами не заявлялись вимоги про зменшення розміру обов`язкової частки ОСОБА_6 у спадщині, суд не вбачає можливим застосування до спірних правовідносин положень абз. 2 ч.1 ст. 1241 ЦПК України.

В той же час суд вважає, що первісні позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а позивачем ОСОБА_6 обрано належний спосіб захисту свого оспорюваного іншими особами права на спадкування шляхом визнання права власності на спадкове майно в порядку ст. 392 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюєтся або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин, суд вважає необхідним задовольнити первісні позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6 по відношенню до Супрунівської сільської ради, оскільки вказаним органом місцевого самоврядування не вчинено жодних дій, що свідчать про оспорювання чи невизнання спадкових прав позивача.

Отже первісні позовні вимоги підлягають задоволенню лише на 66,66%.

На підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог суд розподіляє судові витрати та покладає їх у рівних частинах на відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (по 33,33% на кожного).

Документально підтверджений розмір судових витрат за первісними позовними вимогами становить 940,90 грн. сплаченого за первісними позовними

В зв`язку з повною відмовою у задоволені зустрічних позовних вимог, судові витрати за ними розподілу не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 81, 141-142, 258-259, 263-265, 268, 353 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Визнати за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , в порядку спадкування обов`язкової частки у спадщині, право власності на 1/4 частину спадкового майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , яке складається з належної останній на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 525651 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,98га, що розташована на території Шишацької селищної ради та має кадастровий номер 5325755100:00:046:0031.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про усунення від спадкування - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканки АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 313 (триста тринадцять) грн. 63 коп. на відшкодування понесених нею судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мешканця АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканки АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 313 (триста тринадцять) грн. 63 коп. на відшкодування понесених нею судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суд через Шишацький районний суд Полтавської області в 30-ти денний строк з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено та вручено (направлено) сторонам 08 липня 2020 року.

Головуючий суддя Д.С. Сиволап