Постанова

від 19.11.2020 по справі 551/77/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 551/77/20 Номер провадження 22-ц/814/1905/20Головуючий у 1-й інстанції Сиволап Д.С. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Дряниці Ю.В.,

суддів: Чумак О.В., Триголова В.М.

з секретарем судового засідання: Ткаченко Т.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Божко Т.Б., відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 07 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про визнання права власності на спадкове майно, зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення від спадкування, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Полтавська районна державна нотаріальна контора, Шишацька селищна рада, ОСОБА_5 ,-

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

В січні 2020 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно у вигляді земельної ділянки.

Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_6 . До складу спадкового майна померлої входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,98га, яка розташована на території Шишацької селищної ради.

06 грудня 2016 року ОСОБА_6 склала заповіт за яким заповідала вказану земельну ділянку племіннику ОСОБА_3 .

Позивач, як непрацездатна донька спадкоємиці має право на обов`язкову частку у спадщині та вчасно прийняла спадщину, але нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, мотивуючи свою відмову неможливістю встановити коло спадкоємців.

В зв`язку з цим, посилаючись на відповідні норми ЦК та ЦПК України представник позивача просив визнати за позивачем право власності на 1/4 частину спадкової земельної ділянки в порядку спадкування обов`язкової частки за законом.

18 лютого 2020 року відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду подано спільну зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 про усунення останньої від спадкування.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_4 не відвідувала матір в останні декілька років її життя та не піклувалась про неї, незважаючи на те, що через похилий вік та стан здоров`я мати потребувала сторонньої допомоги.

Необхідну допомогу та підтримку померлій постійно надавали її племінники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Після смерті ОСОБА_6 саме племінники здійснили організацію та фінансово забезпечили її поховання. Оскільки ОСОБА_4 ухилялася від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, що відповідно до ч.2 ст.1224 ЦК України є підставою для позбавлення права на спадкування, просили суд усунути ОСОБА_4 від спадкування.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 07 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно задоволено.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Супрунівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування обов`язкової частки у спадщині, право власності на 1/4 частину спадкового майна померлої ОСОБА_6 , яке складається з належної останній на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 525651 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,98га, що розташована на території Шишацької селищної ради та має кадастровий номер 5325755100:00:046:0031.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення від спадкування - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 313 грн. 63 коп. на відшкодування понесених нею судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 313 грн. 63 коп. на відшкодування понесених нею судових витрат.

З рішенням суду не погодились ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , подавши до суду апеляційні скарги. У доводах скарг апелянти вважають рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Апелянти просять суд рішення суду першої інстанції скасувати, відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 , а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задовільнити.

В доводах апеляційних скарг зазначають, що місцевий суд не в повному обсязі дослідив обставини, що мають значення для справи, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_4 права власності на частину спірної земельної ділянки. Вважають, що висновки суду про відмову у задоволенні зустрічного позову ґрунтуються на припущеннях.

У відзиві на апеляційні скарги представник ОСОБА_4 - адвокат Легейда В.Г. просить їх відхилити, а рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 07 липня 2020 року залишити без змін. Вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, ухваленим з повним дослідженням судом обставин справи та наданих сторонами доказів. Посилається на те, що відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не доведено, що спадкодавець ОСОБА_6 перебувала у безпорадному стані, а ОСОБА_4 свідомо ухилялась від обов`язку по утриманню матері.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про відмови у задоволення апеляційних скарг, з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_6 , що підтверджується копіями свідоцтв про її народження та шлюб (а.с. 13-14).

ОСОБА_4 є громадянкою Російської Федерації, згідно паспорту НОМЕР_3, виданим 27.01.2011 органом ФМС № 50019 (а.с.6-9).

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_4 з 23.08.2006 року призначена пенсія по старості (а.с.16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 01.06.2017 (а.с.18).

На підставі держаного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 525651, виданого Шишацькою селищною радою за № 928 померлій належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,98га, розташована на території Шишацької селищної ради (а.с.17).

Як встановлено судом з матеріалів спадкової справи № 317/2017, за життя ОСОБА_6 залишила два заповіти. Перший заповіт посвідчений 12.10.2004 Державним нотаріусом Шишацької районної державної нотаріальної контори Голубицькою Н.І., згідно якого ОСОБА_6 все її майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось, заповідала ОСОБА_4 (а.с.136).

Другий заповіт посвідчений 06 грудня 2016 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Кравченко О.О. Згідно тексту даного заповіту заповідач ОСОБА_6 із належного їй майна заповідала ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,98га з кадастровим номером 5325755100:00:046:0031 (а.с.135).

ОСОБА_3 прийняв спадщину, подавши 11.07.2017 року відповідну заяву нотаріусу. Крім нього заяви про прийняття спадщини вчасно подали ОСОБА_2 , як спадкоємець за законом п`ятої черги та ОСОБА_4 , як спадкоємець за законом першої черги (а.с. 128-130).

Листом від 10.12.2020 № 02/14/1981 завідувач Полтавської районної державної нотаріальної контори Замулко Л.В. відмовила представнику ОСОБА_4 ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на спадщину в зв`язку з відсутністю можливості встановлення кола спадкоємців та необхідністю перерозподілу спадкового майна. Для вирішення питання по суті рекомендувала звернутись до суду(а.с. 19).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 , місцевий суд, керуючись положеннями ч. 1 ст. 1241 ЦК України, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є законними та обґрунтованими, позивачем обрано належний спосіб захисту свого оспорюваного іншими особами права на спадкування шляхом визнання права власності на спадкове майно в порядку ст. 392 ЦК України.

При цьому, відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог суд дійшов висновку, що позивачами за зустрічними позовом не доведено належними доказами факт перебування спадкодавця саме у безпорадному стані та свідомого ухилення ОСОБА_4 від надання допомоги матері.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, з огляду на наступне.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах-уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 , на час відкриття спадщини досягла пенсійного віку та претендує на обовязкову частку заповідального ОСОБА_3 спадкового майна, а саме на 1/4 частину спірної земельної ділянки.

Згідно вимог ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

До того ж, згідно із п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.

За згодою особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.

Той зі спадкоємців, який має право на обов`язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї. Якщо той зі спадкоємців, хто має право на обов`язкову частку та не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За змістом ч.3 ст. 1224 ЦК не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Частиною 6 ст. 1224 ЦК визначено, що положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Згідно роз`яснень, наведених у абз. 2-3 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування правило частини п`ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

За змістом положень ст.81 ЦПК України, кожна із сторін зобов`язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд, вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що принцип диспозитивності реалізується на стадії апеляційного оскарження учасником справи шляхом визначення об`єкта оскарження (конкретного рішення чи його частини) та конкретними вимогами апеляції, а також шляхом визначення заявником предмета оскарження, під якими розуміють допущені судом першої інстанції порушення, які перевіряються судом апеляційної інстанції і які наведені у доводах апеляції.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись з зустрічним позовом, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 обґрунтовували свої позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог ОСОБА_4 тим, що остання ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця. Аналогічні доводи наведені і в апеляційних скаргах.

Разом з цим, апелянтами не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 вчиняла умисні дії чи допускала умисну бездіяльність, спрямовані на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу матері за її життя, тобто проявляла винну поведінку, усвідомлюючи свій обов`язок, та дійсно мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Доказів наявності інших правових підстав відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права власності на обов`язкову частку та задоволення зустрічних позовних вимог щодо усунення її від спадкування апелянтами не надано.

Отже, висновки місцевого суду ґрунтуються на законі та встановлених у справі фактичних обставинах, на підставі наданих учасниками справи доказів, яким судом дана відповідна правова оцінка згідно ст. 89 ЦПК України.

Наведені в апеляційних скаргах доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянтів з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про залишення без задоволення апеляційних скарг, то судові витрати, понесені апелянтами за подачу апеляційних скарг, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 ч.1, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 07 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Ю.В. Дряниця

Судді: О.В. Чумак

В.М. Триголов